Рішення № 79161363, 09.01.2019, Полонський районний суд Хмельницької області

Справа № 681/1222/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 січня 2019 року м.Полонне

Полонський районний суд Хмельницької області в складі:

головуючого судді - Горгулько Н.А.,

за участю секретаря судового засідання - Будника Д.О.,

позивача за первісним позовом – ОСОБА_1,

представників позивача – ОСОБА_2, ОСОБА_3,

представника відповідача за первісним позовом – ОСОБА_4,

єдиний унікальний номер справи: 681/3/19;

номер провадження 2/681/1222/2018;

сторони та інші учасники справи:

- позивач за первісним позовом, відповідач за зустрічним – ОСОБА_1,

- відповідач за первісним позовом, позивач за зустрічним – ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Полонне в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5 про усунення перешкод в користуванні господарськими будівлями і спорудами, витребування документів на житловий будинок, господарські споруди та стягнення моральної шкоди та за зустрічним позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_1 про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за заповітом,

в с т а н о в и в :

1. Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

В серпні 2018 р. позивач ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до відповідача ОСОБА_5 про усунення перешкод в користуванні господарськими будівлями і спорудами, витребування документів на житловий будинок, господарські споруди та стягнення моральної шкоди. В обґрунтування позовних вимог вказував, що на підставі свідоцтва про право на спадщину від 25 червня 2014 року він являється власником житлового будинку №13 та господарських споруд по вул. Соколова лікаря в смт.Понінка Полонського району Хмельницької області. Незважаючи на це, він не має змоги володіти, користуватися та розпоряджатися своїм майном оскільки відповідач відмовляється видати йому свідоцтво про право на спадщину за заповітом (оригінал), домову книжку і документи на сплату комунальних послуг, вчиняє перешкоди у користуванні літньою кухнею та гаражем, замінивши замки на вхідних дверях.

Крім того вказує, що такими порушеннями з боку відповідача йому завдана моральна шкода, яка полягає у душевних стражданнях так як нервує через те, що довгий час не може розпоряджатись своїм майном.

Просить суд винести рішення, яким усунути перешкоди з боку ОСОБА_5 у володінні, користуванні та розпорядженні ним житловим будинком, господарськими спорудами: літньою кухнею та гаражем, які розташовані за адресою: Хмельницька область, Полонський район, смт.Понінка, вул.Соколова лікаря, 13, зобов’язавши його надати доступ до них, а також повернути із незаконного володіння свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 25 червня 2014 року (оригінал), домову книгу на будинок №13 по вул.Соколова лікаря в смт.Понінка Полонського району Хмельницької області, документи на сплату комунальних послуг.

Крім того, просить стягнути з відповідача на його користь 10000 грн. завданої моральної шкоди.

Відзиву на позов до суду не надходило.

В свою чергу ОСОБА_5 в жовтні 2018 року звернувся з зустрічною позовною заявою до ОСОБА_1 про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за заповітом. В обгрунтування своїх позовних вимог вказував, що 30.12.1997 року він вступив у шлюб з ОСОБА_6 Після реєстрації шдюбу він з дружиною та її мамою – ОСОБА_7 почали будувати будинок №13 по вул.Соколова в смт.Понінка. Після закінчення будівництва будинку вони вирішили зареєструвати його за ОСОБА_7, хоча у них була домовленість про те, що кожен хто будував його має право власності на рівну 1/3 частину у ньому. 06.01.2001 року ОСОБА_7 померла і спадщину після її смерті прийняла дружина ОСОБА_5 ОСОБА_6 Після смерті матері дружини, вони продовжували проживати і користуватись вищевказаним будинком як майном, яке побудоване ними їх спільною працею. Усвідомлюючи те, що у цьому будинку є частина ОСОБА_5, 01.01.2011 р. ОСОБА_6 зробила заповіт в якому чітко прописано, що свою частину в будинку №13 по вул.Соколова в смт.Понінка вона заповідає своєму синові ОСОБА_1 23.08.2011 року ОСОБА_8 померла. ЇЇ спадкоємцями були ОСОБА_5 та ОСОБА_1 Після смерті дружини він продовжував проживати в ІНФОРМАЦІЯ_1. Крім того, на момент смерті дружини він був інвалідом 2-ї групи. Таким чином, незважаючи на заповіт дружини, де вона заповіла свою частку будинку для свого сина, він мав право на спадщину на майно своєї дружини в порядку ст.1241 ЦК України як непрацездатний вдівець.

