Рішення № 79171496, 15.01.2019, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/7630/16-а

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15.01.2019 місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:

головуючого судді - Світлик О.М.,

за участю секретаря судового засідання - Гайданки Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Ужгороді адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Закарпатської митниці Державної фіскальної служби України про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення в справі про порушення митних правил,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовною заявою до Закарпатської митниці ДФС України про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення в справі про порушення митних правил.

В обґрунтування позовної заяви позивач посилається на те, що 23.03.2016 року відповідачем складено постанову в справі про порушення митних правил № 2232/30506/15, відповідно до якої ОСОБА_1 притягнуто до відповідальності за ч. 3 ст. 481 Митного кодексу України та накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 грн.

Вважає, що вказана постанова винесена відповідачем без повного та належного дослідження всіх обставин справи та наданих ним доказів, а тому є незаконною та підлягає скасуванню.

Відповідно до обставин справи, 23.12.2015 року в зоні митного контролю митного поста «Ужгород» Закарпатської митниці ДФС, при в'їзді позивачем в Україну на автомобілі «Skoda Octavia», реєстраційний номер Словаччини НОМЕР_3, митним органом було виявлено, що позивачем пропущено строк транзитного перебування на території України іншого автомобіля - «Citroen С5», реєстраційний номер Словаччини НОМЕР_4, VIN: НОМЕР_1, який в'їхав в Україну 12.12.2014 року, та складено протокол про порушення митних правил № 2232/30506/15 від 23.12.2014 року.

Зазначає, що автомобіль, що був ввезений позивачем на територію України («Citroen С5», реєстраційний номер Словаччини НОМЕР_4, VIN: НОМЕР_1), внаслідок несправності був транспортований для діагностики та ремонту на станцію технічного обслуговування ФОП ОСОБА_2 В ході діагностики було встановлено несправності двигуна, які унеможливили рух транспортного засобу, тому позивачу довелося залишити свій транспортний засіб на СТО ФОП ОСОБА_2 Терміни ремонту не могли бути відомі ні СТО, ні позивачеві, так як виникла необхідність у пошуку запасних частин для здійснення ремонту. Фактично, автомобіль перебував у ремонті з 10.12.2015 року по 27.12.2015 року. Даний факт підтверджується довідкою № 63 від 27.12.2015 року, актом виконаних робіт від 27.12.2015 року та квитанцією ЯААА № 064584 (оригінали даних документів надано відповідачеві).

За твердженням позивача, оскаржувана постанова винесена відповідачем без з'ясування всіх обставин, що мали значення при розгляді справи про порушення митних правил, зокрема, при розгляді справи працівниками митниці не були з'ясовані та доведені обставини, які б свідчили, що в діях позивача є ознаки проступку, за який законом встановлено адміністративну відповідальність, оскільки не взято до уваги, що його автомобіль знаходився в ремонті, вказане спростовувалось поданими ним документами. Докази позивача вказують на перебування його автомобіля в ремонті та є належним чином підтвердженими, так як має місце довідка та акт виконаних робіт, і, крім того підтвердження внесення оплати позивачем за надані йому послуги по ремонту автомобіля, а відтак, в силу непереборних і незалежних від нього причин, позивач не міг забезпечити вчасного перетину автомобілем державного кордону, що виключає його адміністративну відповідальність за це.

Зауважує, що оскаржувану постанову отримано представником позивача - адвокатом ОСОБА_3 безпосередньо у відповідача, при особистому його зверненні, після неотримання ним відповідей на адвокатські запити, а саме 14.07.2016 року адвокату ОСОБА_3 посадовою особою Закарпатської митниці ДФС ОСОБА_4 передано копію відповіді з додатками (копією протоколу та постанови № 2232/30506/15), про даний факт свідчить відповідна відмітка на копіях відповідей, а тому строк на оскарження постанови вважає пропущеним із поважних причин та просить його поновити.

На підставі викладеного позивач просить поновити строк на оскарження постанови в справі про порушення митних правил № 2232/30506/15 від 23.03.2016 року, скасувати постанову в справі про порушення митних правил № 2232/30506/15 від 23.03.2016 року про притягнення його до адміністративної відповідальності в частині накладення стягнення.

