Рішення № 79160640, 14.01.2019, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.01.2019

Справа № 910/14242/18

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «АСА»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Тигр Кейтерінг»

про стягнення 72123,13 грн.

Суддя Картавцева Ю.В.

Без повідомлення (виклику) учасників справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «АСА» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Тигр Кейтерінг» про стягнення 72123,13 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не здійснив оплату поставленого товару в повному обсязі відповідно до умов договору поставки № 058/15 від 01.11.2015, у зв’язку з чим позивач просить стягнути з відповідача основний борг у розмірі 60301,24 грн., пеню у розмірі 9769,01 грн., 3% річних у розмірі 1163,96 грн. та інфляційні втрати у розмірі 888,92 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.10.2018 суд ухвалив: позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «АСА» залишити без руху; встановити позивачу спосіб усунення недоліків позовної заяви шляхом зазначення попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи; встановити позивачу строк для усунення недоліків – протягом семи днів з дня вручення даної ухвали.

13.11.2018 через відділ діловодства суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків.

За змістом ст. 176 Господарського процесуального кодексу України, за відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження суд відкриває провадження у справі протягом п'яти днів з дня надходження позовної заяви або заяви про усунення недоліків, поданої в порядку, передбаченому статтею 174 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.

Згідно з ч. 3 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Відповідно до ч. 5 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п’ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно з ч. 3 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України при вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) ціну позову; 2) значення справи для сторін; 3) обраний позивачем спосіб захисту; 4) категорію та складність справи; 5) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; 6) кількість сторін та інших учасників справи; 7) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 8) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

З огляду на наведене, оскільки у справі №910/14242/18 ціна позову не перевищує 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, суд доходить висновку про можливість здійснення розгляду даної справи у порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Так, враховуючи, що предметом позову у даній справі є стягнення грошової суми, розмір якої не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі (з огляду на заявлені предмет та підстави позову) не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи, суд дійшов висновку про розгляд справи без повідомлення учасників справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.11.2018 суд ухвалив прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі, справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін; запропонувати відповідачу подати відзив на позовну заяву протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали; встановити позивачу строк для подання відповіді на відзив – протягом п’яти днів з дня отримання відзиву; подати суду докази надіслання (надання) її іншим учасникам справи, встановити відповідачу строк для подання заперечень - протягом п’яти днів з дня отримання відповіді на відзив; подати суду докази надіслання (надання) їх іншим учасникам справи.

30.11.2018 до відділу діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позов, згідно з яким відповідач проти позову заперечує з підстав того, що станом на 30.11.2018 сума заборгованості становить 11783,92 грн.; суми пені, 3% річних та інфляційних втрат розраховані позивачем неправильно, оскільки вони повинні вираховуватись від правильної суми заборгованості.

У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази та письмові пояснення, викладені позивачем у позовній заяві та відповідачем у відзиві на позов, суд

ВСТАНОВИВ:

01.11.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «АСА» (позивач, постачальник») та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТИГР КЕЙТЕРІНГ» (відповідач, покупець) укладено договір поставки №058/15 (надалі – Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору постачальник зобов’язується передати у власність товар, а покупець прийняти та сплатити за товар, у кількості, асортименті та за цінами відповідно до видаткових накладних, на основі замовлення покупця на купівлю товару.

Пунктом 4.3. Договору встановлено, що оплата за товар проводиться покупцем протягом 10 календарних днів з моменту поставки товару на основі видаткової накладної.

Додатковою угодою до Договору від 31» грудня 2015 року, строк дії Договору було продовжено до 31 грудня 2018 року.

Дослідивши зміст укладеного Договору, суд дійшов висновку, що вказаний правочин за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).

