Рішення № 79161507, 14.01.2019, Кельменецький районний суд Чернівецької області

Справа №717/1569/18

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 січня 2019 року Кельменецький районний суд Чернівецької області в складі:

головуючого – судді: Туржанського В.В.

за участі секретаря: Мазура Ю.Д.

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Кельменці цивільну справу за позовом акціонерного товариства комерційний банк „ПРИВАТБАНК” до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Представник позивача ОСОБА_2 подала до Кельменецького районного суду Чернівецької області позовну заяву у якій просить стягнути з відповідача – ОСОБА_1 (дата народження: 08.11.1982) на користь АТ КБ „ПРИВАТБАНК” заборгованість за кредитним договором № б/н від 06.08.2012 року у розмірі 13637 гривень 93 копійки станом на 30 вересня 2018 року, яка складається з наступного: 2439 гривень 37 копійок – заборгованість за кредитом, 9172 гривні 94 копійки – заборгованість по процентам за користування кредитом, 900 гривень – заборгованість за пенею, 500 гривень – штраф (фіксована частина), 625 гривень 62 копійки – штраф (процентна складова). Судові витрати у розмірі 1762 гривні.

ВСТАНОВИВ:

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з’явився.

Представник позивача в судове засідання не з’явився. В поданому до суду клопотанні представник позивача просить розглянути справу без участі представника позивача.

Враховуючи згоду позивача на заочний розгляд справи, суд визнав можливим провести заочний розгляд справи у відсутності відповідача на підставі наявних в справі доказів.

Судом встановлено, що між ПАТ КБ „ПРИВАТБАНК” та відповідачем ОСОБА_1 06 серпня 2012 року був укладений кредитний договір. Згідно даного договору відповідач ОСОБА_1 в період до 09 червня 2015 року отримав кредит в сумі 2890 гривень 42 копійки зі сплатою відсотків у розмірі 43,2% річних. Вказані обставини стверджуються копією заяви ОСОБА_1 від 06.08.2012 року, випискою по рахунку ОСОБА_1 за період з 06.08.2012 року по 30.09.2018 року. Під час дії кредитного договору ОСОБА_1 отримав кредитну картку, яка мала термін дії до останнього дня червня 2016 року. Вказана обставина стверджується довідкою.

Отже, між позивачем та відповідачем відповідно до ст. 1046 Цивільного кодексу України склалися зобов'язальні правовідносини з приводу позики грошей, тобто грошові зобов'язання Згідно даного договору відповідач зобов’язався щомісячно сплачувати відповідні платежі за цим договором. Сторонами було визначено, що сплата відсотків здійснюється щомісяця до 25 числа. Розмір щомісячних платежів визначено сторонами як 7% заборгованості, а з 01.04.2014 року як 5% від заборгованості, але не менше 100 гривень. Вказані обставини стверджуються витягом з Умов і правил надання банківських послуг ПАТ КБ „ПРИВАТБАНК”.

Згідно витягу з тарифів по картках „Універсальна 55 днів пільгового періоду ”, пеня за несвоєчасне погашення заборгованості розраховується як пеня = 0,24% від суми загальної заборгованості (нараховується за кожний день прострочення кредиту) + 50 гривень щоразу , коли виникає прострочення за кредитом або процентами на суму від 100 гривень. Пеня = 0,24% від суми загальної заборгованості (нараховується за кожний день прострочення кредиту) + 100 гривень щоразу , коли виникає прострочення за кредитом або процентами на суму від 100 гривень другий місяць поспіль і більше.

Відповідач не виконав свої зобов’язання за договором, щодо оплати частки боргу у встановлений договором строк та не повернув позивачу основний борг в сумі 2439 гривень 37 копійок, а також прострочив заборгованість по відсотках. Відповідно до умов договору відповідачу нарахована пеня. Вказані обставин стверджуються розрахунками заборгованості.

Відповідно до ст.1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором. Згідно ст.1050 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, якою передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Якщо договором встановлений обов’язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст.1048 ЦК України. Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти. Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Проте, відповідач в порушення умов договору, який згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов’язковим до виконання, в порушення ст. 525 Цивільного кодексу України односторонньо відмовився від своїх зобов’язань за цим договором, порушив свої зобов’язання по поверненню суми позики за цим договором. Згідно ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив зобов’язання якщо він не виконав його у строк встановлений договором.

Відповідно до положень ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до частини другої статті 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 „Позика” глави 71 „Позика. Кредит. Банківський вклад”, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього кодексу.

Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

За умовами договору сторони погодили щомісячну сплату відсотків за кредитом на суму залишку заборгованості за кредитом.

Згідно до витягу з тарифів відповідач зобов’язався погасити заборгованість за кредитом щомісячними платежами в розмірі 7% заборгованості, а з 01.04.2014 року 5% від заборгованості, але не менше 100 гривень і не більше залишку заборгованості. Враховуючи, що відповідач отримав кредит до 09 червня 2015 року, він повинен був в повному обсязі погасити його протягом 27 місяців, тобто до 25 вересня 2017 року.

Відтак, у межах строку кредитування, тобто до 25 вересня 2017 року відповідач мав, зокрема, повертати позивачеві кредит і сплачувати проценти періодичними (щомісячними) платежами. Починаючи з 25 вересня 2017 року, відповідач мав обов'язок незалежно від пред'явлення вимоги позивачем повернути всю заборгованість за договором, а не вносити її періодичними платежами, оскільки останні були розраховані у межах строку кредитування.

Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Таким чином, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

Отже, позивач не мав право нараховувати передбачені договором проценти до повного погашення заборгованості за кредитом.

Така позиція закріплена у постанові Верховного Суду по справі №444/9519/12 від 28 березня 2018 року.

Таким чином, враховуючи при застосуванні норм права до спірних правовідносин у відповідності до положень ч.4 ст.263 ЦПК України вищезазначені висновки, суд приходить до висновку про безпідставність заявлених позовних вимог в частині нарахування процентів відповідно до умов договору після закінчення строку кредитування, тобто після 25 вересня 2017 року.

Враховуючи наведене, суд вважає, що позовні вимоги слід задовольнити частково.

Суд відхиляє як доказ розрахунок заборгованості за договором від 06.08.2012 року укладеним між ПриватБанком та ОСОБА_1 станом на 30.09.2018 року наданий позивачем в частині нарахування відсотків після 25 вересня 2017 року. Зокрема нарахування процентів здійснювалося після закінчення строку кредитування.

Крім того, згідно до пункту 1.1.7.12 Умов і правил надання банківських послуг ПАТ КБ „ПРИВАТБАНК” договір дії на протязі 12 місяців з моменту підписання. Якщо на протязі цього строку ні одна із сторін не проінформує іншу сторону про припинення дії договору, він автоматично пролонговується на такий же строк.

Таким чином, термін дії договору між сторонами, за умови його пролонгації, закінчився 06 серпня 2014 року.

Визначаючи розмір заборгованості відповідача по відсотках, суд враховує лише відсотки нараховані до 25 вересня 2017 року включно.

Таким чином, заборгованість відповідача по відсотках, з урахуванням отриманих ним сум, за період до 25 вересня 2017 року, складає 2848 гривень 78 копійок.

Суд вважає вимогу про стягнення з відповідача штрафів безпідставною виходячи із наступного. Відповідно до положень ст. ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону. Цивільно-правова відповідальність – це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов’язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов’язку нового додаткового. Покладення на боржника нових додаткових обов’язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу). Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (частина друга статті 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України). За положеннями статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення. Умовами спірного договору, передбачено застосування пені як виду цивільно-правової відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань по даному договору, внаслідок чого нарахування пені відбувається за кожний день прострочення. У той самий час, сторонами передбачена сплата штрафів як виду цивільно-правової відповідальності за порушення позичальником строків платежів по будь-якому з грошових зобов'язань. Враховуючи вищевикладене та відповідно до статті 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення – строків виконання грошових зобов’язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

У анкеті - заяві про приєднання до Умов і правил надання банківських послуг в ПриватБанку, яка підписана відповідачем зазначено, що останній згідний з тим, що ця заява разом із пам’яткою клієнта, Умовами і правилами надання банківських послуг та тарифами складає між ним і банком договір про надання банківських послуг.

Вказані вище обставини стверджуються взаємним зв'язком доказів, досліджених судом у їх сукупності. Дані докази є належними та допустимими.

Відповідно до положень ст. ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Сума нарахованої відповідачу пені складає 900 гривень.

Враховуючи викладене вище, суд вважає, що позовну заяву публічного акціонерного товариства комерційний банк „ПриватБанк” до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості слід задовольнити частково і з відповідача слід стягнути на користь позивача борг в сумі 6188 гривень 15 копійок, в тому числі: основний борг в сумі 2439 гривень 37 копійок, заборгованість по відсотках в сумі 2848 гривень 78 копійок та пеню за несвоєчасність виконанням зобов’язань по договору в сумі 900 гривень.

Суд вважає, що з відповідача на користь позивача слід стягнути 799 гривень 49 копійок в рахунок відшкодування витрат понесених по сплаті судового збору, пропорційно до задоволених позовних вимог.

Згідно до пункту 5 статті 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Враховуючи викладене вище, на підставі ч.1 ст.61 Конституції України, ст. ст. 509,525,526, 549,550,551,553, 554,610 - 612,623,625,629,1046 - 1050, 1054 Цивільного кодексу України, керуючись ст. ст. 2, 5, 12, 13, 15, 19, 76, 77, 78, 79, 80, 81, 82, 209, 258, 263, 264, 265, 280-282 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов акціонерного товариства комерційний банк „ПРИВАТБАНК”, яке розташоване в м. Київ, вулиця Грушевського будинок 1Д, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 14360570, до ОСОБА_1, жителя ІНФОРМАЦІЯ_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства комерційний банк „ПРИВАТБАНК” 6188 (шість тисяч сто вісімдесят вісім) гривень 15 (п’ятнадцять) копійок заборгованості за кредитним договором та 799 (сімсот дев’яносто дев’ять) гривень 49 (сорок дев’ять) копійок в рахунок відшкодування витрат понесених по сплаті судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Чернівецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України апеляційні скарги подаються учасниками справи через Кельменецький районний суд Чернівецької області.

Це заочне рішення може бути переглянуте Кельменецьким районним судом Чернівецької області за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Повне рішення суду складено 14 січня 2019 року.

Суддя: