Ухвала суду № 79160911, 14.01.2019, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_______________

УХВАЛА

"14" січня 2019 р. Справа № 924/32/19

м. Хмельницький

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Виноградової В.В., розглянувши матеріали

за позовом: 1. концерну «Військторгсервіс», м. Київ

2. Міністерства оборони України, м. Київ

до товариства з обмеженою відповідальністю «ДПА Компані», м. Київ

про розірвання договору про спільну діяльність (простого товариства) від 25.07.2005 р. №140/5/877;

витребування та повернення у власність Міністерства оборони України та в господарське відання концерну «Військторгсервіс» майна

встановив: 09.01.2019 р. до господарського суду Хмельницької області надійшла позовна заява (від 29.12.2018 р.) концерну «Військторгсервіс», м. Київ, Міністерства оборони України, м. Київ до товариства з обмеженою відповідальністю «ДПА Компані», м. Київ, в якій просить розірвати договір про спільну діяльність (простого товариства) від 25.07.2005 року №140/5/877, укладений між Концерном «Військторгсервіс» та ТОВ «ДПА Компані»; витребувати у ТОВ «ДПА Компані» та повернути у власність Міністерства оборони України та в господарське відання Концерну «Військторгсервіс» державне нерухоме майно, передане ТОВ «ДПА Компані» за актом приймання-передачі основних фондів в спільну діяльність ТОВ «ДПА Компані» (уповноважена особа) від 01.04.2013 р. а саме:

нежитлове приміщення (автогараж) літ. А-І за адресою: м. Старокостянтинів, вул. Попова, 73 6) площею 334,2 кв.м.;

нежитлове приміщення (комбінат побутого обслуговування) літ. А-ІІ за адресою: м. Старокостянтинів, вул. Миру, 1/3) площею 522,8 кв.м.;

нежитлове приміщення (будівля водія) літ. А-І за адресою: м. Старокостянтинів, вул. Попова, 73-6) площею 30,40 кв.м.;

нежитлове приміщення (господарський склад) літ. А-І за адресою: м. Старокостянтинів, вул. Попова, 73-6) площею 280,0 кв.м.;

нежитлове приміщення (приміщення кафе «Орбіта») літ. А-ІІ за адресою: м. Старокостянтинів, вул. Миру, 1/3) площею 506,5 кв.м.;

нежитлове приміщення (продовольчий магазин) літ. А-І за адресою: м. Старокостянтинів, вул. Софійська, 11) площею 412,1 кв.м.;

нежитлове приміщення (овочесховище) літ. А-І за адресою: м. Старокостянтинів, вул. Попова, 73-6) площею 237,7 кв.м.;

нежитлове приміщення (промисловий склад) літ. А-1 за адресою: м. Старокостянтинів, вул. Попова, 73-6) площею 633,1 кв.м.;

нежитлове приміщення (прохідна) літ. А-І за адресою: м. Старокостянтинів, вул. Попова, 73-6) площею 6,2 кв.м.;

нежитлове приміщення (столярна майстерня) літ. А-І за адресою: м. Старокостянтинів, вул. Попова, 73-6) площею 135,0 кв.м.;

нежитлове приміщення (торговий центр) літ. А-ІІ за адресою: м. Старокостянтинів, вул. Есенська, 2) площею 3589,5 кв.м.;

За правилами господарського процесуального законодавства позовна заява за формою та змістом повинна відповідати статтям 162, 164 ГПК України, а також вимогам статті 172 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 162 ГПК України передбачено, що позовна заява подається до суду в письмовій формі і підписується позивачем або його представником або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.

До позовної заяви, підписаної представником позивача, додається довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження представника позивача (ч. 5 ст. 164 ГПК України).

Як убачається зі змісту позовної заяви, позивачами у ній зазначені концерн «Військторгсервіс» та Міністерство оборони України. Проте позовна заява підписана ТВО Генерального директора Концерну «Військкторгсервіс», натомість підпису іншого позивача – Міністерства оборони України – не містить. При цьому до позовної заяви доказів, які би підтверджували повноваження ТВО Генерального директора Концерну «Військкторгсервіс» як представника Міністерства оборони України на підписання позовної заяви, не додано.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 164 ГПК України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують відправлення іншим учасникам справи копії позовної заяви і доданих до неї документів.

Відповідно до ч. 1 ст. 172 ГПК України позивач, особа, яка звертається з позовом в інтересах іншої особи, зобов'язані до подання позовної заяви надіслати учасникам справи її копії та копії доданих до неї документів листом з описом вкладення.

