Рішення № 79168710, 14.01.2019, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 січня 2019 р. м. Чернівці Справа № 824/563/18-а

Суддя Чернівецького окружного адміністративного суду Дембіцький П.Д., розглянув в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області про зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

В поданому до суду адміністративному позові ОСОБА_1 (позивач) просить суд:- визнати дії ГУ Пенсійного фонду України в Чернівецькій області, яким йому відмовлено в перерахунку пенсії з 07.03.2018 року в розмірі 90% від нарахованої заробітної плати - 7581,74 грн. для обчислення пенсії на умовах оплати праці, що існували на момент його звільнення з роботи, неправомірними; - зобов`язати ГУ Пенсійного фонду України в Чернівецькій області перерахувати, йому пенсію з 07.03.2018 р. в розмірі 90% від нарахованої заробітної плати - 7581,74 грн. у відповідності до вимог ч. 18 ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру".

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що йому призначено пенсію з 14.01.2002 року на підставі Закону України "Про прокуратуру" виходячи із максимального розміру 90 відсотків від заробітної плати відповідної посади працівника прокуратури.

З 06.03.2018 року позивачу виплачується пенсія в розмірі 80% від вказаного в довідці № 18/156 вих. 12 від 13.07.2012 року, виданій прокуратурою Івано-Франкіської області про заробітну плату. В даній довідці вказана заробітна плата 7581,74 грн.

27.04.2018 року позивач звернувся із заявою про перерахунок пенсії в розмірі 90%, про те відповідач своїм листом № 405/Ш-11/01 від 15.05.2018 року відмовив в задоволенні вказаної заяви

Вважає такі дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області протиправними та такими, що порушують його право на пенсійне забезпечення в належному відсотковому розмірі.

01.08.2018 року до суду надійшов відзив Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області на позов, в якому зазначив, що при перерахунку пенсії позивачу орган пенсійного фонду діяв правомірно, та виключно в межах чинного, на той момент законодавства.

У судовому засіданні представник позивач позов підтримав повністю, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві, просив суд задовольнити позовні вимоги, а також справу розглядати у порядку письмового провадження.

Представник відповідача заперечував проти позову, надав пояснення суду по суті спору, а також клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч. 3 ст. 194 КАС України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності.

Згідно частини 1 статті 205 КАС України, у разі неявки відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

У частині 9 статті 205 КАС України зазначено, що якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи приписи ст. 205 КАС України, суд вважає, що немає перешкодою для розгляду і вирішення справи за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні матеріали, всебічно та повно з'ясувавши всі обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Дослідивши наявні матеріали, всебічно та повно з'ясувавши всі обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Чернівецькій області з 14.01.2002 року, як одержувач пенсії за вислугу років відповідно до Закону України "Про прокуратуру". Пенсія позивачу, призначена за вислугу років, що підтверджується протоколом ГУ Пенсійного фонду України в Чернівецькій області за пенсійною справою - 132442 від 30.01.2002 року. Згідно вказаного протоколу - відповідачем ГУ Пенсійного фонду України в Чернівецькій області ОСОБА_1 призначено пенсію - довічно з урахуванням стажу (загальний стаж - 28 років 10 місяців 6 днів, в тому числі стаж роботи на посадах прокурорсько-слідчого складу - 20 років 3 місяці 13 днів) в розмірі 90% від розміру заробітної плати на відповідній посаді в органах прокуратури, що підтверджується матеріалами пенсійної справи. (а. с. 60-61)

30.07.2012 року Прокуратурою Івано-Франківської області видано довідку № 18 (156) вих.12. Згідно змісту вказаної довідки видно, що заробітна плата станом на 14.06.2012 року складається: основний оклад 2424,00 грн., кл.чин. 125,00 грн., вислуга років (30%) 764,70 грн., премія (30%) 1550,81 грн., надбавка за особливо важливу роботу (56%) 1855,67 грн., матеріальна допомога на оздоровлення 1/12 430,78 грн., матеріальна допомога на вирішення СПП 1/12 430,78 грн., усього 7581,74 грн. (а.с. 19,72).

