Рішення № 79169723, 15.01.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

15 січня 2019 року № 826/1482/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Добрянської Я.І. розглянувши в порядку письмового провадження матеріали адміністративної справи

за позовом ОСОБА_1до третя особаУповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Радикал Банк» Савельєвої Анни Миколаївни Фонд гарантування вкладів фізичних осібпровизнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії, ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 з позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Радикал Банк" Савєльєвої Анни Миколаївни третя особа Фонд гарантування вкладів фізичних осіб в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Радикал Банк" Савєльєвої Анни Миколаївни щодо визнання нікчемним правочину, а саме: транзакції з внесення та перерахування грошових коштів на рахунок, відкритий на виконання договору банківського вкладу №2-22991 від 09.07.2015 року, укладеного між ПАТ "Радикал Банк" та ОСОБА_1;

- визнати неправомірними дії Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Радикал Банк" Савєльєвої Анни Миколаївни щодо не включення ОСОБА_1 до переліку вкладників, які мають право на виплату коштів за вкладами під час тимчасової адміністрації, за договором банківського рахунку, які отримують відшкодування коштів в межах гарантованої суми;

- зобов'язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Радикал Банк" Савєльєву Анну Миколаївну подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо ОСОБА_1, як вкладника який має право на відшкодування коштів за договором банківського вкладу №2-22991 від 09.07.2015 року, укладеного з ПАТ "Радикал Банк" за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Радикал Банк" Савєльєвої Анни Миколаївни подано відзив на адміністративний позов в якому просить у задоволенні позову відмовити повністю, оскільки оскаржувані рішення та дії прийнято (вчинені) на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Фондом гарантування вкладів фізичних осіб надано пояснення на адміністративний позов в якому зазначає, що факт того, що позивач є вкладником банку підтверджено недостовірними та суперечливими доказами, а відтак відповідачем правомірно направлено позивачу повідомлення про нікчемність. З огляду на що, просить відмовити в задоволенні адміністративного позову.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.02.2016р. відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 05.02.2016 року зупинено провадження у справі № 826/1482/16.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м.Києва від 09.11.2017р. поновлено провадження у справі та призначено справу до розгляду.

Проаналізувавши наявні у справі матеріали, суд вирішив продовжити розгляд справи без участі представників сторін у порядку письмового провадження.

15.12.2017р. набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03.10.2017 №2147-VIII, яким внесено зміни до КАС України, виклавши його в новій редакції.

Відповідно до підпункту 10 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" КАС України в новій редакції передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу. Згідно з частиною третьою статті 241 КАС України судовий розгляд в суді першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду.

Враховуючи викладене, суд закінчує розгляд даної справи ухваленням рішення за правилами нової редакції Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши адміністративний позов та додані до нього матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, зазначає наступне.

09.07.2015р. між ОСОБА_1 (Вкладник) та ПАТ «РАДИКАЛ БАНК» (Банк) укладено договір строкового банківського вкладу № 2-22991 "Депозитний календар" за умовами п. 1.1 якого, банк, предметом договору є взаємовідносини сторін з приводу прийняття банком грошових коштів вкладника в національній валюті України в сумі 119 236,0 грн. строком на 10 днів по 19.07.2015р. включно з наступним зобов'язанням банку виплачувати вкладнику суму вкладу та проценти на неї на умовах та в порядку, встановлених цим договором. (а.с. 19-22)

На виконання умов вищезазначеного договору позивачем внесено грошові кошти у розмірі 119 236,0 грн. з призначенням платежу "внесення коштів на депозитний рахунок за дог № 2-22991 від 09.07.2015", що підтверджується копією квитанції № 8676 від 09.07.2015р. (а.с. 26)

На підставі постанови Правління Національного банку України від 09.07.2015 № 452/БТ «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «РАДИКАЛ БАНК» до категорії неплатоспроможних» (надалі по тексту - Постанова НБУ) виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (надалі по тексту - Фонд) прийнято рішення від 09.07.2015 № 130 «Про запровадження тимчасової адміністрації ПАТ «РАДИКАЛ БАНК» (надалі по тексту - рішення Фонду), згідно з яким з 10.07.2015 запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду на тимчасову адміністрацію в ПАТ «РАДИКАЛ БАНК».

Тимчасову адміністрацію в ПАТ «РАДИКАЛ БАНК» запроваджено строком на 3 місяці з 10.07.2015 до 09.10.2015 включно.

Виконавчою дирекцією Фонду 08.10.2015 прийнято рішення № 184 про продовження строків здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «РАДИКАЛ БАНК» на один місяць - до 09.11.2015 (включно).