Під час оформлення свідоцтва про право на спадщину за заповітом на ОСОБА_1 він повідомляв нотаріуса, що будинок №13 по вул.Соколова в смт.Понінка побудований внаслідок спільної праці трьох осіб та те, що він являється інвалідом 2-ї групи. Крім того, він просив нотаріуса з’ясувати чому прізвище його дружини ОСОБА_8, а сина, який приймає спадщину ОСОБА_1. Проте нотаріус виписала свідоцтво про право на спадщину за заповітом на ОСОБА_1 на весь будинок, хоча заповіт був лише на частину будинку. Після смерті дружини у спадщину за законом він прийняв лише ? частину грошових коштів, які зберігалися в ощадбанку. Після оформлення спадщини ОСОБА_1 обіцяв йому подарувати його частину будинку і, щоб не було сумніву, залишив йому оригінали документів на будинок та дозволив йому проживати в будинку. В будинку він проживав до 16.08.2018 року, оскільки в цей день ОСОБА_1 разом із своїм сином поміняли замки у будинку, викинувши з нього його особисті речі.

Просить суд визнати недійсним та скасувати свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 25.06.2014 р. поновивши йому строк звернення до суду, оскільки він був впевнений, що проживаючи у будинку до смерті його дружини і продовжуючи проживати в будинку після її смерті, він не втратив права на отримання у спадщину належної йому частини майна, а також тому, що він був обманутий ОСОБА_1 щодо добросовісного відчуження йому ? частини будинку.

У своєму відзиві ОСОБА_1 заперечує проти позову ОСОБА_5 та вказує, що відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 25.06.2014 р., житловий будинок №13 з надвірними спорудами по вул.Соколова в смт.Понінка належав померлій ОСОБА_6 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданим Плонською державною нотаріальною конторою Хмельницької області 15.02.2002 р. №260 та зареєстрованим в Полонському бюро технічної інвентаризації за №1423. Окрім цього ОСОБА_5 сам зазначає, що він особисто оформляв спадщину на ім’я ОСОБА_1 на весь будинок вцілому на підставі нотаріальної довіреності від 31.01.2012 р.

Також вказує, що підстави для поновлення строку звернення до суду, на які посилається ОСОБА_5, не є поважними. Просить відмовити в позові ОСОБА_5

Відповідно до ч.5 ст.279 ЦПК України, розгляд справи проводиться у порядку спрощеного провадження з повідомленням сторін.

В судовому засіданні позивач за первісним позовом та його представники давали показання аналогічні викладеним у позовній заяві позивача, просили їх позов задоволити. У задоволенні зустрічного позову просили відмовити. Вказували, що після смерті ОСОБА_6 оформленням спадщини займався сам ОСОБА_5 на підставі довіреності. Під час оформлення спадщини була домовленість, що ОСОБА_1 отримує у спадщину будинок №13, а ОСОБА_5 №15 та транспортний засіб. Документи всі знаходились у нього, оскільки планувалось що вони в майбутньому проживатимуть разом. Спір виник після появи у ОСОБА_5 співмешканки. За повернення документів ОСОБА_5 вимагав у ОСОБА_1 2000 доларів США. Спірний будинок ОСОБА_6 отримала у спадщину, тому ОСОБА_5 не є власником частини будинку. Крім того, пройшло більше трьох років, тому минув строк позовної давності звернення до суду з позовом.

Представник ОСОБА_5 в судовому засіданні проти первісного позову заперечив та просив у його задоволенні відмовити оскільки ніхто ніяких перешкод у здійсненні права власності ОСОБА_1 не чинить, а документи на будинок останній може забрати у будь-який час. Також пояснював, що у 2014 році ОСОБА_1 надав доручення для ОСОБА_5 на оформлення спадщини. Отримавши свідоцтво про право власності він проживав у будинку і мав усі документи на будинок. В серпні 2018 року виник спір щодо будинку, тому ОСОБА_5 вимагав вирішити питання його обов’язкової частки в будинку та просив забрати особисті речі.

Зустрічний позов просив задоволити та вказував, що ОСОБА_5 та ОСОБА_6 були подружжям. Після смерті ОСОБА_6 залишилась спадщина, спадкоємців було двоє, які написали заяви нотаріусу про прийняття спадщини та вказували, що є інвалідами. Нотаріус не визначила обов’язкових часток, а видала свідоцтво про право на спадщину, яке має бути скасоване.

Крім того, будинок №13 по вул.Соколова в смт.Понінка будувало троє – ОСОБА_5, ОСОБА_6 та її мама. Отже ОСОБА_5 є співвласником цього будинку. Саме тому ОСОБА_6 в своєму заповіті вказувала, що заповідає належну для неї частину будинку.