09.08.2012 року позивач звернувся до відповідача Головного управління Пенсійного Фонду України в Чернівецькій області із заявою про проведення перерахунку пенсії з 01.07.2012 року. До вказаної заяви, позивачем відповідачу надано довідку прокуратури Івано Франківської області № 18 (156) вих.12 від 30.07.2012 року. (а.с.71,72).

01.07.2012 року пенсія ОСОБА_1 перерахована в розмірі 80% від суми вказаної в довідці № 18 (156) вих.12 від 30.07.2012 року та скала 6065,39 грн. (7581,74*80%). (а.с. 76).

29.03.2016 року Прокуратурою Івано-Франківської області видано довідку № 18-220 вих-16.

Згідно змісту вказаної довідки вбачається, що заробітна плата станом на 01.12.2015 року складається: основний оклад 3030,00 грн., кл.чин. 125,00 грн., вислуга років (30%) 946,50 грн., щомісячна премія (154%) 9916,60 грн., надбавка за особливо важливу роботу (57%) 2337,85 грн., матеріальна допомога на оздоровлення 1/12 536,61 грн., матеріальна допомога на вирішення СПП 1/12 - 536,61 грн., усього 17429,17 грн. (а. с. 80).

Судом встановлено, що позивач звернувся до відповідача щодо перерахунку пенсії 07.04.2016 року надавши довідку прокуратури Івано-Франківської області № 18-220 вих-16 від 29.03.2016 року, проте листом № 1853/02 від 11.04.2016 року позивачу у перерахунку відмовлено.

Вказана відмова позивачем оскаржена в судовому порядку.

13.07.2016 року постановою Вижницького районного суду Чернівецької області визнано протиправними дії Управління Пенсійного фонду України у Вижницькому районі Чернівецької області щодо відмови ОСОБА_1 в перерахунку пенсії в розмірі 90% від суми місячної заробітної плати на підставі довідки прокуратури Івано-Франківської області № 18 (156) вих.12 від 29.03.2016 року. Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України у Вижницькому районі Чернівецької області здійснити ОСОБА_1 перерахунок призначеної пенсії за вислугу років відповідно до ст. 50-1 закону України "Про прокуратуру" в редакції від 12.07.2001 року з 01.12.2015 року в розмірі 90% від суми місячної заробітної плати на підставі довідки прокуратури Івано-Франківської області № 18 (156) вих.12 від 29.03.2016 року та виплатити різницю між фактично отриманою та належною до сплати сумою пенсії, без обмежень її максимального розміру. (а. с. 40-43).

Крім того, судом встановлено, що 23.03.2017 року постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду постанову Вижницького районного суду Чернівецької області від 13.07.2016 року, скасовано.

20.09.2017 року ухвалою Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу ОСОБА_1, задоволено. Постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 23.03.2017 року скасовано, постанову Вижницького районного суду Чернівецької області від 13.07.2016 року залишено в силі. (а. с. 44-45).

09.11.2017 року на підставі постанови Вижницького районного суду Чернівецької області від 13.07.2016 року та ухвали Вищого адміністративного суду від 20.09.2017 року позивачу з 01.12.2015 року проведений перерахунок пенсії в розмірі 90% від суми, яка вказана в довідці прокуратури Івано-Франківської області № 18-220 вих-16 від 29.03.2016 року. (а. с. 73-80).

06.03.2018 року постановою Верховного Суду заяву Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області задоволено. Ухвалу Вищого адміністративного суду України від 20.09.2017 року скасовано. Постанову Вінницького апеляційного адміністративного суд від 23.03.2017 року залишено в силі. (а. с. 46-49).

12.03.2018 року на підставі постанови Верховного Суду від 06.03.2018 року відповідачем, починаючи з 06.03.2018 року розмір пенсії позивача повернуто до суми, яку позивач отримував до виконання скасованих судових рішень, з урахуванням 80 %. (а.с.81).

27.04.2018 року ОСОБА_1 звернувся із заявою до відповідача про перерахунок пенсії в розмірі 90% від розміру, зазначеної в довідці прокуратури Івано-Франківської області № 18 (156) вих.12 від 30.07.2012 року зарплати 7581,74 грн. і відповідно провести йому доплату невиплаченої суми пенсії. (а. с. 18, 50, 59).

