Рішення № 79160881, 08.01.2019, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

м. Хмельницький

"08" січня 2019 р. Справа № 924/1080/18

Господарський суд Хмельницької області у складі

судді Крамар С.І., при секретарі судового засідання Мельницькій Н.О., розглянувши матеріали

за позовом Товариства з додатковою відповідальністю "Хмельницькзалізобетон", м. Хмельницький

до Приватного підприємства "Бондар", м. Хмельницький

про стягнення 79 105,73грн., з яких 60 859,32грн. - основного боргу, 15 225,88грн. – пені, 1 251,43грн. – 3 % річних, 1 769,10грн. – інфляційних втрат

Представники сторін

від позивача: ОСОБА_1 - згідно довіреності № 01-03/253 від 21.05.2018р.;

від відповідача: не з'явились.

В судовому засіданні, відповідно до ст. 240 ГПК України, було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору. 26.11.2018р. до господарського суду Хмельницької області надійшла позовна заява Товариства з додатковою відповідальністю “Хмельницькзалізобетон”, м. Хмельницький до Приватного підприємства “Бондар”, м. Хмельницький про стягнення 79 105,73грн., з яких 60 859,32грн. - основного боргу, 15 225,88грн. – пені, 1 251,43грн. – 3 % річних, 1 769,10грн. – інфляційних втрат, у результаті неналежного виконання умов договору поставки товару №201-17з від 30.11.2016р.

В обґрунтування позовних вимог ТДВ “Хмельницькзалізобетон” посилається на неналежне виконання відповідачем передбаченого договором обов'язку з оплати вартості отриманого товару та невиконання вимоги про оплату № 01-03/270 від 29. 05. 2018 р. щодо погашення заборгованості.

Ухвалою суду від 27.11.2018р. позовну заяву ТДВ "Хмельницькзалізобетон" було прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі №924/1080/18 в порядку розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

Ухвалою від 26.12.2018р., занесеною до протоколу судового засідання, розгляд справи було відкладено на 08.01.2019р.

26.12.2018р. позивачем на адресу суду (після судового засідання по справі) було подано заяву про уточнення позовних вимог, згідно яких позивач просив суд стягнути з відповідача: 60859,32грн. – основного боргу, 10185,21грн. – пені за несвоєчасне виконання грошового зобов’язання, 1455,69грн. – 3% річних, 3529,84грн. – інфляційного збільшення боргу.

Як вбачається із поданої заяви про уточнення вимог від 26.12.2018р., за своїм змістом вона є заявою про зменшення розміру позовних вимог.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 46 ГПК України, позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - зокрема, до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

З огляду на зазначене, дана заява судом не приймається, оскільки подана позивачем після початку першого судового засідання.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд стягнути з відповідача 79 105,73грн. заборгованості, з яких: 60 859,32 грн. - основного боргу, 15 225,88грн. – пені, 1 251,43 грн. – 3 % річних, 1 769,10 грн. – інфляційних втрат та судові витрати.

Відповідач своїми процесуальними правами не скористався, відзив на позов не подав, позовні вимоги по суті не оспорив, в судові засідання не з'являвся, хоча був повідомлений належним чином про дату, час та місце розгляду справи. Так, повідомляючи відповідача про розгляд справи в суді, йому направлено ухвалу про відкриття провадження у справі та ухвалу - повідомлення. Ухвали направлялися відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення, за адресою, яка згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, є його юридичною адресою. При цьому, 26.12.2018р. ПП „Бондар” було подано клопотання №577 від 22.12.208р. про відкладення розгляду справи призначеної на 26.12.2018р.

Судом враховується, що згідно статей 42, 46 Господарського процесуального кодексу України участь сторони у судовому засіданні є її правом. При цьому, норми вказаної статті зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Судом також враховано, що розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту. З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків у цивільних справах є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010р., "Смірнова проти України" від 08.11.2005р., "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006р., "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004р.)

Суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

З огляду на наведене, зважаючи на належне повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, вимоги розумності строку судового розгляду, суд приходить до висновку, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами, а неявка відповідача не призводить до неможливості вирішення спору по суті.

Розглянувши матеріали справи, судом встановлено та враховується наступне.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Приватне підприємство „Бондар” зареєстровано за юридичною адресою: 29000, АДРЕСА_1.

30.11.2017 року між ТДВ “Хмельницькзалізобетон” (надалі - постачальник) та ПП „Бондар” (надалі – замовник) укладено договір поставки товару № 201-17з, згідно якого постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, поставити замовнику товар (бетонні суміші та розчини, залізобетонні вироби та інші будівельні матеріали, далі – товар або продукція), відповідно до умов даного договору, а замовник зобов'язується своєчасно прийняти замовлений товар та здійснити його оплату на умовах даного договору (п. 1.1 договору).

Кількість товару, що підлягає виготовленню та поставці замовнику, його часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами визначаються у заявках замовника, рахунках-фактурах постачальника та видаткових накладних (п. 2.1. договору).

Відповідно до п. 2.2 договору, загальна кількість товару, що передається постачальником за цим договором, визначається у видаткових накладних.

Загальна вартість договору визначається сумарно вартістю всіх підписаних сторонами видаткових накладних протягом терміну дії договору (п.3.1. договору).

Пунктом 3.2. договору, передбачено, що замовник оплачує товар за цінами, діючими на момент укладання договору, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника.

Відповідно до п. 5.1. договору, Замовник повинен надавати постачальнику попередню місячну заявку поставок не пізніше ніж за 7 (сім) календарних днеів до початку нового календарного місяця. Поставка товару здійснюється постачальником в строки, що визначені замовником в письмових замовленнях та погодженні постачальником.

Товар, згідно даного договору, поставляється постачальником окремими партіями на умовах EXW (Франко-завод) (місце зазначене): Склад постачальника – м. Хмельницький, вул. Заводська, 80 або вул. Чорновола, 31 (у відповідності з „Офіційними правилами тлумачення торговельних термінів „Інкотермс” в редакції 2019 року). При цьому зобов’язання постачальника щодо поставки товару вважаються виконаними після того, як він надав замовнику товар на своєму підприємстві (п. 5.2. договору).

Пунктом 5.5 договору передбачено, що передача товару здійснюється за накладною, в якій вказується найменування, кількість; узгоджена ціна та загальна вартість товару, що поставляється.

Замовник зобов’язаний, зокрема, оплатити вартість товару на умовах, вказаних в розділі 7 цього договору (п. 6.1.2 договору), а постачальник – передати товар (п. 6.2.2 договору).

Згідно пункту 7.1. договору, ціна товару, що входить в партію поставки, вказується в рахунку – фактурі та видаткових накладних.

Фактом безготівкової оплати за товар є фактичне надходження коштів на рахунок постачальника (п. 7.4 договору).

Пунктом 7.5 договору передбачено, що замовник здійснює 100% попередню оплату кожної замовленої партії товару, згідно даного договору, на підставі наданого постачальником рахунку.

Відповідно до п. 8.3 договору, за прострочення термінів оплати замовник сплачує постачальнику пеню у розмірі 0,1% від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Сторона, яка порушила строки виконання зобов’язання повинна його виконати протягом п’яти робочих днів після пред’явлення письмової вимоги (п. 8.5 договору).

Даний договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2017 року, а в частині взаєморозрахунків – до повного розрахунку між сторонами (п. 9.1. договору).

Договір підписаний сторонами та скріплений їх печатками.

На виконання вимог договору поставки товару № 201-17з від 31.11.2017р., в тому числі, згідно видаткових накладних № 744 від 22.01.2018р., № 863 від 25.01.2018 р., № 1238 від 01.02.2018р. та №1237 від 01.02.2018р. ТДВ “Хмельницькзалізобетон” поставив ПП „Бондар” товар на загальну суму 84 772,62грн.

Видаткові накладні підписані та скріплені печатками сторін.

30.05.2018р. позивач надіслав на адресу відповідача вимогу про оплату, в якій вказав про заборгованість за договором поставки товару № 201-17з від 30.11.2017р. в розмірі 114 859,32грн. та нараховану на заборгованість пеню 12864,24грн., а також просив терміново погасити заборгованість та сплатити пеню. Дана вимога, згідно повідомлення про вручення поштового відправлення, отримана відповідачем 01.06.2018 р.

Листом №01-03/270-1 від 29.05.2018р. ТДВ “Хмельницькзалізобетон” направив на адресу ПП „Бондар” акт звіряння взаємних розрахунків за період з 01.10.2017р. по 30.05.2018р., згідно якого просив підписати та один примірник повернути на його адресу. Даний лист, згідно повідомлення про вручення поштового відправлення, отримано відповідачем 01.06.2018р.

Згідно акту звіряння взаємних розрахунків за період з 01.10.2017р. по 30.05.2018р., ТДВ “Хмельницькзалізобетон” поставив ПП „Бондар” в період з листопада 2017 р. по лютий 2018 р. товарів на загальну суму 801 202,00грн., а ПП „Бондар” сплатив позивачу - 686 342,68грн. За даними ТДВ „Хмельницькзалізобетон” станом на 30.05.2018р. заборгованість відповідача перед позивачем становить - 114 859,32 грн.

Акт підписаний та скріплений печаткою позивача.

Відповідно до платіжних доручень №501 від 20.09.2018р. та №527 від 27.09.2018 р. ПП „Бондар” перерахував ТДВ “Хмельницькзалізобетон” кошти в сумі - 24 000,00грн. та 30 000,00грн. відповідно, із зазначенням: “часткова оплата заборгованості згідно акту звірки від 30.05.2018р.”.

У зв’язку із неналежним виконанням умов договору позивачем нараховано пеню в розмірі 15225,88грн., 3% річних – 1252,43грн. та інфляцію – 1769,10грн.

Досліджуючи надані докази, оцінюючи їх в сукупності, судом береться до уваги наступне.

У відповідності до ратифікованої Законом України від 17.07.2007 року Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (п.1 ст.6) кожен має право на справедливий та публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов’язків цивільного характеру.

