Рішення № 79174180, 20.12.2018, Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра (до 25.04.2025 - Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська)

Справа № 199/7164/18

(2/199/2853/18)

РІШЕННЯ

Іменем України

20.12.2018 року Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпропетровська в складі: головуючого судді Руденко В.В., при секретарі Куземі О.Г., за участі відповідача ОСОБА_1, розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Дніпра цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Банк «Юнісон» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення з нього заборгованості за кредитним договором в сумі 7706,40 грн. У підтвердження своїх позовних вимог посилається на те, що відповідно до укладеного договору № 2625402500423 від 27 травня 2015 року, відповідно до якого відповідачу був встановлений кредитний ліміт у розмірі 3000,00 грн., зі сплатою фіксованої процентної ставки річних за користування кредитними коштами з кінцевим терміном повернення кредитних коштів 27 травня 2016 року.

У порушення умов договору відповідач зобов’язання за кредитним договором належним чином не виконав у зв’язку з чим станом на 13.09.2018 року заборгованість відповідача за кредитним договором перед банком складає 7706,40 грн., яку позивач, а також судові витрати просить стягнути з відповідача.

У судове засідання представник позивача не з’явився, надав до суду заяву, в якій просив розглядати справу у його відсутність, позовні вимоги підтримує, просив їх задовольнити, не заперечує проти заочного розгляду справи.

Відповідач в судовому засіданні не визнавав в повному обсязі, оскільки з наданого банком розрахунку заборгованості станом на 13.09.2018 року вбачається, що сума 2829,62 є заборгованістю по комісії, проте не зазначено, яким чином банк розрахував комісію. В якості доказів наявності у відповідача заборгованості з таблицями банку, а також виписки по особовим рахункам, з яких не вбачається рух коштів. В усіх виписках по особовим рахункам наданих банком зазначено рахунки №№ 22031015005423, 22074005005423, 220850005005423,тоді як відповідачу було відкрито інший рахунок, який зазначено в заяві про встановлення кредитного ліміту, а саме № 26254025005423.

Вислухавши пояснення відповідача, дослідивши докази в їх сукупності, суд вважає, що заявлені вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідно до укладеного договору № 2625402500423 від 27 травня 2015 року, відповідно до якого відповідачу був встановлений кредитний ліміт у розмірі 3000,00 грн., зі сплатою фіксованої процентної ставки річних за користування кредитними коштами з кінцевим терміном повернення кредитних коштів 27 травня 2016 року.

Однак зазначені умови договору відповідач належним чином не виконав, у зв’язку з чим станом на 13.09.2018 року має заборгованість перед банком, яка складається з: - заборгованість по тілу кредиту – 2719,68 грн.; - заборгованість по відсотках за користування кредитом – 707,11 грн.; - пеня за прострочення кредиту – 1449,99 грн.

За вимогами статей 527, 530 Цивільного кодексу України, зобов’язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Відповідно до ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно зі ст. 1050 та ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк зобов’язується надати грошові кошти (кредит) громадянину у розмірі та на умовах, встановлених договором, а громадянин зобов’язується повернути кредит та сплатити відсотки. Якщо договором встановлений обов’язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу України.

Згідно розрахунку, до заборгованості включено комісію у розмірі 2829,62 грн., вирішуючи питання щодо стягнення якої, суд виходить з наступного.

Положення пунктів 22, 23 статті 1, статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» з подальшими змінами у взаємозв’язку з положеннями частини четвертої статті 42 Конституції України треба розуміти так,що їх дія поширюється на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору.

Відповідно до пункту 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених Постановою правління Національного банку України від 10травня 2007 року №168, банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи,договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача, тощо), або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення змін до нього, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на кредитного договору тощо).

Суд вважає, що, встановивши в кредитному договорі ( п.2.8 умов кредитування) сплату щомісячної комісії за обслуговування кредиту, позивач не зазначив, які саме послуги за вказану комісію надаються позивачу. За таких обставин суд вважає це положення договору нікчемним, а тому комісія стягненню з відповідача не підлягає.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за вищенаведеним кредитним договором станом на 13.09.2018 року, виходячи з поданих доказів, без врахування суми боргу за комісією, яка складає 4876,78 грн., з яких: - заборгованість по тілу кредиту – 2719,68 грн.; - заборгованість по відсотках за користування кредитом – 707,11 грн.; - пеня за прострочення кредиту – 1449,99 грн.

В іншій частині суд не приймає до уваги заперечення проти позову відповідача, оскільки останній підтвердив суду, що всі його платежі за кредитним договором враховані банком, незалежно від того, що номер рахунків різниться.

Згідно зі ст. 141 ЦПК України з відповідача слід стягнути на користь позивача судовий збір в сумі 1762,00 грн.

Керуючись ст.ст.12,81, 133,144,263-265,274-279 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Банк «Юнісон» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (місто Дніпро, вулиця Котляревського,7/72, РНОКПП НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства «Банк «Юнісон» (місто Київ, проспект Науки,30а, код ЄДРПОУ 38514375) заборгованість за кредитним договором від 27.05.2015 року, яка станом на 13.09.2018 року становить 4876,78 грн. та складається із: тіло кредиту 2719,68 грн., заборгованість по процентам за користування кредитом – 707,11 грн., пені в розмірі 1449,99 грн.; а також судові витрати по справі, що складаються з судового збору в розмірі 1762 грн., а всього 6638 (шість тисяч шістсот тридцять вісім) гривень 78 копійок.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду через Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська шляхом подачі у тридцятиденний строк з дня складання повного судового рішення апеляційної скарги.

Суддя