Ухвала суду № 79165836, 14.01.2019, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа №140/3276/17

Провадження №1-кп/127/621/18

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 січня 2019 року м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області в складі колегії суддів:

судді-доповідача ОСОБА_1,

суддів: Романчук Р.В., Медяної Ю.В.,

за участю:

секретаря судового засідання Бондарчук А.В.

сторони обвинувачення: прокурора Орлика А.А.,

сторони захисту: адвоката ОСОБА_2,

обвинуваченого ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 12 кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого частиною другою статті 15, пунктами 1 та 7 частини другої статті 115 КК України,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Вінницького міського суду Вінницької області перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого частиною другою статті 15, пунктами 1 та 7 частини другої статті 115 КК України.

Прокурор в судовому засіданні заявив клопотання про обрання обвинуваченому ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Клопотання мотивовано тим, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, перебуваючи на волі, з метою уникнення кримінальної відповідальності може переховуватись від суду, незаконно впливати на потерпілих з метою зміни ними своїх показів.

Захисник ОСОБА_2 вважає, що підстави для обрання обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відсутні, оскільки прокурором не доведено ризику впливу обвинуваченого на потерпілих, а також не доведено наявності інших ризиків, передбачених чинним кримінально-процесуальним законодавством. Крім того, зазначила, що обвинувачений є раніше не судимим, має міцні соціальні зв’язки, потерпілі претензій до нього не мають. У зв’язку з наведеним просила застосувати до обвинуваченого інший запобіжний захід, не пов’язаний з утриманням під вартою, а саме – домашній арешт.

Обвинувачений ОСОБА_3 підтримав думку свого захисника та зазначив, що він немає наміру ухилятися від суду та впливати на потерпілих.

Потерпілі в судове засідання не з’явились, тому суд вважає за доцільне вирішити заявлене клопотання у їх відсутність.

Заслухавши думку учасників судового процесу, дослідивши матеріали кримінального провадження, суд приходить до наступного висновку.

Згідно з частиною першою статті 331 Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК) під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. При цьому частиною другою статті 331 КПК регламентовано, що вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Порядок застосування запобіжного заходу строку регламентований статтею 194 глави 18 КПК України, зокрема, зі змісту частини другої статті 194 КПК випливає, що під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов’язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м’яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Згідно з частиною першою статті 183 КПК, взяття під варту є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м’яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Відповідно до вимог частини першої статті 177 КПК метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов’язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.

При цьому частиною другою статті 177 КПК визначено, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до вимог статей 177, 178 КПК України, суд, враховує, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні злочину передбаченого частиною другою статті 15, пунктами 1 та 7 частини другої статті 115 КК України, тобто у вчиненні особливо тяжкого злочину. Разом з тим, посилання прокурора на ту обставину, що за вчинення зазначеного злочину передбачене покарання у виді довічного позбавлення волі суд оцінює критично. Зокрема, під час підготовчого судового засідання з урахуванням правового висновку Верховного Суду, викладеному в постанові від 19.04.2018 р. у справі № 221/1466/15-к, а також положень частини четвертої статті 68 та частини третьої статті 31 КК України зроблено висновок, що за результатами розгляду кримінального провадження покарання у виді довічного позбавлення волі ОСОБА_3 призначене бути не може.

Захисники обвинуваченого у своїх запереченнях на клопотання прокурора посилались на те, що органами досудового розслідування дано невірну кваліфікацію дій обвинуваченого, що на їхню думку, свідчить про безпідставність застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді взяття під варту. Разом з тим, суд враховує, що згідно з приписами пунктів 1 та 2 частини першої статті 91, частини першої статті 92 та частини першої статті 94 КПК, питання щодо винуватості чи невинуватості обвинуваченого, а також щодо правової кваліфікації його дій вирішується судом за результатами розгляду кримінального провадження по суті після дослідження усіх доказів у їх сукупності. Таким чином, зазначені доводи захисників обвинуваченого суд вважає передчасними.

