Рішення № 79160309, 10.01.2019, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.01.2019 Справа № 904/4664/18За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Серединецьке», с. Мокіївці

До : Товариства з обмеженою відповідальністю «Агротек», м. Дніпро

Третя особа-1 без самостійних вимог на предмет спору: Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Кучер Аліна Анатоліївна , м. Дніпро

Третя особа-2 без самостійних вимог на предмет спору: Приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Яцишин Андрій Миколайович, м. Київ

Про : визнання виконавчого напису таким , що не підлягає виконанню

Суддя Васильєв О.Ю.

Секретар судового засідання Ільєнко В.Ю.

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача : Савчук Ю.М. ( адвокат, дов. №38\19-АБ від 02.01.19р.);

Від відповідача : Толоконов К.В. (адвокат, дог. №1/05-18 від 17.05.18р.);

Від третьої особи-1 : не з'явився ;

Від третьої особи-2: не з'явився ;

СУТЬ СПОРУ:

ТОВ «Серединецьке» (позивач) звернувся до суду з позовом до ТОВ «Агротек» (відповідач) про визнання виконавчого напису, який вчинений 27.09.18р. за №4043 приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Кучер А.А. таким, що не підлягає виконанню. Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на те, що вищезазначений виконавчий напис вчинено із порушенням норм чинного законодавства, оскільки виконавчий напис може вчинятися виключно щодо повернення лізингового майна, а не стягнення заборгованості за договором фінансового лізингу.

ТОВ «Агротек» (відповідач) заперечував проти задоволення позовних вимог, зазначаючи про хибність тверджень позивача про відносно того, що виконавчий напис здійснюється виключно щодо повернення майна, а не стягнення заборгованості за договором фінансового лізингу . Також зазначає, що звертаючись з цим позовом , позивач зобов'язаний був довести шляхом подання відповідних доказів обставини відсутності заборгованості за договором лізингу . Однак, всупереч наведеному, позивачем не здійснено власного контррозрахунку річних, не доведено суду іншого розміру заборгованості, ніж зазначена у виконавчому написі - тобто позивач не спростував належними та допустимими доказами, що сума заборгованості перед відповідачем є іншою, ніж та, що зазначена в спірному виконавчому написі.

Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Кучер А.А. ( третя особа-1 ) в письмових поясненнях зазначила, що спірний виконавчий напис нотаріуса було вчинено нею з додержанням вимог Закону України «Про нотаріат», Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України ( затвердженого Наказом Міністерства Юстиції від 22.02.2012 року №296\5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 22/02/12р. за №282/20595) та постанови Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999р. № 1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів».Окрім того, нотаріус надала для залучення до матеріалів справи копії документів , які подавалися відповідачем для вчинення оспорюваного виконавчого напису.

Приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Яцишин А. М. ( третя особа-2) витребуваних судом письмових пояснень не надав, до судових засідань неодноразово не з'явився , про час та дату слухання справи був повідомлений належним чином, що підтверджується відповідним поштовим повідомленням суду ( т.1, а.с.113, т.2, а.с.56, 62).

ТОВ «Серединецьке» (позивач) у відповіді на відзив проти тверджень відповідача заперечувало, посилаючись на те, що повідомлення про сплату заборгованості по лізинговим платежам від 10.08.18 р. вих. № 1008/18-2018/1юр та рахунок від 10.08.18 р. номер 1008/2018/1 ( які були надіслані відповідачем на адресу позивача) були неналежним чином оформлені, в них були відсутні: назва організації, яка склала документ, довідкова інформація про організацію, документи не скріплені підписом та печаткою, а в рахунку відсутні відомості про особу, яка склала документ, підпис та печатка . Тобто ці документи ( за твердженням позивача) були неналежним чином оформлені; у зв'язку з чим він не міг прийняти ці документи до виконання. Окрім того, зазначає, що ТОВ «Серединецьке» не погоджується з сумою заборгованості , яка зазначена відповідачем у відзиві на позов - в розмірі 10 774 105,39 гривень та є сумою до стягнення згідно виконавчого напису приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Кучер А.А., оскільки додаткова угода №5 від 30 березня 2018 року до договору фінансового лізингу №9АФ-14 від 14.03.2014 року не робить посилання на підпункт 8.1.1 договору фінансового лізингу №9АФ-14 від 14.03.2014 року із врахуванням додаткової угоди №2 від 15 травня 2015 року до договору фінансового лізингу №9АФ-14 від 14.03.2014 року; додаткова угода №5 від 30 березня 2018 року до договору фінансового лізингу №9АФ-14 від 14.03.2014 року не визначає відповідальність лізингоодержувача у вигляді пені, штрафів чи неустойки відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України. На підставі вищевикладеного, позивач зазначає, що він не визнає розмір основної заборгованості , обрахований на підставі додаткової угоди №5 від 30 березня 2018 року до договору фінансового лізингу №9АФ-14 від 14 березня 2014 року, в розмірі 10 774 105,39 гривень за виконавчим написом та наголошує, що спірний виконавчий напис здійснено з порушенням вимог чинного законодавства.

За клопотанням позивача розгляд справи відбувався в режимі відео конференції .

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін , господарський суд , -

ВСТАНОВИВ :

14.03.14 р. між ТОВ «Агротек» ( лізингодавець, відповідач) та ТОВ «Серединецьке» (лізингоодержувач, позивач) був укладений договір фінансового лізингу № 9АФ-14, в порядку та на умовах якого лізингодавець зобов'язався передати на умовах фінансового лізингу у платне користування предмет лізингу ( майно) , а лізингоодержувач - прийняти предмет лізингу та сплачувати лізингові платежі ; найменування, марка, модель , ціна одиниці, кількість і загальна вартість майна на момент укладення договору наведені в додатку №1 «Специфікація». (п.1.1. договору). Відповідно до умов договору та специфікації майна до нього (т.2., зворотній бік а.с.21) лізингоодержувач (позивач) прийняв у лізингодавця (відповідача) по акту приймання-передачі від 24.03.14р. (в редакції додаткової угоди від 01.04.14р., т.2., а.с.25) у платне користування майно (техніку) , а саме: оприскувач John Deere 4730, сер.№1Т04730ХED0028851, 2013 р.в., вартістю 329 600, 00 доларів США, з урахуванням ПДВ, що дорівнювала 3 550 535, 51 грн. з урахуванням ПДВ; оприскувач John Deere 4730, сер.№1Т04730ХTD0028853, 2013 р. в., вартістю 329 600, 00 доларів США, з урахуванням ПДВ, що дорівнювала 3 550 535, 51 грн. з урахуванням ПДВ; та оприскувач John Deere 4730, сер.№1Т04730ХРD0028854, 2013 р.в., вартістю 329 600, 00 доларів США, з урахуванням ПДВ, що дорівнювала 3 550 535, 51 грн. з урахуванням ПДВ. Всього майна з урахуванням ПДВ в доларах США на суму 988 800, 00 та в гривневому еквіваленті з урахуванням ПДВ на суму 10 651 606, 53 грн. (т.2., а.с.26).

У відповідності до п. 3.3 договору, розмір, склад, терміни сплати лізингових платежів встановлюються в Графіку. Сума чергового лізингового платежу є гривневим еквівалентом відповідної суми (в доларах США), зазначеної в Графіку, виходячи з міжбанківського курсу на дату, що передує даті сплати Лізингоодержувачем чергового лізингового платежу, зазначеного в Графіку (надалі -міжбанківський курс Графіку). Такий порядок застосовується до усіх лізингових платежів та будь-яких інших сум, які підлягають сплаті або залишаються несплаченими, згідно з договором.

Відповідно до п. 8.1.1 договору (у редакції додаткової угоди №2 від 13.07.16 р. у випадку, якщо лізингоодержувач порушить строк оплати будь-якого лізингового платежу, який встановлений в Графіку, лізингоодержувач несе відповідальність перед лізингодавцем у вигляді сплати 365 (трьохсот шістдесяти п'яти) процентів річних від суми простроченого лізингового платежу (відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України) (т.2.,а.с.20-21)

З матеріалів справи вбачається, що 30.03.18р. сторонами було укладено додаткову угоду №5 від 30.03.18р. до вищезазначеного договору фінансового лізингу , відповідно до п. 3 якої сторони погодили, що прострочену заборгованість по сплаті чергових лізингових платежів (включаючи штрафні санкції за договором) згідно Графіку внесення лізингових платежів за період лютий 2015 - листопад 2017 року в розмірі 735 464,50 доларів США, що складається з: суми, яка компенсує частину вартості предмету лізингу - 640 302,91 доларів США; платежу як винагороди (комісія) за отримане у лізинг майно - 25 257,96 доларів США; штрафних санкцій - 69 903,63 доларів США, лізингоодержувач зобов'язується сплатити у наступному порядку:

1) 166 928,84 доларів США - в строк до 20.04.2018 р.;

2) 166 928,84 доларів США - в строк до 20.05.2018 р.;

3) 211 164,99 доларів США - в строк до 20.07.2018 р.;

4) 105 443,39 доларів США - в строк до 20.11.2018 р.;

5) 52 721,69 доларів США - в строк до 20.03.2019 р.;

6) 26 360,85 доларів США - в строк до 20.05.2019 р.;

7) 5 915,90 доларів США - в строк до 20.06.2019 р. (т.2, а.с.29).