Позивач у дане судове засідання не з'явився, при цьому його представник - адвокат ОСОБА_5 подав до суду клопотання, в якому просить розгляд даної справи провести без його участі, зазначивши, що позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити.

Представник відповідача у дане судове засідання не з'явився, однак подав до суду заяву, в якій зазначив, що проти адміністративного позову заперечує в повному обсязі, підтримує постанову Закарпатської митниці ДФС разом із відзивом на позов (письмовими запереченнями) та додатками до нього. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, залишити постанову Закарпатської митниці ДФС № 2232/30506/15 без змін та розглядати дану справу за відсутності представника Закарпатської митниці ДФС.

Згідно з письмовими запереченнями проти позову представник відповідача вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають у зв'язку із правомірністю оскаржуваної постанови та безпідставністю адміністративного позову. Зазначає, що правомірність оскаржуваної постанови слідує із обставин справи. Факт перевищення строку тимчасового ввезення автомобіль марки «Citroen С5», реєстраційний номер Словаччини НОМЕР_4, номер кузова НОМЕР_1, позивачем не оскаржується. Безпідставність позовних вимог слідує із того, що позов ґрунтується на тому, що ОСОБА_1 строки транзитного перевезення транспортного засобу та письмового повідомлення про ці обставини митного органу були порушені без наявності умислу, а внаслідок непереборної сили, робиться посилання на аналіз нормативних актів, відповідно до яких, до строків транзитного перевезення не включається час дії обставин непереборної сили. Представник відповідача вказує, що всі ці доводи і обставини не стосуються даної справи оскільки зазначений автомобіль був ввезений ОСОБА_1 на територію України в митному режимі «тимчасового ввезення» а не «транзит». Крім того, представник відповідача зауважує, що у відповідності до Порядку виконання митних формальностей відповідно до заявленого митного режиму, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 31.05.2012 року № 657, що зареєстровано в Міністерстві юстиції 02.10.2012 року за № 1669/21981, ФОП ОСОБА_2 не є уповноваженою особою на видачу документів, що підтверджують факт дії обставин непереборної сили або аварій, оскільки право засвідчувати форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) передбачено Законом України «Про торгово-промислові палати» і надано Торгово-промисловій палаті України та уповноваженими нею регіональним торгово-промисловим палатам, як єдиним органом із засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили в Україні. Надані ОСОБА_1 документи про ремонт автомобіля не відповідають переліку документів, що підтверджують надання послуги з технічного обслуговування та ремонту транспортних засобів передбачених Правилами надання послуг з технічного обслуговування і ремонту колісних транспортних засобів, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України 28.11.2014 року № 615. Щодо умислу на вчинення порушення митних правил представник відповідача зазначає, що як КУпАП, так і Митний кодекс України не поділяють ті чи інші правопорушення на умисні або вчинені з необережності. Вказаними нормативними актами визначається, що адміністративні правопорушення, в тому числі і порушення митних правил, являють собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність.

З приводу обґрунтування прохання поновити строк на оскарження постанови представник відповідача у запереченнях вказує, що наведені ним обставини не можуть бути підставою для поновлення строків на оскарження постанови, виходячи з того, що постанову в справі про порушення митних правил № 2232/30506/15 винесено 23.03.2016 року, а відповідно до ордеру серії ЗР № 25552 договір про надання правової допомоги укладено між позивачем та його представником 14.04.2016 року, тобто через 22 після винесення постанови. Відтак, неотримання постанови митного органу представником позивача, який вступив у справу після спливу строків на її оскарження, не може бути поважною причиною для поновлення строків на її оскарження. Крім того, на адвокатський запит представника позивача від 14.04.2016 року митницею на його адресу було направлено копію протоколу про порушення митних правил № 2232/30506/15 та копію постанови, винесеній у даній справі, що підтверджується відповідними листами Закарпатської митниці ДФС, наданими до адміністративного позову.

На підставі викладеного представник відповідача просить відмовити у задоволенні позовних вимог позивача в повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, виходячи з їх належності та допустимості, суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити частково, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, постановою заступника начальника Закарпатської митниці ДФС Гребьопін О.В. в справі про порушення митних правил № 2232/30506/15 від 23.03.2016 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 481 Митного кодексу України, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн.

