Рішення № 79165890, 29.12.2018, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 грудня 2018 року справа № 810/3365/18

Суддя Київського окружного адміністративного суду Лапій С.М., розглянувши в м. Києві у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з додатковою відповідальністю "Оріхівський хлібокомбінат" до ГУ ДФС у Київській області про визнання протиправними та скасування рішень,-

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з додатковою відповідальністю "Оріхівський хлібокомбінат" з позовом до ГУ ДФС у Київській області, в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 13.04.2018 № 0008111310 та № 0008131310.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що оскаржувані рішення є протиправними, оскільки висновки податкового органу про порушення позивачем вимог закону, які призвели до заниження зобов'язань зі сплати суми податку на доходи фізичних осіб за 2014 - 2017 роки та заниження суми військового збору за 2014 - 2017 роки, є необґрунтованими.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 05.07.2018 відкрито провадження у даній справі за правилами загального позовного провадження та призначено справу до розгляду у підготовчому засіданні.

Відповідачем надано суду письмовий відзив на позовну заяву, в якому він просить відмовити у задоволенні позову. Стверджує, що висновки про порушення позивачем вимог податкового законодавства, на підставі яких прийнято оскаржувані рішення, є обґрунтованими.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 26.07.2018 закрито підготовче провадження у даній адміністративній справі та призначено її до судового розгляду на 27.08.2018.

До судового засідання представники сторін, належним чином повідомлені про час, дату та місце розгляду справи, на прибули, звернулись до суду з письмовою заявою про розгляд справи за їх відсутності.

На підставі ч. 3 ст. 194 КАС України судом прийнято рішення про розгляд справи по суті у порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню у зв'язку з наступним.

Посадовими особами ГУ ДФС у Київській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТДВ «Оріхівський хлібокомбінат», результати якої оформлено Актом від 28.03.2018 № 222/10-36-14-02-13/00378164 (а.с. 7 - 10).

Згідно висновків Акту перевіркою встановлено порушення позивачем:

- пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПК України, в результаті чого встановлено заниження суми податку на доходи фізичних осіб за 2014 - 2017 роки у сумі 87 221,00 грн.,

- п.п. 1.4 п. 16 прим. 1 підрозділу 10 Розділу XX, пп. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 ПК України, в результаті чого встановлено заниження суми військового збору за 2014 - 2017 роки у сумі 7 268,00 грн.

На підставі висновків Акту перевірки винесені податкові повідомлення-рішення від 13.04.2018:

- № 0008111310, яким позивачу визначено суму грошових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб у сумі 9 085,00 грн., з яких 7 268,00 грн. - за податковим зобов'язанням, та 1 817,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с. 22),

- № 0008121310, яким позивачу визначено суму грошових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб у сумі 120 026,25 грн., з яких 87 221,00 грн. - за податковим зобов'язанням, та 21 805,25 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с. 21).

За наслідками адміністративного оскарження висновки Акту перевірки та прийняті на їх підставі податкові повідомлення-рішення залишено без змін (а.с. 11 - 20).

Вважаючи вказані податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач звернувся до суду з позовом про їх оскарження.

Згідно Акту перевірки та письмового відзиву відповідача на позов слідує, що підставою для висновку про порушення позивачем вимог закону є неутримання та неперерахування останнім податку на доходи фізичних осіб за 2014 - 2017 роки з доходу, отриманого як додаткове благо, у сумі 87 221,00 грн. з коштів, які було виділено на бензин та оплачені послуги по технічному обслуговуванню автомобілів, що не належить ТДВ «Оріхівський хлібокомбінат». Так, згідно зі свідоцтвами про реєстрацію транспортних засобів, автомобілі належали: ОСОБА_2 - Mersedes VITO д.н. НОМЕР_4, CHEVROLET LACCETTI д.н. НОМЕР_5; ОСОБА_3 - SUZUKI VITARA д.н. НОМЕР_7; ОСОБА_4 - TOYOTA RAV4, д.н. НОМЕР_8. Для перевірки надано договори оренди не посвідчені нотаріально. Крім цього, в єдиному державному реєстрі відсутній запис про оренду даного авто чим порушено ст.ст. 799, 828 ЦК України, згідно яких договори оренди транспортних засобів між юридичною та фізичною особою укладаються виключно за нотаріальним посвідченням. Отже, на думку відповідача, такі договори є недійсними. Також податковий орган стверджує про відсутність документального підтвердження понесених витрат, чим порушено пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПК України, у формі 1 дф відсутні відомості та обов'язки податкового агента щодо оренди вищевказаних транспортних засобів. Крім цього, відсутнє документальне підтвердження понесених витрат, чим порушено пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПК України.

Проте, суд вважає такі висновки податкового орану необґрунтованими у зв'язку з наступним.

Податковим кодексом України регулюються відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів. Ним, зокрема, визначено вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно пп. 14.1.180 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IVцього Кодексу.

