Рішення № 79166926, 15.01.2019, Луганський окружний адміністративний суд

8.1

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

15 січня 2019 рокуСєвєродонецькСправа № 360/4218/18

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Секірської А.Г.,

за участю секретаря судового засідання Вакуленка А.В.,

сторін:

представника позивача - не прибув,

представника відповідача - Рєзніченко Ю.М., довіреність від 15.02.2018 № 1047/9/12-32-10-00-29;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 до Головного управління ДФС у Луганській області про визнання протиправною та скасування вимоги, -

ВСТАНОВИВ:

12.12.2018 до Луганського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_2 (далі - представник позивача) в інтересах ОСОБА_3 (далі - позивач) до Головного управління ДФС у Луганській області (далі - відповідач, ГУ ДФС у Луганській області) про визнання протиправною та скасування вимоги.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 21.11.2018 позивачем отримано податкову вимоги від 14.11.2018 № Ф- 1888-51 щодо сплати суми заборгованості (недоїмки) з єдиного соціального внеску на суму 15 819,54 грн. Позивач вважає зазначену вимогу протиправною та такою, що підлягає скасуванню, оскільки у відповідності до розпорядження Кабінету міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053-р "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція" та розпорядження Кабінету Міністрів України від 2 грудня 2015 р. № 1275-р, с. Нова Астрахань, Кремінського р-ну внесено до Переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція. відповідності до п. 9і Розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014, звільняються від виконання своїх обов'язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", на період з 14 квітня 2014року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.

Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарній днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції. Позивач 04.12.2018 зверталася з відповідною заявою до в.о. начальника ГУ ДФС у Луганській області.

З посиланням на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 01.08.2018 у справі № 805/2809/17-а, представник позивача зазначив, що ОСОБА_3 в силу закону звільнено від обов'язку своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок, а у відповідача відсутнє право на нарахування єдиного внеску відносно позивача.

На підставі викладеного представник позивач просив суд:

- визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 14.11.2018 № Ф-1888-51.

Ухвалою суду від 17.12.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін (арк.спр. 1-2).

Позивач та її представник у судове засідання не прибули, про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлені належним чином (арк.спр. 16, 17), причини неявки суду не повідомили.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав з підстав, викладених у відзиві від 15.01.2019 за вх. № 2311/2019 (арк.спр. 19-21). Так, пояснив, що ОСОБА_3 перебуває на податковому обліку у Кремінській ДПІ (Кремінський район) Рубіжанського ГУ ДФС у Луганській області на спрощеній системі оподаткування. З посиланням на норми Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (Закон № 2464), Інструкції «Про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 № 449, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 07.05.2015 за № 508/26953, представник відповідача зазначив, що сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені Законом № 2464, є недоїмкою та стягується з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.

Станом на 31.10.2018 в інтегрованій картці з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування АІС «Податковий блок» за ОСОБА_3 рахувалась заборгованість (недоїмка) з єдиного внеску на загальну суму 15819,54 грн. Недоїмка складається з нарахованих сум єдиного внеску, що підлягають обов'язковій сплаті згідно Закону № 2464 за 2017 рік у загальній сумі 8448,00 грн, за І, ІІ та ІІІ квартали 2018 року у сумі 2457,18 грн за кожен квартал.

За таких обставин, на підставі частини четвертої статті 25 Закону № 2464 та Інструкції № 449 ГУ ДФС у Луганській області винесено вимогу про сплату боргу форми «Ф» від 14.11.2018 № 1888-51 на загальну суму 15819,54 грн, яку відповідно, було направлено поштою рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу платника податків ОСОБА_3, та отримано платником 23.11.2018.

Стосовно посилання позивача на те, що згідно з Законом № 1669 позивач звільняється від виконання обов'язків, визначених частиною другою статті 6 Закону № 2464, представник відповідача зазначив, що така норма проіснувала в Законі № 1669 з 15.09.2014 по 01.01.2016, внаслідок її виключення згідно із Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24.12.2015 № 911-VIII.

04.12.2018 позивачем було подано до контролюючого органу заяву про звільнення від сплати єдиного внеску, вже після винесення вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 14.11.2018 № Ф-1888-51.

Також представник відповідача зазначила, що розпорядження КМУ від 02.12.2015 № 1275-р та розпорядження від 30.10.2014 № 1053-р не регулює питання щодо умов та порядку сплати єдиного внеску, зазначені правовідносини врегульовані Законом № 2464. Саме по собі включення того чи іншого населеного пункту до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалась антитерористична операція, не є безумовною підставою для невиконання чи виконання не в повному обсязі платниками єдиного внеску своїх обов'язків, передбачених частиною другою статті 6 Закону № 2464.

Отже, в період з 01.01.2017 по 31.10.2018 Законом № 1669 не скасовувались обов'язки, визначені частиною другою статті 6 Закону № 2464, внаслідок чого позивач повинен був сплачувати визначену Законом № 2464 суму єдиного внеску.

На підставі вищевикладеного відповідач просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-77 КАС України, суд встановив наступне.

ОСОБА_3 09.04.2013 була зареєстрована як фізична особа - підприємець, № запису 2 366 000 0000 003237, місце проживання: АДРЕСА_1, перебуває на обліку в Рубіжанській ОДПІ (Кремінське відділення) ГУ ДФС у Луганській області як платник податків, 30.11.2018 внесено запис про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем за власним рішенням, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань від 15.01.2019 за № 1004864473 (арк.спр. 31-32), ідентифікаційними даними платника (арк.спр. 27-28).

Позивач у розумінні пункту 1 частини першої статті 4 Закону від 08.07.2010 № 2464 «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон № 2464) є платником єдиного внеску.

З інтегрованої картки з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування вбачається, що недоїмка з єдиного соціального внеску в розмірі 15 819,54 грн складається з нарахованих сум єдиного внеску: за 2017 рік - 8448,00 грн, І, ІІ, ІІІ квартали 2018 року - по 2457,17 грн щоквартально (арк. спр. 23, 25-26).

14.11.2018 Головним управлінням ДФС у Луганській області сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-1888-51, згідно із якою недоїмка зі сплати єдиного внеску станом на 31.10.2018 у позивача становить 15819,54 грн.(арк. спр. 6, 24).

Оскаржувану вимогу отримано позивачем 23.11.2018 (арк.спр. 24).

04.12.2018 ОСОБА_3 звернулася до Головного управління ДФС у Луганській області із заявою про звільнення від сплати єдиного внеску (арк. спр. 7).

Між сторонами відсутні розбіжності щодо даних, відображених в картках особового рахунку позивача з єдиного внеску.

Сума боргу 15 819,54 грн, визначена в оскаржуваній вимозі, складається з наступних сум:

- 8448,00 грн - нараховано розрахункову суму єдиного внеску за 2017 рік, термін сплати - 09.02.2018;

- 2457,18 грн - нараховано єдиний внесок за І квартал 2018 року, термін сплати - 19.04.2018;

- 2457,18 грн - нараховано єдиний внесок за ІІ квартал 2018 року, термін сплати - 19.07.2018;

- 2457,18 грн - нараховано єдиний внесок за ІІІ квартал 2018 року, термін сплати - 19.10.2018.

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених позовних вимог, оцінюючи обґрунтованість заперечень відповідача, суд виходить з такого.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначаються Законом України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон № 2464) (тут і надалі положення Закону № 2464 наведені у редакції чинній на час виникнення спірних відносин між сторонами).

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закону № 2464 єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Частиною другою статті 6 Закону № 2464 встановлено обов'язок платника єдиного внеску своєчасно та у повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати такий внесок.

Відповідно до частин п'ятої та сьомої статті 9 Закону № 2464 сплата єдиного внеску здійснюється у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів для його зарахування. Єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку.

При цьому, частиною восьмою статті 9 Закону № 2464 передбачено, що платники єдиного внеску, зазначені у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 10 лютого наступного року, крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування, які сплачують єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Днем сплати єдиного внеску вважається: у разі перерахування сум єдиного внеску з рахунку платника на відповідні рахунки органу доходів і зборів - день списання банком або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з рахунку платника незалежно від часу її зарахування на рахунок органу доходів і зборів (пункт 1 частини десятої статті 9 Закону № 2464).

Відповідно до частини четвертої статті 25 Закону № 2464 орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

З вищевикладеного слідує, що за загальними правилами орган доходів і зборів, у разі наявності недоїмки у платника єдиного внеску, надсилає такому платнику вимогу про сплату боргу.

Однак, особливістю даної справи є те, що в період спірних правовідносин - 2017-2018 роки, позивач перебував на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території проведення антитерористичної операції, а тому норми Закону № 2464 необхідно застосовувати з урахуванням норм Закону України № 1669-VII від 02.09.2014 «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» (далі - Закон № 1669).

Зокрема, підпунктом б) пункту 8 статті 14-1 Закону № 1669 розділ VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464 доповнено пунктом 9-3 наступного змісту: «Платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014, звільняються від виконання своїх обов'язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.

Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.

Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов'язків платника єдиного внеску у період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються.

Суд зазначає, що ця норма є нормою прямої дії, яка не передбачає необхідність отримання сертифікату на підтвердження настання для особи форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) для її застосування.

Недоїмка, що виникла у платників єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014, визнається безнадійною та підлягає списанню в порядку, передбаченому Податковим кодексом України для списання безнадійного податкового боргу".

Суд звертає увагу відповідача на той факт, що саме перебування платників єдиного внеску на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, де проводилася антитерористична операція є підставою для зупинення застосування до таких платників заходів впливу та стягнення за порушення Закону.

ОСОБА_3 знаходиться на обліку в Рубіжанській ОДПІ (Кремінське відділення) ГУ ДФС у Луганській області, місцем її проживання є с. Нова Астрахань Кремінського району Луганської області.

Населений пункт с. Нова Астрахань Кремінського району Луганської області входить до Переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 2 грудня 2015 року № 1275-р.

З огляду на дію пункту 9-4 розділу VIII Закону № 2464 позивач звільняється від виконання зобов'язань платника єдиного внеску, встановлених частиною другою статті 6 Закону № 2464, у тому числі передбачених підпунктом першим частини другої цієї статті, а саме, своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок у період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції.

Як вбачається з матеріалів справи спірна вимога сформована 14 листопада 2018 року відповідно до статті 25 Закону № 2464-VІ, яка визначає заходи впливу та стягнення. За положеннями абзацу другого частини першої цієї статті її положення поширюються лише на тих платників, які відповідно до цього Закону зобов'язані нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок. Саме за положеннями частини четвертої цієї статті орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Відсутність (відстрочення в силу закону) обов'язку сплати внесків у період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції унеможливлює складання відповідачем та направлення позивачу спірної вимоги на момент її складання, а саме, станом на 14 листопада 2018 року.

Таким чином, спірна вимога про сплату недоїмки є протиправною на момент її формування.

Судом встановлено, що у спірному періоді позивач був платником єдиного внеску, який перебуває на обліку в органі доходів і зборів, розташованому на території проведення антитерористичної операції, та подав відповідну заяву до органу доходів і зборів про звільнення від виконання обов'язків платника єдиного внеску, а отже є суб'єктом правовідносин, до яких необхідно застосувати положення п. 9-4 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464.

З огляду на дію зазначеної норми, судом встановлено, що позивач звільнявся від виконання обов'язків платника єдиного внеску, встановлених частиною другою статті 6 Закону № 2464, починаючи з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції.

Судом встановлено, що спірна вимога про сплату боргу (недоїмки) повністю охоплює період, у якому позивач звільнявся від виконання обов'язків платника єдиного внеску.

Відповідно за цей період орган доходів і зборів не мав повноважень формувати та направляти позивачу вимогу про сплату боргу.

Що стосується посилань відповідача на те, що доповнення розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 2464 пунктом 9-4 втратили чинність згідно із Законом України від 24.12.2015 № 911-VІІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (далі - Закон № 911), суд вважає за необхідне зазначити, що дійсно зазначена норма проіснувала в Законі № 1669 з 15 вересня 2014 року до 01 січня 2016 року, внаслідок її виключення згідно із Законом № 911, але в повній мірі зберіглася в Законі № 2464. Більш того, пункт 9-4 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 2464 й після внесення змін до Закону № 1669 Законом № 911 продовжує свою дію в часі.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 30.01.2018 у справі № 812/505/17 (реєстраційний № 71911507), від 01 серпня 2018 року у справі № 805/2809/17-а (реєстраційний № 75645081), від

У даній справі предметом оскарження є вимога про сплату боргу від 14 листопада 2018 року № Ф-1888-51, а не питання списання безнадійного боргу, а тому наявність у позивача відповідного сертифікату ТПП судом не перевіряється.

Щодо посилань відповідача стосовно того, що позивачем було подано до контролюючого органу заяву про звільнення від обов'язку сплати єдиного внеску вже після винесення оскаржуваної вимоги, суд зазначає, що за Законом № 2464 така заява подається платником до контролюючого органу за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції. Факт подання позивачем заяви про звільнення від виконання обов'язків платника єдиного внеску, навіть й після винесення оскаржуваного рішення, але протягом визначеного законодавством строку на подання такої заяви, має бути врахований при розгляді та вирішенні даної адміністративної справи.

За таких обставин судом встановлено, що вимога про сплату боргу від 14.11.2018 № Ф-1888-51 є протиправною та підлягає скасуванню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем при зверненні до суду з даним позовом сплачено судовий збір у сумі 704,80 грн відповідно до квитанції від 04.12.2018 № 19.

Таким чином, судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 704,80 грн підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 19, 20, 72-77, 90, 132, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 до Головного управління ДФС у Луганській області про визнання протиправною та скасування вимоги задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДФС у Луганській області від 14 листопада 2018 року № Ф-1888-51 про сплату боргу (недоїмки), якою зобов'язано ОСОБА_3 сплатити заборгованість зі сплати єдиного внеску в розмірі 15819,54 (п'ятнадцять тисяч вісімсот дев'ятнадцять гривень 54 коп.) грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Луганській області (93400, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Енергетиків, 72, ідентифікаційний код юридичної особи 39591445) на користь ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_2, АДРЕСА_1) судові витрати зі сплати судового збору у сумі 704,80 (сімсот чотири гривні 80 коп.) грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд.

Повний текст рішення складено та підписано 15 січня 2019 року.

Суддя А.Г. Секірська