Вказаною постановою встановлено, що 23.12.2015 року, о 21 год. 27 хв., в зону митного контролю митного поста «Ужгород» Закарпатської митниці ДФС, на смугу руху «зелений коридор» у напрямку «в'їзд в Україну» заїхав легковий автомобіль «Skoda Octavia», реєстраційний номер Словаччини НОМЕР_3, під керуванням громадянина України ОСОБА_1.

Під час здійснення митних формальностей з використанням. центральної бази даних автоматизованої системи митного оформлення «Інспектор 2006» було встановлено, що 12.12.2014 року через митний пост «Ужгород» Закарпатської митниці ДФС ОСОБА_1, який на той час мав постійне місце проживання на території Словаччини, в режимі «тимчасового ввезення» строком до 1 року, ввіз на митну територію України автомобіль марки «Citroen С5», реєстраційний номер Словаччини НОМЕР_4, ідентифікаційний номер кузова НОМЕР_1.

Станом на 23.12.2015 року автомобіль «Citroen С5», реєстраційний номер НОМЕР_4, з митної території України вивезеним не значиться. Термін перебування ввезеного ОСОБА_1 вищевказаного транспортного засобу на митній території України становить 376 діб.

У своєму поясненні ОСОБА_1 підтвердив факт ввезення ним на територію України 12.12.2014 року легкового автомобіля марки «Citroen С5», реєстраційний номер НОМЕР_4, у режимі «тимчасового ввезення» та повідомив, що автомобіль не вивіз вчасно у зв'язку з тим, що той поламався, а ОСОБА_1 не мав коштів на його ремонт. Автомобіль знаходився на стоянці біля будинку. В митний орган з метою продовження терміну тимчасового ввезення він не звертався.

Під час в'їзду на митну територію України 23.12.2015 року документів, які б підтверджували вчинення ним порушення митних правил внаслідок аварії або дії обставин непереборної сили ОСОБА_1 не надав.

В ході провадження по справі ОСОБА_1 надав довідку ФОП ОСОБА_2 від 27.12.2015 року № 63, акт виконаних робіт від 27.12.2015 року, квитанцію серії ЯААА № 064584, свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи підприємця ОСОБА_2, свідоцтво платника єдиного податку ФОП ОСОБА_2 Відповідно до вказаної довідки автомобіль «Citroen С5», реєстраційний номер НОМЕР_4, перебував на ремонті з 10.12.2015 року по 27.12.2015 року у зв'язку з ремонтом двигуна.

Документів, які б вказували, що поломка автомобіля сталася внаслідок аварії або дії непереборної сили ОСОБА_1 митниці подано не було. У своєму пояснені ОСОБА_1 вказав, що до митного органу із письмовою заявою про продовження строку тимчасового ввезення автомобіля він не звертався.

Разом з тим, в ході перевірки наданих довідок про ремонт транспортного засобу, підтвердження проведення ремонту легкового автомобіля марки «Citroen С5», реєстраційний номер НОМЕР_4, від ФОП ОСОБА_2 в митницю не надійшло.

Вищенаведене свідчить про відсутність доказів, які б підтверджували факт аварії чи дії обставин непереборної сили, що могли бути враховані під час розгляду справи та відсутність факту звернення ОСОБА_1 до митного органу з письмовою заявою про продовження строку тимчасового ввезення.

Між тим, поломка транспортного засобу не могла завадити ОСОБА_1 вивезти його за межі митної території України за допомогою інших способів (наприклад, на лафеті шляхом буксирування та ін.), оскільки жодною нормою митного законодавства України не передбачено способу виконання такого обов'язку, зокрема, необхідності вивезення транспортного засобу за межі митної території України виключно власним ходом. Законодавець лише визначає обов'язок вивезення за межі митної території України з дотриманням строків, установлених відповідно до вимог Митного кодексу.

