Рішення № 79166342, 14.01.2019, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 січня 2019 року № 810/1695/18

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Панченко Н.Д., розглянувши у м. Києві за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Бориспільського відділення Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправною та скасування податкової вимоги,

ВСТАНОВИВ:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Бориспільського відділення Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про скасування податкової вимоги від 16.03.2016 №547-23.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що для нарахування зобов'язання за користування земельною ділянкою відсутні підстави, а отже протиправним є нарахування податкового боргу та здійснення подальших заходів щодо його погашення шляхом формування податкової вимоги, оскільки відповідно до рішення Бориспільської міської ради від 26.07.2015 №913-13-VII «Про припинення договору оренди землі від 14.03.2005, укладеного між міською радою та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, на земельну ділянку площею 1,7276 га під розміщення виробничої бази по АДРЕСА_1» договір оренди землі від 14.03.2005, стосовно якого здійснене нарахування, є припиненим.

Відповідач позов не визнав, на обґрунтування заперечень проти позову зазначив, що оскільки позивачем була подана податкова декларація з плати за землю (земельний податок та/або - орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2015 рік, згідно з якою щомісячно проводилося нарахування, утворився податковий борг, у зв'язку з чим було правомірно винесено податкову вимогу від 16.03.2016 №547-23.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 08.05.2018 відкрито провадження у справі, призначено судове засідання на 04.06.2018 та у подальшому було призначене на 03.07.2018.

У судове засідання, призначене на 03.07.2018 сторони не з'явились, хоча про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Водночас, 03.07.2018 через канцелярію суду від позивача та відповідача надійшли клопотання про розгляд справи у порядку письмового провадження.

Частиною дев'ятою статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи, що матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, відсутність перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, потреби у заслуховуванні свідків чи експерта, суд вирішив розгляд справи здійснювати у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, між Бориспільською міською радою Київської області та приватним підприємцем ОСОБА_1 укладений договір оренди земельної ділянки від 14.03.2005.

Відповідно до п.п. 1.1. договору оренди землі у позивача знаходиться в строковому, платному володінні та користуванні земельна ділянка для виробничих потреб по АДРЕСА_1.

Згідно з п.п. 2.3.1. даного договору, договір укладається терміном на 10 років, починаючи з дати його державної реєстрації.

У подальшому, на засіданні тринадцятої сесії Бориспільської міської ради 26 липня 2015 року було прийнято рішення №913-13-VII «Про припинення договору оренди землі від 14.03.2005, укладеного між міською радою та фізичною особо-підприємцем ОСОБА_1, на земельну ділянку площею 0,7276 га під розміщення виробничої бази по АДРЕСА_1».

Рішенням від 26 липня 2015 року №913-13-VII доручено Відділу землекористування виконавчого комітету міської ради повідомити Бориспільську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Київській області щодо припинення нарахування орендної плати по договору оренди землі від 14.03.2005.

У грудні 2017 року позивач отримав від Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області податкову вимогу форми «Ф» від 16.03.2016 №547-23, якою визначено суму податкового боргу за несплату орендної плати з фізичних осіб у розмірі 7602,78 грн.

Не погоджуючись з нарахованими грошовими зобов'язаннями, позивач оскаржив податкову вимогу від 16.03.2016 №547-23 в адміністративному порядку, направивши засобами поштового зв'язку скаргу від 26.12.2017.

Бориспільська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Київській області за результатами розгляду скарги позивача відмовила у її задоволенні, про що прийняла рішення від 22.02.2018 №789/Б/10-36-10-01.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходив з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства встановлені Податковим кодексом України (далі по тексту - в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (пп. 14.1.136 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України).

Платником орендної плати є орендар земельної ділянки, об'єктом оподаткування - земельна ділянка, надана в оренду (п. 288.2 - 288.3 ст. 288 Податкового кодексу України).

Пунктом 288.1 ст. 288 Податкового кодексу України визначено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Як вбачається із матеріалів справи та не заперечувалось учасниками справи, на виконання вимог податкового законодавства у зв'язку із наявністю чинного договору оренди земельної ділянки, позивачем 17.02.2015 було подано до Бориспільської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або - орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2015 рік на суму 121101,75 грн., згідно якої в інтегрованій картці платника податків щомісячно проводилося нарахування у розмірі 10091,81.

Слід зазначити, що відповідно до статті 287 Податкового кодексу України, власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році.

Положеннями пункту 287.4 статті 287 Податкового кодексу України передбачено, що податкове зобов'язання з плати за землю, визначене у податковій декларації, у тому числі за нововідведені земельні ділянки, сплачується власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Як встановлено судом, між позивачем та Бориспільською міською радою 14.03.2005 був укладений договір оренди землі, дія якого відповідно до рішення Бориспільської міської ради №913-13-VII від 26 липня 2015 року була припинена.

Відтак, враховуючи приписи податкового законодавства суд дійшов висновку, що з 01.08.2015 позивач не зобов'язаний був сплачувати плату за землю.

На підтвердження сплати земельного податку у період дії договору оренди у 2015 році до матеріалів справи позивачем приєднані платіжні доручення № 124 від 29.01.2015 на суму 5070,06 грн., від 25.02.2015 № 125 на суму 10091,81 грн., від 29.05.2015 № 130 на суму 10091,81 грн., від 30.06.2015 № 132 на суму 10091,81 грн., від 17.08.2015 № 134 на суму 10091,81 грн., від 28.09.2015 № 138 на суму 10091,81 грн., від 28.10.2015 № 139 на суму 10091,81 грн., від 25.11.2015 № 140 на суму 10091,81 грн. Загалом на 75712,73 грн.

Відтак, позивачем сплачено у 2015 році плати за землю у розмірі 75712,71 грн. замість 70642,69 грн.

Жодних доказів зворотнього матеріали справи не містять.

Суд не приймає до уваги як на доказ наявності у позивача податкового боргу зі сплати земельного податку самостійно подану позивачем податкову декларацію за 2015 рік, оскільки декларація була подана 17.02.2015 в той час як договір оренди землі припинив свою дію з 26.07.2015.

Більш того, на переконання суду, не подання або несвоєчасне подання уточнюючої декларації зі сплати за землю не є безумовною підставою для твердження про наявність у позивача обов'язку зі сплати земельного податку за умови припинення дії договору оренди.

За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

Тобто, обов'язок доводити суду обґрунтованість своїх тверджень або заперечень одночасно покладено на усіх учасників процесу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На виконання цих вимог відповідачем не доведено належними та допустимими доказами правомірність прийнятого рішення.

Водночас докази, подані позивачем, підтверджують обставини, на які він посилається в обґрунтування позовних вимог, та не були спростовані відповідачем.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкову вимогу Бориспільського відділення Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області від 16.03.2016 № 547-23.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1, місце проживання: АДРЕСА_2) за рахунок бюджетних асигнувань Бориспільського відділення Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області (39463945, місцезнаходження: 08300, м. Бориспіль, вулиця Котляревського, 2) судові витрати у розмірі 711 (сімсот одинадцять) грн. 85 коп., відповідно до платіжного доручення від 27.04.2018 № Р24Ф410784167А74887.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Київський окружний адміністративний суд.

Дата складання повного рішення суду - 14.01.2018

Суддя Панченко Н.Д.