Рішення № 79164919, 15.01.2019, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 січня 2019 року м. Житомир справа № 240/5667/18

категорія 10.2.4

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

судді Панкеєвої В.А.,

розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Новоград-Волинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправною відмови, зобов'язання призначити та нарахувати пенсію по інвалідності,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом, у якому просить:

- визнати протиправною відмову Новоград-Волинського управління Пенсійного фонду України в Житомирській області в призначенні та виплаті пенсії по інвалідності;

- зобов'язати відповідача призначити йому пенсію по інвалідності з урахуванням трудового стажу роботи з 03 травня 1999 року по 15 листопада 2002 року та провести нарахування пенсії по інвалідності з 07 лютого 2018 року.

В обґрунтування пред'явлених позовних вимог вказує, що відповідачем протиправно за результатами розгляду його заяви про призначення пенсії по інвалідності прийнято рішення від 04.10.2018, яким було відмовлено в призначенні та виплаті пенсії у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу. Позивач стверджує, що зазначена відповідачем причина відмови в призначенні пенсії є незаконною та необґрунтованою, а виправлення в трудовій книжці не може позбавити конституційного права на соціальний захист та вирішення питання надання пенсії.

Ухвалою суду від 10.12.2018 відкрито спрощене провадження у справі без повідомлення учасників справи.

10 січня 2019 року до відділу документального забезпечення суду надійшов відзив на позовну заяву.

Зважаючи на незначну складність справи, суд вважає за необхідне розглянути її в порядку п.2 ч.1 ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України.

У відповідності до частини четвертої статті 243 КАС України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Згідно з частиною п'ятою статті 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Як встановлено з матеріалів справи, на момент звернення до відповідача із заявою позивачу виповнилось 45 років.

Згідно довідки до акта огляду медико-соціальної експертної комісії від 07.02.2018 серії 12 ААБ № 027298 позивачу встановлено другу групу інвалідності з 12.01.2018, загальне захворювання, на строк до 01 лютого 2021 року (а.с.9).

27 квітня 2018 року позивач звернувся до Новоград-Волинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області із заявою про призначення пенсії по інвалідності.

04.10.2018 Новоград-Волинським об'єднаним управління Пенсійного фонду України в Житомирській області прийнято рішення № 62 про відмову в призначенні пенсії по інвалідності згідно заяви від 27.04.2018 відповідно до статті 32 Закону України "Про загальне обов'язкове державне пенсійне страхування", у зв'язку із відсутністю необхідного страхового стажу 10 років (а.с.10).

Листом відповідача від 04.10.2018 за № 4897/031 ОСОБА_1 повідомлено, що відповідно до індивідуальних відомостей, що містяться в системі персоніфікованого обліку та даних трудової книжки НОМЕР_2, страховий стаж позивача на день звернення становить 6 років 5 місяців 22 дня, право на призначення пенсії по інвалідності відсутнє. Право на призначення пенсії позивач набуде у разі наявності стахового стажу не менше 10 років (а.с.11).

Не погоджуючись з такою відмовою відповідача, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, судом ураховано наступне.

Відповідно ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Вирішуючи спір по суті, суд ураховує, що згідно з ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

У відповідності до ч.1 ст.1 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788-XII (у редакції, чинній на момент звернення позивача із заявою про призначення пенсії), громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

У пункті 1 частини першої статті 8 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV законодавцем реалізовано Конституційне право громадян на соціальний захист - право на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.

Умови призначення пенсії по інвалідності визначені статтею 30 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Відповідно до ч.1 ст.30 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" пенсія по інвалідності призначається в разі настання інвалідності, що спричинила повну або часткову втрату працездатності за наявності страхового стажу, передбаченого статтею 32 цього Закону.

Пенсія по інвалідності призначається незалежно від того, коли настала інвалідність: у період роботи, до влаштування на роботу чи після припинення роботи (ч.2 ст.30 вказаного Закону).

