Рішення № 79164911, 10.01.2019, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 січня 2019 року м. Житомир справа № 240/5367/18

категорія 12.3

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Черноліхова С.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини А3258 про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить:

- визнати протиправними дії Військової частини А 3258 щодо невиплати йому індексації грошового забезпечення;

- зобов'язати відповідача здійснити вказане нарахування та виплату за період з 01.01.2016 по день виключення зі списків особового складу, тобто по 20.11.2017 без зміни для обчислення місяця підвищення (базового місяця) в січні 2016 року;

- встановити судовий контроль за виконанням рішення суду шляхом зобов'язання військової частини А3258 подати в місячний строк з моменту набрання законної сили звіт про виконання рішення суду, відповідно до вимог ст.382 Кодексу адміністративного судочинства України.

Аргументуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що на день звільнення з військової служби не отримав у повному обсязі кошти, на які мав право, за час проходження військової служби у Військовій частині А 3258, зокрема не була йому виплачена індексація грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по день звільнення (20.11.2017). Зазначив, що звернувся до відповідача із заявою про нарахування та виплату йому індексації грошового забезпечення, у відповідь отримав лист №57/1582 від 25.10.2018 зі змісту якого вбачається, що індексація за вказаний період не виплачувалася, зокрема нараховуватися та виплачуватися не буде по причині відсутності коштів на таку виплату. Вважає дії відповідача протиправними та такими, що не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства.

Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 22.11.2018 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи. Встановлено відповідачу строк для подання відзиву.

Відповідно до ухвали суду від 22.12.2018 адміністративну справу № 240/5367/18 призначено до судового розгляду у відкритому судовому засіданні, з викликом сторін, які беруть участь у справі на 10.01.2019.

У визначений судом дату та час позивач до суду не прибув, у прохальній частині позовної заяви просив розгляд справи здійснювати без його участі у порядку письмового провадження у відповідності до п.3 ст.194 Кодексу адміністративного судочинства України.

Представник відповідача до суду також не з'явився, проте на адресу суду надійшла заява представника Військової частини А3258 від 10.01.2019 про відкладення розгляду справи у зв'язку із перебуванням юрисконсульта у відпустці за 2018 рік, з 08.01.2019 по 01.02.2019. Однак на підтвердження вказаного жодного доказу до суду не надано.

Розгляд даної справи здійснюється у відповідності до положень ч.5 ст.262, ч.1 ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Встановлено, що ОСОБА_1 проходив військову службу на посаді начальника продовольчої та речової служби відділення матеріально-технічного забезпечення 9 управління експлуатації спеціальних об'єктів (Генерального штабу Збройних Сил України) Об'єднаного оперативного штабу Збройних Сил України. Наказом № 162 від 31.10.2017 тимчасово виконуючого обов'язки начальника Головного управління персоналу - заступника начальника Генерального штабу Збройних Сил України був звільнений з військової служби у запас за пунктом «а» частини 6 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу». Відповідно до наказу (по стройовій частині) №281 від 20.11.2017 командира Військової частини А3258 (далі - в/ч 3258) виключений зі списків особового складу частини.

У зв'язку із неотриманням індексації грошового забезпечення на день звільнення зі служби, ОСОБА_1 24.09.2018 року звернувся до командира в/ч А3258 із заявою про нарахування та виплату йому індексації за період 01.01.2016 по 20.11.2017.

Відповідач листом №57/1582 від 25.10.2018 повідомив позивача проте, що за час проходження військової служби у в/ч А3258, тобто за період з 01.12.2015 по день звільнення, позивачу не нараховувалася та не виплачувалася індексація грошових доходів, у зв'язку із відсутністю на таку виплату коштів. Окрім того наголосив, що відповідно до роз'яснення Департаменту фінансів Міністерства оборони України №248/1485 від 26.03.2018, з відповідними посиланнями на Бюджетний кодекс, що має вищу юридичну силу, а також роз'яснень Міністерства соціальної політики індексація за 2016 рік та по березень 2018 року нараховуватись та виплачуватись не буде. Разом з тим, відмовив у складанні та наданні позивачу довідки про виплату індексації грошового забезпечення за вказаний період, у зв'язку із тим, що вказана виплата позивачу за 2016-2017 роки не була нарахована та виплачена, по причині відсутності коштів (а.с.13).

