Рішення № 79169328, 08.01.2019, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 січня 2019 року Справа № 2340/4321/18

м. Черкаси

Суддя Черкаського окружного адміністративного суду Гаращенко В.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту фінансів Міністерства оборони України, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Черкаський обласний військовий комісаріат про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до Департаменту фінансів Міністерства оборони України, в якому просить:

- визнати протиправними дії Департаменту фінансів Міністерства оборони України щодо відмови ОСОБА_1 призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги у зв'язку з настанням інвалідності другої групи внаслідок поранення (контузії), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності II групи відповідно до ЗУ « Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 р. № 957 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві»;

- зобов'язати Департамент фінансів Міністерства оборони України призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у зв'язку з настанням інвалідності другої групи внаслідок поранення (контузії), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби, у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, відповідей до ЗУ « Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 р. №975 «Про затвердження Порядку призначення у виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрата працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачу 24.03.2016 при первинному огляді МСЕК встановлено ІІ групу інвалідності, у зв'язку з отриманим пораненням під час виконання військових обов'язків при проходженні військової служби у місцях де велися бойові дії.

Позивач вважає, що має право на отримання грошової допомоги у зв'язку з настанням інвалідності ІІ групи внаслідок поранення, отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби, проте на думку останнього, відповідач протиправно відмовив йому у призначенні останньої.

Від відповідача у встановлений строк відзив на позов не надійшов.

Від Черкаського обласного військового комісаріату надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній просив відмовити в задоволенні позовних вимог зазначаючи, що позивачем не надано документу, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, трави або каліцтва).

Черкаський обласний військовий комісаріат вказує на те, що позивач звернувся з пропуском трьох місячного строку, через 29 років після звільнення зі строкової служби.

Крім того відповідач вказує на постанову Верховного Суду від 26.06.2018 у справі №750/5074/17, як на практику в спірних правовідносинах.

Керуючись положеннями ч. 5 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд постановив ухвалу від 11.12.2018, із занесенням до протоколу судового засідання, про подальший розгляд справи в порядку письмового провадження без повідомлення сторін.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд встановив наступне.

ОСОБА_2 проходив строкову військову службу з 16.10.1985 по 29.09.1987, в тому числі в складі діючої армії в Демократичній Республіці Афганістан в період бойових дій із 05.02.1986 по 29.09.1987 при в/ч 93978, вказане підтверджується копією військового квитка НОМЕР_1.

Згідно довідки МСЕК серії 12 ААА №200375 від 18.02.2016 позивачу визначено ступінь втрати професійної здатності та встановлено ІІ групу інвалідності з причиною: поранення, травма, контузія та захворювання, ТАК, пов'язане з виконанням обов'язків а/с при перебуванні в країнах де велися бойові дії.

Позивач звернувся до відповідача з зверненням про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку із інвалідністю, яка пов'язана з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах де велись бойові дії.

13.04.2018 комісією Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум за наслідком розгляду поданих позивачем документів прийнято рішення, що оформлене протоколом №39, яким відмовлено позивачу у призначенні одноразової грошової допомоги.

Не погоджуючись з останнім позивач звернувся до суду.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з статтею 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Стаття 46 Конституції України визначає, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до ст. 41 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Статтею 1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначено, що соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до статті 1-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 3 Закону «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» дія цього Закону поширюється на військовослужбовців, які стали особами з інвалідністю внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов'язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 року №975, прийнятою відповідно до пункту 2 статті 16-2 та пункту 9 статті 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - Порядок №975).

Відповідно до п. 11 Порядку №975 військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст, якому виплачується одноразова грошова допомога у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, подає уповноваженому органу такі документи: заяву про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності чи часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності; довідку медико-соціальної експертної комісії про встановлення групи інвалідності або відсотка втрати працездатності із зазначенням причинного зв'язку інвалідності чи втрати працездатності.

До заяви додаються копії: постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв'язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження; сторінок паспорта з даними про прізвище, ім'я та по батькові і місце реєстрації; документа, що засвідчує реєстрацію фізичної особи у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, виданого органом доходів і зборів (для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомила про це відповідний орган доходів і зборів та має відмітку в паспорті громадянина України, - копію сторінки паспорта з такою відміткою).

Судом встановлено, що згідно матеріалів справи позивач разом із заявою про виплату одноразової грошової допомоги подав наступні документи:

- копію сторінок паспорта з даними про прізвище, ім'я та по-батькові і місце реєстрації;

- копію довідки РНОКПП;

- копію виписки з акту огляду МСЕК про встановлення групи інвалідності серія 12 ААА №200375 від 24.03.2016;

- копію військового квитка;

- копію витягу з протоколу засідання ЦВЛК;

- копію акту судового-медичного дослідження;

З огляду на подані позивачем документи, вбачається, що останній не подав документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження.

Таким чином, враховуючи, що позивачем подано не всі документи визначені п. 11 Порядку №975, то відповідач відмовляючи в призначенні одноразової грошової допомоги діяв правомірно.

Підсумовуючи наведене суд зазначає, що в ході розгляду справи не знайшли підтвердження посилання позивача щодо не правомірності дій відповідача в контексті відмови в призначенні одноразової грошової допомоги, при цьому суд звертає увагу, що подання позивачем неповного комплекту документів встановлених п. 11 Порядку №975, унеможливлює позитивне вирішення питання, щодо призначення останньому одноразовї грошової допомоги.

Згідно частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України приходить до висновку, що в задоволенні адміністративного позову слід відмовити повністю.

Відповідно до ст. 139 КАС України підстави для розподілу судових витрат у суду відсутні.

Керуючись ст. 2, 5, 6, 77, 241-246, 255, 263, 295, 370 КАС України суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня підписання рішення.

Суддя В.В. Гаращенко