Відповідно до постанови Правління НБУ від 09.11.2015 № 769 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «РАДИКАЛ БАНК» виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 09.11.2015 № 203 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «РАДИКАЛ БАНК» та делегування повноважень ліквідатора банку». Згідно з зазначеним рішенням розпочато процедуру ліквідації ПАТ «РАДИКАЛ БАНК», призначено Савельєву Анну Миколаївну уповноваженою особою Фонду гарантування та делеговано їй всі повноваження ліквідатора ПАТ «РАДИКАЛ БАНК», визначені статтями 37, 38 47-51 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», на два роки з 10.11.2015 до 09.11.2017 включно.

На офіційному сайті Фонду опубліковано оголошення про те, що з 13.11.2015 Фонд розпочинає виплати коштів вкладникам ПАТ «РАДИКАЛ БАНК»; для отримання коштів вкладники ПАТ «РАДИКАЛ БАНК» з 13.11.2015 до 24.12.2015 включно можуть звертатись до установ банку-агента Фонду - ПАТ «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО».

Позивача не було включено до Загального реєстру вкладників ПАТ «РАДИКАЛ БАНК», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду.

17.11.2015р. позивач звернувся із заявою до відповідача в якій просив включити його до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами. (а.с. 23)

Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Радикал Банк» від 13.11.2015р. № 3359 позивачу направлено повідомлення (в порядку ст.ст. 37, 38 ЗУ "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб"), в якому зазначено, що правочини (у тому числі договори), вчинені через каси Банку по рахункам клієнтів, які були здійснені працівниками банку поза межами робочого часу та операційного дня банку, свідчать про протиправне внесення до АБС Б-2 з метою виведення активів Банку та надання одному кредитору переваги над іншим, тобто правочини (у тому числі договори) вчинені через каси банку поза межами робочого часу та/або операційного дня є нікчемними з підстав, встановлених ч. 3 ст. 38 ЗУ "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", а саме п. 1 безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог; п. 2 банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим; п. 7 банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку.

Одночасно, повідомлено, що відповідно до положень ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» є нікчемним правочин, що був вчинений (укладений) банком з позивачем, а саме трансакція ПАТ «РАДИКАЛ БАНК» щодо перерахування на користь позивача грошових сум з призначенням платежу "Внесення коштів на депозитний рахунок за дог № 2-22991 від 09.07.2015" на суму 119 236,0 грн., дата вчинення трансакції 09.07.2015р. час вчинення трансакції 23:58. (а.с. 24-25)

Позивач, вважаючи протиправними рішення відповідача щодо визнання нікчемним правочину, що стало підставою для невнесення його до Переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у розмірі, гарантованих державою, звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд враховує правові висновки Великої Палати Верховного Суду щодо застосування статті 38 указаного Закону № 4452-VI, викладені у постанові від 04 липня 2018 року у справі № 826/1476/15.

Нормативно-правовим актом, який регулює правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків, є Закон України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (тут і надалі у редакції, яка діяла станом на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до частини 1 статті 26 Закону №4452-VI (у редакції на час виникнення спірних правовідносин), Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на цей день, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.

Вкладником в розумінні пункту 4 частини першої статті 2 Закону № 4452-VI, є фізична особа (у тому числі фізична особа - підприємець), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 27 цього Закону уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню.

Згідно з ч. 5 ст. 27 Закону № 4452-VI протягом шести днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку вкладників. Фонд публікує оголошення про відшкодування коштів вкладникам у газетах «Урядовий кур'єр» або «Голос України» та на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет не пізніше ніж через сім днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

За змістом п. 4 ч. 2 ст. 37 названого Закону уповноваженій особі, серед іншого, надано право повідомляти сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняти дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів.

Відповідно до ч. 2 та п. 1 ч. 4 Закону № 4452-VI протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.

Уповноважена особа Фонду протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів.

Відповідно до ст. 1058 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 року № 435-IV (далі - Цивільний кодекс України) за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

До відносин банку та вкладника за рахунком, на який внесений вклад, застосовуються положення про договір банківського рахунка (глава 72 цього Кодексу), якщо інше не встановлено цією главою або не випливає із суті договору банківського вкладу.

