Рішення № 79169876, 14.01.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

14 січня 2019 року № 826/6880/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Скочок Т.О., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 до третя особаФонду соціального страхування України (відповідач-1) Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (відповідач-2) Кабінет Міністрів України провизнання нечинними окремих положень,

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулась ОСОБА_1 з позовом до Фонду соціального страхування України, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Кабінету Міністрів України, про визнання нечинними окремих положень пп. 2 п. 2 Порядку надання матеріального забезпечення за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, затвердженого постановою правління Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 26.12.2014 №37, виключивши обмеження у часі в 30 тижнів з дати переміщення застрахованої особи.

В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначено, що оскаржуваними положеннями фактично встановлено заборону на отримання належних позивачу виплат шляхом встановлення 30-тижневого терміну з дати переміщення застрахованої особи, що, за твердженнями позивача, призвело до суттєвого порушення Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» та неможливості отримання останньою належного матеріального забезпечення. Крім того, у позовній заяві наголошено, що встановлені законом права громадянина, у тому числі щодо конкретних соціальних гарантій (пенсійного та іншого соціального забезпечення), можуть бути змінені виключно законом, а не постановою відповідача.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.11.2017 адміністративну справу №826/6880/16 прийнято до свого провадження суддею Скочок Т.О. та призначено до судового розгляду.

У призначене судове засідання з'явився представник відповідача-1, який заперечував проти задоволення позовних вимог, підтримавши доводи, викладені у запереченнях, в яких зазначено, що станом на момент розгляду даної справи судом оскаржувану постанову правління Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності визнано такою, що втратила чинність, згідно з постановою правління Фонду соціального страхування України від 24.01.2017 №8. При цьому, представником відповідача-1 наголошено на тому, що Міністерством юстиції України після реєстрації оскаржуваної постанови не було виявлено жодних підстав для скасування рішення про державну реєстрацію нормативно-правового акту, з урахуванням того, що на виконання постанови Донецького окружного адміністративного суду від 04.08.2016 у справі №805/1918/16-а перераховано страхові кошти з фінансування страхувальника - ПАТ «Систем Кепітал Менеджмент» - для надання матеріального забезпечення найманому працівнику - ОСОБА_1.

Решта осіб, які беруть участь у справі, у призначене судове засідання не з'явились та явку своїх представників не забезпечили. При цьому, від представника позивача через канцелярію суду надійшла заява про розгляд справи за відсутності позивача, а від представника відповідача-2 - заперечення, в яких зазначено про законність та відповідність правовим актам вищої юридичної сили оскаржуваних положень Порядку.

З огляду на викладене, судом ухвалено про перехід до розгляду справи у порядку письмового провадження на підставі ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України у редакції, яка діяла станом на момент вчинення відповідної процесуальної дії.

Розглянувши подані представниками осіб, які беруть участь у справі, документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Відповідно до п. 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 №531 «Про особливості реалізації прав деяких категорій осіб на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» постановою правління Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 26.12.2014 №37 затверджено Порядок надання матеріального забезпечення за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції (надалі - Порядок №37).

Згідно з п. 1 Порядку №37, цей Порядок визначає механізм надання матеріального забезпечення за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням (далі - матеріальне забезпечення), за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (далі - Фонд) особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, за видами матеріального забезпечення: допомога по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною); допомога по вагітності та пологах; допомога на поховання (крім поховання пенсіонерів, безробітних та осіб, які померли від нещасного випадку на виробництві).

У силу пп. 2 п. 2 Порядку №37, матеріальне забезпечення за цим Порядком надається особам, які перебувають (перебували) у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями чи фізичними особами або були добровільно застраховані та переміщуються з тимчасово окупованої території і районів проведення антитерористичної операції (далі - застраховані особи), та отримувачам допомоги на поховання застрахованих осіб і які не реалізували свого права на отримання матеріального забезпечення відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» та не можуть реалізувати своє право на отримання матеріального забезпечення відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» у зв'язку із переміщенням з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, а саме: допомога по вагітності та пологах згідно з цим Порядком надається в разі настання страхового випадку до моменту переміщення застрахованої особи, а також в разі настання страхового випадку протягом 30 тижнів з дати переміщення застрахованої особи.

Вважаючи пп. 2 п. 2 Порядку №37 таким, що не відповідає положенням Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування», а свої права та охоронювані законом інтереси порушеними, позивач звернувся з позовом до суду.

Розглядаючи справу по суті, суд виходить з такого.

Особливості провадження у справах щодо оскарження нормативно-правових актів органів виконавчої влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування та інших суб'єктів владних повноважень визначено положеннями ст. 264 Кодексу адміністративного судочинства України.

Приписами п. 2 ч. 1 ст. 264 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що правила цієї статті поширюються на розгляд адміністративних справ щодо законності та відповідності правовим актам вищої юридичної сили нормативно-правових актів міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування, інших суб'єктів владних повноважень.

Право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи, які є суб'єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт (ч. 2 ст. 264 Кодексу адміністративного судочинства України).

Нормативно-правові акти можуть бути оскаржені до адміністративного суду протягом всього строку їх чинності (ч. 3 ст. 264 Кодексу адміністративного судочинства України).

Суд може визнати нормативно-правовий акт протиправним (незаконним чи таким, що не відповідає правовому акту вищої юридичної сили) та нечинним повністю або в окремій його частині (ч. 9 ст. 264 Кодексу адміністративного судочинства України).