Судом встановлено, що у період з 18.05.2018 по 04.06.2018 позивач, на виконання умов Договору здійснив ряд поставок товару відповідачу на загальну суму 83330 грн. 40 коп., що підтверджується наступними видатковими накладними:№ 2641 від 18 травня 2018 року на суму 12477,13 грн.; № 2642 від 18 травня 2018 року на суму 5552,03 грн.; № 2704 від 22 травня 2018 року на суму 2614,21 грн.; № 2748 від 22 травня 2018 року на суму 11193,50 грн.; № 2749 від 22 травня 2018 року на суму 4020,27 грн.; № 2850 від 25 травня 2018 року на суму 15284,77 грн.; № 2851 від 25 травня 2018 року на суму 4544,03 грн.; № 2887 від 29 травня 2018 року на суму 2903,84 грн.; № 2948 від 30 травня 2018 року на суму 7913,33 грн.; № 2949 від 30 травня 2018 року на суму 4243,37 грн.; № 3044 від 02 червня 2018 року на суму 6654,98 грн.; № 3045 від 02 червня 2018 року на суму 4159,33 грн.; № 3051 від 04 червня 2018 року на суму 1769,61 грн.

Судом встановлено, що відповідач сплатив всього 71566,48 грн., що підтверджується наступними платіжними дорученнями: №12023 від 18.06.2018 на суму 1000 грн. (оплата за товар згідно з накладною №2641 від 18.05.2018); №12559 від 02.08.2018 на суму 2000 грн. (оплата за товар згідно з накладною №2641 від 18.05.2018); №12597 від 06.08.2018 на суму 2000 грн. (оплата за товар згідно з накладною №2641 від 18.05.2018); №12649 від 08.08.2018 на суму 2000 грн. (оплата за товар згідно з накладною №2641 від 18.05.2018); №12752 від 15.08.2018 на суму 1000 грн. (оплата за товар згідно з накладною №2641 від 18.05.2018); №12774 від 17.08.2018 на суму 2000 грн. (оплата за товар згідно з накладною №2641 від 18.05.2018); №12885 від 23.08.2018 на суму 2000 грн. (оплата за товар згідно з накладною №2641 від 18.05.2018); №13056 від 07.09.2018 на суму 477,13 грн. (оплата за товар згідно з накладною №2641 від 18.05.2018); №13057 від 07.09.2018 на суму 1552,03 грн. (оплата за товар згідно з накладною №2642 від 18.05.2018); №13452 від 05.10.2018 на суму 2000 грн. (оплата за товар згідно з накладною №2642 від 18.05.2018); №13552 від 09.10.2018 на суму 2000 грн. (оплата за товар згідно з накладною №2642 від 18.05.2018); №13553 від 09.10.2018 року на суму 5000 грн. (оплата за товар згідно з накладною №2748 від 22.05.2018); №13753 від 19.10.2018 на суму 2000 грн. (оплата за товар згідно з накладною №2748 від 22.05.2018); №13797 від 22.10.2018 на суму 2000 грн. (оплата за товар згідно з накладною №2748 від 22.05.2018); №13988 від 05.11.2018 на суму 2193,50 грн. (оплата за товар згідно з накладною №2748 від 22.05.2018); №14137 від 13.11.2018 на суму 2000 грн. (оплата за товар згідно з накладною №2749 від 22.05.2018); №14234 від 21.11.2018 на суму 2020,27 грн. (оплата за товар згідно з накладною №2749 від 22.05.2018); №14236 від 21.11.2018 на суму 10384,77 грн. (оплата за товар згідно з накладною №2850 від 25.05.2018); №14235 від 21.11.2018 на суму 2614,21 грн. (оплата за товар згідно з накладною №2704 від 22.05.2018); №14263 від 22.11.2018 на суму 4900 грн. (оплата за товар згідно з накладною №2850 від 25.05.2018); №14264 від 22.11.2018 на суму 544,03 грн. (оплата за товар згідно з накладною №2851 від 25.05.2018); №14274 від 23.11.2018 на суму 4000 грн. (оплата за товар згідно з накладною №2851 від 25.05.2018); №14276 від 23.11.2018 на суму 3043,37 грн. (оплата за товар згідно з накладною №2949 від 30.05.2018); №14275 від 23.11.2018 на суму 2903,84 грн. (оплата за товар згідно з накладною №2887 від 29.05.2018); №14316 від 26.11.2018 на суму 3800 грн. (оплата за товар згідно з накладною №2948 від 30.05.2018); №14315 від 26.11.2018 на суму 1200 грн. (оплата за товар згідно з накладною №2949 від 30.05.2018); №14344 від 27.11.2018 на суму 4133,33 грн. (оплата за товар згідно з накладною №2948 від 30.05.2018); №14345 від 27.11.2018 на суму 800 грн. (оплата за товар згідно з накладною №3045 від 02.06.2018).