Згідно ст. 1062 Цивільного кодексу України на рахунок за банківським вкладом зараховуються грошові кошти, які надійшли до банку на ім'я вкладника від іншої особи, якщо договором банківського вкладу не передбачено інше. При цьому вважається, що вкладник погодився на одержання грошових коштів від іншої особи, надавши їй необхідні дані про рахунок за вкладом. Кошти, помилково зараховані на рахунок вкладника, підлягають поверненню відповідно до статті 388 цього Кодексу.

За змістом пункту 1.8 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою правління Національного банку України від 12.11.2003 року №492 (далі - Інструкція) банки відкривають своїм клієнтам за договором банківського рахунку поточні рахунки, за договором банківського вкладу - вкладні (депозитні) рахунки.

Вкладний (депозитний) рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання грошей, що передаються клієнтом в управління на встановлений строк або без зазначення такого строку під визначений процент (дохід) і підлягають поверненню клієнту відповідно до законодавства України та умов договору.

Порядок відкриття вкладного (депозитного) рахунку визначений у п. 10.1 Інструкції.

Відповідно до абз. 2 п. 10.12 Інструкції на вкладний (депозитний) рахунок фізичної особи можуть зараховуватися кошти, які надійшли на ім'я власника рахунку від іншої особи, якщо договором банківського вкладу не передбачено інше. У цьому разі вважається, що власник рахунку погодився на одержання грошових коштів від іншої особи, надавши їй необхідні дані про свій вкладний (депозитний) рахунок.

Згідно пунктів 1.5, 1.6 Інструкції умови відкриття рахунку та особливості його функціонування передбачаються в договорі, що укладається між банком і його клієнтом, і не повинні суперечити вимогам цієї Інструкції.

З аналізу наведених положень Інструкції вбачається, що при відкритті вкладного (депозитного) рахунку фізичної особи (вкладника) кошти на цей рахунок зараховуються саме від особи, яка укладає договір. Окрім цього, вказані положення також передбачають зараховування коштів, які надійшли на ім'я власника рахунку від іншої особи, якщо договором банківського вкладу не передбачено інше.

Як вбачається з матеріалів справи між ОСОБА_1 (Вкладник) та ПАТ «РАДИКАЛ БАНК» (Банк) укладено договір строкового банківського вкладу № 2-22991 "Депозитний календар" за умовами п. 1.1 якого, банк, предметом договору є взаємовідносини сторін з приводу прийняття банком грошових коштів вкладника в національній валюті України в сумі 119 236,0 грн. строком на 10 днів по 19.07.2015р. включно з наступним зобов'язанням банку виплачувати вкладнику суму вкладу та проценти на неї на умовах та в порядку, встановлених цим договором. (а.с. 19-22)

На виконання умов вищезазначеного договору позивачем внесено грошові кошти у розмірі 119 236,0 грн. з призначенням платежу "внесення коштів на депозитний рахунок за дог № 2-22991 від 09.07.2015", що підтверджується копією квитанції № 8676 від 09.07.2015р. (а.с. 26)

З вищевикладеного вбачається, що позивач є вкладником банку, на якого розповсюджуються гарантії на відшкодування вкладу за рахунок коштів Фонду у межах гарантованої суми.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, позивача не включено до переліку вкладників банку у зв'язку тим, що на думку відповідача договір банківського вкладу є нікчемним на підставі п. 1, 2, 7 ч. 3 ст. 38 Закону №4452-VI.

Так, ч. 2 ст 38 Закону №4452-VI передбачено, що протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.

Частиною 3 ст. 38 Закону №4452-VI визначено перелік підстав для визнання правочинів (у тому числі договорів) неплатоспроможного банку нікчемними.

Так, відповідно до п. 1, 2, 7 ч. 3 ст. 38 Закону № 4452-VI, правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав: 1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог; 2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим.

Аналіз викладених норм дає підстави для висновку, що Уповноважена особа дійсно наділена правом перевірки правочинів на предмет виявлення серед них нікчемних, але це право не є абсолютним та кореспондується обов'язком встановити обставини, з якими закон пов'язує нікчемність правочину. Висновок про нікчемність правочину має ґрунтуватися виключно на встановлених та доведених обставинах, які за законом тягнуть за собою застосування певних наслідків, зокрема щодо не включення особи до переліку вкладників банку для цілей отримання в подальшому гарантованої суми вкладу.

Перелік передбачених ч. 3 ст. 38 Закону № 4452-VI підстав, за яких правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними, є виключним. Положення статей 215, 216 Цивільного кодексу України не можуть бути застосовані комісією банку чи уповноваженою особою Фонду при вирішення питання щодо віднесення правочинів до нікчемних для розширення переліку підстав нікчемності, визначених у частині третій статті 38 Закону № 4452-VI.