Відповідно до даних автоматизованої системи митного оформлення «Інспектор 2006» легковий автомобіль марки «Citroen С5», реєстраційний номер Словаччини НОМЕР_4, номер кузова НОМЕР_1, було вивезено ОСОБА_1 за межі митної території України 27.12.2015 року через митний пост «Ужгород» Закарпатської митниці ДФС.

Таким чином, ОСОБА_1 перевищив встановлений ст. 380 Митного кодексу України строк тимчасового ввезення автомобіля марки «Citroen С5», реєстраційний номер Словаччини НОМЕР_4, ідентифікаційний номер кузова НОМЕР_1, більше ніж на 10 діб, що вказує на наявність в його діях ознак складу правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 481 Митного кодексу України, що підтверджується його поясненням та матеріалами справи.

Не погоджуючись із вищевказаною постановою про притягнення до адміністративної відповідальності позивач звернувся із даним позовом в суд.

За змістом ст. 2 КУпАП питання щодо адміністративної відповідальності за порушення митних правил регулюються Митним кодексом України.

Відповідно до положень ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

За приписами ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Статтею 489 МК України передбачено, що посадова особа при розгляді справи про порушення митних правил зобов'язана з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують та/або обтяжують відповідальність, чи є підстави для звільнення особи, що вчинила правопорушення, від адміністративної відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтею 103 МК України передбачено, що тимчасове ввезення - це митний режим, відповідно до якого іноземні товари, транспортні засоби комерційного призначення ввозяться для конкретних цілей на митну територію України з умовним повним або частковим звільненням від оподаткування митними платежами та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності і підлягають реекспорту до завершення встановленого строку без будь-яких змін, за винятком звичайного зносу в результаті їх використання.

Відповідно до ч. 1 ст. 380 МК України (у редакції, чинній на момент винесення оскаржуваної постанови) тимчасове ввезення громадянами-нерезидентами на митну територію України транспортних засобів особистого користування дозволяється на строк до одного року. Цей строк може бути продовжено органами доходів і зборів з урахуванням дії обставин непереборної сили та особистих обставин громадян, які ввезли такі транспортні засоби, за умови документального підтвердження цих обставин, але не більш як на 60 днів. Обов'язковою умовою допуску зазначених транспортних засобів до тимчасового ввезення на митну територію України є реєстрація цих транспортних засобів в уповноважених органах іноземних держав, що підтверджується відповідним документом.

Транспортні засоби особистого користування, що тимчасово ввозяться на митну територію України громадянами-нерезидентами, не підлягають письмовому декларуванню та звільняються від подання документів, що видаються державними органами, уповноваженими здійснювати види контролю, зазначені у статті 319 цього Кодексу. Пропуск таких транспортних засобів через митний кордон України здійснюється без застосування до них заходів гарантування, передбачених розділом Х цього Кодексу. Пальне, що міститься у звичайних (встановлених заводом-виробником) баках зазначених транспортних засобів, не підлягає письмовому декларуванню та не є об'єктом оподаткування митними платежами (ч. 2 ст. 380 МК України).

Частиною 5 ст. 380 МК України визначено, що тимчасово ввезені транспортні засоби особистого користування повинні бути вивезені за межі митної території України з дотриманням строків, установлених відповідно до вимог цього Кодексу, або поміщені у митні режими відмови на користь держави, знищення або руйнування чи можуть бути оформлені для вільного обігу на митній території України за умови сплати митних платежів, які відповідно до закону підлягають сплаті при імпорті таких транспортних засобів.

Частиною 3 ст. 481 МК України передбачена адміністративна відповідальність за перевищення строку тимчасового ввезення товарів на митну територію України або строку тимчасового вивезення товарів за межі митної території України більше ніж на десять діб - у виді накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Статтею 495 МК України визначено, що доказами у справі про порушення митних правил є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюються наявність або відсутність порушення митних правил, винність особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Такі дані встановлюються: протоколом про порушення митних правил, протоколами процесуальних дій, додатками до зазначених протоколів, поясненнями свідків, поясненнями особи, яка притягується до відповідальності, висновком експерта, іншими документами (належним чином завіреними їх копіями або витягами з них) та інформацією, у тому числі тими, що перебувають в електронному вигляді, а також товарами - безпосередніми предметами порушення митних правил, товарами із спеціально виготовленими сховищами (тайниками), що використовувалися для приховування безпосередніх предметів порушення митних правил від митного контролю, транспортними засобами, що використовувалися для переміщення безпосередніх предметів порушення митних правил через митний кордон України.

