Рішення № 79166653, 20.12.2018, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

20 грудня 2018 р. № 400/2557/18 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Біоносенка В.В., розглянув у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовомОСОБА_1, АДРЕСА_1 до Головного управління ДФС у Миколаївській області, вул. Лягіна, 6, Миколаїв, 54001 провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 27.04.2018 року № 0594107-1302-1405,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївської області з вимогами визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 27.04.2018 №0594107-1302-1405.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що є власником частини нежитлових приміщень: будівлі млину та склад. Зазначені об'єкти є будівлями промисловості, а тому відповідно до п.п. «є» п.266.2.2. ст.266 ПК України, вони не є об'єктами оподаткування вказаним податком.

Позивачем зазначено, що формулюванням законодавець чітко визначив, що об'єктом оподатковування не є саме будівлі промисловості. Перелік споруд після слова «зокрема» є визначенням конкретних випадків, проте не є виключеним тлумаченням поняття «будівлі промисловості», вказаного цим пунктом раніше. Відповідно до словника української мови, «зокрема» у сполученні іменниками уживається для підкреслення, виділення чого-небудь з поміж однотипного. Тобто, законодавець відокремив деякі види будівель промисловості, проте їх список, наведений у підпункті п.п. «є» п.266.2.2. ст.266 ПК України, не є виключним. Можливо зробити висновок, що законодавець навів поняття «будівлі промисловості», а також визначив декілька прикладів такого поняття, проте не обмежив його тлумачення цими прикладами. Таким чином, володіти будівлями промисловості, які підпадають під виключення зі згаданого підпункту можуть також і фізичні особи.

Відповідно висновку експертного дослідження від 05.10.2018 будівлі млину та складу є промисловими або виробничими будівлями.

Таким чином, належні позивачу будівлі млину та складу є будівлями промисловості, що є підставою для звільнення від оподаткування.

Крім того, позивач зазначає, що спірне податкове повідомлення-рішення підписано ОСОБА_2 та ОСОБА_3, які на мають повноважень на підписання таких рішень.

Відповідач позов не визнав, просив в його задоволенні відмовити. Проти позову надав відзив, в якому свою позицію обґрунтував наступним. Відповідно до п.п.266.1.1 ст.266 Кодексу, платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості. Згідно п.п.266.2.1 п.266.2 ст.266 Кодексу, об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

База оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності. Підпунктом «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Кодексу визначено, що не є об'єктами оподаткування будівлі промисловості, зокрема виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств. Відповідно до пунктів 1 та 4 статті 62 Господарського кодексу України підприємством є самостійний суб'єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб'єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому Господарським кодексом України, та іншими законами. Підприємство є юридичною особою, має відокремлене майно, самостійний баланс, рахунки в установах банків та може мати печатки. Конституція України та Цивільний кодекс України закріпили право приватної власності. Суб'єктами права приватної власності є фізичні та юридичні особи. Фізичні та юридичні особи можуть бути власниками буд-якого майна, за винятком окремих видів майна, які відповідно до закону не можуть їм належати. Отже, об'єкти нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, у т.ч. тих, які здійснюють підприємницьку діяльність, не визначені підпунктом «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 ст.266 Кодексу як об'єкти нерухомості, що не є об'єктами оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Зазначена позиція визначена Міністерством фінансів України, як головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування єдиної державної політики. Крім того, сама таке тлумачення цієї правової норми надано у постанові Верховного Суду від 15.05.2018 по адміністративній справі №806/2461/17.

В судовому засіданні 20.11.2018 представники позивача та відповідача повністю підтримали позиції, викладені ними у процесуальних заявах по суті справи.

Суд розглянув справу в порядку спрощеного провадження 20.12.2018 без проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами, відповідно до визначених строків в ухвалі про відкриття провадження в адміністративній справі, оскільки клопотань від сторін про проведення судового засідання з повідомленням (викликом) сторін, від сторін не надходило.

Повний текст судового рішення підписано 10.01.2019.

Дослідив матеріали справи, суд встановив наступне.

З 2008 року ОСОБА_1 є власником ? комплексу будівель млину площею 584,5 кв.м. та складу площею 67,7 кв.м., які розташовані за адресою: АДРЕСА_2.

