Ухвала суду № 79167024, 15.01.2019, Бахмутський міськрайонний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Артемівський міськрайонний суд Донецької області)

Справа № 219/3332/17

1-кп/219/84/2019

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 січня 2019 року Артемівський міськрайонний суд Донецької області у складі :

головуючого судді Радченко Л.А.,

за участю секретаря Дубаніної О.В.,

прокурора Ткача Є.В.,

потерпілої ОСОБА_1,

представника потерпілої ОСОБА_1 - адвоката ОСОБА_2,

обвинуваченого ОСОБА_3,

захисника обвинуваченого ОСОБА_3 - адвоката Павличука В.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Бахмута клопотання потерпілої ОСОБА_1 про накладення арешту на майно обвинуваченого у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.286 ч.2 КК України,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Артемівського міськрайонного суду Донецької області знаходиться дійсне кримінальне провадження.

Цивільним позивачем ОСОБА_1 подано письмове клопотання про накладення арешту на майно обвинуваченого ОСОБА_3 в порядку забезпечення цивільного позову, в якій остання просить накласти арешт на належне обвинуваченому ОСОБА_6, який фактично проживає за адресою: АДРЕСА_3, та зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2, майно, а саме на: рухоме чи нерухоме майно; гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; видаткові операції; цінні папери; майнові, корпоративні права на загальну суму 80 800 грн. 00 коп., відповідно до розміру, зазначеному у цивільному позові, для запобігання можливості позивачем приховування майна, пошкодження, псування, знищення, перетворення та відчуження. Своє клопотання мотивує тим, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.286 ч.2 КК України, внаслідок якого загинув її син ОСОБА_7 Вона є потерпілою по дійсній справі і нею подано цивільний позов, згідно з яким вона просить стягнути на її користь з обвинуваченого ОСОБА_3 моральну шкоду в сумі 80800 грн.00 коп. Розмір завданої моральної шкоди обґрунтовує душевними стражданнями з приводу втрати близької людини - рідного сина, якому було лише 32 роки, порушенням її нормального способу життя, у зв'язку з чим, вона докладає великих зусиль для його налагодження та організації, втратою рідного сина, як підтримку та допомогу у житті, постійними турботами, починаючи з дня загибелі сина і до теперішнього часу, у вигляді щоденних думок та спогадів про загибель сина, негативних переживань, зниженого та нестійкого настрою, порушеннях сну та неприємних сновидіннях, емоційної напруги, нервозності та дратівливості, почуття образи та обурення на обвинуваченого, тощо.

Відповідно до полісу №АК/2167441 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, між власником автомобіля марки «Мерседес-Бенц 312» , реєстраційний номер НОМЕР_1, яким керував обвинувачений під час наїзду на потерпілого ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ТДВ страхове товариство «Домінанта» 14.11.2016 р. укладено відповідний договір страхування та встановлено ліміт відповідальності: за шкоду, заподіяну життю і здоров'ю-200000 грн., та майну (на одного потерпілого)-100000 грн.

Відповідно до відзиву на цивільний позов ТДВ «СТ «Домінанта» від 22.01.2018 року, останнє відмовилось від відшкодування матеріальних збитків та моральної шкоди, завданої потерпілій ОСОБА_1 внаслідок протиправних дій обвинуваченого, у зв'язку з несвоєчасним зверненням потерпілої до страхової компанії за відшкодуванням, та просить відмовити потерпілій у задоволенні позовних вимог. При цьому, обвинувачений ОСОБА_3 у добровільному порядку матеріальні збитки та моральну шкоду потерпілій не відшкодував. Під час досудового розслідування слідчим, відповідно до вимог ст. 170 КПК України, арешт на майно підозрюваного ОСОБА_3 для забезпечення цивільного позову не накладався.

В судовому засіданні потерпіла та її представник - захисник ОСОБА_2 підтримали клопотання про накладення арешту на майно обвинуваченого в порядку забезпечення цивільного позову потерпілої як цивільного позивача з підстав, зазначених у клопотанні, та просили його задовольнити.

Суд, заслухавши думку прокурора, який заперечував проти задоволення клопотання потерпілої, мотивуючи відсутністю зазначення у клопотанні переліку майна, на яке цивільний позивач просить накласти арешт, і що не дозволяє вирішити співмірність вимог за клопотання; обвинуваченого та його захисника, які поклались на розсуд суду, приходить до наступного.

Відповідно до ч.1 ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Згідно з п.4 ч.2 ст.170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Згідно з ч. 6 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно обвинуваченого за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні.

Частинами 8 та 11 ст.170 КПК України визначено, що вартість майна, яке належить арештувати з метою забезпечення цивільного позову або стягнення отриманої неправомірної вигоди, повинна бути співмірною розміру шкоди, завданої кримінальним правопорушенням або зазначеної у цивільному позові.

Заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

Відповідно до ч.1 ст.171 КПК України з клопотанням про арешт майна до слідчого судді, суду має право звернутися прокурор, слідчий за погодженням з прокурором, а з метою забезпечення цивільного позову - також цивільний позивач.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.173 КПК України слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.

При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати, зокрема: правову підставу для арешту майна; розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням; розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

В судовому засіданні встановлено, що обвинуваченому ОСОБА_9 на праві власності належить 1/3 частка квартири за адресою: АДРЕСА_2, якою обвинувачений володіє з 15.07.2011р.

Суд вважає, що доведена необхідність накладення арешту на вказану частку майна обвинуваченого шляхом заборони її відчуження, з метою забезпечення відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення, у разі її доведеності. При цьому суд враховує, що ОСОБА_1 заявлено цивільний позов про стягнення з обвинуваченого 80800,00 грн. у відшкодування моральної шкоди.

Водночас, в іншій частині клопотання про накладення арешту цивільним позивачем не надано суду жодних доказів, які б могли свідчити про достатність підстав вважати щодо намагання обвинуваченого будь-яким шляхом приховати, пошкодити, знищити, передати чи відчужити своє майно. Крім того, згідно з цивільним позовом потерпіла просить стягнути з обвинуваченого 80 800 грн. 00 коп. моральної шкоди, в той час жодних відомостей на підтвердження співмірності вартості майна, на яке позивач просить накласти арешт, із розміром шкоди, зазначеної у цивільному позові, суду не надано, оскільки матеріали клопотання не містять даних, які вказують, на яке саме конкретно майно необхідно накласти арешт, місце його знаходження, його вартість та як його ідентифікувати, перелік якого суд, відповідно до вимог ч.5 ст.173 КПК України у разі задоволення клопотання, повинен зазначити в ухвалі. Не надано таких доказів і в судовому засіданні.

Також суду не надано інформацію навіть про наявність у обвинуваченого будь-якого майна та орієнтовну вартість такого майна обвинуваченого, на яке позивач просить накласти арешт, що позбавляє суд можливості оцінити розумність та співрозмірність обмеження права власності.

Враховуючи викладене, в задоволенні іншої частини клопотання слід відмовити, оскільки на даний час вагомих та достатніх підстав, які свідчили б про необхідність накладення арешту на майно, суд не вбачає. При цьому, суд роз,яснює, що у разі виникнення підстав, передбачених нормами КПК України, позивач не позбавлена права повторно звернутися до суду з відповідним клопотанням.

Керуючись ст.ст.170,171,172,173, 371,372 КПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Клопотання цивільного позивача ОСОБА_1 про накладання арешту на майно обвинуваченого ОСОБА_3, задовольнити частково.

Накласти арешт шляхом заборони відчуження на 1/3 частку квартири за адресою: АДРЕСА_2, що належить на праві власності ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, з метою забезпечення цивільного позову ОСОБА_1 у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.286 ч.2 КК України.

В задоволенні іншої частини клопотання відмовити.

Виконання ухвали доручити Краматорському міському відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області.

Ухвала підлягає негайному виконанню.

Ухвала може бути оскаржена в установленому законом порядку.

суддя Л.А.Радченко