Рішення № 79168863, 14.01.2019, Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/11025/18

2/357/596/19

Категорія 38

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 січня 2019 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді – Ярмола О. Я. ,

при секретарі – Ліщинська О. С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Біла Церква, в залі суду № 5 справу за позовом ОСОБА_1 до Узинської міської ради Білоцерківського району Київської області, третя особа : Узинська міська державна нотаріальна контора Київської області про визнання додаткового строку на прийняття спадщини, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернулася до суду з вказаним позовом мотивуючи тим, що 29.07.2014 року померла ї мама ОСОБА_2, після смерті якої залишилася земельна ділянка площею 2,744га, про яку позивачу стало відомо, лише, в 2016 році. Позивач зазначає, що все своє майно ОСОБА_2 подарувала їй ще за життя, а за належність земельної ділянки позивачу не було відомо до 2016 року. Наразі, позивач просить суд визначити додатковий строк для прийняття спадщини, оскільки позивачу не було відомо про спадкове майно.

Представник відповідача, згідно довіреності, заперечила задоволення позову, надано відзив на позов.

Третя особа в судове засідання не направила свого представника, про день та час розгляду справи були повідомлені належно.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали даної справи, суд дійшов висновку про відмову в позові з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 29.07.2014 року померла ОСОБА_2, що стверджується копією свідоцтва про смерть (а.с.9).

Судом встановлено, що ОСОБА_2 приходилася позивачу матір’ю, що стверджується свідоцтвом про народження (а.с.6).

Судом встановлено, що спадкова справа після померлої ОСОБА_2 не відкривалася. Позивач не приймала спадщину після померлої мами. Державний нотаріус відмовив позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом після померлої ОСОБА_2 в зв’язку з тим, що позивач не проживала постійно разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини та пропустила шестимісячний строк для прийняття спадщини (а.с.12, 22).

Позивач просить суд визначити їй додатковий строк для прийняття спадщини після смерті матері посилаючись на свою необізнаність щодо наявного спадкового майна.

Представник позивача суду пояснив, що, лише, в 2016 році позивач дізналася про спадкове майно, звернулася до орендаря, який укладав з ОСОБА_2 договір оренди і, як спадкоємець, почала з 2016 року отримувати орендну плату за використання земельної ділянки, що належала її матері, а наразі, вирішила належно оформити своє право на спадкове майно.

Представник відповідача просила відмовити в задоволенні позову, оскільки позивачем не наведено жодної поважної об’єктивної причини для надання їй додаткового строку для прийняття спадщини. Представник відповідача вказала, що позивачем обрано не вірний спосіб захисту своїх інтересів.

Відповідно до ст.1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

За ст.1223 цього Кодексу, право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

Згідно з ч.1 ст.1270 цього Кодексу для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ст.1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

За положеннями ч.ч.1,2 ст.1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини.

Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто.

За ч.1 ст.1272 ЦК України якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.

Відповідно до п.24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року за № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», особа, яка не прийняла спадщину в установлений строк, може звернутися до суду з позовною заявою про визначення додаткового строку для прийняття спадщини, вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов’язані з об’єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Згідно ч.3 ст.1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Правила частини третьої 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини суд визнав поважними.

За змістом цієї статті, поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій, які має оцінити суд з урахуванням доводів і заперечень учасників справи та її фактичних обставин.

Саме до такого висновку дійшов Верховний Суд в постанові від 08.06.2018 по справі № 592/9058/17-ц.

Відповідно до принципу диспозитивності цивільного процесу, визначеного у ст. 13 ЦПК України, сторони справи на власний розсуд розпоряджаються наданими їм законом правами та обов'язками щодо предмета спору, а суд на засадах змагальності сторін може лише сприяти застосуванню таких прав та виконанню обов'язків, ураховуючи при цьому принципи справедливості та рівності учасників процесу перед законом та судом.

Відповідно до частин 1, 2 статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.

Вимогами частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України установлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини першої статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно з частиною другою статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Однак, наведені позивачем причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, а саме: незнання про наявність спадкової земельної ділянки, у відповідності до вимог закону, не є такими, які пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій. Матеріали справи не містять доказів, які б підтверджували, що ОСОБА_1 мала об'єктивні, непереборні, істотні труднощі щодо звернення до відповідних органів для вирішення питання про прийняття спадщини. Позивачем не наведено поважних причин пропуску строку для прийняття спадщини, а тому позов не підлягає до задоволення.

Враховуючи все наведене та керуючись ст.ст. 1217, 1223, 1268, 1269, 1270, 1272 ЦК України , ст.ст. 10,19,130,258,263,264,354 ЦПК України, суд-

У Х В А Л И В :

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Узинської міської ради Білоцерківського району Київської області, третя особа : Узинська міська державна нотаріальна контора Київської області про визнання додаткового строку на прийняття спадщини - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного тексту судового рішення.

Повний текст рішення суду буде виготовлено не пізніше 18.01.2019 року.

СуддяОСОБА_3