Відповідно до ч. 1 ст. 460 МК України вчинення порушень митних правил, передбачених частиною третьою статті 469, статтею 470, частиною третьою статті 478, статтею 481 цього Кодексу, внаслідок аварії, дії обставин непереборної сили або протиправних дій третіх осіб, що підтверджується відповідними документами, а також допущення у митній декларації помилок, які не призвели до неправомірного звільнення від сплати митних платежів або зменшення їх розміру, до незабезпечення дотримання заходів тарифного та/або нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, якщо такі помилки не допускаються систематично (стаття 268 цього Кодексу), не тягне за собою адміністративної відповідальності, передбаченої цим Кодексом.

Як вбачається з матеріалів справи та змісту постанови, під час провадження в справі ОСОБА_1 надав довідку ФОП ОСОБА_2 № 63 від 27.12.2015 року, акт виконаних робіт від 27.12.2015 року, квитанцію серії ЯААА № 064584, свідоцтво про державну реєстрацію ФОП ОСОБА_2 та свідоцтво платника єдиного податку ФОП ОСОБА_2

Відповідно до ч. 1 ст. 192 МК України, якщо під час перевезення товарів транспортний засіб внаслідок аварії або дії обставин непереборної сили не зміг прибути до органу доходів і зборів призначення, допускається вивантаження товарів в іншому місці. При цьому перевізник зобов'язаний: вжити всіх необхідних заходів для забезпечення збереження товарів та недопущення будь-якого їх використання; терміново повідомити найближчий орган доходів і зборів про обставини події, місцезнаходження товарів і транспортного засобу.

Згідно з п. 2 ч. 3 розділу ІІ Порядку виконання митних формальностей відповідно до заявленого митного режиму, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 31.05.2012 року № 657, що зареєстровано в Міністерстві юстиції 02.10.2012 року за № 1669/21981, строк тимчасового ввезення товарів, поміщених у митний режим тимчасового ввезення, може бути продовжений митницею оформлення з урахуванням мети ввезення товарів та інших обставин і з дотриманням вимог, установлених Кодексом. Для продовження строку тимчасового ввезення особа, відповідальна за дотримання митного режиму, подає до митниці оформлення відповідну заяву. Разом із заявою за наявності подаються документи, які підтверджують наявність обставин, що обумовлюють необхідність такого продовження.

Станом на момент виявлення правопорушення (23.12.2015 року) автомобіль «Citroen С5», реєстраційний номер НОМЕР_4, позивачем з митної території України вивезеним не був та термін перебування транспортного засобу на митній території України склав 376 діб. При цьому, під час в'їзду на митну територію України 23.12.2015 року документів, які б підтверджували вчинення порушення митних правил внаслідок аварії або дії обставин непереборної сили позивач не надав.

З довідки ФОП ОСОБА_2 № 63 від 27.12.2015 року вбачається, що автомобіль «Citroen С5», реєстраційний номер НОМЕР_4, перебував на ремонті з 10.12.2015 року по 27.12.2015 року (ремонт двигуна).

З наведеного випливає, що позивачу про поломку транспортного засобу та неможливість його вивезення за межі митної території України у встановлений строк стало відомо ще 10.12.2015 року.

Разом з тим, повідомлення про неможливість вивезення автомобіля «Citroen С5», реєстраційний номер НОМЕР_4, за межі митної території України або заяви для продовження строку тимчасового ввезення зазначеного транспортного засобу позивачем до митного органу не було подано.

Таким чином, позивачем ОСОБА_1 не було належно виконано свій обов'язок, передбачений ч. 1 ст. 192 МК України, щодо термінового повідомлення митного органу про обставини події, місцезнаходження товарів і транспортного засобу.

За наведених обставин, суд приходить до переконання, що оскаржувана постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 481 МК України в частині визнання його винним винесена правомірно, оскільки позивачем фактично було допущено порушення вимог митного законодавства.