Посилання прокурора на ту обставину, що після вчинення інкримінованого ОСОБА_3 злочину останній не намагався надати потерпілим медичну допомогу та не викликав працівників правоохоронних органів та працівників швидкої медичної допомоги як на підставу для взяття ОСОБА_3 під варту суд до уваги не приймає. Зокрема, така підстава для застосування запобіжного заходу чинним кримінально-процесуальним законодавством не передбачена. При цьому прокурором не мотивовано, яким чином вищезазначені обставини можуть свідчити про те, що обвинувачений може вчинити будь-які дії, передбачені частиною першою статті 177 КПК.

Суд також враховує, що Європейським Судом з прав людини звернуто увагу на те, що ризик того, що обвинувачений може переховуватися, не може оцінюватися виключно на підставі ступеня тяжкості можливого покарання; він має оцінюватися з урахуванням ряду інших відповідних факторів, які можуть або підтвердити існування небезпеки переховування, або довести, що така можливість є настільки незначною, що може не виправдати досудове тримання під вартою (п. 21, справа «Подвезько проти України»).

Суд також враховує, що згідно з наданими суду матеріалами ОСОБА_3 раніше до кримінальної відповідальності не притягувався. Також доказів щодо намагання обвинуваченим переховуватися від органів досудового розслідування та суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується прокурором надано не було. При цьому суд враховує, що відповідно до довідки ВУВП № 1 ОСОБА_3 на вимогу суду конвоєм доставлено в судове засідання, призначене на 11.00 год. 14.01.2019 р., не було у зв’язку з його звільненням з-під варти 13.01.2019 р. Незважаючи на це, ОСОБА_3 добровільно з’явився у судове засідання.

Однак, суд також враховує, що на даний час усі потерпілі та свідки у кримінальному провадженні не допитані. Незважаючи на ту обставину, що стороною обвинувачення не надано суду доказів наявності ризиків позапроцесуального впливу обвинуваченого на потерпілих та свідків, які не були допитані в судовому засіданні, суд вважає за доцільне з метою попередження позапроцесуального впливу обвинуваченого на зазначених осіб застосувати до нього запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту за місцем проживання строком на 60 днів, із покладенням обов’язків, визначених пунктами 1, 2, 3, 4, 9 частини п’ятої статті 194 КПК України, а саме: прибувати до Вінницького міського суду Вінницької області за першою вимогою; не відлучатися із м. Києва без дозволу суду та не відлучатися із місця проживання за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, без дозволу суду; повідомляти суд та прокурора про зміну місця свого проживання; утримуватися від спілкування з потерпілими та свідками в кримінальному провадженні, які зазначені в реєстрі матеріалів досудового розслідування, носити електронний засіб контролю. Застосування зазначеного запобіжного заходу, зважаючи на те, що обвинувачений проживає на території м. Києва, а потерпілі та свідки – Вінницької області, на думку суду, дозволить попередити наведеному ризику.

Копію ухвали негайно слід вручити обвинуваченому, а також направити для виконання начальнику Деснянського управління поліції ГУНП у м. Києві та прокурору Немирівської місцевої прокуратури ОСОБА_4 для контролю за її виконанням.

Керуючись статтями 331, 371 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

Обрати обвинуваченому ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту.

Покласти на обвинуваченого ОСОБА_3 обов’язки, передбачені пунктами 1, 2, 3, 4, 9 частини п’ятої статті 194 КПК України, а саме: прибувати до Вінницького міського суду Вінницької області за першою вимогою; не відлучатися із м. Києва без дозволу суду та не відлучатися із місця проживання за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, без дозволу суду; повідомляти суд та прокурора про зміну місця свого проживання; утримуватися від спілкування зі свідками та потерпілим в кримінальному провадженні, які зазначені в реєстрі матеріалів досудового розслідування; носити електронний засіб контролю.

Строк дії ухвали про застосування до обвинуваченого ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту – 60 днів, починаючи з 14.01.2019 р. до 23.59 год. 12.03.2019 р.

Копію ухвали негайно вручити обвинуваченому.

Ухвалу про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту направити для виконання начальнику Деснянського управління поліції ГУНП у м. Києві та прокурору Немирівської місцевої прокуратури ОСОБА_4 для контролю за її виконанням.

Ухвала остаточна, оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач:

Суддя:

Суддя: