Ухвала суду № 79169348, 15.01.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

1/152

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

15 січня 2019 року м. Київ № 640/634/19

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Клочкова Н.В., ознайомившись з позовною заявою і доданими до неї матеріалами

Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві

до відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в м. Києві

державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в м. Києві Лозової А.І.

Головного територіального управління юстиції у м. Києві

про визнання дій неправомірними, скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Головне управління Пенсійного фонду України у м. Києві (надалі - позивач), адреса: 04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16, із позовною заявою до відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в м. Києві (надалі - відповідач-1), адреса: 03056, м. Київ, вул. Виборзька, 32, державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в м. Києві Лозової А.І. (надалі - відповідач-2), адреса: 03056, м. Київ, вул. Виборзька, 32, Головного територіального управління юстиції в м. Києві (надалі - відповідач-3), адреса: 01001, м. Київ, провулок Музейний, 2-Б, у якій просить суд:

- визнати дії відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в м. Києві в особі державного виконавця Лозової А.І. щодо накладення штрафу на Головне управління Пенсійного фонду України у м. Києві неправомірними;

- скасувати постанову про накладення штрафу від 07.12.2018 року, винесену по ВП №55439308, у розмірі 10200,00 грн в повному обсязі.

Згідно з п. 3 ч. 1, ч. 2 ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України, (далі - КАС України), суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.

Суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі.

Згідно до п. 3 ст. 161 КАС України, до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", ставка судового збору за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано юридичною особою, складає 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Ставка судового збору за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано юридичною особою, складає 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно з п. 24 ч. 1 ст. 4 КАС України, розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб - розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Згідно зі ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2019 рік», з 1 січня 2019 року встановлено прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць у розмірі 1921,00 грн.

У даній справі позивачем (суб'єктом владних повноважень) заявлено одну вимогу немайнового характеру та одну вимогу майнового характеру.

Суд звертає увагу позивача, що вимога про скасування постанови про накладення штрафу від 07.12.2018 року, винесену по ВП №55439308, у розмірі 10200,00 грн є вимогою майнового характеру, оскільки позивач оскаржує рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів.

Так, ціна позову складає 10200,00 грн, а тому позивачем при зверненні з даним адміністративним позовом необхідно сплатити судовий збір у розмірі 1921,00 грн (1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб).

За заявлену вимогу немайнового характеру позивачу (суб'єкту владних повноважень) необхідно сплатити судовий збір у розмірі 1921,00 грн (1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб).

При цьому, позивачем заявлено клопотання про звільнення від сплати судового збору, оскільки відсутні бюджетні асигнування органам Пенсійного фонду України на сплату судового збору.

Згідно ч. 1 ст. 133 КАС України, суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Вказаною нормою встановлено можливість полегшення судом тягаря судових витрат для осіб з низьким рівнем достатку. Положення такої норми спрямоване на те, щоб сплата судового збору не була перешкодою для доступу до суду малозабезпечених осіб, і слугує гарантуванню принципу рівності всіх осіб у правах щодо доступу до суду незалежно від майнового стану.

Положення наведених статей процесуального закону надають суду певні можливості для зменшення тягаря судових витрат за своїм розсудом у кожній конкретній ситуації, тоді як Закон України "Про судовий збір" у певних категоріях справ/певної категорії населення безальтернативно звільняє від обов'язку сплачувати судовий збір, серед яких позивач відсутній (стаття 5 цього Закону).

Згідно з статтею 8 Закону України "Про судовий збір" враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Отже, в силу вимог статті 8 Закону України "Про судовий збір", позивач не є суб'єктом, на якого розповсюджується дія законодавства щодо звільнення його від сплати.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, в ухвалі Верховного Суду від 26.01.2018 у справі № 817/460/17, в ухвалах Верховного Суду: від 10.01.2018 у справі 825/968/17 (№К/9901/12/18), від 12.01.2018 у справі 2а/2218/12619/11 (№К/9901/2132/18), 2-а/2218/3621/11 (№К/9901/2135/18), 686/13108/16-а (№К/9901/2131/18), 686/18751/17 (№К/9901/2134/18).

Фінансування витрат на оплату судового збору для державних органів та установ із державного бюджету передбачено відповідним кошторисом, розмір яких щорічно затверджується.

Після прийняття Закону про Державний бюджет України на поточний бюджетний період до затвердження в установлений законодавством термін бюджетного розпису на поточний рік в обов'язковому порядку складається тимчасовий розпис бюджету на відповідний період. Бюджетні установи складають на цей період тимчасові індивідуальні кошториси (з довідками про зміни до них у разі їх внесення).