На підтвердження наявного у позивача порушеного права та охоронюваного законом інтересу останньою зазначено, що оскаржувані положення Порядку №37 слугували підставою для відмови у виплаті їй Центральною міжрайонною в місті Донецьку виконавчою дирекцією Донецького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності у виплаті матеріального забезпечення за рахунок коштів Фонду, а саме: допомоги по вагітності та пологах, на підтвердження чого останньою надано копію листа від 17.03.2016 №01-145, адресованого ПАТ «Систем Кепітал Менеджемент», як роботодавцю позивача.

Разом з тим, дослідивши зміст наведеного листа від 17.03.2016 №01-145, вбачається, що підставою для відмови у наданні ПАТ «Систем Кепітал Менеджемент» матеріального забезпечення застрахованим особам за рахунок коштів Фонду слугували висновки Центральної міжрайонної в місті Донецьку виконавчої дирекції Донецького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності про те, що «… на теперішній час фінансування Фондом соціального страхування з тимчасової втрати працездатності Вашого підприємства можливо лише у випадку проведення Вами реєстраційних дій в Єдиному реєстрі юридичних та фізичних осіб-підприємців, а також подання Вами заяви-розрахунку на фінансування допомоги до робочого органу за новим місцем реєстрації». Отже, безпосередньо оскаржувані у даній адміністративній справі положення пп. 2 п. 2 Порядку №37 не стали підставою для відмови у наданні позивачу матеріального забезпечення за рахунок коштів Фонду, з урахуванням того, що зміст останніх лише процитовано у листі від 17.03.2016 №01-145, адресованого ПАТ «Систем Кепітал Менеджемент».

Також, суд звертає увагу, що питання незаконності бездіяльності Центральної міжрайонної в м. Донецьку виконавчої дирекції Донецького обласного відділення фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності щодо відмови у фінансуванні заяви-розрахунку ПАТ «Систем Кепітал Менеджмен» стосовно здійснення фінансування для надання матеріального забезпечення застрахованій особі - ОСОБА_1 - за рахунок Фонду, а також зобов'язання Центральної міжрайонної в м. Донецьку виконавчої дирекції Донецького обласного відділення фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності вчинити дії з перерахування страхових коштів по фінансуванню страхувальника - ПАТ «Систем Кепітал Менеджмент» - для надання матеріального забезпечення найманому працівнику - ОСОБА_1, - з огляду на відмову, оформлену листом від 17.03.2016 №01-145, адресованим ПАТ «Систем Кепітал Менеджемент», виступило предметом розгляду в іншій адміністративній справі №805/1918/16-а, за результатами якої Донецьким окружним адміністративним судом винесено постанову від 04.08.2016, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 14.09.2016.

Крім того, на підтвердження виконання постанови Донецького окружного адміністративного суду від 04.08.2016 у справі №805/1918/16-а представником відповідача-1 надано до суду копію платіжного доручення від 13.12.2016 №2337. При цьому, факт отримання вказаного матеріального забезпечення позивачем та його представником під час судового розгляду справи не заперечувався.

З урахуванням викладеного, суд вказує, що у межах спірних правовідносин до позивача не застосовано оскаржуваний пп. 2 п. 2 Порядку №37. Іншого позивачем та його представником під час судового розгляду справи не доведено. Вказане, за висновком суду, у силу ч. 2 ст. 264 Кодексу адміністративного судочинства України, позбавляє позивача права на оскарження відповідного нормативно-правового акту.

Слід також зазначити, що станом на момент розгляду справи судом Порядок №37 втратив свою чинність, з огляду на затвердження правлінням Фонду соціального страхування України постанови від 24.01.2017 №8 «Про затвердження Порядку надання матеріального забезпечення деяким категоріям застрахованих осіб», п. 4 якої постановлено визнати такою, що втратила чинність, постанову правління Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 26.12.2014 №37 «Про затвердження Порядку надання матеріального забезпечення за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності особам, які переміщуються і тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції», зареєстровану в Міністерстві юстиції України 21 січня 2015 за № 68/26513.

Таким чином, наразі оскаржувані положення нормативно-правового акту втратили свою чинність, що фактично свідчить про припинення дії останніх та, зокрема, можливість їхнього застосування по відношенню до позивача. У той же час, питання щодо нечинності оскаржуваних положень, у силу постанови правління Фонду соціального страхування України від 24.01.2017 №8, наразі є вже вирішеним та не потребує повторному визнанню останніх нечинними.

У силу ч.ч. 1 та 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Беручи до уваги викладене, суд дійшов до висновку про необґрунтованість позовних вимог та відсутність підстав для задоволення останніх.

Керуючись статтями 77, 245, 246, 250, 264 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог звернулась ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1, адреса фактичного місця проживання: АДРЕСА_1) до Фонду соціального страхування України (код ЄДРПОУ: 40210180, адреса: 04070, м. Київ, вул. Боричів Тік, 28), Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (код ЄДРПОУ: 14295973, адреса: 04070, м. Київ, вул. Боричів Тік, 28), за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Кабінету Міністрів України (код ЄДРПОУ: 00019442, адреса: 01008, м. Київ, вул. Грушевського, 12/2), відмовити у повному обсязі.

Рішення набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Т.О. Скочок