Під час розгляду даної адміністративної справи представником позивача подано до суду клопотання, згідно з яким останній просить вирішити питання про можливість звільнення ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності за малозначністю правопорушення на підставі ст. 22 КУпАП. В обґрунтування клопотання зазначив, що з матеріалами даної справи випливає, що є наявність підстав для звільнення ОСОБА_1 від відповідальності на підставі ст. 22 КУпАП у зв'язку з малозначністю вчиненого правопорушення. Зауважує, що як встановлено, у період з 10.12.2015 року по 27.12.2015 року автомобіль перебував на ремонті, а тому належить врахувати ту обставину, що позивач навіть якщо і допустив правопорушення, то за умови необхідності відремонтувати автомобіль, ремонт якого настав з незалежних від нього причин і який було розпочато за два дні до спливу строку тимчасового ввезення. Вважає, що наявні обставини свідчать про необхідність звільнення ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності на підставі ст. 22 КУпАП

Матеріалами справи вставлено, що позивач ОСОБА_1 при розгляді справи про притягнення його до адміністративної відповідальності надавав митному органу письмові пояснення про причини не вивезення транспортного засобу за межі митної території України, тобто ним фактично вживалися заходи для недопущення порушення вимог МК України.

Водночас, судом встановлено, що посадовою особою, якою вирішувалося питання про притягнення позивача до відповідальності, не було враховано всіх дійсних обставин вчинення вказаного правопорушення, а саме: особу правопорушника, який раніше до відповідальності за порушення митних правил не притягався, про що зазначено в оскаржуваній постанові, є особою з інвалідністю ІІІ групи (посвідчення інваліда війни серії НОМЕР_5 від 30.03.2015 року), при розгляді справи про притягнення його до адміністративної відповідальності надавав митному органу пояснення про причини не вивезення транспортного засобу за межі митної території України та відповідні документи, ступінь його вини, причини несвоєчасного вивезення транспортного засобу.

Як вбачається із оскаржуваної постанови, відповідачем, при розгляді відносно позивача справи про порушення митних правил, вимоги ст. 489 МК України в повному обсязі не дотримано, зокрема в постанові відсутні відомості, які б свідчили про те, що відповідачем з'ясовувалося питання щодо того, чи є підстави для звільнення позивача від адміністративної відповідальності.

Відповідно до ст. 487 МК України провадження у справах про порушення митних правил здійснюється відповідно до цього Кодексу, а в частині, що не регулюється ним, - відповідно до законодавства України про адміністративні правопорушення.

Статтею 22 КУпАП встановлено, що при малозначності вчиненого адміністративного правопорушення орган (посадова особа), уповноважений вирішувати справу, може звільнити порушника від адміністративної відповідальності і обмежитись усним зауваженням.

По суті правопорушник звільняється від правових наслідків свого протиправного діяння, виходячи із засад гуманності, хоча це діяння як під час вчинення, так і під час звільнення від відповідальності залишається правопорушенням. У законодавстві не закріплено визначення малозначного правопорушення та відсутні вказівки на його ознаки. У кожному конкретному випадку суд має вирішувати питання про визнання діяння малозначним, виходячи, зокрема, з того, що його наслідки не становлять великої суспільної небезпеки, не завдали або не здатні завдати значної шкоди суспільним або державним інтересам, правам та свободам інших осіб.

Для встановлення ступеня суспільної небезпечності необхідно проаналізувати всі сторони допущеного порушення, оцінити обставини вчинення порушення, мету, мотив і спосіб, а також наявність умов, що дають змогу досягти виховних та превентивних дій.

Згідно з роз'ясненнями, наданими у постанові Пленуму Верховного Суду України від 03.06.2005 року № 8 «Про судову практику у справах про контрабанду та порушення митних правил», суддя вправі вирішувати питання про можливість звільнення особи від адміністративної відповідальності при малозначності правопорушення на підставі ст. 22 КУпАП. При цьому, слід враховувати мету, мотив і спосіб вчинення правопорушення.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

За приписами ч. ч. 1, 2 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

З урахуванням наведеного, беручи до уваги, що при винесенні оскаржуваної постанови посадова особа, уповноважена вирішувати справу, не врахувала характер та обставини вчиненого правопорушення, особу винного, що суттєво та значно зменшує ступінь його вини, а відтак, суд вважає, що оскаржувану постанову в частині накладення стягнення слід змінити, звільнивши ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності на підставі ст. 22 КУпАП, обмежившись усним зауваженням, а провадження в справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 470 МК України, щодо нього закрити.