27.04.2018 ГУ ДФС у Миколаївській області прийнято податкове повідомлення-рішення №0594107-1302-1405 про визначення ОСОБА_1 податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно за 2017 рік в сумі 10435,20 гривень за об'єктом нежитлове приміщення - млин та склад за адресою: АДРЕСА_2.

Відповідно до ст.265 Податкового кодексу України податок на майно складається з: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Відповідно до ст.266 Податкового кодексу України об'єкт оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

Відповідно до п.п «є» п.266.2.2. ст.266 ПК України не є об'єктом оподаткування: будівлі промисловості, зокрема виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств.

В силу вимог підпункту 14.1.129-1 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України у нежитловій нерухомості виділяють, зокрема будівлі офісні (будівлі фінансового обслуговування, адміністративно-побутові будівлі, будівлі для конторських та адміністративних цілей), будівлі промислові та склади.

Відповідно до ч.5 ст.245 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду від 15.05.2018 у справі №806/2461/17 (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/74028769), від 15.05.2018 у справі №806/2676/17 (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/74028745), від 30.10.2018 у справі №821/1904/17 (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/77506662), від 11.12.2018 у справі № 819/314/18 (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/78495258), від 11.12.2018 у справі № 822/2614/16 (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/78501468).

Суд звертає увагу, що Верховним Судом вже було вирішено значна кількість спорів з приводу застосування п.п «є» п.266.2.2. ст.266 ПК України, та з цього сформульовано правову позицію згідно якої застосування пункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України можливе у разі дотримання двох обов'язкових умов, 1) наявність будівель промисловості та 2) їх перебування у власності промислових підприємств.

При цьому, у постановах від 11.12.2018 Верховним Судом окремо зауважено, що дотримання другої вимоги - перебування у власності промислових підприємств, виключає застосування п.п «є» п.266.2.2. ст.266 ПК України до власників майна - фізичних осіб.

У цьому випадку, суд погоджується з аргументами позивача про те, що будівлі млину та складу відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, затвердженого наказом Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації від 17 серпня 2000 року № 507, можуть бути віднесені до будівель промисловості. Це також підтверджується і наданим позивачем експертним дослідженням.

Але, у цьому випадку не дотримано другу вимогу - перебування у власності саме промислового підприємства.

Як зазначає Верховний Суд, пунктом «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України не охоплюється нерухомість, яка використовується фізичною особою. Верховним Судом у зазначений вище постановах вказується на те, що під промисловими підприємствами необхідно розуміти лише юридичні особи.

За таких обставин суд дійшов висновку, що виключення передбачене п.п «є» п.266.2.2. ст.266 ПК України на позивача не розповсюджується.

З приводу аргументів позивача про неналежність осіб, які підписали спірне податкове повідомлення-рішення, суд вважає за необхідно зазначити наступне.

Відповідно до ст.20.4 ст.20 Податкового кодексу України керівник контролюючого органу має право надавати посадовим (службовим) особам такого органу повноваження на виконання певних функцій, передбачених цим Кодексом, законодавством з питань сплати єдиного внеску, законодавством з інших питань, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, за погодженням з керівником центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику.

Відповідно до наказу ГУ ДФС у Миколаївській області №1025 від 23.06.2017 повноваження на винесення податкових повідомлень-рішень надано начальнику відділу контрольно-перевірочної роботи фізичних осіб управління податків і зборів з фізичних осіб ГУ ДФС у Миколаївській області ОСОБА_2 та головному державному ревізор-інспектору відділу адміністрування податків та зборів з фізичних осіб та єдиного внеску управління податків і зборів з фізичних осіб ГУ ДФС у Миколаївській області ОСОБА_4

Зазначені повноваження ОСОБА_2 та ОСОБА_4 погоджені ДФС України листом від 16.06.2017 №15709/7/99-99-13-03-01-17.

Таким чином, зазначені посадові особі відповідача є належними для ухвалення рішення про визначення позивачу зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

За таких обставин, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову та скасування спірного податкового повідомлення-рішення.

В задоволенні позову відмовити повністю.

Судові витрати покласти на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позову ОСОБА_1 (АДРЕСА_1 НОМЕР_1) до Головного управління ДФС у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6,Миколаїв,54001 39394277) відмовити.

2. Апеляційна скарга на це рішення може бути подана до П'ятого апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення.

Суддя В. В. Біоносенко

Рішення складено в повному обсязі 10.01.19