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що відповідач не здійснив оплату поставленого товару в повному обсязі відповідно до умов договору поставки № 058/15 від 01.11.2015, у зв’язку з чим позивач просить стягнути з відповідача основний борг у розмірі 60301,24 грн., пеню у розмірі 9769,01 грн., 3% річних у розмірі 1163,96 грн. та інфляційні втрати у розмірі 888,92 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 44537,32 грн. підлягає закриттю, інші вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом, на виконання Договору позивачем поставлено, а відповідачем прийнято товар на загальну суму 83330 грн. 40 коп., із яких відповідачем сплачено на користь позивача 71566,48 грн.

Судом встановлено, що позивач звернувся з даним позовом до суду 24.10.2018, що підтверджується відміткою про отримання Господарським судом міста Києва у правому нижньому куті першого аркушу позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «АСА».

За змістом ст. 251 Цивільного кодексу України, строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (ст. 252 Цивільного кодексу України).

За змістом ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як встановлено судом, пунктом 4.3. Договору встановлено, що оплата за товар проводиться покупцем протягом 10 календарних днів з моменту поставки товару на основі видаткової накладної.

З огляду на наведене, строк оплати за спірними видатковими накладними є таким, що настав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб‘єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов‘язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов‘язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується з нормами ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Судом встановлено, що відповідачем було частково виконано зобов’язання зі сплати заборгованості за поставлений позивачем товар за спірними видатковими накладними шляхом сплати позивачеві грошових коштів до звернення останнім до суду з даним позовом (24.10.2018), а саме у розмірі 27029,16 грн.

Також судом встановлено, що відповідачем було частково виконано зобов’язання зі сплати заборгованості за поставлений позивачем товар за спірними видатковими накладними шляхом сплати позивачеві грошових коштів після звернення останнім до суду з даним позовом (24.10.2018), саме у розмірі 44537,32 грн.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Суд зазначає, що закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми Господарського процесуального кодексу України можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до подання позову, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові.

За наведених обставин, з урахуванням поданих відповідачем доказів сплати грошових коштів у розмірі 44537,32 грн. після звернення позивачем з даним позовом до суду, враховуючи, що позивачем не надано будь-яких заперечень з приводу вказаних обставин, суд дійшов висновку про відсутність предмету спору у вказаній частині, у зв’язку із чим провадження у справі в частині стягнення заборгованості у розмірі 44537,32 грн. підлягає закриттю відповідно до п.2 ч.1 ст.231 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому, у позові позивач вказував на те, що сума заборгованості відповідача станом на дату подання позову становить 60301,24 грн.

В той же час, як встановлено судом, до звернення позивачем з даним позовом до суду відповідачем було всього сплачено на користь позивача 27029,16 грн., а не 23029,16 грн., як зазначав позивач, оскільки останнім не враховано дві оплати, здійснені відповідачем за платіжними дорученнями №13753 від 19.10.2018 на суму 2000 грн. (оплата за товар згідно з накладною №2748 від 22.05.2018) та №13797 від 22.10.2018 на суму 2000 грн. (оплата за товар згідно з накладною №2748 від 22.05.2018), копії яких подані разом з відзивом на позов.

При цьому, позивачем не надано суду відповіді на відзив щодо обставин, викладених у відзиві, а отже, позивач не заперечував проти факту часткового погашення заборгованості відповідачем.