15.05.2018 відповідача своїм листом № 405/Ш-11/01 відмовив позивачу в перерахунку пенсії. В вказаному листі зазначив, що відсутні правові підстави для обчислення розміру пенсії за вислугу років в розмірі 90% від суми заробітної плати (а. с. 20, 51)

Вирішуючи даний спір та надаючи правову оцінку встановленим обставинам, суд виходить з такого.

Згідно положень ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Суд перевіряє дотримання вказаних критеріїв суб'єктом владних повноважень при прийнятті оскаржуваного рішення, вчиненні дій чи допущенні бездіяльності.

Статтею 1 Конституції України визначено, що Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава.

У статті 3 Конституції України зазначено, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.

Згідно статті 22 Конституції України, Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Статтею 58 Конституції України передбачено, що Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Частиною 1 статті 55 Конституції України визначено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 501 Закону України "Про прокуратуру" від 05.11.1991 року №1789-ХІІ (в редакції, що діяла на час призначення пенсії ОСОБА_1.), прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку. Пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до котрої включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. За кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2 відсотки, але не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку.

Законом України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 08.07.2011 року № 3668-VІ (далі - Закон № 3668-VІ) , який набрав чинності з 01.10.2011 року, внесено зміни до статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ, зокрема змінено у відсотках розмір пенсії за вислугу років, яка призначається прокурорам і слідчим у разі реалізації ними такого права.

Так, відповідно до ст. 501 Закону № 1789-ХІІ у редакції Закону № 3668-VІ прокурори і слідчі мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку за наявності на день звернення вислуги років. Пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії.

Таким чином, з 1 жовтня 2011 року положення частини першої статті 501 Закону №1789-ХІІ щодо призначення прокурорам і слідчим пенсії за вислугу років у розмірі не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку втратили чинність у зв'язку з внесенням змін до редакції цієї статті Законом № 3668-VІ.

Разом з тим підстави та порядок перерахунку пенсій прокурорам регулюють частини тринадцята, вісімнадцята статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ, положення яких щодо перерахунку пенсії у зв'язку із прийняттям Закону № 3668-VІ змін не зазнали (змінилась лише нумерація частин цієї статті).

Так, відповідно до частини тринадцятої статті 501 Закону № 1789-ХІІ обчислення (перерахунок) пенсій провадиться за документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за призначенням або перерахунком.

Згідно з ч. 18 ст. 501 Закону № 1789-ХІІ призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок призначених пенсій провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, у якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Перерахунок пенсій провадиться з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи.

Ураховуючи наведене, суд вважає, що при перерахунку пенсії працівникам прокуратури має застосовуватися норма, що визначає розмір пенсії у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії, а тому дійшов висновку, внесені Законом № 3668-VІ зміни до статті 501 Закону № 1789-ХІІ щодо розміру пенсії у відсотках стосуються порядку призначення пенсії прокурорам і слідчим у разі реалізації ними права на пенсійне забезпечення, а не перерахунку вже призначеної пенсії. Процедури призначення та перерахунку пенсії різні за змістом і механізмом їх проведення. Нормами, які визначають механізм проведення перерахунку пенсії за вислугу років прокурорам є ч. ч. 13, 18 ст. 501 Закону № 1789-ХІІ, які змін у зв'язку із прийняттям Закону № 3668-VІ не зазнали.

Водночас, суд звертає увагу на ст. 9 Конституції України, згідно якої чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Частиною 1 статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" №3477-IV від 23.02.2006 року суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відповідно до статті 1 Протоколу №1 до "Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод" кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх висновках нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення пункту 1 дозволяє позбавлення власності лише "на умовах, передбачених законом", а пункт 2 визнає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію "законів". "Майном" може бути як "існуюче майно", так і активи, включаючи вимоги, стосовно яких особа може стверджувати, що вона має принаймні "легітимні сподівання" на реалізацію майнового права. "Легітимні сподівання" за своїм характером повинні бути більш конкретними, ніж просто надія й повинні ґрунтуватися на законодавчому положенні або юридичному акті, такому як судовий вердикт.

