Рішення № 79169127, 14.01.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

14 січня 2019 року № 826/5752/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Скочок Т.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Телеканал СТБ»доНаціональної ради України з питань телебачення і радіомовленняпровизнання протиправним та скасування рішення, ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Телеканал СТБ» з позовом до Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення про визнання протиправним та скасування рішення Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення «Про результати позапланової перевірки ПрАТ «Міжнародний Медіа Центр - СТБ» від 22.03.2018 №389.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.04.2018 відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення учасників справи та встановлено для сторін строки подання відзиву, відповіді на відзив та заперечення.

В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначено, що відносини інформаційної безпеки у сфері показу фільмів за участю осіб, прізвища яких внесено до Переліку осіб, які створюють загрозу національній безпеці, оприлюдненому у встановленому порядку, одночасно регулюють норми двох законів, а саме: Закону України «Про телебачення і радіомовлення», який забороняє спірні фільми до показу, та Закону України «Про кінематографію», який дозволяє показ останніх, якщо вони були вироблені та/або вперше оприлюднені (демонстровані) до 1991 року. З урахуванням викладеного, представником позивача наголошено на тому, що до відносин у сфері показу спірних фільмів слід застосовувати норму закону, що прийнята пізніше, тобто норму Закону України «Про кінематографію», а тому показ спірних фільмів позивачем здійснено із дотриманням вимог чинного законодавства України, з урахуванням того, що станом на дати показу спірних фільмів у позивача були наявні державні посвідчення на право розповсюдження і демонстрування останніх.

07.05.2018 від представника відповідача через канцелярію суду надійшов відзив, в якому зазначено про правомірність оскаржуваного рішення, прийнятого відповідачем правомірно та у межах наданих йому повноважень, з огляду на зафіксовані комісією порушення позивачем вимог Закону України «Про телебачення і радіомовлення». При цьому, представником відповідача наголошено, що у даному позові позивачем фактично ставиться під сумнів конституційність закону.

16.05.2018 від представника позивача через канцелярію суду надійшла відповідь на відзив, згідно з яким, жодних позовних вимог про встановлення відповідності чи невідповідності цього чи іншого закону Конституції України або про офіційне тлумачення Конституції України позов не містить. Натомість, за твердженням представника позивача, останній просить суд визнати протиправним та скасувати рішення, що відповідає нормам адміністративного процесуального законодавства України. При цьому, позивач звертається до суду з позовом про скасування рішення відповідача як необґрунтованого та прийнятого не на підставі, встановленій законом, у тому числі через відсутність самого факту порушення.

Відповідач правом подачі до суду заперечень не скористався.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, відзив та відповідь на відзив, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Як вбачається з наявних у матеріалах справи доказів, з огляду на надходження до Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення листа Служби безпеки України, а також звернень громадян ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з наріканням на трансляцію ПрАТ «Міжнародний медіа центр - СТБ» 15.12.2017, 17.12.2017, 18.12.2017, 19.12.2017, 29.12.2017, 31.12.2017, 01.01.2018 фільмів, до авторського складу яких входять особи, прізвища яких внесені до Переліку осіб, які створюють загрозу національній безпеці, рішенням Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення від 11.01.2018 №3 вирішено призначити позапланову виїзну перевірку діяльності Приватного акціонерного товариства «Міжнародний медіа центр - СТБ» з метою перевірки дотримання вимог абз. 10 ч. 2 ст. 6 та п. «а» ч. 1 ст. 59 Закону України «Про телебачення і радіомовлення».

Наказом Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення від 26.01.2018 №5а/58-1 призначено позапланову виїзну перевірку діяльності Приватного акціонерного товариства «Міжнародний медіа центр - СТБ».