В судовому засіданні за заявою ОСОБА_1 було допитано свідків ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11

2. Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі.

Ухвалою суду від 24 вересня 2018 року відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження.

16 жовтня 2018 року до суду ОСОБА_5 подано зустрічну позовну заяву та подано клопотання про витребування спадкової справи.

Ухвалою суду від 08.11.2018 р. зустрічну позовну заяву ОСОБА_5 прийнято до спільного розгляду з первісним позовом ОСОБА_1 та розгляд справи призначено на 04.12.2018 р. з повідомленням сторін та задоволено клопотання ОСОБА_5 – витребовано спадкову справу після смерті ОСОБА_6

23.11.2018 р. Полонською державною нотаріальною конторою надано суду копію спадкової справи №22/2012 щодо майна померлої ОСОБА_6

04.12.2018 р. розгляд справи відкладено у зв’язку з неотриманням ОСОБА_1 копії зустрічної позовної заяви.

09 січня 2018 року розгляд справи закінчено ухваленням рішення у справі.

3. Фактичні обставини встановлені судом та зміст спірних правовідносин.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що вимоги ОСОБА_1 знайшли своє підтвердження та підлягають до задоволення частково, а вимоги ОСОБА_5 задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

23.08.2011 року померла ОСОБА_6 після смерті якої відкрилась спадщина на будинок №13 та ? будинку №15 по вул.Соколова в смт.Понінка Полонського району Хмельницької області та грошові вклади. Спадкоємцями після її смерті були її чоловік ОСОБА_5 та син ОСОБА_1

На підставі довіреності, посвідченої 19.06.2014 р. державним нотаріусом Полонської державної нотаріальної контори Хмельницької області, ОСОБА_5 оформляв спадкові права після смерті померлої. Внаслідок таких дій, ? частина житлового будинку №15 з відповідною часткою господарських будівель, що знаходяться по вул.Соколова в смт.Понінка Хмельницької області та ? частина грошових коштів з належними відсотками, нарахуваннями та індексаціями, які знаходяться в Полонському ТВБВ №10022/0126 філії Хмельницьке облуправління ПАТ «Ощадбанк» перейшли у власність ОСОБА_5 А будинок №13 з господарськими будівлями, що знаходяться по вул.Соколова в смт.Понінка Хмельницької області та ? частина грошових коштів з належними відсотками, нарахуваннями та індексаціями, які знаходяться в Полонському ТВБВ №10022/0126 філії Хмельницьке облуправління ПАТ «Ощадбанк» перейшли у власність ОСОБА_1

Такі дані встановлено судом з показань учасників судового розгляду, матеріалів спадкової справи, доказів, наданих сторонами.

Відповідно до ч.1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до вимог ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

4. Докази, відхилені судом, та мотиви їх відхилення.

У своїй позовній заяві ОСОБА_1 посилається на те, що ОСОБА_5 перешкоджає йому у здійсненні права власності господарськими будівлями, а саме: гаражем та літньою кухнею, змінивши замки у вхідних дверях, однак будь-яких доказів на підтвердження таких слів позивачем не надано. Не здобуто таких і в ході судового розгляду.

В судовому засіданні свідки ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 вказували, що в будинку №13 по вул.Соколова в смт.Понінка після смерті ОСОБА_6 проживав ОСОБА_5 В серпні 2018 р. між ним та ОСОБА_1 виникла суперечка щодо його проживання в будинку. ОСОБА_1 разом з сином поміняли замок на вхідних дверях будинку і з того часу будинком користується ОСОБА_1

Тому показання позивача ОСОБА_1 що до перешкод у користуванні ним гаражем та літньою кухнею, суд до уваги не бере, так як не доведено ним можливості замінити замки в літній кухні та гаражі та в цій частині його позов задоволенню не підлягає.

В своїй зустрічній позовній заяві ОСОБА_5 вказує, що йому належить 1/3 частина будинку №13 по вул.Соколова в смт.Понінка оскільки приймав участь у будівництві даного будинку. Проте, будь-яких належних доказів про те, що він являється власником частини будинку ним не надано.

В матеріалах справи міститься копія свідоцтва про право на спадщину від 15.02.2002 року (а.с.67) в якому чітко зазначено, що спадкоємицею майна, яке складається із житлового будинку з відповідними господарськими та побутовими спорудами, що знаходиться в смт.Понінка по вул.Соколова, під номером тринадцять Полонського району, після смерті ОСОБА_7 є ОСОБА_6 Вказане майно належить спадкодавиці на підставі свідоцтва про право власності на житловий будинок, виданого Понінківською селищною радою 09.08.2000 р. на підставі рішення виконкому селищної ради №291 від 26.07.200 року.

