Рішення № 79167313, 15.01.2019, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 січня 2019 р. Справа № 480/4306/18

Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Глазька С.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1, звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області, в якій просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області від 06.11.2018 № 73 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за вислугу років;

- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років згідно з розрахунком від 25.09.2018 з моменту звернення до Північно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції із заявою про призначення пенсії за вислугу років, а саме з 21.09.2018 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що згідно витягу з наказу Державної установи «Сумський слідчий ізолятор» Північно - східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації від 13.08.2018 № 159/ОС-18 та послужного списку, позивач був звільнений зі служби на підставі пункту 7 (за власним бажанням) частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію», станом на день звільнення вислуга позивача в Збройних Силах та органах внутрішніх справ складала:

- в календарному обчисленні - 20 років 05 місяців 07 днів;

- у пільговому обчисленні - 7 років 11 місяців 03 дні.

У зв'язку з викладеним, позивач вважає, що він має право на призначення пенсії, однак рішенням ГУ ПФУ від 06.11.2018 № 73 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за вислугу років, у зв'язку з відсутністю необхідної для призначення пенсії календарної вислуги 23 роки 6 місяців і більше, передбаченої п. «а» ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб», для осіб начальницького і рядового складу Державної кримінально-виконавчої служби, які звільнені у період з 01 жовтня 2017 року по 30 вересня 2018 року.

Позивач зазначає, що вказана стаття Закону містить норми, які є загальними при застосуванні до спірних правовідносин, водночас, відповідачем не враховано норми статті 17-1 цього Закону та постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей", які є спеціальними при застосуванні до спірних правовідносин, тому позивач вважає відмову відповідача призначити йому пенсію за вислугу років протиправною та такою, що порушує його права та законні інтереси.

Ухвалою від 22.11.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справа розглядається у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін на підставі пункту 2 частини першої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України.

Станом на 15.01.2019 всупереч вимог ухвали відповідачем не подано відзиву на позов.

Вивчивши матеріали справи й оцінивши докази у справі, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що в період з 26.11.1996 по 17.04.1998 ОСОБА_1 проходив службу в Збройних Силах України, в період з 29.07.1999 по 15.08.2018 - в Державній кримінально-виконавчій службі України на посадах рядового та середнього начальницького складу.

Відповідно до наказу Державної установи «Сумський слідчий ізолятор» Північно - східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації від 13.08.2018 № 159/ОС-18, позивача з 15.08.2018 звільнено зі служби на підставі пункту 7 (за власним бажанням) частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію».

Згідно витягу з наказу Державної установи «Сумський слідчий ізолятор» Північно - східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації від 13.08.2018 № 159/ОС-18 та послужного списку, станом на день звільнення, вислуга позивача в Збройних Силах та органах внутрішніх справ складала:

- в календарному обчисленні - 20 років 05 місяців 07 днів;

- у пільговому обчисленні - 7 років 11 місяців 03 дні.

У зв'язку з викладеним, позивач вважав, що його загальна вислуга складає 28 років 04 місяці 10 днів.

21.09.2018 позивач, відповідно до вимог пункту 1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 № 3-1, звернувся до Північно - східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України із заявою щодо підготовки та подання до органів Пенсійного фонду України відповідних документів для призначення йому пенсії за вислугу років. Вказані документи були підготовлені та надіслані до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області від 06.11.2018 № 73 ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії за вислугу років, у зв'язку з відсутністю необхідної для призначення пенсії календарної вислуги 23 роки 6 місяців і більше, передбаченої п. «а» ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб», для осіб начальницького і рядового складу Державної кримінально-виконавчої служби, які звільнені у період з 01 жовтня 2017 року по 30 вересня 2018 року.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пункту "а" статті 12 Закону № 2262-XII пенсія за вислугу років призначається: а) особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах "б"-"д", "ж" статті 1-2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби: з 1 жовтня 2016 року по 30 вересня 2017 року і на день звільнення мають вислугу 23 календарних роки і більше.

Одночасно стаття 17 Закону № 2262-XII визначає вичерпний перелік видів служби та періоди часу, які зараховуються до вислуги років для призначенні пенсії.

Згідно з частиною другої статті 17 Закону № 2262-XII до вислуги років поліцейським, особам офіцерського складу, особам середнього, старшого та вищого начальницького складу органів внутрішніх справ, державної пожежної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції чи Державної кримінально-виконавчої служби України при призначенні пенсії на умовах цього Закону додатково зараховується час їхнього навчання (незалежно від форми навчання) у цивільних вищих навчальних закладах, а також в інших навчальних закладах, після закінчення яких присвоюється офіцерське (спеціальне) звання, до вступу на військову службу, службу до органів внутрішніх справ, Національної поліції, державної пожежної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції чи Державної кримінально-виконавчої служби України або призначення на відповідну посаду в межах до п'яти років із розрахунку один рік навчання за шість місяців служби.

Виходячи з наведеного, в Законі № 2262-XII не вказано, що пенсію за вислугу років можна призначати особам при наявності 23 років вислуги, обчисленої на пільгових умовах, вказаним Законом чітко передбачено, що пенсія за вислугу років призначається при наявності 23 років, та міститься виключний перелік періодів служби, які враховуються в календарну вислугу років.

Аналогічний правовий висновок щодо застосування норм матеріального права у спорах цієї категорії міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду від 27 березня 2018 року у справі № 295/6301/17, від 19 вересня 2018 року № 725/1959/17.

Доводи позивача про необхідність застосування до спірних правовідносин норм постанови Кабінету Міністрів України "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей" від 17 липня 1992 року №393, якою позивачу для призначення пенсії вислугу років має зараховуватися пільговий стаж відхиляє, оскільки згідно ч. 3 ст. 7 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Відтак, приписи п. 3 Постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року №393 суперечать приписам ст. 12 Закону України від 9 квітня 1992 року №2262-ХІІ, а тому застосуванню підлягає саме Закон України, оскільки у відповідності до ч. 3 ст. 7 Кодексу адміністративного судочинства України має вищу юридичну силу.

Враховуючи приписи чинного законодавства, суд дійшов висновку щодо відсутності у позивача права на призначення пенсії за вислугою років з урахуванням пільгової вислуги років, оскільки позивач не має встановленої пунктом "а" частини першої статті 12 Закону № 2262-XII календарної вислуги років.

Частиною другою ст. 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

У пункті 50 рішення Європейського суду з прав людини "Щокін проти України2 (№ 23759/03 та № 37943/06) зазначено про те, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Говорячи про "закон", стаття 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року посилається на ту саму концепцію, що міститься в інших положеннях цієї Конвенції (див. рішення у справі "Шпачек s.r.о." проти Чеської Республіки" (SPACEK, s.r.o. v. THE CZECH REPUBLIC № 26449/95). Ця концепція вимагає, перш за все, щоб такі заходи мали підстави в національному законодавстві. Вона також відсилає до якості такого закону, вимагаючи, щоб він був доступним для зацікавлених осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні (див. рішення у справі "Бейелер проти Італії" (Beyeler v. Italy № 33202/96).

Враховуючи викладене, суд вважає, що позовні вимоги про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області призначити позивачу пенсію за вислугу років, відповідно до п. "а" ст. 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 139 КАС України, вимоги позивача щодо стягнення на його користь судових витрат не підлягають задоволенню, оскільки судом не встановлено підстав для задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241- 246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (вул. Пушкіна, 1, м. Суми, 40009, код ЄДРПОУ 21108013) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.М. Глазько