Разом з тим, судом встановлено, що позивача, як вкладника за договором банківського вкладу не включено до переліку вкладників у зв'язку з визнанням нікчемним правочину (вчиненої трансакції з перерахування коштів у розмірі 119 236, 00 грн. на поточний рахунок), з посиланням на ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та статті 202, 203, 215 Цивільного кодексу України, оскільки правочини (у тому числі договори), вчинені через каси Банку по рахункам клієнтів, які були здійснені працівниками банку поза межами робочого часу та операційного дня банку, свідчать про протиправне внесення до АБС Б-2 з метою виведення активів Банку та надання одному кредитору переваги над іншим.

Разом з тим, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до п.п.1.21, 1.22 ст.1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» операційний день - частина робочого дня банку або іншої установи - учасника платіжної системи, протягом якої приймаються від клієнтів документи на переказ і документи на відкликання та можна, за наявності технічної можливості, здійснити їх обробку, передачу та виконання. Тривалість операційних дня та часу встановлюється банком або іншою установою - учасником платіжної системи самостійно та закріплюється в їх внутрішніх нормативних актах; операційний час - частина операційного дня банку або іншої установи - учасника платіжної системи, протягом якої приймаються документи на переказ і документи на відкликання, що мають бути оброблені, передані та виконані цим банком протягом цього ж робочого дня.

За визначенням пункту 4 Інструкції про касові операції, затвердженої постановою Національного банку України від 01.06.2011 року № 174, післяопераційний час - частина робочого дня банку (філії, відділення) після закінчення операційного часу, уключаючи роботу у вихідні та святкові дні, протягом якої здійснюються касові операції з їх відображенням у бухгалтерському обліку не пізніше наступного операційного дня.

Згідно з п.6 цієї Інструкції Банк (філія, відділення) організовує роботу операційної каси з касового обслуговування клієнтів протягом операційного часу та в післяопераційний час відповідно до внутрішніх положень (інструкцій) банку.

Банк на підставі цієї Інструкції та з урахуванням переліку касових операцій зобов'язаний розробити і затвердити внутрішні положення (інструкції) про організацію роботи щодо здійснення касових операцій, у яких слід визначити порядок, зокрема, роботи операційної каси в операційний та в післяопераційний час (п.9 Інструкції про касові операції).

У відповідності до п.1.13 розділу ІV Інструкції про касові операції у разі здійснення касових операцій протягом операційного часу банк (філія, відділення) на касових документах проставляє поточну дату здійснення касової операції, а в післяопераційний час - поточну дату і час приймання документів або напис чи штамп «вечірня» або «післяопераційний час».

Виконані протягом операційного часу касові операції відображаються в бухгалтерському обліку в цей самий операційний день, а в післяопераційний час - не пізніше наступного операційного дня.

Суд зазначає, що у наданій позивачем копії квитанції про здійснення спірної трансакції відсутня відмітка банку про внесення коштів, їх прийняття від позивача з метою зарахування на поточний рахунок у післяопераційний час, а також відмітка про час приймання документів.

Представник відповідача зазначає суперечливі обставини, а саме щодо не внесення позивачем коштів та одночасно внесення коштів, але поза межами робочого часу. Проте належних та допустимих доказів щодо не внесення позивачем зазначеної суми до Банку відповідачем не надано.

Суд зазначає, що оскільки позивач безпосередньо не має доступу до проведення операцій із грошовими коштами в банку, навіть за умови неналежного виконання працівниками банку своїх посадових обов'язків або неналежного функціонування системи АБС Б-2 внаслідок технічних причин тощо, позивач як добросовісна сторона договору банківського вкладу не повинен нести негативні наслідки.

Доводи відповідача щодо вчинення спірної трансакції поза межами режиму роботи відділення банку та посилання на щільність проведення трансакції є необґрунтованими та не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду справи.

У даній справі жодної із перелічених підстав для віднесення укладеного позивачем правочину до нікчемних відповідачем не доведено.

Крім того, Законом № 4452-VI Уповноваженій особі надано право виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними.

Відповідно до частини 1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Пункт 1.24 статті 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» від 5 квітня 2001 р. № 2346-III визначає, що переказ коштів - це рух певної суми коштів з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачі йому у готівковій формі.

Таким чином, переказ коштів не є правочином і не може бути визнаний нікчемним у порядку ст. 38 Закону № 4452-VI.