Пунктом 176.2 ст. 176 ПК України визначено, що особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов'язані:

а) своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок;

б) подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до контролюючого органу за місцем свого розташування. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку податковим агентом протягом звітного періоду. Запровадження інших форм звітності з зазначених питань не допускається.

Пунктом 163.1 ст. 163 ПК України встановлено, що об'єктом оподаткування резидента є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.

Відповідно до п. 164.3 ст. 164 ПК України при визначенні бази оподаткування враховуються всі доходи платника податку, отримані ним як у грошовій, так і негрошовій формах.

Згідно пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді:

а) вартості використання житла, інших об'єктів матеріального або нематеріального майна, що належать роботодавцю, наданих платнику податку в безоплатне користування, або компенсації вартості такого використання, крім випадків, коли таке надання зумовлено виконанням платником податку трудової функції відповідно до трудового договору (контракту) чи передбачено нормами колективного договору або відповідно до закону в установлених ними межах;

б) вартості майна та харчування, безоплатно отриманого платником податку, крім випадків, визначених цим Кодексом для оподаткування прибутку підприємств.

Пунктом 164.5 ст. 164 ПК України встановлено, що під час нарахування (надання) доходів у будь-якій не грошовій формі базою оподаткування є вартість такого доходу, розрахована за звичайними цінами, правила визначення яких встановлені згідно з цим Кодексом, помножена на коефіцієнт, який обчислюється за такою формулою: К = 100:(100-Сп) де К - коефіцієнт; Сп - ставка податку, встановлена для таких доходів на момент їх нарахування. У такому самому порядку визначаються об'єкт оподаткування і база оподаткування для коштів, надміру витрачених платником податку на відрядження або під звіт та не повернутих у встановлені законодавством строки.

Підпунктом 14.1.47 п. 14.1 ст. 14 ПК України встановлено, що додаткові блага - це кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).

Особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку (п. 171.1 ст.171 Податкового кодексу України).

Відповідно абзацу «а» п. 171.2. ст.171 Податкового кодексу України особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з інших доходів, є податковий агент - для оподатковуваних доходів з джерела їх походження в Україні.

Статтею 168 ПК України встановлений порядок нарахування, утримання та сплати (перерахування) податку на доходи фізичних осіб до бюджету і, зокрема, пунктом 168.1 цієї статті визначено порядок оподаткування доходів, нарахованих (виплачених, наданих) платнику податку податковим агентом.

Згідно пп. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 ПК України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

Відповідно до пп. 168.1.2 п. 168.1 ст. 168 ПК України податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету.

Підпунктом 168.1.5 п. 168.1 ст. 168 ПК України визначено, що якщо оподатковуваний дохід нараховується податковим агентом, але не виплачується (не надається) платнику податку, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки, встановлені цим кодексом для місячного податкового періоду.

Згідно п. 16-1 підрозділу 10 «Інші перехідні положення» Розділу XX Перехідних положень ПК України тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних сил України, встановлюється військовий збір (далі - збір).

Об'єктом оподаткування збором є доходи, визначені ст. 163 ПК України (пп. 1.2 п. 16 і підрозділу 10 розділу XX ПК України).

Для резидента - це загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України (п.п. 163.1.1, 163.1.2 п. 163.1 ст. 163 Податкового кодексу України).

Відповідно до пп. 1.4 п. 16-1 підрозділу 10 Розділу XX ПК України нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 цього Кодексу, за ставкою (1,5 відсотків), визначеною підпунктом 1.3 цього пункту.

Відповідальними за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) збору до бюджету є особи, визначені у ст. 171 ПК України (пп. 1.5 п.16 1 підрозділу 10 Розділу XX ПК України).

Платники збору зобов'язані забезпечити виконання податкових зобов'язань у формі та спосіб, визначені ст. 176 ПК України (пп. 1.6 п.16 1 підрозділу 10 Розділу XX ПК України).

Згідно Акту перевірки, податковий орган дійшов висновку про те, що позивачем протиправно не утримано та не перераховано до бюджету податок на доходи фізичних осіб у сумі 87 221,00 грн. з коштів у розмірі 484 559,70 грн., які виплачені як додаткове благо (а.с. 9).

При цьому, відповідачем не надано суду будь-яких пояснень стосовно того, які відомості стали підставою для такого висновку.

Натомість, згідно наявної у матеріалах справи картки рахунку 203 «Паливо» ТДВ «Оріхівський хлібокомбінат» за вересень 2014 - вересень 2017 років позивачем у вказаний період витрачено кошти у сумі 484 559,70 грн. на придбання дизельного палива (а.с. 49 - 54).