У пункті 45 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ (далі - Порядок), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 № 228, зазначено, що під час складання на наступний рік розписів відповідних бюджетів, кошторисів, планів асигнувань загального фонду бюджету, планів надання кредитів із загального фонду бюджету та планів спеціального фонду, планів використання бюджетних коштів (крім планів використання бюджетних коштів одержувачів) і помісячних планів використання бюджетних коштів враховуються обсяги здійснених видатків і наданих кредитів з бюджету згідно з тимчасовими розписами відповідних бюджетів та тимчасовими кошторисами, тимчасовими планами використання бюджетних коштів і тимчасовими помісячними планами використання бюджетних коштів.

З урахуванням наведеного та беручи до уваги, що особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору, суд вважає, що обставини, пов'язані з фінансуванням установ чи організацій з державного бюджету, відсутністю в ньому коштів, призначених для сплати судового збору суб'єктами владних повноважень тощо - не є підставою для звільнення (відстрочення, розстрочення) від такої сплати в даній справі.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, в ухвалі Верховного Суду від 26.01.2018 у справі № К/9901/854/17.

Відповідно до частини першої статті 45 Кодексу адміністративного судочинства України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.

Таким чином, сплата судового збору є обов'язком позивача, а тому зловживання правом на звільнення від сплати судового збору є неприпустимим.

Аналізуючи зазначене у сукупності, суд приходить до висновку, що позивачем не надано жодних належних та допустимих доказів, які підтверджували відсутність коштів для сплати судового збору, а наведені позивачем обставини в якості підстави для задоволення поданого клопотання не є достатніми для звільнення від сплати судового, у зв'язку з чим, у задоволенні клопотання позивача про звільнення від сплати судового збору слід відмовити.

Суд також вважає за необхідне зазначити, що відповідно до статті 129 Конституції України, однією із основних засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, у тому числі й органів державної влади. У зв'язку із цим обставини, пов'язані з фінансуванням установи чи організації з Державного бюджету України та відсутністю у ньому коштів, призначених для сплати судового збору, не можуть вважатися достатньою підставою для відстрочення такої сплати, оскільки позивач не позбавлений можливості звертатись до відповідних органів про додаткове фінансування на оплату судового збору.

Отже, суд дійшов висновку, що позивачу необхідно сплатити судовий збір у розмірі 1921,00 за заявлену позовну вимогу немайнового характеру та 1921,00 грн за заявлену позовну вимогу майнового характеру та надати відповідний документ про сплату судового збору.

Крім цього, згідно ч. 3 ст. 287 КАС України належним відповідачем у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби є відповідний орган державної виконавчої служби.

Натомість, позивачем помилково вказано трьох відповідачів: відповідний орган державної виконавчої служби, державного виконавця та територіальне управління юстиції. При цьому, до останнього відповідача позовні вимоги відсутні, а державний виконавець не є належним відповідачем в цій справі. Належним відповідачем в цій справі є відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в м. Києві.

Відтак, необхідно привести позовну заяву у відповідність до вимог ст. 160 та ст. 287 КАС України.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про неможливість відкриття провадження у справі на цій стадії та наявність підстав для залишення позовної заяви без руху.

Для усунення недоліків позовної заяви, позивачу необхідно подати до суду:

- оригінал документа про сплату судового збору в сумі 3842,00 грн за наступними реквізитами (отримувач коштів - УК у Печер.р-ні/Печерс.р-н/22030101, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 38004897, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача (МФО) 899998, рахунок отримувача 34310206084021, код класифікації доходів бюджету 22030101, призначення платежу "Судовий збір, за позовом __ (ПІБ чи назва установи, організації позивача), Окружний адміністративний суд м. Києва");

- нову редакцію позовної заяви із відповідним відповідачем та позовними вимогами, які відповідають складу відповідачів (відповідача), з доказами направлення позовної заяви із додатками всім учасникам справи.

Згідно ч. 2 ст. 169 КАС України, в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Вказані недоліки позовної заяви позивачу необхідно усунути протягом десяти днів з дня отримання ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Керуючись положеннями статей 133, 169, 241-243, 248, 256, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя Окружного адміністративного суду міста Києва, -

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору.

2. Залишити позовну заяву Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві без руху.

3. Встановити позивачу 10-денний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня отримання ухвали.

4. Попередити позивача, що у разі, якщо недоліки, зазначені в ухвалі, не будуть усунуті у встановлений судом строк, позовна заява буде залишена без розгляду на підставі частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвала, відповідно до змісту ч. 2 ст. 256 та п. 5 ч. 1 ст. 294 КАС України, набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена лише у випадку порушення правил підсудності.

Суддя Н.В. Клочкова