Таким чином, підписавши вищезазначену додаткову угоду, позивач ( лізингоодержувач) визнав станом на 30.03.18р. існування простроченої заборгованості з лізингових платежів перед відповідачем; та одночасно - підтвердив неналежне виконання ним своїх зобов'язань за вищезазначеним договором фінансового лізингу.

За твердженням відповідача ( не спростованим позивачем жодними доказами ) після підписання сторонами додаткової угоди №5 від 30.03.18р. лізингоодержувач (позивач) не здійснив оплату, зокрема, платежу в розмірі 211 164,99 доларів США, що за Міжбанківським курсом на 09.08.2018 року становило 5 736 296,95 грн. Станом на 10.08.2018 року загальна прострочена заборгованість лізингоодержувача перед лізингодавцем за квітень, травень та липень 2018 року (з урахуванням платежу в розмірі еквіваленту 211 164,99 доларів США) становила еквівалент 290 882,78 доларів США, що за Міжбанківським курсом станом на 09.08.2018 року становило 7 901 830,69 грн.

Як вбачається із змісту наданих на вимогу суду приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Кучер А.А, документів: 27.09.18р. ТОВ «Агротек» звернулося до приватного нотаріуса Дніпровського нотаріального округу Кучер А.А. із заявою вих.№2709/18-1 від 27.09.18р. про вчинення виконавчого напису , в якій просило, посилаючись на приписи ст. 87 ЗУ «Про нотаріат», ст. 10 ЗУ «Про фінансовий лізинг», пункт 8 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безпірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів ( затвердженою постановою КМУ від 29.06.1999р. №1172) вчинити виконавчий напис щодо стягнення з ТОВ «Серединецьке» на користь ТОВ « Агротек» заборгованості по сплаті лізингових платежів в сумі 7 901 830, 69 грн. , суми процентів річних у розмірі 2 872 274, 70 грн., загалом 10 775 105, 39 грн. за договором фінансового лізингу №9АФ-14 від 14.03.14р. ; період, за який проводиться стягнення: з 21.04.18р. по 27.09.18р. (т.2., а.с.19).

Під час дослідження судом наданих нотаріусом документів вбачається , що до заяви від 27.09.18 р. вих. № 2709/18-1 ТОВ «Агротек» було надано : договір фінансового лізингу №9АФ-14 ( т.2., а.с.20-21 ) ; специфікація майна ( т.2., зворотній а.с. 21); графік внесення лізингових платежів (т.2, а.с.22); додаткова угода №1 від 01.09.14р. до договору фінансового лізингу (т.2, а.с.23); додаткова угода №2 від 15.05.15р. до договору фінансового лізингу (т.2, а.с.24, 27); додаткова угода до Акту приймання-передачі до договору фінансового лізингу (т.2, а.с.25); акт приймання-передачі від 24.03.14р. ( т.2, а.с.26); додаткова угода №4 від 13.07.16р. до договору фінансового лізингу (т.2., а.с.28); додаткова угода №5 від 30.03.18р. до договору фінансового лізингу (т.2., а.с.29); повідомлення про сплату заборгованості по лізингових платежам вих.№1008/18-2018/1юр від 10.08.18р., яке було надіслане відповідачем на адресу позивача (т.2, а.с.30); рахунок №1008/2018/1 від 10.08.18р. на сплату заборгованості в розмірі 10 774 105, 39 грн. (т.2, а.с.31); докази надіслання та отримання ТОВ «Серединецьке» вищезазначеного повідомлення та рахунку ( опис вкладення до цінного листа , накладна, фіскальний чек , поштове повідомлення , т.2, а.с.32-35); розрахунок заборгованості за договором 9АФ-14 від 14.03.14р. (т.2, а.с.36); довідка АБ «Південний» вих.№172-47110БТ від 27.09.18р. (т.2, а.с.37-40); витяг з ЄДР станом на 27.09.18р. (т.2,а.с.41-47); опис документів, що надаються юридичною особою державному реєстратору для проведення реєстраційної дії ТОВ «Агротек» (т.2, а.с.48); статут ТОВ «Агротек» (т.2 , а.с.49-52); протокол загальних зборів учасників №20-05/16 від 20.05.16р. (т.2, а.с.53); наказ про призначення директора ТОВ «Агротек» №77 від 22.05.2007р. (т.2, а.с.54); копія паспорту на ім'я Бондаренко Р.Є. (т.2, а.с.55). На підставі вищезазначених документів 27.09.18р. приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Кучер А.А. було вчинено оспорюваний виконавчий напис (який зареєстрований у реєстрі за №4043) про стягнення з ТОВ «Серединецьке» на користь ТОВ «Агротек» заборгованості по сплаті лізингових платежів в сумі 7 901 830, 69 грн., суми процентів річних у розмірі 2 872 274, 70 грн., загалом 10 774 105, 39 грн. за договором фінансового лізингу №9АФ-14 від 14.03.14р. (т.2, а.с.18)

Як зазначалось вище, обґрунтовуючи підстави позову, позивач посилається на те, що оспорюваний виконавчий напис було вчинено нотаріусом із порушенням норм чинного законодавства ( оскільки на думку позивача виконавчий напис може вчинятися виключно для витребування майна у зв'язку із відмовою лізингодавця від договору фінасового лізингу, а не для стягнення заборгованості за договором фінансового лізингу , від якого лізингодавець не відмовився ). Також позивач не погоджується з сумою заборгованості по лізинговим платежам , вказаним у цьому виконавчому напису ( в розмірі 10 774 105,39 грн.) та вважає , що сума річних не підлягає стягненню у безспірному порядку. Але суд вважає такі твердження позивача помилковими , виходячи з наступного .

Відповідно до п.8 Постанови Пленуму ВГСУ від 24.10.11 р. № 10 «Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам » : …Виходячи з приписів частини другої статті 50 Закону України «Про нотаріат» ( 3425-12 ), право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, а також нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

Спори між боржниками і стягувачами, а також спори за позовами інших осіб, прав та інтересів яких стосуються нотаріальні дії чи акт, у тому числі про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, про повернення стягнутого за виконавчим написом, вирішуються господарським судом за позовами боржників або зазначених осіб до стягувачів, якщо суб'єктний склад сторін відповідного спору відповідає приписам статті 1 ГПК ( 1798-12 ). При цьому за змістом статей 1, 2, 18, 22, 27 ГПК ( 1798-12 ), статей 1 і 3 названого Закону ( 3425-12 ) нотаріус не може бути відповідачем у господарському процесі, а залучається до участі в ньому як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

Водночас слід мати на увазі, що до господарського суду не можуть оскаржуватися дії нотаріуса щодо вчинення виконавчого напису, коли йдеться виключно про порушення нотаріусом правил вчинення відповідної нотаріальної дії і при цьому позивачем не порушується питання про захист права, заснованого на приписах цивільного чи господарського законодавства.

Таким чином , звертаючись до господарського суду з позовом про визнання виконавчого напису таким , що не підлягає виконанню , позивач повинен довести , що оспорюваним виконавчим написом порушені його права , засновані на приписах цивільного чи господарського законодавства.

Відповідно до вимог п.5 ч.1 ст.10 ЗУ «Про фінансовий лізинг» : лізонгодавець має право ( поміж іншим ) стягувати з лізингоодержувача прострочену заборгованість у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса .

Згідно зі ст. 87 Закону України «Про нотаріат» : для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Статтею 88 цього Закону визначено умови вчинення виконавчих написів: нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.

Відповідно до глави 16 «Вчинення виконавчих написів» «Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України» ( затверджено Наказом Мінюста України 22.02.2012 р. № 296/5 ) : для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів ( п.1.1.) Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, установлюється Кабінетом Міністрів України ( п.1.2.) Згідно з п.2.1. для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача ( п.2.2.)

Згідно до вимог п.3.1. нотаріус вчиняє виконавчі написи: якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.

Таким чином , наведені вище правові норми свідчать про те , що лізингодавець має право звернутися до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису з метою стягнення заборгованості або іншої відповідальності боржника у разі порушення лізингоодержувачем обов'язку щодо своєчасної сплати лізингових платежів ; при цьому закон не вимагає від лізингодавця відмовлятися від такого договору фінансового лізингу.

Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог ТОВ «Серединецьке», оскільки оспорюваний виконавчий напис було вчинено приватним нотаріусом з дотримання норм чинного законодавства України; а позивачем не надано належних доказів на підтвердження відсутності у нього заборгованості перед відповідачем за договором фінансового лізингу.

На підставі вищевикладеного , керуючись вимогами Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»; ст.ст. 13, 75, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 ГПК України, господарський суд , -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі , судові витрати покласти на позивача .

Відповідно до вимог ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно до вимог ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення . Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду , зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення .

Відповідно до вимог ст. 257 ГПК України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції .

Суддя Васильєв О.Ю.

Повне рішення складено14.01.2019р.