За результатами вказаної перевірки складено акт позапланової виїзної перевірки дотримання телерадіоорганізацією законодавства України та умов ліцензії від 07.02.2018 №42, в якому зазначено про те, що за наслідками моніторингу мовлення ПрАТ «Міжнародний медіа центр - СТБ» зафіксовано демонстрування фільмів за участю діячів, прізвища яких внесені до Переліку осіб, які створюють загрозу національній безпеці, оприлюдненого на веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах культури та мистецтв - Міністерства культури України, а саме: 1) «ІНФОРМАЦІЯ_1» за участю ОСОБА_4 (17.12.2017 об 11:15, 19.12.2017 о 09:00, 29.12.2017 о 08:35); 2) «ІНФОРМАЦІЯ_2» за участю ОСОБА_5 (29.12.2017 о 13:25, 31.12.2017 о 17:55); 3) «ІНФОРМАЦІЯ_3» за участю ОСОБА_6 (22.12.2017 о 14:15, 31.12.2017 об 11:00, 01.01.2018 о 18:00); 4) «Любов і голуби» за участю ОСОБА_7 (15.12.2017 о 07:35, 18.12.2017 о 10:50, 22.12.2017 о 12:15). Вказане, за висновками акту, свідчить про порушення ПрАТ «Міжнародний медіа центр - СТБ» вимог абз. 10 ч. 2 ст. 6 та п. «а» ч. 1 ст. 59 Закону України «Про телебачення і радіомовлення».

На підставі викладеного, Національною радою України з питань телебачення і радіомовлення прийнято рішення від 22.03.2018 №389 «Про результати позапланової виїзної перевірки ПрАТ «Міжнародний медіа центр - СТБ», м. Київ (НР №00269-м від 23.08.2011, багатоканальне мовлення (МХ-2), логотип: «С-Можливо все!» (комбіноване))», яким визнано порушення ПрАТ «Міжнародний медіа центр - СТБ», м. Київ абз. 10 ч. 2 ст. 6 та п. «а» ч. 1 ст. 59 Закону України «Про телебачення і радіомовлення»; ПрАТ «Міжнародний медіа центр - СТБ», м. Київ, НР №00269-м від 23.08.2011, оголошено попередження та зобов'язано ліцензіата ПрАТ «Міжнародний медіа центр - СТБ», м. Київ, протягом місяця з дня прийняття цього рішення привести свою діяльність у відповідність до вимог чинного законодавства, у разі невиконання ліцензіатом цього рішення Національна рада може застосувати до ліцензіата санкції, передбачені чинним законодавством України.

Вважаючи вказане рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню, а свої права та охоронювані законом інтереси порушеними, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Розглядаючи справу по суті, суд виходить з наступного.

Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону України «Про Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення», Національна рада є конституційним, постійно діючим колегіальним органом, метою діяльності якого є нагляд за дотриманням законів України у сфері телерадіомовлення, а також здійснення регуляторних повноважень, передбачених цими законами.

У силу ст. 13 Закону України «Про Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення», Національна рада, зокрема, здійснює нагляд за дотриманням телерадіоорганізаціями та провайдерами програмної послуги вимог законодавства у галузі телерадіомовлення; нагляд за дотриманням ліцензіатами ліцензійних умов та умов ліцензій; застосування в межах своїх повноважень санкцій відповідно до закону.

Національна рада застосовує санкції до порушників законодавства про телебачення і радіомовлення відповідно до вимог Закону України «Про телебачення і радіомовлення» (ст. 21 Закону України «Про Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення»).

На виконання вказаних положень рішенням Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення від 08.02.2012 №115 затверджено Інструкцію про порядок здійснення моніторингу телерадіопрограм, проведення перевірок телерадіоорганізацій та провайдерів програмної послуги (надалі - Інструкція).

Відповідно до п. 1 розділу ІІІ Інструкції, Національна рада здійснює наглядові повноваження, зокрема шляхом здійснення моніторингу телерадіопрограм, а також проведення перевірок (планових або позапланових, виїзних або безвиїзних).

Підставами для призначення позапланових перевірок, зокрема, є обґрунтоване звернення фізичних і юридичних осіб, органів державної влади та місцевого самоврядування, що свідчить про наявність ознак порушень ліцензіатом вимог законодавства та/або умов ліцензії (п. 3 розділу ІІІ Інструкції).