У даному випадку легітимні сподівання позивача на отримання пенсії у більшому розмірі було передбачено чинними нормами Законів України, тобто вони є конкретними. Таким чином, на них поширюється режим "існуючого майна".

Крім того, вирішуючи питання про застосування цього Закону в часі, суд виходить із того, що згідно зі статтею 22 Конституції України закріплені нею права і свободи не є вичерпними, гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законодавчих актів не допускається звуження змісту та обсязі існуючих прав і свобод.

Конституційний Суд України у своєму рішенні від 09.02.1999 р. № 1-рп/99 (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) зазначив, що надання зворотної дії в часі таким нормативно-правовим актам може бути передбачено шляхом прямої вказівки про це в законі або іншому нормативно-правовому акті.

Отже, законне сподівання на те, що положення певного нормативно-правового акта будуть застосовані до тих чи інших правовідносин, не може перебувати поза зв'язком з дією такого нормативно-правового акта в часі.

Також, Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме - у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції. Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 6 липня 1999 року № 8-рп/99 у справі щодо права на пільги та від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).

У зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян, як і під час проходження служби, так і після її закінчення, зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей.

Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто, комплексу організаційно - правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення.

Крім того, Конституційний Суд України у рішенні №3-рп/2001 від 05.04.2001 року зазначив, що Конституція України закріпила принцип незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів (частина перша статті 58). Це вказує на те, що дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.

З цього приводу суд зазначає, що статтею 147 Конституції України визначено, що Конституційний Суд України вирішує питання про відповідність Конституції України законів України та у передбачених цією Конституцією випадках інших актів, здійснює офіційне тлумачення Конституції України, а також інші повноваження відповідно до цієї Конституції.

Діяльність Конституційного Суду України ґрунтується на принципах верховенства права, незалежності, колегіальності, гласності, обґрунтованості та обов'язковості ухвалених ним рішень i висновків.

Статтею 151-2 Конституції України передбачено, що Рішення та висновки, ухвалені Конституційним Судом України, є обов'язковими, остаточними і не можуть бути оскаржені.

Виходячи з змісту статті 151-2 Конституції України, а також позиції висловленої у рішеннях Конституційного Суду України розуміння сутності соціальних гарантій, такі не можуть бути звужені шляхом внесення змін до законодавства.

Статтями 6-7 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

З цього приводу суд зазначає, оскільки перерахунок пенсії позивача пов'язаний з переглядом розміру вже призначеної йому пенсії, при визначенні розміру не може поширюватися законодавство, яке прийняте після призначення вказаної пенсії, крім випадків покращення становища позивача.

Отже, відповідач застосувавши відсоток - 80 % при визначенні розміру пенсії після проведення перерахунку, порушив право позивача, оскільки рішенням відповідача при призначенні пенсії позивачу згідно протоколу від 30.01.2002 року визначено основний розмір пенсії "довічно" з розрахунку 90 % від заробітку з урахуванням стажу роботи, що не спростовано сторонами.

Статтею 58 Конституції України передбачено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

З урахуванням зазначених обставин, суд приходить до висновку, що при перерахунку пенсії прокурорам застосовується норма, що визначає розмір пенсії у відсотках, яка діяла на день призначення пенсії, а тому внесені зміни щодо зменшення розміру пенсії щодо обмеження максимального розміру пенсії до 80 % може стосувалися порядку призначення пенсії, а не перерахунку вже призначеної пенсії. Відтак, застосувавши при перерахунку пенсії 80 %, а не 90 % від сум заробітної плати (грошового забезпечення), відповідач діяв протиправно.

Таким чином, суд робить висновок, що при розрахунку розміру перерахунку пенсії позивачу має здійснюватись на підставі довідки № 18/156 вих. 12 від 13.07.2012 року виданої прокуратурою Івано-Франківської області про заробітну плату, виходячи із розміру пенсії у відсотках, право на які особа набула на момент виходу на пенсію і розмір яких не може бути зменшено наступними змінами в законодавстві.

Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України викладеною в постанові від 08.07.2015 року справа № 732/48/15, Верховного Суду висловленою в постановах від 03.04.2018 року у справі № 175/1665/17 (№К/9901/9550/18), від 24.04.2018 року у справі № 686/12623/17 (К/9901/849/17), від 19.06.2018 року у справі №583/2264/17 (провадження №К/9901/1786/18), від 10.12.2013 року у справі № 21-348а13.

Відповідно до частини 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Враховуючи зазначене, відповідач при здійсненні перерахунку пенсії позивача зобов'язаний був її перерахувати з розрахунку 90 % від суми заробітної плати (грошового забезпечення) на день її призначення.

А тому, суд вважає протиправними такі дії відповідача щодо зменшення розміру пенсійного забезпечення позивача, якому пенсія призначено "довічно" із розрахунку 90% на 80% від суми заробітної плати.

Статтею 22 Конституції України визначено, що конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Враховуючи позицію Конституційного Суду України викладеною в рішенні від 15.10.2013 року № 8-рп/2013 справа за конституційним зверненням громадянки ОСОБА_5 щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України, ст. ст. 1, 12 Закону України "Про оплату праці" і у рішенні від 15.10.2013 року № 9-рп/2013 у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_6 щодо офіційного тлумачення положення частини 2 статті 233 Кодексу законів про працю України, а також на підставі аналізу положення частини 1 статті 122 КАС України в системному зв'язку з положенням статті 46 Закону №1058-IV, суд приходить до висновку, що у разі порушення законодавства про пенсійне забезпечення органом, що призначає і виплачує пенсію, адміністративний позов з вимогами, пов'язаними з виплатами сум пенсії за минулий час, у тому числі сум будь-яких її складових, може бути подано без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів незалежно від того, чи були такі суми нараховані цим органом.

Враховуючи вище викладене, суд вважає, що неперерахування та невиплата позивачеві пенсії із розрахунку 90% з 07 березня 2018 року, у розумінні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та за практикою Європейського Суду з прав людини, становить втручання у право позивача на мирне володіння майном.

Частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Частиною 2 статті 245 КАС України передбачено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини, та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю; 7) тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян; 8) примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян; 9) примусове видворення іноземця чи особи без громадянства за межі України; 10) інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів; 11) затримання іноземця або особи без громадянства з метою ідентифікації та (або) забезпечення примусового видворення за межі території України або про продовження строку такого затримання; 12) затримання іноземця або особи без громадянства до вирішення питання про визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні; 13) затримання іноземця або особи без громадянства з метою забезпечення її передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію; 14) звільнення іноземця або особи без громадянства на поруки підприємства, установи чи організації; 15) зобов'язання іноземця або особи без громадянства внести заставу.

З цього приводу суд зазначає, що вказаними нормами закону не регламентовано обов'язку суду вираховувати виплату пенсії при вирішенні таких спорів, а навпаки - нарахування та здійснення відповідних виплат віднесено до компетенції та обов'язків Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області, тобто відповідача.

У разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. У випадку, визначеному п. 4 ч. 2 цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні (ч. 3-4 ст. 245 КАС України).

Із змісту вказаних норм видно, що адміністративне судочинство спрямоване на захист порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин у випадку, якщо своїми незаконними рішеннями, діями або бездіяльністю суб'єкт владних повноважень порушує такі права, свободи та інтереси осіб. Приблизний перелік способів захисту порушеного права в адміністративному судочинстві встановлено ст. 245 КАС України.

Статтею 9 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Чернівецькій області з 14.01.2002 року, як одержувач пенсії за вислугу років відповідно до Закону України "Про прокуратуру". Пенсія позивачу, призначена за вислугу років "довічно", що підтверджується рішенням ГУ Пенсійного фонду України в Чернівецькій області № 132442 від 30.01.2002 року. Згідно вказаного Рішення - відповідачем ГУ Пенсійного фонду України в Чернівецькій області ОСОБА_1 призначено пенсію за вислугу років - "довічно", в розмірі 90% від розміру заробітної плати на відповідній посаді в органах прокуратури, що підтверджується матеріалами пенсійної справи № 132442. (а.с.60-61)

