Рішення № 79153578, 03.12.2018, Дніпровський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Запоріжжя)

Дата документу 03.12.2018

Справа № 334/6749/17

Провадження № 2/334/1303/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2018 року Ленінський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Турбіної Т.Ф., при секретарі Лиходід А.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Запоріжжі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства ОСОБА_1 банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2017 року Публічне акціонерне товариство ОСОБА_1 банк «ПриватБанк», яке згідно Наказу Міністерства фінансів України № 519 від 21.05.2018 року змінило зазву на Акціонерне товариство ОСОБА_1 банк «ПриватБанк», звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в обґрунтування якого зазначає, що відповідно до укладеного між сторонами кредитного договору без номеру від 10.11.2013 року відповідач отримав кредит у розмірі 2800,00 грн. на платіжну картку у вигляді встановленого кредитного ліміту зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,0% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відмповідає строку дії картки.

Позивачем умови кредитного договору були виконані в повному обсязі.

Відповідач взяті на себе обов’язки, щодо виконання умов договору належним чином не виконував, у зв’язку з чим станом на26.09.2017року виникла заборгованість по сплаті кредиту в розмірі 79384,79 грн. яка складається з: заборгованості за кредитом – 3099,20 грн.; заборгованості по процентам за користування кредитом – 67685,97 грн.; заборгованості за пенею та комісією – 4343,20 грн.; штрафів відповідно до п. 2.1.1.7.6 Умов та Правил надання банківських послуг: фіксованої частини – 500,00 грн.; процентної складової – 3756,42 грн.

У зв’язку з викладеним позивач, просить стягнути з ОСОБА_2 суму заборгованості за кредитним договором та понесені судові витрати у розмірі 1600,00 грн.

У відзиві на позов відповідач зазначив, що вимоги Банку про стягнення з нього кредитної заборгованості не визнає, обґрунтовуючи це тим, що він дійсно 10.11.2013 отримав грошові кошти у розмірі 2800,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою за користування кредитом 30,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки, який діяв до червня 2017 року. Знявши з карточки грошові кошти, він протягом всього строку до дня звернення Банку з вказаним позовом до суду жодного разу не погашав заборгованість за кредитним договором, а тому просить суд застосувати до вимог позивача позовну давність та відмовити в задоволенні позову.

Крім того зазначив, що Умови і Правила, пунктом 1.1.7.31 яких встановлено позовну давність тривалістю в п’ятдесят років, не містять його особистого підпису, при цьому в долучених до матеріалів справи письмових документах відсутні докази того, що підписуючи Анкету-Заяву позичальника, ОСОБА_2 розумів саме ці Умови, а також те, що ці Умови містили збільшений строк позовної давності в момент підписання Анкети-заяви, або в подальшому такі Умови щодо збільшення строку позовної давності не змінювались. Тобто позивачем не надано належних доказів того, що відповідач був належним чином (під особистий підпис) ознайомлений з Умовами, Правилами та Тарифами Банку, оскільки єдиним документом, який від підписав це була Анкета-Заява.

19.07.2018 на адресу суду від відповідача надійшла письмова заява про застосування позовної давності до вимог Банку щодо стягнення боргу.

У відповіді на відзив представник позивача зазначив, що відповідачем було підписано заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг, в якій зазначено, що підписавши цю заяву, ОСОБА_2 ознайомилась та згоден з Умовами та Правилами надання банківських послуг, в тому числі з Умовами та Правилами обслуговування по платіжним карткам, розташованим на сайті банку, Тарифами банку, які разом з цією заявою складають Договір банківського обслуговування. Окрім цього, зазначено що відповідачу було надано для ознайомлення Умови та Правила в письмовому вигляді, ознайомлення з чим засвідчується власним підписом відповідача в Заяві про приєднання. Отже, враховуючи вищевикладене, заява про приєднання до Умов та Правил з Умовами та Правилами надання банківських послуг, Тарифами, що розташовані на офіційному сайті Банку складають Договір про надання банківських послуг, а крім того, виконання позичальником умов кредитного договору засвідчує його волю до настання відповідних правових наслідків, передбачених кредитним договором.