Окрім цього, суд вважає помилковими доводи відповідача про те, що за умови дотримання порядку відкриття поточного рахунку касир, з урахуванням часу, банку не міг здійснити операцію з внесення коштів на рахунок позивача, оскільки дії працівника банку не є предметом спору у цій справі. Будь-які відомості про те, що позивачем допущені порушення законодавства при відкритті рахунку та внесенні коштів, в матеріалах справи відсутні.

Крім того, відповідачем не надано доказів, які б свідчили, що спірний правочин є таким, що порушує публічний порядок чи спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна держави. Варто зауважити, що в матеріалах справи відсутнє судове рішення про визнання недійсним спірного договору.

Якщо внаслідок проведених операцій Фонду, а не банку, завдані збитки (штучно збільшена сума гарантованих державною виплат), то стаття 38 Закону 4452-VI не може бути застосована, а Фонд має звертатися до суду з вимогою про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину на підставі статті 228 ЦК України. Лише за наявності рішення суду можна застосовувати до позивача будь-які наслідки недійсності нікчемного правочину за цією статтею.

Окрім того, за правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у цій же постанові, при виявленні нікчемних правочинів Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, його уповноважена особа чи банк не наділені повноваженнями визнавати правочини нікчемними. Правочин є нікчемним відповідно до закону, а не наказу банку, підписаного уповноваженою особою Фонду. Такий правочин є нікчемним з моменту укладення в силу закону незалежно від того, чи була проведена передбачена ч. 2 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» перевірка правочинів банку і виданий згаданий наказ. Наслідки нікчемності правочину також настають для сторін у силу вимог закону. Наказ банку не є підставою для застосування таких наслідків. Такий наказ є внутрішнім розпорядчим документом банку, який підписано уповноваженою особою Фонду - особою, що здійснює повноваження органу управління банку, не є актом індивідуальної дії у розумінні КАС, оскільки не створює жодних обов'язків для Позивача та безпосередньо не порушує прав Позивача.

Таким чином, позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування рішення Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Радикал Банк» Савельєвої А.М. щодо визнання нікчемним правочину, а саме: транзакції з внесення та перерахування грошових коштів на рахунок, відкритий на виконання договору строкового банківського вкладу №2-22991 "Депозитний календар" від 09.07.2015 року, укладеного між ПАТ "Радикал Банк" та ОСОБА_1, задоволенню не підлягають.

Однак, з огляду на викладене та враховуючи встановлення судом наявності з боку відповідача саме протиправних дій, суд приходить до висновку про те, що право позивача може бути захищене шляхом визнання протиправними дій Уповноваженої особи щодо формування повного переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у частині не включення позивача.

Положення п. 1 ч. 2 ст. 27 Закону № 4452-VI передбачають складення переліку рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню.

Таким чином, суд приходить до висновку про те, що також належним способом захисту прав позивача є зобов'язання Уповноваженої особи включити інформацію про позивача до переліку рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню.

Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Однак, згідно з п. 17 ст. 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" уповноважена особа Фонду - працівник Фонду, який від імені Фонду та в межах повноважень, передбачених цим Законом та/або делегованих Фондом, виконує дії із забезпечення виведення банку з ринку під час здійснення тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку та/або ліквідації банку.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 16 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" позови, подані проти працівників Фонду, вважаються позовами, поданими проти Фонду.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку про те, що вірним суб'єктом за рахунок якого підлягає часткове присудження судових витрат на користь позивача є Фонд гарантування вкладів фізичних осіб. Таким чином, судові витрати підлягають стягненню не з уповноваженої особи, а з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Керуючись ст. 139, 242, 243, 251, 255 КАС України,

В И Р І Ш И В :

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Визнати протиправними дії Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Радикал Банк» Савельєвої А.М. щодо формування повного переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб в частині не включення ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків:НОМЕР_1).

3. Зобов'язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб а ліквідацію ПАТ «Радикал Банк» Савельєвої А.М. включити інформацію про ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків:НОМЕР_1) до переліку рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню, згідно з договором строкового банківського вкладу № 2-22991 "Депозитний календар", укладеного між ОСОБА_1 та ПАТ «Радикал Банк».

4. В іншій частині позовних вимог - відмовити.

5. Стягнути на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків:НОМЕР_1) за рахунок бюджетних асигнувань Фонду гарантування вкладів фізичних осіб витрати зі сплати судового збору в розмірі 551,2 грн. (п'ятсот п'ятдесят одну гривню двадцять копійок).

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки встановлені статтею 255 КАС України та може бути оскаржено за правилами встановленими статтями 293, 295-297 КАС України.

Суддя Я.І. Добрянська