У свою чергу, нормативно-правовим актом, який відповідно до Конституції України та Закону України «Про інформацію» регулює відносини, що виникають у сфері телевізійного та радіомовлення на території України, визначає правові, економічні, соціальні, організаційні умови їх функціонування, спрямовані на реалізацію свободи слова, прав громадян на отримання повної, достовірної та оперативної інформації, на відкрите і вільне обговорення суспільних питань, є Закон України «Про телебачення і радіомовлення».

Так, приписами п. «а» ч. 1 ст. 59 Закону України «Про телебачення і радіомовлення» передбачено, що телерадіоорганізація, зокрема, зобов'язана дотримуватися законодавства України та вимог ліцензії.

Серед законодавчих обмежень у діяльності телерадіоорганізацій абз. 10 ч. 2 ст. 6 Закону України «Про телебачення і радіомовлення» визначено, що не допускається використання телерадіоорганізацій для трансляції аудіовізуальних творів (фільмів, телепередач, крім інформаційних та інформаційно-аналітичних телепередач), одним із учасників яких є особа, внесена до Переліку осіб, які створюють загрозу національній безпеці, оприлюдненого на веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах культури та мистецтв. При цьому учасником аудіовізуального твору вважається фізична особа, яка брала участь у його створенні під власним ім'ям (псевдонімом) або як виконавець будь-якої ролі, виконавець музичного твору, що використовується в аудіовізуальному творі, автор сценарію та/або текстів чи діалогів, режисер-постановник, продюсер.

Національна рада застосовує санкції до телерадіоорганізацій у разі порушення ними вимог цього Закону та/або умов ліцензії (ч. 2 ст. 72 Закону України «Про телебачення і радіомовлення»).

Національна рада може застосовувати до телерадіоорганізацій та провайдерів програмної послуги такі санкції: оголошення попередження; стягнення штрафу; анулювання ліцензії на підставі рішення суду за позовом Національної ради (ч. 6 ст. 72 Закону України «Про телебачення і радіомовлення»).

З аналізу наведених законодавчих положень вбачається, що телерадіоорганізаціям заборонено трансляцію фільмів за участі особи, віднесеної до Переліку осіб, які створюють загрозу національній безпеці, оприлюдненого на веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах культури та мистецтв. При цьому, положення абз. 10 ч. 2 ст. 6 Закону України «Про телебачення і радіомовлення» не містять часових обмежень щодо дати виготовлення фільму, зокрема до 1991 року чи після, з метою недопущення їх трансляції.

Згідно з розміщеним на веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах культури та мистецтв, Переліком осіб, які створюють загрозу національній безпеці (http://mincult.kmu.gov.ua), серед вказаних осіб, зокрема, зазначено ОСОБА_4, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_5.

Відтак, трансляція фільмів, вказаних в акті позапланової виїзної перевірки дотримання телерадіоорганізацією законодавства України та умов ліцензії від 07.02.2018 №42, на підставі чого прийнято оскаржуване рішення, згідно з абз. 10 ч. 2 ст. 6 Закону України «Про телебачення і радіомовлення», є свідченням порушення законодавства про телебачення і радіомовлення та передбачає застосування Національною радою відповідних санкцій по відношенню до телерадіоорганізацій.

У той же час, суд визнає необґрунтованими посилання представника позивача на необхідність застосування у межах спірних правовідносин саме положень Закону України «Про кінематографію», який дозволяє показ останніх, якщо вони були вироблені та/або вперше оприлюднені (демонстровані) до 1991 року, з огляду на наступне.

У відповідності до ч. 1 ст. 15-1 Закону України «Про кінематографію», в Україні забороняється розповсюдження і демонстрування фільмів, що містять популяризацію або пропаганду органів держави-агресора та їхніх окремих дій, що створюють позитивний образ працівників держави-агресора, працівників радянських органів державної безпеки, виправдовують чи визнають правомірною окупацію території України, а також забороняється трансляція (демонстрування шляхом показу каналами мовлення) фільмів, вироблених фізичними та юридичними особами держави-агресора.