З наданого до позову карткового рахунку вбачається, що відповідачу було встановлено кредитний ліміт, яким останній скористався, тобто отримав грошові кошти через банкомат, а отже кредитну карту «Універсальна» він дійсно отримав. У виписці з банківського рахунку міститься інформація про рух коштів на балансі карткового рахунку відповідача.

Оскільки банк надав кошти шляхом встановлення кредитного ліміту, таким чином між банком і ОСОБА_2 було укладено договір і є всі законні підстави для стягнення заборгованості з відповідача. Відповідач був ознайомлений з Умовами та правилами надання банківських послуг, згідно Наказу Банку від 06.03.2010 року, яким були затвердженні зазначені у позові Умови та Правила надання банківських послуг. У заяві, підписаній ОСОБА_2, зазначено, що підписавши цю заяву, він ознайомився та згоден з Умовами та Правилами надання банківських послуг, в тому числі з Умовами та Правилами обслуговування по платіжним карткам, розташованим на сайті банку, Тарифами банку, які разом з цією заявою складають Договір банківського обслуговування. Окрім цього, зазначено що відповідачу було надано для ознайомлення Умови та Правила в письмовому вигляді, ознайомлення з чим засвідчується власним підписом в Заявка про приєднання. Більш того, згідно Заяви ОСОБА_2, він був зобов’язаний самостійно ознайомлюватися зі всіма змінами Умов та Правил надання банківських послуг та Тарифів на сайті Приватбанку. Таким чином, твердження відповідача, що в матеріалах справи відсутні докази ознайомлення його з Умовами та Правилами надання банківських послуг не відповідають дійсним обставинам справи.

Крім того, по даному договору відкрито картковий рахунок, встановлено кредитний ліміт на картку, видано картку, а сума обов’язкового мінімального щомісячного платежу залежить від суми використаного кредитного ліміту. Згідно Умов та Правил картковий рахунок – це поточний рахунок, на якому враховуються операції по платіжній картці - спеціальному платіжному засобі у вигляді емітованої в установленому законом порядку пластикової або іншого виду картки, яка використовується для ініціалізації переводу коштів з рахунку клієнта тощо. Згідно Умов обслуговування банк відкрив Клієнту картрахунок, видав картку, їх вид та строк дії визначено в Заяві та в Пам’ятці клієнта. Дія договору пролонгується кожні 12 місяців, картковий рахунок діє до повного виконання, а строк дії картки зазначено на самій картці. З огляду на вищевказане, кредитний договір чинний, а заперечення ОСОБА_2 нічим не обґрунтовані.

Щодо нарахування неустойки вказується, що сторони досягли згоди і уклали кредитний договір, в якому передбачили умови сплати пені та штрафу. Нарахування пені за кредитними картами здійснюється відповідно до Наказу СП-2013-6500941 от 28.01.2013 року у розмірі 50 грн., яка нараховується щомісячно у разі виникнення простроченої заборгованості по кредиту на суму від 100 грн. 05.07.2013 року Наказом СП-2013-6783906 внесені зміни в тарифи банківського обслуговування щодо розміру пені, а саме: у разі виникнення простроченої заборгованості на протязі одного місяця - сплачується пеня в розмірі 50 грн., а у разі виникнення простроченої заборгованості другий місяць поспіль - сплачується пеня в розмірі 100 грн. Також сторони за договором передбачили у разі порушення позичальником термінів платежів по будь-якому з грошових зобов’язань більше ніж на 120 днів, Банком нараховується штраф за формулою: 500 грн. + 5 % від заборгованості за кредитом, що передбачено п. 8.6 Умов та Правил надання банківських послуг.

За таким договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту, перебіг позовної давності щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі - зі спливом останнього дня місяця дії картки, а не закінченням строку дії договору. Такий висновок узгоджується з правовими позиціями Верховного Суду України, викладеними у постанові від 19 березня 2014 року по справі № 6-14цс14 та постанові від 18 червня 2014 року по справі №6-61 цс 14. За висновками Верховного Суду України про застосування ст. 257 ЦК України до правовідносин, у яких використовуються платіжні картки як спосіб надання/отримання кредитних коштів, викладеними у вищезазначених постановах, за таким договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту, перебіг позовної давності щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту у повному обсязі - зі спливом останнього дня місяця дії картки, а не закінченням строку дії договору.