З огляду на наведене, у відповідача станом на дату звернення позивачем з даним позовом до суду був відсутнім обов’язок зі сплати 4000,00 грн. заборгованості за видатковою накладною №2748 від 22.05.2018, оскільки така сума була сплачена відповідачем ще до звернення позивачем з позовом до суду, позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.

Відтак, станом на дату ухвалення рішення суду наявний обов’язок відповідача щодо сплати заборгованості за спірними видатковими накладними у розмірі 11763,92 грн., наявність вказаного обов’язку та обсяг заборгованості у розмірі 11763,92 грн. не були спростовані відповідачем, зокрема, останнім не надано суду доказів сплати грошових коштів у вказаному розмірі, у зв’язку з чим позов в частині вимог про стягнення основного боргу підлягає задоволенню частково, у розмірі 1173,92 грн.

Окрім наведеного розміру заборгованості позивачем заявлено до стягнення 888,92 грн. інфляційних втрат та 1163,96 грн. 3% річних за прострочення сплати вартості поставленого товару.

Відповідно до вимог ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд зазначає, що сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові. Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Згідно з Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України «Про інформацію» є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, судом встановлено, що вказаний розрахунок здійснено щодо кожного акта, з урахуванням встановленого Договором строку оплати та здійснених відповідачем оплат, визначений позивачем період нарахування є обґрунтованим, розрахунок є арифметично правильним, у зв’язку з чим позовні вимоги щодо стягнення 3% річних у розмірі 1163,96 грн. та інфляційних втрат у розмірі 888,92 грн. підлягають задоволенню.

Також позивачем заявлено до стягнення з відповідача 9769,01 грн. пені.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

Відповідно до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.ч. 2, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 6.2. Договору встановлено, що за несвоєчасну оплату товару покупець сплачує постачальнику пеню з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу.

Перевіривши розрахунок пені за прострочення оплати, з урахуванням встановленого у Договорі строку оплати, кінцевої дати нарахування, зазначеної у розрахунку позивача (19.10.2018), здійснених відповідачем оплат та встановлених законом обмежень щодо розміру пені, який не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, суд зазначає, що розрахунок позивача є обґрунтованим, з огляду на що позовні вимоги про стягнення пені у розмірі 9769,01 грн. підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами ст.ст. 76, 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати позивача по сплаті судового збору за розгляд вимог в частині стягнення заборгованості у розмірі 15763,92 грн. (за вирахуванням сум, провадження з розгляду яких підлягає закриттю), пені у розмірі 9769,01 грн., 3% річних у розмірі 1163,96 грн. та інфляційних втрат у розмірі 888,92 грн. покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог; судовий збір за розгляд вимог, провадження з розгляду яких підлягає закриттю, в силу ст. 7 Закону України «Про судовий збір» буде повернутий позивачеві у разі подання ним відповідного клопотання.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, п. 2 ч. 1 ст. 231, ст.ст. 236, 237, 238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Закрити провадження у справі в частині позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «АСА» про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Тигр Кейтерінг» основного боргу у розмірі 44537,32 грн.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Тигр Кейтерінг» (03680, м. Київ, проспект Перемоги, 49/2; ідентифікаційний код: 38420235) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «АСА» (02094, м. Київ, вул. Краківська, 18-А; ідентифікаційний код: 39340952) основний борг у розмірі 11763 (одинадцять тисяч сімсот шістдесят три) грн. 92 коп., 3% річних у розмірі 1163 (одна тисяча сто шістдесят три) грн. 96 коп., інфляційні втрати у розмірі 888 (вісімсот вісімдесят вісім) грн. 92 коп., пеню у розмірі 9769 (дев’ять тисяч сімсот шістдесят дев’ять) грн. 01 коп. та судовий збір у розмірі 576 (п’ятсот сімдесят шість) грн. 21 коп.

4. В іншій частині позову відмовити.

5. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Ю.В. Картавцева