Рішення № 79169930, 09.01.2019, Вишгородський районний суд Київської області

09.01.2019 Справа № 363/324/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 січня 2019 року Вишгородський районний суд Київської області в складі:

головуючого - судді Чіркова Г.Є.,

при секретарі Гавриленко Ю.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вишгороді цивільну справу за позовом АТ «КБ «Приват Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

встановив:

представник позивача звернувся до суду з даним позовом, посилаючись на порушення відповідачами договірних зобов'язань по сплаті коштів за надані кредити, а тому порушує питання про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості в розмірі 110 195 грн. 59 коп. судових витрат.

Представник позивача в судове засідання не прибув, надіслав до суду клопотання про розгляд справи за його відсутності, просив про задоволення позову.

Відповідач, будучи повідомленим про розгляд справи, в судове засідання не з'явився.

Оскільки суд позбавлений можливості відкласти розгляд справи на підставі ст. 223 ЦПК України, в межах строку встановленого ст. 210 ЦПК України, дану справу слід розглянути на підставі наявних доказів в заочному порядку.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного.

Так, 15 серпня 2006 року ПАТ «КБ «Приват Банк» та ОСОБА_1 уклали кредитний договір б/нза яким відповідач отримав кредит в розмірі 4 000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту, з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Відповідач ознайомився і погодився з Умовами та правилами надання банківських послуг, підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг складає між ним і банком договір про надання банківських послуг, про що свідчить підпис відповідача.

Відповідно до вимог п. 6.5 Умов позичальник зобов'язаний погашати заборгованість по кредиту, відсоткам за його користування, за перевитрати платіжного ліміту, а також сплачувати комісії на умовах, передбачені діючим договором.

Згідно п. 3.2 Умов клієнт дає свою згоду на те, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням банку, і клієнт дає право банку в будь-який момент змінити (зменшити чи збільшити) кредитний ліміт.

Відповідно до вимог п. 3.3 Умов підписання договору є прямою та безумовною згодою клієнта відносно прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту, установленого банком.

Згідно п. 8.6 кредитного договору при порушенні позичальник строків платежів по будь-якому із грошових зобов'язань, передбачених діючим договором більш ніж на 30 днів позичальник зобов'язаний сплатити банку штраф у розмірі 250 грн. + 5% від суми позову.

Відповідно до п. 9.12 Умов договір діє протягом 12 місяців з моменту підписання. Якщо протягом цього строку ні одна із сторін не проінформує другу сторону про припинення дії договору, він автоматично лонгується на такий же термін.

Відповідач взяті на себе зобов'язання по виплаті кредитних коштів у строки визначені кредитним договором не виконує, термін сплати коштів порушено.

Згідно ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Згідно ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком

Згідно ч. 2 ст. 1069 ЦК України права та обов'язки сторін, пов'язані з кредитуванням рахунка, визначаються положеннями про позику та кредит (параграфи 1 і 2 глави 71 цього Кодексу), якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, а в разі порушення боржником цих вимог той, згідно зі статтями 625, 1048 і 1050 ЦК України, повинен сплатити кредиторові суму боргу та проценти встановлені за умовами кредитного договору.

Згідно ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив зобов'язання, якщо не виконав його у строк встановлений договором.

Вимогами ст. 549 ЦК України, передбачено обов'язок боржника в разі порушення зобов'язання передати кредиторові грошову суму штрафу у вигляді процентної ставки, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Згідно вимог ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1,2,3,4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач отримав від позивача кредит у розмірі 4 000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну карту, однак позивачем не доведено ту обставину, що відповідачем підписані Умови та Правила надання банківських послуг, які є невід'ємною частиною до анкети-заяви.

Таким чином розмір процентної ставки, її збільшення/зменшення та сплата процентів умовами кредитного договору не врегульовано.

Так, позивачем в суді обставини необхідні для стягнення процентів за користування кредитним договором не доведені.

Розмір процентів визначений в розрахунках (36%, 72%, 43%, 20% у різні періоди нарахувань заборгованості) на умовах укладеного договору не ґрунтується, належними, допустимими й достатніми доказами в суді не підтверджено, а відтак судом до уваги не береться.

Розглядаючи справу в межах заявлених вимог і обставин, які доводились позивачем в суді, підстав для стягнення заборгованості за необґрунтовано нарахованими процентами суд не вбачає.

Виходячи з меж судового розгляду та принципу змагальності, самостійно здійснювати розрахунок відсотків за користування кошами згідно ч. 1 ст. 1048 ЦК України (на рівні облікової ставки НБУ) суд не вправі, коли відповідачем заборгованість у різні періоди систематично частково погашалась, а отримані банком кошти зараховувалися на той чи інший вид платежів (за поточну і прострочену заборгованість по комісії, пені, тілу кредиту, процентам).

Разом з тим, розмір суми нарахованої заборгованості по процентам за користування кредитом в розмірі 96642 грн. 01 коп., коли заборгованість за кредитом складає лише 3 598 грн. 81 коп. не обґрунтовано та матеріалами справи не доведено.

Наданий позивачем розрахунок заборгованості не містить достатньої інформації, необхідної для перевірки достовірності і правильності відомостей зазначених у ньому та умов укладеного договору не відповідає.

Суд не вбачає підстав для стягнення суми (заборгованості по процентам за користування кредитом), яка в тридцять разів перевищує розмір самого кредиту. Дана сума є не обґрунтованою, не доведеною, явно завищеною, що не відповідає умовам договору і закону.

Таким чином позов в частині стягнення заборгованості по процентах в сумі 96 642 грн. 01 коп. є недоведеними, необґрунтованими на основі доказів не підтвердженим, а тому в задоволенні цієї частини позову слід відмовити.

В іншій частині позов підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання про визначення розміру стягнення з ОСОБА_1, суд виходить зі змісту позовних вимог та наданих суду розрахунків, зокрема: суми заборгованості за кредитом, яка виникла станом на 31 грудня 2017 року та складається з:

-заборгованості за кредитом в розмірі 3598 грн. 81 коп.;

-заборгованості по пені та комісії в розмірі 4231 грн. 17 коп.;

-штрафу в розмірі 500 грн. (фіксована частина) та 5223 грн. 60 коп. (процента складова).

Крім того, представником позивача представлено документальне підтвердження понесених судових витрат, які слід покласти на відповідача.

На підставі викладеного і керуючись статтями 209-215 ЦПК України,

вирішив:

позовну заяву задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «КБ «Приват Банк» суму заборгованості за кредитним договором №б/н від 15 серпня 2006 року в розмірі 13 553 грн. 58 коп., а також судовий збір в розмірі 1 762 грн., а всього 15 315 (п'ятнадцять тисяч триста п'ятнадцять) грн. 58 (п'ятдесят вісім) коп.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Повне судове рішення складено 15 січня 2019 року.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30 днів з дня складання повного рішення.

Заочне рішення може бути оскаржено позивачем у апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Вишгородський районний суд Київської області протягом 30 днів з дня складання повного рішення.

Позивач: ПАТ КБ «Приват Банк» (м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 50, код ЄДРПОУ 14360570).

Відповідач: ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, проживає в АДРЕСА_1, паспорт серії НОМЕР_1 виданий 03 жовтня 1997 року Поліським РВ ГУ МВС України в Київській області, РНОКПП-НОМЕР_2).

Суддя