Рішення № 79168741, 14.01.2019, Покровський міськрайонний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Красноармійський міськрайонний суд Донецької області)

Провадження№2-о/235/18/19

Справа №235/7358/18

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

14 січня 2019 року Красноармійський міськрайонний суд Донецької області

в складі: головуючого – судді Величко О.В.

при секретарі - Лебеденко В.В.

розглянувши у судовому засіданні в залі суду в м. Покровськ цивільну справу за заявою

ОСОБА_1, заінтересована особа: Покровська міська рада Донецької області про встановлення факту родинних відносин та постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини,-

В С Т А Н О В И В:

Заявниця ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про встановлення факту родинних відносин та постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини. В обґрунтування своєї заяви вказала, що вона є донькою ОСОБА_2, яка померла 26 лютого 2005 року. Після смерті матері відкрилася спадщина на земельну ділянку, площею 7,5737 га, розташовану на території Сергіївської сільської ради, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка належала померлій матері на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай). Вона є єдиною спадкоємицею майна матері. Після відкриття спадщини вона не зверталася до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, бо на час відкриття спадщини мати проживала у неї, разом з нею, за адресою: АДРЕСА_1, вона здійснювала за нею нагляд, але мати не була зареєстрована за її місцем проживання, тому постановою нотаріуса в заведенні спадкової справи було відмовлено. Крім того, в неї не збереглося свідоцтво про укладення шлюбу з ОСОБА_3, є тільки свідоцтво про розірвання шлюбу, а тому нотаріусом було відмовлено ще і тому, що не підтверджені родинні зв»язки. Просить встановити, що ОСОБА_2, яка померла 26 лютого 2005 року, є її матір»ю. Просить встановити факт її спільного проживання з ОСОБА_2, яка померла 26 лютого 2005 року, за адресою: АДРЕСА_2, з 22.02.2002 року по 26.02.2005 року, тобто на час відкриття спадщини.

В судове засідання заявниця та її представник ОСОБА_4 надали письмові заяви, в яких підтримали вимоги заяви, наполягають на їх задоволенні, просять справу слухати без їх участі (а.с.29-30).

Представник заінтересованої особи Покровської міської ради Донецької області надав заяву, в якій просить вирішити справу на розсуд суду та розглядати справу без їх участі (а.с. 25).

Суд, вивчивши матеріали справи та перевіривши їх доказами, приходить до наступного.

Згідно копії паспорту заявниці ВА 401425 від 11.06.1996 року, він виданий на ім»я ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки хутір Маяк Красноармійського району Донецької області, в якому є відмітка про реєстрацію за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.7).

Згідно свідоцтва про народження ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, місце реєстрації- виконком Новоторецької сільської ради Добропільського району Донецької області, актовий запис №11, її батьками є ОСОБА_6, ОСОБА_2 ( а. с. 12).

Згідно довідки про реєстрацію шлюбу від 29.08.2018 року, виданої територіальним ЗАГСом м.Сисиана Арменії, 27.10.1968 року було укладено шлюб між громадянкою України ОСОБА_5 та громадянином ОСОБА_7 ОСОБА_3. Актовий запис №48 від 27.10.1968 року про реєстрацію шлюбу в РА м.Сисиан ЗАГС, та дружині присвоєно прізвище Айрапетян (а.с.13).

Згідно свідоцтва про розірвання шлюбу від 05.02.1980 року, виданого міським відділом ЗАГСу м.Красноармійська Донецької області, між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 розірвано шлюб, та їй присвоєно прізвище Айрапетян (а.с.15)

Таким чином судом встановлено, що Айрапетян (дошлюбне ОСОБА_5) ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, є донькою ОСОБА_2.

Факт родинних відносин між заявницею ОСОБА_1 та ОСОБА_2В, яка приходиться їй матір»ю, підтверджується наступними доказами: копією свідоцтва про народження ОСОБА_5 ( а.с. 12), довідкою про шлюб між ОСОБА_5 та ОСОБА_9 (а.с.13), копією свідоцтва про розірвання шлюбу (а.с.15), копією паспорта заявниці ОСОБА_1 ( а.с.7).