Дане свідоцтво ніким не скасовано та не визнавалося недійсним чи нікчемним. Тому на підставі чинного свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 15.02.2002 року, нотаріус 25.06.2014 року правомірно видала свідоцтво про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_6 на користь ОСОБА_1 (а.с.70)

В своїх поясненнях ОСОБА_1 не заперечував, що ОСОБА_5 допомагав у будівництві будинку №13 по вул.Соколова в смт.Понінка. Такі його пояснення підтвердила в судовому засіданні і свідок ОСОБА_10 – троюрідна сестра покійної ОСОБА_6, яка крім того вказувала, що спірний будинок почав будувати ще батько ОСОБА_1

Отже, судом встановлено, що ОСОБА_5 дійсно допомагав у будівництві будинку №13 по вул.Соколова в смт.Понінка Полонського району, який на праві приватної власності належав ОСОБА_7, після смерті якої його отримала у спадщину її дочка ОСОБА_6

Крім того, ОСОБА_5 вказує, що відповідно до ст.1241 ЦК України має право на обов’язкову частку у спадковому майні після смерті дружини, про що він повідомляв нотаріуса під час оформлення спадщини. Також звертав увагу нотаріуса що прізвище його дружини ОСОБА_6, а особи, яка приймає спадщину як син померлої ОСОБА_1.

Як вказував в своїх поясненнях ОСОБА_1, надаючи ОСОБА_5 довіреність на оформлення спадщини він сподівався на дотримання ОСОБА_5 домовленості між ними про розподіл спадкового майна, а саме: ? частини будинку №15 по вул.Соколова в смт.Понінка отримає у спадщину ОСОБА_5, а будинок №13 по вул.Соколова в смт.Понінка Полонського району – ОСОБА_1

Як свідчать матеріали спадкової справи, 19.06.2014 р. ОСОБА_1 на підставі довіреності (а.с.73) уповноважив ОСОБА_5 бути його представником в усіх установах як спадкоємця після смерті ОСОБА_6 з питань оформлення його спадкових прав.

31.01.2012 р. ОСОБА_1 та ОСОБА_5 подали державному нотаріусу Полонської державної нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_6 (а.с.49)

25.06.2014 р. в Полонську державну нотаріальну контору ОСОБА_5 подано заяви (а.с.59-60), в якіх він просить видати на його ім’я свідоцтво про право на спадщину за заповітом на ? частину будинку №13 по вул.Соколова лікаря в смт.Понінка Полонського району та ? частину грошових вкладів.

Цього ж дня ОСОБА_5 дано згоду (а.с. 61) на включення в коло спадкоємців після смерті ОСОБА_6 сина померлої ОСОБА_1 без належного підтвердження родинних зв’язків.

Цього ж дня ОСОБА_5 від імені ОСОБА_1 подано в Полонську державну нотаріальну контору заяви (а.с.63-64) в яких вказує, що довіритель прийняв спадщину після смерті матері та просить видати свідоцтво про право на спадщину за заповітом на ім’я ОСОБА_1 на будинок №13 по вул.Соколова лікаря в смт.Понінка Полонського району та ? частину грошових вкладів.

В матеріалах спадкової справи наявна копія посвідчення серії Б №082621 виданого на ім’я ОСОБА_5 в якому зазначено, що він є інвалідом 2 групи. (а.с.53)

Отже такі дії ОСОБА_5 свідчать про домовленість між ним та ОСОБА_1 про розподіл спадщини, адже він сам вчиняв усі дії щодо отримання ОСОБА_1 свідоцтва про право на спадщину.

Оскільки договором про поділ спадщини сторони погоджують розподіл майна, проте право власності на майно оформляється свідоцтвом про право на спадщину, яке видається нотаріусом з урахуванням домовленостей сторін про розподіл спадкового майна, нотаріусом за заявами, написаними ОСОБА_5 було видано відповідні свідоцтва про право на спадщину.

5. Мотивована оцінка аргументів, наведених учасниками та норми права, які застосував суд.

Доводи ОСОБА_1 що до незаконного володіння ОСОБА_5 оригіналом свідоцтва про право на спадщину за заповітом, домової книжки та документів на оплату комунальних послуг знаходять своє підтвердження та підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися та розпоряджатися своєю власністю.

Згідно з ст.ст.317, 319 ЦК України, власникові належать права володіти, користуватися та розпоряджатися своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до ст.321 ч.1 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Оскільки ОСОБА_1 доведено факт володіння ОСОБА_5 та неповернення йому оригіналу свідоцтва про право на спадщину за заповітом, домової книжки та документів на оплату комунальних послуг, то позов в цій частині підлягає задоволенню судом.

Згідно з ч. 1, п. 2 ч. 2 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.

При визначенні моральної шкоди, суд враховує, що внаслідок протиправних дій ОСОБА_5 щодо неповерненням ним оригіналу свідоцтва про право на спадщину за заповітом, домової книжки та документів на оплату комунальних послуг позивач відчував душевні страждання внаслідок неможливості ним вільно володіти своєю власністю. Тому з врахуванням вимог розумності, виваженості та справедливості, наявних підстав для зменшення розміру відшкодування у відповідності до ст. 1193 ЦК України, суд вважає, що суму моральної шкоди має бути зменшено та її розмір суд визначає у розмірі 5000 грн.

Відповідно до ст.1241 ЦК України, непрацездатний вдівець спадкує, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом.

Як встановлено судом, на час смерті ОСОБА_6 ОСОБА_5 мав 2 групу інвалідності, надав нотаріусу копію свідоцтво про це, письмовий договір про розподіл часток між спадкоємцями в матеріалах спадкової справи відсутній, тому для ОСОБА_5 мала б належати половина спадкового майна після смерті дружини.

Згідно зі статтею 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч.1 ст.261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно із п.3 ст.267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленої до винесення ним рішення.

Пунктом 4. ст. 267 Цивільного кодексу України передбачено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Зокрема, ст.268 Цивільного кодексу України встановлений вичерпний перелік вимог, на які позовна давність не поширюється, і до цього переліку не входить вимоги про визнання недійсними свідоцтва про право на спадщину.

В судовому засіданні представник ОСОБА_1 ОСОБА_2 просить суд застосувати строк позовної давності до вимог заявлених ОСОБА_5

ОСОБА_5 на підставі довіреності вчиняв усі дії щодо оформлення спадщини та, як вказував його представник у судовому засіданні, йому було відомо про його право на отримання обов’язкової частки у спадщині.

Матеріали справи свідчать про те, що оспорюване свідоцтво про право на спадщину видане 25.06.2014 р., а позов ОСОБА_5 пред’явлено в жовтні 2018 р., тобто після спливу трирічного строку позовної давності.

З аналізу наведених правових положень цивільного кодексу України вбачається, що ОСОБА_5, який звернувся до суду з даним позовом пропущений строк позовної давності, а тому до спірних правовідносин застосовуються правила Цивільного кодексу України, а саме ст.ст. 257, 261, 267 цього Кодексу. Будь-які підстави для поновлення строку позовної давності відсутні.

А тому, в зустрічному позові ОСОБА_5 слід відмовити у зв’язку з пропущенням ним строку позовної давності.

Згідно з ч.1, ч.2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог; інші судові витрати, пов’язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст..ст. 180, 182, 184 СК України, ст..ст. 4, 12, 81, 141, 263-265, 279, 430 ЦПК України, суд –

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_5 про усунення перешкод в користуванні господарськими будівлями і спорудами, витребування документів на житловий будинок, господарські споруди та стягнення моральної шкоди задовольнити частково.

Усунути перешкоди з боку ОСОБА_5 у володінні, користуванні та розпорядженні ОСОБА_1 житловим будинком з господарськими будівлями зобов’язавши ОСОБА_5 повернути для ОСОБА_1 оригінал свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 25 червня 2014 року, домову книгу на будинок №13, розташований по вул. Соколова лікаря в смт. Понінка Полонського району Хмельницької області, документи на сплату комунальних послуг.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 5000 грн. моральної шкоди.

В решті позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_5 до ОСОБА_1 про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за заповітом відмовити.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 4500 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення суду учасниками справи може бути подана апеляційна скарга до Хмельницького апеляційного суду через Полонський районний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач за первісним позовом і відповідач за зустрічним позовом – ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, РНОКПП – НОМЕР_1, проживає ІНФОРМАЦІЯ_3, поштовий індекс 49050;

Відповідач за первісним позовом і позивач за зустрічним позовом – ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4, РНОКПП – НОМЕР_2, проживає ІНФОРМАЦІЯ_5, поштовий індекс 30400.

Повний текст рішення виготовлено 14.01.2019 року.

Головуюча Н.А.Горгулько