Згідно з Правилами надання послуг поштового зв'язку, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 р. №270, підтвердженням прийняття для пересилання поштового відправлення є розрахунковий документ, що підтверджує надання такої послуги (касовий чек, розрахункова квитанція тощо) як передбачено Законом України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг". Крім того, надається опис вкладення, зразок бланка такого опису затверджується уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі зв'язку. Бланк опису вкладення заповнюється відправником у двох примірниках із зазначенням адреси одержувача, кількості предметів, вартості кожного з цих предметів. Обидва примірники опису підписуються відправником. Працівник об'єкта поштового зв'язку повинен перевірити відповідність вкладення опису, розписатися на обох його примірниках і проставити відбиток календарного штемпеля. Один примірник опису видається відправникові, другий вкладається до поштового відправлення.

У підтвердження направлення копії позовної заяви з доданими до неї документами іншим учасника справи до позовної заяви долучено службові чеки (накладні), описи вкладення у цінний лист про направлення копії позовної заяви з додатками.

Однак суд зауважує, що з опису вкладення, в якому зазначено про направлення "копії позовної заяви ... з додатками на 72 арк." не вбачається, які саме додані до позовної заяви документи позивачем надіслано іншим учасникам справи, що суперечить положенням ст. 172 ГПК України. Тому додані до позовної заяви описи вкладення не є належними доказами направлення копій доданих до позовної заяви документів іншим учасникам справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 164 ГПК України позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів). Частиною 2 ст. 80 ГПК України передбачено, що позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

Згідно з частинами 2, 4, 5 ст. 91 ГПК України письмові докази подаються в оригіналі або належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться в нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.

Відповідно до п. 5.27 Вимог до оформлення документів ДСТУ 4163-2003, затверджених наказом Держспоживстандарту України 07.04.2003р. № 55, відмітку про засвідчення копії документа складають зі слів "Згідно з оригіналом", назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії.

Як убачається з доданих до позовної заяви копій документів, останні не відповідають вищенаведеним вимогам, що також підтверджується актом господарського суду Хмельницької області від 09.01.2019 р. №05-08/53/19.

Крім того, у позовній заяві зазначено, що на балансі концерну «Військторгсервіс» (на праві господарського відання) обліковується відповідне нерухоме майно Міністерства оборони України. Разом з тим доказів у підтвердження обставин перебування в концерну «Військторгсервіс» відповідного нерухомого майна на балансі (на праві господарського відання) та доказів у підтвердження перебування цього майна у державній власності (власності Міністерства оборони України) всупереч положенням ч. 2 ст. 164 ГПК України до позовної заяви не додано.

Відповідно до ч. 1 ст. 164 ГПК України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують, зокрема, сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Частиною 2 статті 123 ГПК України передбачено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Законом України "Про судовий збір" передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі (ст. 4).

За подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру встановлена ставка судового збору у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; позовної заяви немайнового характеру - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2018 рік" установлено з 1 січня 2018 року прожитковий мінімум для працездатних осіб в розмірі 1762 гривні.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 162 ГПК України позовна заява повинна містити зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці. При цьому відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 163 ГПК України у позовах про визнання права власності на майно або витребування майна ціна позову визначається вартістю майна.

Частиною 7 ст. 6 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що у разі якщо позов подається одночасно кількома позивачами до одного або кількох відповідачів, судовий збір обчислюється з урахуванням загальної суми позову і сплачується кожним позивачем пропорційно долі поданих кожним з них вимог окремим платіжним документом. У разі коли позов немайнового характеру подається одночасно кількома позивачами до одного або кількох відповідачів, судовий збір сплачується кожним позивачем окремим платіжним документом у розмірах, установлених статтею 4 цього Закону за подання позову немайнового характеру.

З позовної заяви слідує, що предметом позовних вимог є розірвання договору (вимога немайнового характеру) та витребування нерухомого майна (вимога майнового характеру), однак доказів про сплату позивачами судового збору за майнову та немайнову вимоги у встановлених порядку і розмірі або документів, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону, до позовної заяви не додано.

Разом з тим, у позовній заяві позивач - концерн «Військторгсервіс» просить задовольнити клопотання про відстрочку сплати судового збору за подачу позовної заяви до ТОВ «ДПА Компані» про розірвання договору про спільну діяльність (простого товариства) від 25.07.2005 р. №140/5/877 до дати прийняття судового рішення, враховуючи важке майнове становище Концерну.

До позовної заяви додано клопотання концерну «Військторгсервіс» про відстрочку сплати судового збору (від 29.12.2018 р.), в якому через збій роботи сайту «Судова влада України» та неможливість сплатити судовий збір з незалежних від концерну підстав, за позовною вимогою про розірвання договору про спільну діяльність (простого товариства) укладеного 25.07.2005 р. №140/5/877, відстрочити концерну «Військторгсервіс» сплату судового збору за позовною вимогою про розірвання договору з ТОВ «ДПА Компані» до дати визначеної судом в ухвалі про відкриття провадження у справі. Також, враховуючи важке майнове становище, просить відстрочити концерну «Військторгсервіс» сплату судового збору за позовною вимогою майнового характеру про витребування нерухомого майна переданого ТОВ «ДПА Компані» за договором про спільну діяльність (простого товариства) укладеного 25.07.2005р. №140/5/877, до дати прийняття судового рішення.

Клопотання мотивує важким матеріальним становищем концерну, доказом чого є винесення 17.04.2018 р. господарським судом м. Києва ухвали у справі №910/23971/16 про затвердження мирової угоди у справі про банкрутство концерну «Військторгсервіс». Відзначив, що був позбавлений можливості здійснити оплату судового збору в розмірі 1762 грн. за вимогу немайнового характеру, оскільки було неможливо отримати банківські реквізити господарського суду Хмельницької області у зв’язку з неналежною роботою сайту “Судова влада України». З приводу оплати вимоги майнового характеру, звернув увагу на відсутність грошових коштів, їх витрачання на сплату кредиторських вимог. Зауважив, що витребування майна з незаконного володіння відповідача є важливим для захисту соціальних, трудових інтересів та інтересів держави. Посилаючись на наявність кримінального провадження №12017180010008098, зазначив, що відповідач шляхом підробки документів та шахрайських дій фактично позбавив концерн можливості одержувати кошти за використання майна і що є підставою для неможливості оплатити судовий збір.

Статтею 8 Закону України “Про судовий збір” передбачено відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати.

Зокрема, відповідно до ч. 1 зазначеної статті, враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім’ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров’ю.

Тобто вказаною нормою передбачено право суду, а не його обов'язок щодо відстрочення сплати судового збору при дотриманні умов, передбачених ст. 8 Закону України “Про судовий збір”.

Однак доказів про наявність передбачених ст. 8 Закону України “Про судовий збір” умов для відстрочення сплати судового збору як за вимогу немайнового, так і за вимогу майнового характеру позивачем не подано. Зокрема, критично оцінюється доводи позивача про неможливість отримання інформації про банківські реквізити для сплати судового збору у зв’язку з неналежною роботою сайту «Судова влада України», оскільки зазначений сайт не є єдиним та виключним способом отримання відповідної інформації. Посилання концерну «Військторгсервіс» на те, що витребування майна з незаконного володіння відповідача є важливим для захисту соціальних, трудових інтересів не тільки трудового колективу концерну як на підставу для відстрочення сплати судового збору суд вважає необгрунтованими з огляду на предмет позовних вимог, а саме: відсутність позовних вимог про захист тих чи інших соціальних та трудових прав.

Крім того, позивачем не надано доказів на підтвердження того, що його матеріальне становище покращиться протягом строку розгляду справи та він буде спроможний сплатити судовий збір у встановленому законом розмірі за результатами розгляду справи (правова позиція викладена в ухвалі Верховного Суду від 23.06.2018 р. у справі № 5023/2005/12).

Статтею 129 Конституції України як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом. Враховуючи даний принцип, а також положення статті 5 Закону України "Про судовий збір", господарський суд позбавлений права надавати перевагу будь-якій стороні, в тому числі й у питанні звільнення, відстрочення від сплати судового збору. Таким чином, як органи державної влади, що утримуються за рахунок держбюджету, так і суб'єктів господарювання та громадян поставлено законом у рівні умови в частині обов'язку сплачувати судовий збір, у зв'язку з чим, вибіркове надання господарським судом суб'єктивних переваг одним учасникам процесу перед іншими учасниками судового процесу шляхом звільнення чи відстрочення сплати судового збору, окрім випадків, встановлених ст. 8 Закону України "Про судовий збір", призведе до порушення вищевказаного конституційного принципу, що є неприпустимим (ухвала Верховного Суду від 14.06.2018 р. у справі № 908/3528/16).

Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право на звернення до суду позовом щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Креуз проти Польщі, no. 28249/95 від 19.06.2001 зазначено, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв'язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини право на доступ до суду не визнається абсолютним, оскільки можуть існувати правомірні обмеження: справа ОСОБА_1 проти України № 49069/11 від 30.05.2013, справа Плахтєєв та Плахтєєва проти України № 20347/03 від 12.03.2009, справа Мала проти України №4436/07 від 03.07.2014, справа Стебицький і Комфорт проти України № 10687/02 від 03.02.2011, справа Мусієнко проти України, № 26976/06 від 20.01.2011, справа Шульги проти України, № 16652/04 від 02.12.2010.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відсутність передбачених законодавством підстав для відстрочення сплати судового збору, а тому у задоволенні поданого клопотання про відстрочення сплати судового збору слід відмовити.

Одночасно судом звертається увага на те, що відстрочити йому сплату судового збору просить позивач - концерн «Військторгсервіс», тоді як у позові зазначено позивачем також Міністерство оборони України.

Згідно з п. п. 8-10 ч. 3 ст. 162 ГПК України позовна заява повинна містити попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи; зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових доказів, копії яких додано до позовної заяви; підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.

Проте позивачем в порушення вищезазначених вимог цієї інформації не зазначено.

Відповідно до частин 1, 2 статті 174 ГПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 164, 172 цього Кодексу, постановляє ухвалу, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення позивачем ухвали.

З огляду на зазначене, суд вважає за належне залишити без руху позовну заяву концерну «Військторгсервіс», м. Київ, Міністерства оборони України, м. Київ до товариства з обмеженою відповідальністю «ДПА Компані», м. Київ про розірвання договору про спільну діяльність (простого товариства) від 25.07.2005 р. №140/5/877, витребування та повернення у власність Міністерства оборони України та в господарське відання концерну «Військторгсервіс» майна, надавши строк у п’ять днів з дня вручення ухвали для усунення вищезазначених недоліків, а саме: подання доказів на підтвердження повноважень ТВО Генерального директора Концерну «Військкторгсервіс» на підписання позовної заяви від імені Міністерства оборони України; подання документів, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документів, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону; подання документів, які підтверджують відправлення іншим учасникам справи копій доданих до позовної заяви документів; подання належним чином засвідчених копій доданих до позовної заяви документів; подання доказів у підтвердження обставин перебування в концерну «Військторгсервіс» зазначеного у позові нерухомого майна на балансі (на праві господарського відання) та доказів у підтвердження перебування цього майна у державній власності (власності Міністерства оборони України); зазначення попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи; зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових доказів, копії яких додано до позовної заяви; підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.

У разі невиконання вимог ухвали у визначений строк позовна заява буде вважатися неподаною та повернута позивачу.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 174, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання концерну «Військторгсервіс» (від 29.12.2018 р.) про відстрочку сплати судового збору відмовити.

Позовну заяву концерну «Військторгсервіс», м. Київ, Міністерства оборони України, м. Київ до товариства з обмеженою відповідальністю «ДПА Компані», м. Київ про розірвання договору про спільну діяльність (простого товариства) від 25.07.2005 р. №140/5/877, витребування та повернення у власність Міністерства оборони України та в господарське відання концерну «Військторгсервіс» майна залишити без руху, надавши строк у 5 днів з дня вручення цієї ухвали для усунення недоліків, а саме: подання доказів на підтвердження повноважень ТВО Генерального директора Концерну «Військкторгсервіс» на підписання позовної заяви від імені Міністерства оборони України; подання документів, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документів, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону; подання документів, які підтверджують відправлення іншим учасникам справи копій доданих до позовної заяви документів; подання належним чином засвідчених копій доданих до позовної заяви документів; подання доказів у підтвердження обставин перебування в концерну «Військторгсервіс» зазначеного у позові нерухомого майна на балансі (на праві господарського відання) та доказів у підтвердження перебування цього майна у державній власності (власності Міністерства оборони України); зазначення попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи; зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових доказів, копії яких додано до позовної заяви; підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.

Ухвала набирає законної сили 14.01.2019 р., оскарженню не підлягає.

Суддя В.В. Виноградова

Віддрук. 4 прим.: 1 - до справи, 2 - позивачу 1 (03151, м. Київ, вул. Молодогвардійська, 28-А), 3 - позивачу 2 (03168, м. Київ, пр-т Повітрофлотський, 6), 4 - відповідачу (03142, м. Київ, вул. Академіка Кримського, 27А). Всім рек. з пов. про вруч.