В силу ст.55 Конституції України, якою передбачено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Згідно зі ст. 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються.

Відповідно до п. п. 1,7 Постанови Пленуму Верховного Суду України « Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» для встановлення факту необхідна наявність певних умов, серед яких: встановлюваний факт повинен бути юридичним, тобто від його встановлення у особи виникають, змінюються або припиняються особисті чи майнові права; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення.

Суд вправі розглядати справи про встановлення родинних відносин, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки.

Згідно свідоцтва про смерть І-НО №006369 від 28.02.2005 року, виданого Красноармійським міським відділом реєстрації актів цивільного стану Донецького обласного управління юстиції, ОСОБА_2 померла 26.02.2005 року, у віці 92 років, місце смерті м. Красноармійськ Донецької області (а.с.14).

Згідно довідки та акту від 06.11.2018 року, наданих Комунальною установою Покровський координаційний комітет самоорганізації населення, ОСОБА_1 мешкає за адресою: АДРЕСА_1, з 1981 року по теперішній час, де разом з нею проживала її мати ОСОБА_2,ІНФОРМАЦІЯ_2, з 22.02.2002 року по день смерті 26.02.2005 року, за якою донька здійснювала нагляд. Акт підписаний головою та свідками (а.с.6,10).

Постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 21.11.2018 року ОСОБА_1 відмовлено в заведенні спадкової справи та видачі свідоцтва після смерті матері ОСОБА_2, так як не надано документів, які підтверджують її шлюб з ОСОБА_3, а також документу, який підтверджує постійне проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини (а.с.16).

Як вбачається з матеріалів справи, заявниця ОСОБА_1 зверталася до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, нотаріусом 05.10.2018 року заведена спадкова справа після смерті ОСОБА_2, померлої 26.02.2005 року. Інших заяв по цій спадковій справі не надходило (а.с.26).

Судом встановлено, що заявниця ОСОБА_1 з 22.02.2002 року по день смерті ОСОБА_2, тобто 26.02.2005 року, проживала однією сім»єю з останньою за адресою: АДРЕСА_1, що підтверджується довідкою з місця мешкання (а.с.6), актом від 06.11.2018 року, виданим Комунальною установою Покровський координаційний комітет самоорганізації населення (а.с.10), свідоцтвом про смерть ОСОБА_2, де вказано місце смерті- м.Покровськ (а.с.14).

Мета звернення заявниці до суду з вказаною заявою- прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2

Відповідно до положень ст.ст. 1216-1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Здійснення права на спадкування визначено Главою 87 ЦК України.

Згідно з ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто.

Згідно із ч.1 ст.1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Відповідно до абз. 3 п. 3 розяснень постанови Пленуму ВСУ України від 30.05.2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування» місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця, яке визначається за правилами ст. 29, ч. 2 ст.1221 ЦК України. Якщо спадкодавець мав кілька місць проживання, місцем відкриття спадщини вважається останнє місце реєстрації спадкодавця.

Згідно з ч.1 ст.1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. З цієї норми випливає, що прийняття спадщини має важливе практичне значення: з ним пов’язана можливість оформлення права власності на спадкове майно шляхом видачі нотаріусом правовстановлюючого документа – свідоцтва про право на спадщину та реєстрації, у випадках, визначених законом, прав на неї (наприклад, на нерухоме майно).

Отже, для того, щоб набути право на спадщину, спадкоємці за заповітом або за законом мають прийняти її у порядку та у строки, встановлені законом.

Акт прийняття спадщини характеризується наступними ознаками: односторонній характер даного правочину, оскільки його здійснення залежить виключно від волі спадкоємця; безумовність та беззастережність передбачають, що не можна поставити факт прийняття спадщини у залежність від настання або ненастання якої-небудь умови, рівно як і не допускається часткове прийняття спадщини з відмовою від прийняття тієї її частини, що залишилася; прийняття спадкоємцем спадщини хоча б у частині свідчить про те, що спадкоємець прийняв її у цілому, незалежно від того, у чому полягає частина, що залишилася, і де вона знаходиться.