З урахуванням встановлених обставин, підтверджених матеріалами справи (пенсійної справи № 132442), враховуючи принцип правової визначеності, а також те, що судом встановлено протиправність дій відповідача щодо перерахунку пенсії позивача, суд приходить до висновку про задоволення позову повністю та зобов'язує відповідача перерахувати позивачу пенсію за вислугу років, яка призначена "довічно" виходячи з розрахунку 90 % відповідних сум заробітної плати з 07 березня 2018 року, а також зобов'язує відповідача виплатити позивачу різницю між фактично отримуваною в розмірі 80% від суми заробітної плати та належним до виплати розміром пенсії у розмірі 90% від різниці суми заробітної плати та сумою пенсії з 07 березня 2018 року.

Підсумовуючи викладене, суд приходить до висновку, що відповідач Головне управлінні Пенсійного фонду України в Чернівецькій області Рішенням № 132442 від 30.01.2002 року призначивши позивачу ОСОБА_1 з 14.01.2002 року пенсію за вислугу років "довічно", в розмірі "90%" відповідно до Закону України "Про прокуратуру", без належних на то підстав зменшив та виплачував її у меншому розмірі, зокрема з розрахунку 80%.

При цьому суд звертає увагу, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що судом встановлено протиправність дій відповідача щодо відмови в перерахунку пенсії позивача, суд приходить до висновку про задоволення позову повністю.

За таких обставин, позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Стаття 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із статтею 129 Конституції України однією із основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частинами 1, 2, 5, 6 статті 7 КАС України визначено, що суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України. Якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлені інші правила, ніж ті, що встановлені законом, то застосовуються правила міжнародного договору України. У разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права).

Відповідно до положень, закріплених у статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Статтею 73 КАС України передбачено належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно статей 74-76 КАС України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Як зазначено у частині 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з частиною 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно Частин 1-3 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Під час судового розгляду справи відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів належними засобами доказування правомірність своїх дій щодо зменшення проценту пенсійного забезпечення позивачу з 90 % на 80% від суми заробітної плати, якому рішенням відповідача від 30.01.2002 року призначено позивачу з 14.01.2002 року пенсію за вислугу років у розмірі 90%, "довічно". (а. с. 60).

Таким чином, зважаючи на наведені вище норми законодавства та встановлені судом обставини справи, суд вважає, що адміністративний позов слід задовольнити в повному обсязі.

Частиною 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З матеріалів справи видно, що за подання вказаного позову позивачем сплачено судовий збір у розмірі 704,80 грн., що підтверджується квитанцією № 1 від 15.06.2018 року.

Оскільки, позов задоволено повністю, суд присуджує на користь позивача судові витрати (судовий збір) у сумі 704,80 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 2, 5, 9, 72-80, 90, 139, 241-246, 250, 255 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області, яким йому відмовлено в перерахунку пенсії з 07 березня 2018 року в розмірі 90% від нарахованої заробітної плати для обчислення пенсії на умовах оплати праці, що існували на момент його звільнення з роботи, неправомірними.

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області (вулиця Оренбурзька, 7-А, місто Чернівці, код ЄДРПОУ 40329345) перерахувати пенсію ОСОБА_1 з 07 березня 2018 року в розмірі 90% з урахуванням довідки прокуратури Івано-Франківської області від 30.07.2012 року № 18 (156) вих.12.

4. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області (вулиця Оренбурзька, 7-А, місто Чернівці, код ЄДРПОУ 40329345) виплатити ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) різницю між фактично отримуваною пенсію в розмірі 80% від суми заробітної плати та належним до виплати розміром пенсії у розмірі 90% суми заробітної плати та сумою пенсії з 07 березня 2018 року.

4. Стягнути на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) судовий збір у сумі 704,80 грн., за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області (вул. Оренбурзька, 7А, м. Чернівці, 58022, код ЄДРПОУ 40329345).

Згідно статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У відповідності до статей 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подається до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення (складання).

Повне найменування учасників процесу:

Позивач - ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1)

Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області(58022, вул. Оренбурзька, 7-а, м. Чернівці, код ЄДРПОУ - 40329345)

Суддя П.Д. Дембіцький