Згідно з довідкою про карти клієнта, ОСОБА_2 отримав картку № 5211537452318285, термін дії якої до останнього дня червня 2017 року. Керуючись правовими позиціями ВСУ, які викладені в постановах від 19 березня 2014 року № 6-14цс14 та від 18 червня 2014 року №6-61нс14 встановлено, що перебіг позовної давності щодо повернення кредиту у повному обсязі починається зі спливом останнього дня місяця дії картки, тобто з 30.06.2017 року, а Банком подано позовну заяву до суду 17.10.2017 року, тобто в межах строку позовної давності.

Відповідно до умов договору, а саме: п. 1.1.7.31, строк позовної давності за кредитним договором, щодо вимог про повернення кредиту, відсотків, винагороди, неустойки (пені та штрафів) був збільшений до 50 років.

З огляду на вищевказане, представник позивача просить задовольнити позов та стягнути з ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором б/н від 10.11.2013 року у розмірі 79384,79 грн. та судові витрати у розмірі 1600,00 грн.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив задовольнити їх у повному обсязі.

Відповідач в судовому засіданні заперечував проти позову, просив застосувати позовну давність. Представник відповідача – адвокат ОСОБА_3 в судовому засіданні в обґрунтування заперечень проти позову додатково пояснив, що до позовної заяви додано розрахунок суми заборгованості станом на 26.09.2017, однак у позові не зазначено строк, з якого на думку позивача, почався відлік нарахування заборгованості за кредитом, по процентам за користування кредитом, за пенею та комісією, а також штрафів. Зважаючи, що розрахунок заборгованості відображено з моменту надання та отримання кредитної послуги (10.11.2013), то ця заборгованість виникла у період з 10.11.2013 по 26.09.2017. За пунктом 1.1.7.31 Умов та Правил надання банківських послуг встановлено позовну давність тривалістю в п’ятдесят років, але позивачем не надано жодного письмового (як того вимагає ст.259 ЦК України) доказу того, що ОСОБА_2 був обізнаний про збільшення строку позовної давності. З огляду на вищевказане, просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог, у зв’язку з пропуском строку позовної давності, оскільки початок її перебігу співпадає з моментом виникнення у зацікавленої особи права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд. Отже у разі неналежного виконання позичальником зобов’язань за кредитним договором позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначене періодичними платежами, повинна обчислюватись з моменту настання строку погашення чергового платежу. Зважаючи на те, що платежів за кредитним договором взагалі не здійснювалось, тобто датою першого чергового платежу було 26.12.2013, а з позовом ОСОБА_1 звернувся лише у жовтні 2017 року, то необхідно прийти до висновку, що строк позовної давності сплив.

За таким договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк погашення кредиту, перебіг позовної давності (ст. 257 ЦК України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі зі спливом останнього дня місяця дії картки, а не закінчується строком дії договору. З урахуванням вищевказаного просить відмовити в задоволенні позову у повному обсязі.

Суд, вислухавши пояснення учасників процесу, вивчивши матеріали справи та з’ясувавши обставини, на які позивач посилався як на підставу своїх вимог, дослідивши письмові докази, приходить до наступних висновків.

Згідно зі ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно зі ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст.ст. 76, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказами327\8чні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

10.11.2013 між Публічним акціонерним товариством ОСОБА_1 «ПриватБанк», яке згідно Наказу Міністерства фінансів України № 519 від 21.05.2018 року змінило зазву на Акціонерне товариство ОСОБА_1 банк «ПриватБанк», та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір без номеру, на підставі якого відповідач отримав грошові кошти в розмірі 2800,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,0% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

ОСОБА_2 підтвердив свою згоду на те, що підписана ним 10.11.2013 Анкета-заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг складає між ним і Банком Договір, про що свідчить підпис Відповідача у заяві. Відповідно до умов договору, погашення заборгованості здійснюється в наступному порядку: щомісяця, в період сплати, Позичальник повинен надавати Банку грошові кошти (щомісячний платіж) для погашення заборгованості за Кредитом, яка складається із заборгованості за Кредитом, відсотками, комісією, а також інші витрати згідно Умов.