Передбачена частиною першою цієї статті заборона розповсюдження і демонстрування фільмів, що містять популяризацію або пропаганду органів держави-агресора та їхніх окремих дій, поширюється на розповсюдження та демонстрування будь-яких фільмів незалежно від країни походження, вироблених після 1 серпня 1991 року. Заборона трансляції фільмів, вироблених фізичними та юридичними особами держави-агресора, які не містять популяризації або пропаганди органів держави-агресора та їхніх окремих дій, поширюється на фільми, вироблені та/або вперше оприлюднені (демонстровані) після 1 січня 2014 року (ч. 2 ст. 15-1 Закону України «Про кінематографію»).

Отже, обмеження щодо заборони розповсюдження та демонстрування фільмів, вироблених лише після 01.08.1991, стосується виключно тих, які містять популяризацію або пропаганду органів держави-агресора та їхніх окремих дій, що створюють позитивний образ працівників держави-агресора, працівників радянських органів державної безпеки, виправдовують чи визнають правомірною окупацію території України, а також фільмів, вироблених фізичними та юридичними особами держави-агресора.

Натомість, у межах спірних правовідносин, виходячи зі змісту оскаржуваного рішення, не встановлено того, що позивачем здійснювалось розповсюдження та демонстрування фільмів, про які йде мова у ч. 1 ст. 15-1 Закону України «Про кінематографію». Вказане також не заперечувалось представниками сторін під час судового розгляду справи, що виключає необхідність застосування у межах спірних правовідносин приписів ч.ч. 1 та 2 ст. 15-1 Закону України «Про кінематографію».

Крім того, суд відхиляє як необґрунтовані посилання представника позивача на положення ст. 15 Закону України «Про кінематографію», оскільки останніми врегульовано питання видачі, відмови у видачі, анулювання та скасування державного посвідчення на право розповсюдження і демонстрування фільмів, що не є предметом розгляду даної адміністративної справи. При цьому, визначення поняття «учасник фільму», викладене у ст. 3 Закону України «Про кінематографію», надане законодавцем саме для цілей ст. 15 цього Закону, а тому не підлягає поширенню своєї дії на регулювання зовсім інших правовідносин, зокрема й у межах спірних.

Суд також звертає увагу, що прийняття рішення про відмову у видачі державного посвідчення на право розповсюдження і демонстрування фільмів та/або про його анулювання віднесене до повноважень Державного агентства України з питань кіно, згідно з приписами Положення про Державне агентство України з питань кіно, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2014 №277. Отже, факт складання Переліку осіб, які створюють загрозу національній безпеці України, не має наслідком автоматичної відмови у видачі чи анулювання державного посвідчення на право розповсюдження і демонстрування фільмів, оскільки таке рішення приймається Державним агентством України з питань кіно, а не Національною радою України з питань телебачення і радіомовлення. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.02.2018 у справі №826/28278/15 (ЄДРСР №72605151).

Відтак, наявність у позивача діючих станом на момент виникнення спірних правовідносин державних посвідчень на право розповсюдження і демонстрування фільмів не спростовує факту виявлених відповідачем порушень, внаслідок чого прийнято оскаржуване рішення.

Виходячи із заявлених предмету та підстав позову, суд дійшов до висновку про правомірність оскаржуваного рішення, прийнятого відповідачем обґрунтовано та у межах наданих йому повноважень.

У силу ч.ч. 1 та 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Беручи до уваги викладене, суд дійшов до висновку про необґрунтованість позовних вимог та відмову у задоволенні останніх.

Керуючись статтями 77, 245, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Телеканал СТБ» (код ЄДРПОУ 20044726, адреса: 03113, м. Київ, вул. Івана Шевцова, 1) до Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення (код ЄДРПОУ 00063928, адреса: 01601, м. Київ, вул. Прорізна, 2) відмовити у повному обсязі.

Рішення набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Т.О. Скочок