Позивач, вважаючи дії відповідача щодо невиплати йому індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 20.11.2017 протиправними та такими, що суперечать вимогам законів України та порушують його конституційні права, звернувся до суду з цим адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам та перевіряючи дії відповідача на відповідність ч.2 ст.2 КАС України та наявність права у позивача на проведення індексації його доходів, суд зазначає наступне.

Відповідно до абз. 2 частини 4 статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" № 2011-XII від 20 грудня 1991 року (далі - Закон № 2011-XII) встановлено, що порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Частинами 2, 3 ст. 9 Закону № 2011-XII визначено, що до складу грошового забезпечення входять посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця та підлягає індексації відповідно до закону.

Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Преамбулою Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" від 03.07.1991 №1282-XII (далі - Закон №1282-XII) встановлено, що цей Закон визначає правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України.

Приписами статті 1 Закону № 1282-XII визначено, що індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення трудових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Відтак, як підтверджується матеріалами справи і не заперечується сторонами, позивач звернувся до відповідача із заявою про нарахування та виплату індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 27.10.2016, у відповідь отримав лист №57/1582 від 25.10.2018, зі змісту якого встановлено, що індексація ОСОБА_1 за вказаний період не виплачувалась.

Частиною 1 ст. 2 Закону № 1282-XII, який визначає правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України, передбачено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.

Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Індексація грошових доходів населення здійснюється за місцем їх отримання за рахунок відповідних коштів (ст.9 Закону №1282-XII).

Положеннями ст. 18 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" №2017-III від 05 жовтня 2000 року визначено, що індексацію доходів населення, яка встановлюється для підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін, віднесено до державних соціальних гарантій, що, згідно зі ст.19 цього Закону є обов'язковими для всіх підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.

Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення, що поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників визначає Порядок проведення індексації грошових доходів населення, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003, з наступними змінами та доповненнями (далі - Порядок № 1078).

Пунктом 6 Порядку № 1078, визначено, що виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких проводяться відповідні грошові виплати населенню, а саме: 1) підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів;

2) підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету;

3) об'єднання громадян підвищують розміри оплати праці за рахунок власних коштів;

4) індексація допомоги по безробіттю, що надається відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, проводиться за рахунок коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття;

5) індексація стипендій особам, які навчаються, проводиться за рахунок джерел, з яких вони сплачуються;

6) індексація розміру аліментів, визначеного судом у твердій грошовій сумі, проводиться за рахунок коштів платника аліментів;

7) індексація сум відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також сум, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника, крім щомісячних страхових виплат потерпілим на виробництві (з урахуванням виплат на необхідний догляд за потерпілим) та членам їх сімей, проводиться за рахунок джерел, з яких вони сплачуються.

У разі коли грошовий дохід формується з різних джерел і цим Порядком не встановлено черговості його індексації, сума додаткового доходу від індексації виплачується за рахунок кожного джерела пропорційно його частині у загальному доході.

Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на відповідний рік.

Аналіз вищевикладених норм дає підстави вважати, що основною метою індексації грошових доходів населення є забезпечення достатнього життєвого рівня населення України за рахунок відшкодування подорожчання споживчих товарів і послуг.

Положеннями статті 4 Закону №1282-XII визначено, що індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.

Статтею 6 Закону №1282-XII передбачено, що у разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін. Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до абзацу 8 пункту 4 Порядку №1078 у разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян провадиться їх компенсація відповідно до законодавства.

Відповідно до пункту 5 Порядку № 1078 у разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення. Сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу. Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.

Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку, що індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці. За вимогами вказаних нормативно-правових актів проведення індексації у зв'язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов'язковою для всіх юридичних осіб роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи. Крім того на підприємства, установи, організації незалежно від форм власності покладається обов'язок проводити індексацію заробітної плати (грошового забезпечення) у разі перевищення величини індексу споживчих цін встановленого порогу індексації, при цьому базовим місяцем при обчисленні індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації слід вважати підвищення грошового забезпечення за рахунок зростання його складових, які не мають разового характеру.

У зв'язку із чим, вказані відповідачем обставини не позбавляють його обов'язку провести ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення з 01.01.2016 по 20.11.2017 у встановленому законом порядку.

Проте, як вже зазначалося, позивачу за період з 01.01.2016 по 20.11.2017 в/ч А 3258 не нараховувалась та не виплачувалась індексація грошового забезпечення, що свідчить не про протиправність дій відповідача, а про протиправну бездіяльність, оскільки будь-які дії стосовно вказаних виплат не вчинялися.

Щодо посилання у листі №57/1582 від 25.10.2018 в/ч А3258 на відсутність коштів для виплати у період з 01.01.2016 по 20.11.2017 індексації грошового забезпечення, то суд акцентує увагу на наступному.

Положеннями статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 № 3477-IV, рішення Європейського суду з прав людини підлягають застосуванню судами як джерела права

Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі "Кечко проти України" зауважував, що реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.

З огляду на вищевикладене, складна фінансово-економічна ситуація в державі жодним чином не впливає на наявність чи відсутність у позивача права на нарахування індексації грошового забезпечення, що є предметом спору у даній справі.

Таким чином, посилання відповідача на відсутність коштів для виплати індексації судом не приймається до уваги, оскільки індексація заробітної плати (грошового забезпечення) є одним із способів забезпечення державних соціальних стандартів і нормативів, тому держава не може односторонньо відмовитись від взятих на себе зобов'язань, шляхом не виділення на дані цілі бюджетних асигнувань, без внесення відповідних змін до чинного законодавства щодо зміни соціальних стандартів і нормативів.

Проте, як вже зазначалося, позивачу за оскаржуваний період не нараховувалась та не виплачувалась індексація грошового забезпечення, що свідчить про протиправну бездіяльність в/ч А3258.

Отже, порушене право ОСОБА_1 підлягає судовому захисту шляхом визнання протиправною бездіяльності в/ч А3258 щодо не виплати йому індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 20 листопада 2017 року (день виключення зі списків особового складу).

Разом з тим, оскільки індексація грошового забезпечення не була проведена у встановлений Законом №1282-XII строк, що є порушенням права позивача, тому суд вважає за необхідне зобов'язати в/ч А 3258 нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за вказаний період.

Щодо встановлення судового контролю за виконанням рішення на підставі ст.382 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд зазначає наступне.

Відповідно до приписів ч. 1 ст.382 КАС України передбачено, що суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Зі змісту наведеної правової норми слідує, що зобов'язання суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є правом суду, яке має застосовуватися у виключних випадках. Більш того, суд враховує, що позивачем не наведено причин та не надано доказів, які б свідчили про те, що відповідач може ухилятися від виконання рішення суду.

Враховуючи встановлені обставини даної справи, суд не вважає за необхідне зобов'язувати суб'єкта владних повноважень подавати звіт про виконання даного судового рішення, а тому відмовляє у встановленні судового контролю за виконанням постанови в даній справі.

Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Отже, відповідачем в порушення ч.2 ст. 77 КАС України не доведено, а позивачем та наявними у матеріалах справи доказами спростовано правомірність бездіяльності в/ч А3258 щодо не виплати позивачу індексації грошового забезпечення, а тому його позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Питання про розподіл судових витрат судом не вирішується, оскільки у відповідності до п.1 ч.1 ст.5 Закону України "Про судовий збір" позивач у даній адміністративній справі звільнений від їх сплати.

Керуючись статтями 77, 90, 139, 242-246 КАС України,

вирішив:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини А 3258 щодо невиплати ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 20.11.2017.

Зобов'язати Військову частину А 3258 (вул.Лісова 1, м.Радомишль, Житомирська область, 21201, код ЄДРПОУ 08275883) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 20.11.2017.

У решті позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку визначеному ст.255 КАС України та може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 295-296 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його складення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.В. Черноліхов