У ході перевірки відповідачем встановлено та не заперечується позивачем, що у період 2014 - 2017 років ТДВ «Оріхівський хлібокомбінат» використовувались у власній господарській діяльності орендовані автомобілі, що належали: ОСОБА_2 - Mersedes VITO д.н. НОМЕР_4, CHEVROLET LACCETTI д.н. НОМЕР_5; ОСОБА_3 - SUZUKI VITARA д.н. НОМЕР_7; ОСОБА_4 - TOYOTA RAV4, д.н. НОМЕР_8.

Позивачем також не заперечується, що у вказаний період ним дійсно виплачувались кошти, зокрема, вказаним громадянам, на придбання палива, і кошти входять до складу згаданого вище рахунку 203 «Паливо» ТДВ «Оріхівський хлібокомбінат» за вересень 2014 - вересень 2017 років.

У той же час судом встановлено, що до складу згаданого рахунку 203 входять і кошти, витрачені позивачем на паливо як для власних автомобілів НОМЕР_6 та ГАЗ 53D (а.с. 46 - 48), так і на користь інших осіб.

Крім того, з матеріалів справи слідує, що 28.02.2017 між ОСОБА_5 і ТДВ «Оріхівський хлібокомбінат» укладено нотаріально посвідчений Договір оренди транспортного засобу TOYOTA RAV4, д.н. НОМЕР_8 (а.с. 37 - 39).

Також 28.02.2017 між ОСОБА_3 і ТДВ «Оріхівський хлібокомбінат» укладено нотаріально посвідчений Договір оренди транспортного засобу CHEVROLET LACCETTI д.н. НОМЕР_5 (а.с. 40 - 44).

Отже, доводи податкового органу не відповідають дійсності, оскільки принаймні з 28.02.2017 позивачем використовувались орендовані автомобілі згідно нотаріально посвідчених договорів.

При прийнятті рішення у даній справі судом враховується, що позивачем у перевіряємий період дійсно не було у повній мірі забезпечено виконання вимог закону щодо утримання як податковим агентом податку на доходи фізичних осіб, а п. 127.1 ст. 127 ПК України передбачено накладення штрафу за таке порушення.

У той же час, як зазначено вище, відповідачем не надано суду будь-яких пояснень з приводу того, які факти стали підставою для обчислення позивачу суми штрафу з розрахунку всієї суми виплачених протягом 2014 - 2017 років коштів.

При вирішенні питання щодо наявності підстав для визнання протиправними та скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень судом враховано, що в Акті перевірки не викладено всіх суттєвих обставин діяльності платника податків, які стосуються фактів виявлених порушень.

Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та повною мірою, з посиланнями на первинні або інші документи, які зафіксовані в обліку та підтверджують наявність зазначених фактів.

Між тим, з описової частини Акту перевірки слідує, що зміст встановлених у ході перевірки позивача порушень податкового законодавства зводиться лише до табличного відображення даних платника податків, самостійно задекларованих ним у податкових деклараціях та даних, встановлених у ході перевірки із зазначенням певних розбіжностей. Будь-яких розрахунків виявлених розбіжностей податковим органом не наведено, як і не наведено посилання на відповідні первинно-бухгалтерські документи.

На думку суду, наведене вказує на порушення норм законодавства при складанні Акту перевірки, оскільки викладені в ньому факти не ґрунтуються на документах первинного бухгалтерського обліку, що є суб'єктивним припущенням перевіряючих та порушенням відповідачем встановленого законодавством порядку проведення перевірки, а викладені відповідачем висновки в Акті зроблено без дослідження належних документів.

При цьому, слід зазначити, що суд не наділений повноваженнями замість податкового органу проводити перевірку показників бухгалтерської та податкової звітності суб'єктів господарської діяльності та в ході судового розгляду фактично проводити перевірку. Такі функції належать виключно відповідачу як суб'єкту владних повноважень та фіскальному органу.

З урахуванням викладеного суд позбавлений можливості встановити розмір неутриманих позивачем сум податку.

Крім того, нормами ПК України виключно податкові органи наділені повноваженнями визначення розміру штрафних санкцій, що підлягають накладенню на платників податків.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.

Статтею 9 КАС України закріплено принцип законності, який вимагає, щоб органи державної влади та їх посадові особи діяли тільки на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На виконання цих вимог відповідач як суб'єкт владних повноважень належних і достатніх доказів, які б повністю спростували доводи позивача, не надав.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, а тому адміністративний позов підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір у сумі 1 771,67 грн.

Таким чином, судові витрати щодо сплати судового збору підлягають присудженню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Головного управління ДФС у Київській області.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242 - 246, 250, 255 КАС України, суд,-

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Київській області від 13.04.2018 № 0008111310 та № 0008131310.

Стягнути на користь Товариства з додатковою відповідальністю "Оріхівський хлібокомбінат" (07300, Київська обл., м. Вишгород, вул. Набережна, 7/1, код 00378164) судові витрати у сумі 1 771 (одна тисяча сімсот сімдесят одна) грн. 67 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Київській області (03680, м. Київ, вул. Народного Ополчення, 5а, ідентифікаційний код 39393260).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Лапій С.М.