Згідно з ч. 1 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим кодексом або іншими законами.

Відповідно до ч. 2 ст. 286 КАС України позовну заяву щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови).

Частиною 6 ст. 161 КАС України передбачено, що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

У позовній заяві позивач просить поновити йому строк на оскарження постанови в справі про порушення митних правил № 2232/30506/15 від 23.03.2015 року.

Крім того, під час розгляду даної справи представником позивача подано клопотання, в якому просить на підтвердження поважності причин пропуску ОСОБА_1 звернення в суд з позовною заявою прийняти та розглянути п'ять копій сторінок закордонного паспорта ОСОБА_1 (номер НОМЕР_6 від 20.01.2009 року) з відмітками про перетин кордону. Зауважив, що позивач безпосередньо не отримував копії оскаржуваної постанови від відповідача, зі змістом якої він зміг ознайомитись тільки після отримання 14.07.2016 року в його інтересах вказаної постанови адвокатом ОСОБА_3, про що свідчить відповідна відмітка працівника Закарпатської митниці на копіях відповідей, наданих адвокату від 19.04.2016 року та від 24.06.2016 року. Разом з тим, як вбачається з копії сторінок закордонного паспорту позивача (сторінки 23 і 6), він виїхав за межі України 09.07.2016 року, а повернувся тільки 27.08.2016 року, тобто вже після того, коли в його інтересах звернувся в суд адвокат.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішення та застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди України застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основних свобод та протоколи до неї і практику Європейського суду, як джерела права.

Частиною 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

У рішенні від 27.06.2000 року у справі «Ілхан проти Туреччини» Європейський Суд з прав людини зазначив, що правило встановлення обмежень звернення до суду у зв'язку з пропуском строку повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично, не має абсолютного характеру і перевіряючи його виконання слід звернути увагу на обставини справи.

Крім того, у рішенні у справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» від 13.01.2000 року та в рішенні у справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» від 28.10.1998 року Європейський Суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог, що є порушенням п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Виходячи з викладеного та дослідивши матеріали адміністративної справи, суд вважає, що доводи позивача про поважність причин пропуску звернення до суду є обґрунтованими, а тому такий строк підлягає поновленню.

Керуючись ст. ст. 2, 9, 76, 77, 241-246, 255, 271, 272, 286 КАС України, суд,

У Х В А Л И В:

Клопотання позивача задовольнити та визнати поважними причини пропуску строку звернення до суду.

Поновити строк на оскарження постанови в справі про порушення митних правил № 2232/30506/15 від 23.03.2016 року.

Позовну заяву ОСОБА_1 до Закарпатської митниці Державної фіскальної служби України про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення в справі про порушення митних правил - задовольнити частково.

Постанову заступника начальника Закарпатської митниці ДФС Гребьопін О.В. в справі про порушення митних правил № 2232/30506/15 від 23.03.2016 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності ч. 3 ст. 481 Митного кодексу України в частині накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн., змінити, звільнивши останнього від адміністративної відповідальності у зв'язку з малозначністю вчиненого ним адміністративного правопорушення, обмежившись усним зауваженням, а провадження в справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 481 Митного кодексу України, щодо ОСОБА_1 закрити.

У решті позовних вимог - відмовити.

Позивач: ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_2, який проживає за адресою: АДРЕСА_1.

Відповідач: Закарпатська митниця Державної фіскальної служби України, код ЄДРПОУ 39515893, що знаходиться за адресою: вул. Собранецька, 20, м. Ужгород, Закарпатська область.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених ч. 2 ст. 299 КАС України.

Судові рішення за наслідками розгляду судами першої інстанції справ, визначених ст. 286 КАС України, набирають законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі їх апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Дата складення повного рішення суду - 15 січня 2019 року.

Головуюча О.М. Світлик