З анкети-заяви вбачається, що ОСОБА_2 висловив згоду про укладення договору шляхом отримання кредитної картки «Універсальна» та особистим підписом засвідчив згоду з тим, що ця заява, разом із Пам’яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить між ним та Банком Договір про надання банківських послуг. Також у документі зазначено, що позичальник ознайомився і згоден з Умовами та Правилами надання банківських послуг та Тарифами банку, які були надані йому для ознайомлення в письмовому вигляді. Відповідно до Умов та правил надання банківських послуг, підписання даного договору є прямою і безумовною згодою позичальника щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту, встановленого банком.

Відповідно до положень ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Частиною 1 ст. 634 ЦК України визначено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитор) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави (ст.ст.1046-1053), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Відповідно до ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.

Частиною 2 статті 1054 ЦК України передбачено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України, тобто норми про договір позики.

Частиною 1 статті 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором. Згідно ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Сторони зобов'язані дотримуватися умов укладено договору та виконувати взяті на себе зобов'язання у встановлений договором строк (термін) його виконання, що передбачено ст.ст. 526, 530 ЦК України.

Згідно з п. 2.1.1.2.1. Умов та правил надання банківських послуг, для надання послуг банк видає клієнту картку. Датою укладення договору є дата отримання картки, зазначена в заяві.

Згідно з п. 2.1.1.2.11 Картка діє до останнього місяця, вказаного на лицевій стороні картки, включно.

Згідно з Умовами та правилами надання банківських послуг, після отримання банком від клієнта необхідних документів, а також заяви, банк проводить перевірку наданих документів і приймає рішення про можливість встановлення кредитного ліміту на кредитну картку. Клієнт дає згоду на те, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням банку і клієнт дає право банку в будь-який момент змінити (зменшити, збільшити або анулювати) кредитний ліміт. Підписання цього договору є пряма і безумовна згода клієнта відносно прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту встановленого банком (п.п. 2.1.1.2.3, 2.1.1.2.4 Умов та правил надання банківських послуг).

Згідно з положеннями п. 2.1.1.5.5 вищевказаних Умов і правил надання банківських послуг, які є невід'ємною частиною укладеного сторонами кредитного договору, відповідач мав погашати заборгованість за кредитом, відсотки за його використання, перевитратами платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбаченим цим Договором.

В ході судового розгляду встановлено, що зобов’язання щодо надання коштів за вказаним кредитним договором банком були виконані. Відповідачем не заперечується факт отримання картки банку та отримання кредиту. Так, ОСОБА_2 згідно кредитного договору б/н від 10.11.2013 отримав картку №5211537452318285.

Клієнт зобов'язався за умовами Тарифів щомісячно в строк до 25 числа місяця, наступного за звітним, здійснювати платежі на погашення заборгованості за кредитним лімітом, а розмір мінімального щомісячного платежу складає 7% від заборгованості на кінець попереднього місяця, але не менше 50 грн., з 01.04.2014 – 5% від заборгованості, але не менше 100,00 грн.

ОСОБА_2 взяті на себе обов’язки за кредитним договором не виконав, з часу отримання кредиту жодного платежу на погашення заборгованості ним здійснено не було.

Згідно розрахунку заборгованості, станом на 26.09.2017 виникла заборгованість по сплаті кредиту в розмірі 79384,79 грн., яка складається з: заборгованості за кредитом – 3099,20 грн.; заборгованості по процентам за користування кредитом – 67685,97 грн.; заборгованості за пенею та комісією – 4343,20 грн.; штрафів відповідно до п. 2.1.1.7.6 Умов та Правил надання банківських послуг: фіксованої частини – 500,00 грн.; процентної складової – 3756,42 грн.

За умовами кредитного договору остаточний строк повернення кредиту відповідає строку дії кредитної картки.

Відповідно до довідки ПАТ КБ «ПриватБанк» термін дії кредитної картки - останній день червня 2017 року.

Згідно п. 2.1.1.5.6 Умов надання банківських послуг, - у разі невиконання зобов'язань за Договором, на вимогу Банку позичальник зобов'язаний виконати зобов'язання з повернення Кредиту (у тому числі простроченого кредиту та Овердрафту), оплати Винагороди Банку.