Щодо спадкоємців, які на час відкриття спадщини постійно проживали спільно із спадкодавцем, встановлюється презумпція прийняття спадщини, яка може бути спростована лише шляхом подання ними заяви про відмову від спадщини до нотаріальної контори. Для тих спадкоємців, які не проживали разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, єдиним виявом бажання прийняти спадщину є заява про це, подана до нотаріального органу (ч.1 ст.1269 ЦК України).

При цьому, слід враховувати, що чинним законодавством не розкривається поняття постійного місця проживання фізичної особи, тому визнання цього факту розцінюється законом як встановлення факту, що має юридичне значення.

Згідно з пп. 4.10 п. 4 гл. 10 розділу 2 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України видача свідоцтва про право на спадщину спадкоємцям, які прийняли спадщину, жодним строком не обмежена. Тобто спадкоємець, який прийняв спадщину, може звернутися за видачею свідоцтва протягом будь-якого часу після закінчення строку, встановленого для прийняття спадщини. Особливе значення при цьому має факт постійного проживання спадкоємця на час відкриття спадщини разом із спадкодавцем, який підтверджує фактичне прийняття спадщини і має бути доведений спадкоємцем.

В останньому випадку зазначені обставини є підставою для звернення з позовом або заявою (в залежності від наявності або відсутності спору щодо спадкового майна) про встановлення факту постійного проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не з позовом про надання додаткового строку для прийняття спадщини (п.2 ОСОБА_10 спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 р. Отже, законодавець в даному випадку висунув вимогу про обов’язковість постійного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, що ставить прийняття спадщину у такому випадку в залежність від факту спільного постійного проживання вказаних осіб.

Як випливає із п. 3.22 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, у разі відсутності у паспорті спадкоємця відмітки про реєстрацію його місця проживання доказом постійного проживання із спадкодавцем можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, відповідного органу місцевого самоврядування про те, що спадкоємець на день смерті спадкодавця про- живав разом із цим спадкодавцем. ; реєстраційний запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який свідчить про те, що спадкоємець постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, та інші документи, що підтверджують факт постійного проживання разом зі спадкодавцем.

Відповідно до ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Таким чином суд вважає доведеним той факт, що ОСОБА_1 на час смерті її матері ОСОБА_2 проживала разом з нею день смерті останньої -26.02.2005 року за адресою: Донецька область м.Покровськ, м-н Сонячний,10/31, на час відкриття спадщини.

Встановлення цього факту має для заявниці юридичне значення. Юридичний факт встановлюється з метою реалізації заявником спадкоємцем ОСОБА_1 права на отримання спадку.

Оскільки строк звернення спадкоємця, який фактично прийняв спадщину до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини строком не обмежена, інших спадкоємців як встановлено в судовому засіданні не мається, спору про майнове або особисте немайнове право не існує, а встановити зазначений факт в позасудовому порядку неможливо, суд вважає вказані заявником вимоги обґрунтованими, які відповідно до вищезазначених норм права підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 1218,1268, 1269 ЦК України, Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування», ст. ст. 3, 5, 7, 8, 18, 229, 258-259, 263-265, 268, 293, 315, 319 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

Встановити факт, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІН НОМЕР_1, є донькою ОСОБА_2, яка померла 26 лютого 2005 року.

Встановити факт постійного проживання ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІН НОМЕР_1, із матір»ю- спадкодавцем ОСОБА_2,ІНФОРМАЦІЯ_3, яка померла 26 лютого 2005 року, за адресою: АДРЕСА_2, з 22.02.2002 року по 26.02.2005 року, тобто на час відкриття спадщини.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Донецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі подання апеляційної скарги рішення,якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги,відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: