Ухвала суду № 79166682, 14.01.2019, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/6585/18

УХВАЛА

14 січня 2019 року м. Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Цховребова М.Г., розглянувши матеріали адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «АКТУН» до Одеської митниці ДФС та Відокремленого підрозділу Одеської митниці ДФС Митний пост «Одеса-Центральний» про визнання протиправними бездіяльності та дій, визнання протиправними та скасування рішень та стягнення шкоди, -

встановив:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю «АКТУН» до Одеської митниці ДФС та Відокремленого підрозділу Одеської митниці ДФС Митний пост «Одеса-Центральний» про визнання протиправними бездіяльності та дій, визнання протиправними та скасування рішень та стягнення шкоди.

Ухвалою суду від 26 грудня 2018 року позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачу 10-денний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Зазначену ухвалу суду отримано позивачем 29.12.2018 року, що підтверджується розпискою представника позивача.

08.01.2019 року представником позивача до суду подано клопотання про виконання ухали, з додатками, зокрема, новою редакцією адміністративного позову, в якому позивач просить:

- визнати протиправною бездіяльність службових осіб:

- Відокремленого підрозділу Одеської митниці ДФС Митного посту «Одеса-Центральний» щодо не виконання обов’язку по оформленню та проведення митного оформлення вантажу за митними деклараціями № UA500020/2018/013577, № UA500020/2018/013549 від 03.12.2018 року та декларацією № UA500020/2018/013692 від 05.12.2018 року в часові проміжки, котрі встановлені ст. 255 МК України;

- Одеської митниці ДФС щодо несвоєчасного прийняття рішення про призупинку в митному оформленні вантажу в режимі експорту з підстав п. 7 ч. 2 ст. 255, ст. 399 МК України в часові проміжки, котрі встановлені ч. 3 ст. 256, ст. 255 МК України;

- визнати протиправними дії Одеської митниці ДФС, що виразились в реагуванні на подану заяву представником правовласника ОІВ Боровиком (вхідний реєстраційний № 8765/10-29 від 03.12.2018 року), котрий не був зареєстрований ДФС України офіційним представником в програмно-інформаційному комплексі ЄАІС Держмитслужби України «Митний реєстр об’єктів інтелектуальної власності» незаконними, такими, що вчинені в супереч та не у відповідності до приписів ч. 1 ст. 399 МК України, Порядку взаємодії підрозділів митниці при здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, що містять об’єкти права інтелектуальної власності, що затверджено наказом Міністерства фінансів України № 647 від 30.05.2012 року та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 22.06.2012 року за № 1033/21345;

- визнати протиправними та скасувати прийняті Одеською митницею ДФС рішення про призупинку в митному оформленні вантажу за митними деклараціями № UA500020/2018/013577, № UA500020/2018/013549 від 03.12.2018 року, що оформлені у вигляді повідомлень:

- № 2018/060,

- № 2018/061,

- № 2018/057,

та надіслані супровідним листом № 6462/10/15-70-18-03 на підставі ч. 1 ст. 399 МК України строком на 10 робочих днів;

- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань в рівних частинах з відповідачів на користь позивача завдану шкоду у розмірі 5242042,61 грн., де:

- 536053,76 грн. – шкода, обумовлена простоєм транспорту та сплата компенсації (20130,00 дол. США, що станом на 07.12.2018 року – еквівалентно 516204,27 грн., де 1 дол. США за курсом НБУ – 27,879 грн., та компенсаційні втрати водію в сумі 19549,49 грн.) та

- 4705988,85 коп. – шкода, обумовлена несвоєчасним виконанням зовнішньоекономічних контрактів.

Одержавши нову редакцію позовної заяви, суд з’ясував, що її подано без додержання вимог, встановлених ст.ст. 160, 161 КАС України, з наступних підстав.

Так, по-перше, згідно з п. 4 ч. 5 ст. 160 КАС України встановлено, що в позовній заяві зазначаються: зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів.

Відповідно до змісту прохальної частини позовної заяви, позивач просить, зокрема, визнати протиправною бездіяльність службових осіб Відокремленого підрозділу Одеської митниці ДФС Митного посту «Одеса-Центральний» та Одеської митниці ДФС.

Фактично позивачем заявлено два відповідача: Одеська митниця ДФС; Відокремлений підрозділ Одеської митниці ДФС Митний пост «Одеса-Центральний».

Проте, позивачем не конкретизовано, бездіяльність яких саме посадових осіб Відокремленого підрозділу Одеської митниці ДФС Митного посту «Одеса-Центральний» та Одеської митниці ДФС він просить визнати протиправною.

При цьому суд звертає увагу позивача на те, що відповідно до п.п. 7, 9 ч. 1 ст. 4 КАС України у цьому Кодексі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:

- суб’єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб’єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг;

- відповідач - суб’єкт владних повноважень, а у випадках, визначених законом, й інші особи, до яких звернена вимога позивача.

Тобто, посадова чи службова особа органу державної влади може бути самостійним відповідачем в адміністративній справі.

По-друге, згідно п. 5 ч. 5 ст. 160 КАС України, у позовній заяві зазначається виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.

Відповідно до п. 8 ч. 5 ст. 160 КАС України, у позовній заяві зазначається перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності), зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви.

Згідно ч. 4 ст. 161 КАС України, позивач зобов’язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Проте, позивачем не додано до позовної заяви докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, а саме, що:

- 23 листопада 2018 року компанія Izemas. r. o. повідомила позивача про готовність прийняти товар;

- супровідний лист № 6462/10/15-70-18-03 з повідомленнями про при зупинку № 2018/060, № 2018/061 та № 2018/057 був надісланий відповідачем о 17 год. 58 хв.;

- лист-запит позивача від 04.12.2018 року, зареєстрований митницею цього ж дня за № 8817/10-29;

- факт бездіяльності щодо несвоєчасного інформування позивача про його обов’язки та факти, що впливають на його становище – підтверджується роздруківкою з електронної пошти про відправку листа-запиту від 04.12.2018 року.

При цьому в позовній заяві не зазначено доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою.

Позивачем у переліку документів та інших доказів, що додаються до заяви, зазначено, зокрема: копія листа (повідомлення) від контрагента Izemas.r.o про готовність прийняти товар від 23.11.2018 року.

Проте фактично позивачем копію вказаного документа до позовної заяви не додано.

По-третє, згідно ч. 3 ст. 161 КАС України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Згідно ч. 10 ст. 169 КАС України заяви, скарги, клопотання, визначені цим Кодексом, за подання яких передбачено сплату судового збору, залишаються судом без руху також у випадку, якщо на момент відкриття провадження за відповідною заявою, скаргою, клопотанням суд виявить, що відповідна сума судового збору не зарахована до спеціального фонду Державного бюджету України. Правила цієї частини не застосовуються до заяв про забезпечення доказів або позову.

Відповідно до ч. 1 та пп. 1 п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» від 8 липня 2011 року № 3674-VI (далі – ЗУ № 3674-VI), судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

За подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано суб’єктом владних повноважень, юридичною особою, розмір ставки судового збору складає – 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

За подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано суб’єктом владних повноважень, юридичною особою або фізичною особою - підприємцем, розмір ставки судового збору складає – 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до абз.абз. 1, 2 ч. 3 ст. 6 ЗУ № 3674-VI за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.

У разі коли в позовній заяві об’єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» від 07.12.2017 року № 2246-VIII, з 1 січня 2018 року встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб на місяць у розмірі 1762,00 гривень.

Як вбачається з вищенаведеного, позивачем поданий адміністративний позов з шістьма самостійними немайновими вимогами.

Відповідно, належна сума судового збору за даним позовом немайнового характеру складає: 10572,00 грн. (1762,00грн.х6).

З вищенаведених позовних вимог вбачається, що позивачем висунуто майнову вимогу в загальному розмірі 5242042,61 грн.

Відповідно, належна сума судового збору за даним позовом майнового характеру складає: 78630,64 грн. (5242042,61грн.х0,015%).

Відповідно, загальна належна сума судового збору за даним позовом складає: 89202,64 грн. (10572,00грн.+78630,64грн.).

На підтвердження оплати судового збору за подання до адміністративного суду адміністративного позову позивачем до первинного позову додані квитанції 0.0.1214816168.1, 0.0.1214817264.1, 0.0.1214818831.1 від 17.12.2018 року на загальну суму 8810,00 грн.

До нової редакції позовної заяви додано квитанцію № 19003982 від 8 січня 2019 року на загальну суму 1762,00 грн.

Відповідно загальна сума сплаченого позивачем судового збору за даним позовом складає – 10572,00 грн. (8810,00 грн.+1762,00грн.). Фактично позивачем повністю сплачена належна сума судового збору за даним позовом немайнового характеру та не сплачена сума судового збору за даним позовом майнового характеру.

З наведеного вбачається, що за подання даної позовної заяви судовий збір позивачем сплачено у невідповідному розмірі.

Разом з новою редакцією позовної заяви позивачем повторно подано клопотання про відстрочку сплати судового збору, в якому останній, керуючись ч. 1 ст. 133 КАС України, просить постановити ухвалу, контрою судовий збір в розмірі 78630,64 грн. – за майнову позовну вимогу за даним позовом відстрочити до моменту прийняття рішення в справі, з тих підстав, по суті, що станом на день подання позовної заяви у позивача наявне скрутне матеріальне становище, котре унеможливлює сплату судового збору за майнову вимогу в розмірі 78630,64 грн.

На підтвердження зазначених обставин позивачем до клопотання повторно додано копію довідки Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» про поточний стан рахунку позивача № 181218SU10141501 від 18.12.2018 року про те, що на 17.12.2018 року на зазначених у довідці рахунках позивача немає коштів.

Згідно з ч. 1 ст. 133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Проте, за правилами частини другої статті 132 КАС України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюється законом.

Так, вичерпний перелік осіб, які звільняються від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях, встановлений ст. 5 ЗУ № 3674-VI.

Позивач до даного переліку осіб станом на дату подання позову не включений.

Відповідно до ч. 1 ст. 8 ЗУ № 3674-VI враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:

1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або

2) позивачами є:

а) військовослужбовці;

б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;

в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю;

г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім’ї;

ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або

3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров’ю.

Згідно ч. 2 ст. 8 ЗУ № 3674-VI суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

З указаного вбачається, що скаржник не є суб'єктом, на якого розповсюджується дія законодавства щодо зменшення розміру судового збору, звільнення від його сплати, відстрочення або розстрочення його сплати.

Наведена правова позиція суду узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною в ухвалі від 14.08.2018 року у справі № 815/6828/17 (провадження № К/9901/53484/18).

Також, згідно ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі – Конвенція) та усталеної практики Європейського суду з прав людини, права, гарантовані ст. 6 Конвенції, в т.ч. право доступу до суду, – не є абсолютним і може підлягати легітимним обмеженням.

У випадку, коли доступ особи до суду обмежується або законом, або фактично таке обмеження не суперечить п. 1 ст. 6 Конвенції, якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету за умови забезпечення розумної пропорційності між використовуваними засобами та метою, яка має бути досягнута. (див. рішення «Ашингдейн проти Сполученого Королівства» Ashingdane v. the United Kingdom) від 28 травня 1985 року, п. 57, серія А, № 93).

В даному випадку доступ особи до суду обмежується законом.

Враховуючи та на підставі наведеного, суд дійшов висновку, що повторне клопотання позивача про відстрочку сплати судового збору – є необґрунтованим, не доведеним та законодавчо безпідставним, відповідно таким, що не підлягає задоволенню.

Враховуючи та на підставі наведеного, виявлені недоліки позовної заяви повинні бути усунені позивачем шляхом подання до суду (в кількості примірників, в т.ч. для учасників справи):

- письмової конкретизації, бездіяльність яких саме посадових осіб Відокремленого підрозділу Одеської митниці ДФС Митного посту «Одеса-Центральний» та Одеської митниці ДФС позивач просить визнати протиправною;

- доказів, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, а саме, що: 23 листопада 2018 року компанія Izemas. r. o. повідомила позивача про готовність прийняти товар; супровідний лист № 6462/10/15-70-18-03 з повідомленнями про призупинку № 2018/060, № 2018/061 та № 2018/057 був надісланий відповідачем о 17 год. 58 хв.; лист-запит позивача від 04.12.2018 року, зареєстрований митницею цього ж дня за № 8817/10-29; факт бездіяльності щодо несвоєчасного інформування позивача про його обов’язки та факти, що впливають на його становище – підтверджується роздруківкою з електронної пошти про відправку листа-запиту від 04.12.2018 року, або письмового зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою;

- копії листа (повідомлення) від контрагента Izemas.r.o про готовність прийняти товар від 23.11.2018 року;

- документу про сплату судового збору у розмірі 78630,64 грн. (89202,64грн.- 10572,00грн.) за наступними реквізитами: отримувач коштів - УК у м. Одесі/Київський район; код отримувача (код за ЄДРПОУ) – 38016923; банк отримувача – Казначейство України (ЕАП); код банку отримувача (МФО) – 899998; рахунок отримувача – 34310206084032; код класифікації доходів бюджету – 22030101; призначення платежу - судовий збір, за позовом (ПІБ чи назва установи, організації позивача), Одеський окружний адміністративний суд, код ЄДРПОУ 35118626, або зазначення правових підстав та надання доказів на їх підтвердження щодо звільнення від сплати судового збору.

Відповідно до ч. 1 ст. 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 КАС України, протягом п’яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Керуючись ст.ст. 160, 161, 169, 171, 243, 248, 256, 294 КАС України, суд -

ухвалив:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «АКТУН» до Одеської митниці ДФС та Відокремленого підрозділу Одеської митниці ДФС Митний пост «Одеса-Центральний» про визнання протиправними бездіяльності та дій, визнання протиправними та скасування рішень та стягнення шкоди – залишити без руху.

Встановити позивачу 10-денний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Ухвала окремо оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Суддя М.Г. Цховребова