Пунктом 2.1.1.12.4; 2.1.1.12.6.4 Умов та правил передбачено, що у випадку наявності простроченого кредиту (овердрафту) строком повернення кредиту у повному об'ємі є 211 день з моменту виникнення такої заборгованості. У випадку непогашення суми простроченого кредиту (кредитного ліміту, кредитної лінії), овердрафту або його частки більш як 210 днів увесь кредит вважається простроченим.

Аналіз руху коштів позичальника свідчить про те, що з часу отримання кредитних коштів у листопаді 2013 року відповідачем не здійснювалося жодних платежів на погашення кредиту за цим договором. Таким чином, згідно умов договору, з 26 грудня 2013 року у відповідача утворилася прострочена заборгованість.

Отже, у відповідності з п.2.1.12.4; 2.1.1.12.6.4 Умов та правил у зв'язку із наявністю простроченого кредиту (овердрафту) строком повернення кредиту у повному об'ємі є 211 день з моменту виникнення такої заборгованості, тобто через 211 день, починаючи з 26 грудня 2013 року, відповідач повинен був погасити весь кредит.

З відповідним позовом до суду ОСОБА_1 звернувся 17.10.2017.

Заперечуючи проти позову, відповідач просить про застосування строків позовної давності.

Згідно зі статтями 526, 530, 610, частиною першою статті 612 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

При цьому початок перебігу позовної давності пов'язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними подіями (фактами), які свідчать про порушення прав особи (стаття 261 ЦК України).

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

У разі неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредиту, погашення якого відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.

Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом України в постанові від 30 вересня 2015 року у справі № 6-154цс15. Зазначена правова позиція зазначена в постанові Верховного суду України від 30 вересня 2015 року №6-154цс15, а також в постанові Верховного Суду від 28.02.2018 року по справі №638/10895/14-ц.

Посилання представника позивача на те, що строк дії кредитної картки, а отже і строк повернення всієї суми кредиту, останній день червня 2017 року, є неспроможними. За умовами і правилами надання банківських послуг такий порядок погашення кредиту передбачений у випадку регулярного поповнення позичальником платіжної картки. У спірних правовідносинах застосуванню підлягає п. 2.1.1.12.4; 2.1.1.12.6.4 Умов, яким передбачено, що у відповідності до ст.212 ЦК України у випадку наявності простроченого кредиту (овердрафту) строком повернення кредиту у повному об'ємі є 211 день з моменту виникнення такої заборгованості. У випадку непогашення суми простроченого кредиту (кредитного ліміту, кредитної лінії), овердрафту або його частки більш як 210 днів увесь кредит вважається простроченим.

Як встановлено судом, у листопаді 2013 року відповідач отримав кредит (кінцевий термін повернення якого відповідає строку дії картки) у виді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, жодний платіж на погашення кредитної заборгованості з того часу не здійснювався, і згідно розрахунку заборгованості з 26 грудня 2013 року у нього утворилася прострочена заборгованість, а тому за п.п. .2.1.12.4; 2.1.1.12.6.4 Умов і правил строк повернення кредиту у повному об'ємі є 211 день з моменту виникнення такої заборгованості, тобто до 24.07.2014 відповідач повинен був погасити весь кредит, а з позовом до суду банк звернувся 17.10.2017, тобто з пропуском позовної давності, про застосування якої заявлено відповідачем у справі.

При цьому, виходячи з вимог ч.1 ст.259, ст.207 ЦК України, суд відхиляє доводи представника позивача щодо застосування умов договору про збільшення строку позовної давності для вимог банку по поверненню кредиту і інших виплат до 50 років (п. 1.1.7.31 Умов), оскільки письмова домовленість сторін про збільшення позовної давності відсутня, у анкеті-заяві позичальника домовленості сторін щодо збільшення строку позовної давності немає.

З наведених підстав у задоволенні позову слід відмовити у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 7, 10, 13, 89, 247, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Акціонерного товариства ОСОБА_1 банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду через Ленінський районний суд м. Запоріжжя шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Складення повного судового рішення – 10 грудня 2018 року.

Суддя: Турбіна Т. Ф.