Частиною першою статті 32 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що особи, яким установлено інвалідність, мають право на пенсію по інвалідності, залежно від групи інвалідності, за наявності такого страхового стажу на час настання інвалідності або на день звернення за пенсією для осіб з інвалідністю II та III груп від 43 років до досягнення особою 45 років включно - 10 років.

Відповідно до п.1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 р. N 637 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пунктом 3 вказаного Порядку визначено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Аналіз наведених правових норм свідчить на користь висновку, що єдиною підставою для визначення трудового стажу є трудова книжка, а у разі її відсутності або відповідних відомостей у ній уточнюючі довідки або рішення комісії з питань підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах.

Із копії трудової книжки серії НОМЕР_2 ОСОБА_2 видно, що з 03.05.1999 по 15.11.2002 він працював столяром в столярному цеху товариства з обмеженою відповідальністю "НЖК". Був звільнений за власним бажанням (а.с.12-13).

Відмовляючи позивачу в зарахуванні вказаного періоду роботи, відповідач указує на те, що запис про прийняття на роботу, що може підтвердити стаж роботи позивача за період з 03.05.1999 по 15.11.2002 в трудові книжці має виправлення.

Суд звертає увагу, що виправлення в трудовій книжці позивача полягає у зміні дати прийняття на роботу з 02.04.1999 на 03.05.1999. Вказано, що "виправленому в п.16 вірити", виправлення скріплене печаткою ТОВ "НЖК", та зазначено, що зміни внесено згідно наказу від 03.05.1999 (а.с.13).

Суд зауважує, що внесення до трудової книжки позивача виправлень не спростовує факту його роботи на підприємстві.

При цьому суд наголошує, що обов'язок щодо заповнення трудових книжок покладено саме на роботодавця.

Відповідно до ч.3 ст.44 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Втім, матеріали справи не містять доказів вчинення відповідачем дій на отримання будь-яких додаткових документів щодо підтвердження трудового стажу позивача.

Також до суду не надано доказів у підтвердження того, що дані трудової книжки позивача (в частині спірного періоду роботи) містять неправдиві або недостовірні відомості чи були предметом судового розгляду.

Таким чином, позивачем доведено протиправний характер відмови відповідача у призначенні пенсії по інвалідності, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

З приводу вимоги зобов'язального характеру суд зазначає наступне.

Позивач у позовній заяві просить зобов'язати Новоград-Волинське управління Пенсійного фонду України в Житомирській області призначити позивачу пенсію по інвалідності з урахуванням трудового стажу роботи з 03 травня 1999 року по 15 листопада 2002 року та провести нарахування пенсії по інвалідності з 07 лютого 2018 року.

Водночас, по змісту позову та рішення відповідача судом встановлено, що позивач звертався до відповідача із заявою 27.04.2018.

Таким чином, позивач набуває права на призначення пенсії з моменту звернення із заявою, тобто з 27.04.2018, а тому вказана позовна вимога підлягає задоволенню в частині.

Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

З огляду на наведене, з метою захисту прав позивача, суд дійшов висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими, у зв'язку з чим позов підлягає частковому задоволенню шляхом визнання протиправною відмови та зобов'язання призначити позивачу пенсію по інвалідності з 27.04.2018.

На підставі викладеного, керуючись статтями 242-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправною відмову Новоград-Волинського управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул.Єрьоменка,16, м.Новоград-Волинський, Житомирська обл., 11708, ЄДРПОУ 37808338) щодо призначення та виплати пенсії по інвалідності відповідно до статті 32 Закону України "Про загальне обов'язкове державне пенсійне страхування" ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, інд. код НОМЕР_1) згідно заяви від 27 квітня 2018 року.

Зобов'язати Новоград-Волинське управління Пенсійного фонду України в Житомирській області призначити ОСОБА_1 пенсію по інвалідності, з урахуванням трудового стажу роботи з 03 травня 1999 року по 15 листопада 2002 року, та провести нарахування пенсії по інвалідності з 27 квітня 2018 року.

Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя В.А. Панкеєва