Згідно ч. 1 ст. 173 ГК України Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до частин 1, 2 статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи, 30.11.2017 року між сторонами укладено договір поставки №201-17з, згідно умов якого позивач зобов'язався поставити відповідачу бетонні суміші та розчини, залізобетонні вироби та інші будівельні матеріали, а відповідач зобов'язався прийняти цей товар та оплатити його на умовах, визначених цим договором.

Відповідно до п.п. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Пунктом 1 ст. 691 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Сторонами у розділі 7, зокрема п. 7.5; п. 8.5 договору про поставку погоджено, що відповідач здійснює 100% попередню оплату кожної замовленої партії товару, згідно даного договору, на підставі наданого позивачем рахунку. Сторона, яка порушила строки виконання зобов’язання повинна його виконати протягом п’яти робочих днів після пред’явлення письмової вимоги.

Матеріалами справи, зокрема, підписаними сторонами та скріпленими їхніми печатками видатковими накладними, підтверджується, що позивач за період з 01.11.2017р. по 08.11.2018р. поставив відповідачу товар на суму 801 202,00грн.

Однак, відповідачем за вказаний період здійснено оплату на 740 342,68грн., в тому числі, згідно платіжних доручень №501 від 20.09.2018р. та №527 від 27.09.2018 р. на суму 54 000,00грн.

Відтак суд приходить до висновку, що позовна вимога про стягнення заявленої позивачем суми основного боргу в розмірі – 60 859,32 грн. є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Окрім того, у зв’язку з неналежним та несвоєчасним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань позивач на підставі положень договору поставки №201-17з від 30.11.2017 р., ч.2 ст. 625 ЦК України нарахував до стягнення окрім основного боргу, 15 225,88грн. – пені, 1 251,43грн. - 3% річних, 1 769,10грн. - інфляційних втрат.

Нарахування 15 225,88 грн. пені позивач обґрунтовує пунктом 8.3 укладеного між сторонами договору поставки, згідно якого за прострочення термінів оплати замовник сплачує постачальнику пеню у розмірі 0,1% від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Разом з тим, відповідно до ст. 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Отже, розмір пені, який платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу законодавчо обмежений подвійною обліковою ставкою Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Як вбачається з позовної заяви, позивач нарахував відповідачу пеню за період з 11.06.2018р. по 16.11.2018р., зокрема, з 11.06.2018р. по 19.09.2018р. на суму 114 859,32грн., з 20.09.2018р. по 26.09.2018р. на суму 90 859,32грн., з 27.09.2018р. – 16.11.2018р. на суму 60 859,32грн.

Таким чином, з урахуванням п. 8.5 договору про поставку, визначення позивачем строку, за який нараховується пеня, суд, здійснивши перерахунок належної до стягнення пені (розрахунок здійснено за допомогою системи „Законодавство”) встановив, що її розмір складає - 14 645,87 грн. У стягненні решти належить відмовити.

Щодо нарахування 3% річних та індексу інфляції, судом враховано наступне.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається з позовної заяви, позивач нарахував відповідачу 3% річних за період з 11.06.2018р. по 16.11.2018р. При перевірці правильності нарахування трьох відсотків річних, суд прийшов до висновку, що позивачем обраховано останні в межах максимально можливого строку та розміру, а тому вимога про стягнення 1 251,43 грн. 3% річних підлягає задоволенню.

Пунктом 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 р. „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов’язань” роз'яснено, що індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

З поданого позивачем розрахунку вбачається, що останнім обраховано інфляційні нарахування за період з 11.06.2018р. по 16.11.2018р. на суму 60 859,32грн.

При перерахунку інфляційних втрат встановлено, що позивачем правомірно заявлено до стягнення з відповідача інфляційні втрати у розмірі 1769,10грн. за визначені ним періоди.

Розподіл судових витрат між сторонами.

У зв'язку з частковим задоволенням позову витрати по оплаті судового збору покладаються пропорційно до задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 2, 20, 24, 73, 74, 129, 232, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з додатковою відповідальністю "Хмельницькзалізобетон", м. Хмельницький до Приватного підприємства "Бондар", м. Хмельницький про стягнення 79 105,73 грн., з яких 60 859,32 грн. - основного боргу, 15 225,88 грн. - пені, 1 251,43 грн. - 3 % річних, 1 769,10 грн. - інфляційних втрат задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства "Бондар" (29000, АДРЕСА_2, ідентифікаційний код 32995097) на користь Товариства з додатковою відповідальністю "Хмельницькзалізобетон" (29000, м. Хмельницький, вул. Чорновола, 31, ідентифікаційний код 01267076) 60 859,32 грн. - основного боргу; 14 645,87 грн. - пені; 1 251,43 грн. - 3 % річних; 1 769,10 грн. - інфляційних втрат та 1 749,14 грн. - відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Порядок подання апеляційної скарги визначений ст.257 та пп.17.5 п.17 Розділу ХІ „Перехідні положення” ГПК України.

Повне рішення складено 14.01.2019р.

Суддя С.І. Крамар

Віддрук. 3 прим.: (всім рекомендованим листом з повідомленням про вручення)

1- до справи;

2 - позивачу (29000, м. Хмельницький, вул. Чорновола, 31);

3 - відповідачу (29000, АДРЕСА_2).