Рішення № 79153301, 10.01.2019, Слобідський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Комінтернівський районний суд м. Харкова)

Провадження № 2/641/153/2019 Справа № 641/3461/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 січня 2019 року м. Харків

Комінтернівський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого - судді - Фанда О.А.,

за участю секретаря судових засідань - Нагорної М.Р.,

позивача - ОСОБА_2,

представника відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_4,

представника відповідача Фонду гарантування вкладів фізичних осіб - Музичук Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Харкові цивільну справу за позовом

ОСОБА_2 до ОСОБА_3, Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації у акціонерному товаристві «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, треті особи: приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Зінченко Римма Павлівна, ОСОБА_10 про визнання договору іпотеки недійсним, -

в с т а н о в и в:

В травні 2018 року ОСОБА_2 звернувся до суду з вказаним позовом.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на те, що 11 квітня 2007 року між ОСОБА_10 та ОСОБА_3 укладено договір купівлі - продажу квартири АДРЕСА_1.

11 липня 2007 року ВАТ «Кредитпромбанк» надало ОСОБА_3 кредит на купівлю квартири в розмірі 80000 доларів США.

В забезпечення належного виконання грошових зобов'язань за договором кредиту цього ж дня між ВАТ «Кредитпромбанк» та ОСОБА_3 укладено договір іпотеки та передано в іпотеку квартиру АДРЕСА_1.

Позивач зазначав, що форма і зміст договору іпотеки не відповідає вимогам закону, реєстрація права власності на квартиру здійснена ОСОБА_3 більш ніж через рік після укладення договору купівлі-продажу, що є порушенням ч. 4 ст. 334 ЦК України, а отже на момент вчинення правочину ОСОБА_3 не мав права передавати вказану квартиру в іпотеку Банку. Отже нотаріус не мав права 12 квітня 2017 року вносити відомості про обтяження до реєстру прав власності на нерухоме майно.

22 січня 2010 року ВАТ «Кредитпромбанк» та ОСОБА_3 уклали додатковий договір № 1 до договору іпотеки, відповідно до якого кінцевий строк погашення кредиту змінений до 22 січня 2010 року.

Позивач зазначав, що 22 січня 2010 року сплив строк дії договору іпотеки. Жодного платежу на виконання договору кредиту ОСОБА_3 не здійснив, а ВАТ «Кредитпромбанк» не вчинив жодних дій щодо звернення стягнення на заставлене майно, що підтверджує недійсність договору іпотеки. Крім цього, підписи іпотекодавця відсутні на кожній зі сторінок договору іпотеки та додатковому договорі до нього.

Посилаючись на вказані обставини, а також на вимоги ст.ст. 203, 215 ЦК України, позивач просив визнати недійсним договір іпотеки від 11 квітня 2017 року.

Ухвалою Комінтернівського районного суду м. Харкова від 20 вересня 2018 року за клопотанням позивача замінено первісного відповідача голову правління ліквідатора Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича належним відповідачем Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації у АТ «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича.

18 вересня 2018 року ОСОБА_2 остаточно уточнив позовну заяву в частині складу відповідачів, а саме: ОСОБА_3, Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації у акціонерному товаристві «Дельта Банк» Кадирова В.В., Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

В судовому засіданні ОСОБА_2 заявлені позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з'явився, направив до суду свого представника, який проти задоволення позову заперечував в повному обсязі, посилаючись на його безпідставність та пропуск позивачем строку позовної давності.

Представник уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації у Публічному акціонерному товаристві «Дельта Банк» Кадиров В.В. до суду не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений своєчасно та належним чином, причин неявки суду не повідомив.

Представник Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Музичук Л.В. проти задоволення позовних вимог заперечувала в повному обсязі. При цьому посилалася на те, що Фонд гарантування вкладів фізичних осіб не є належним відповідачем у справі, оскільки Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і жодним чином не порушував прав та законних інтересів позивача.

Третя особа - приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Зінченко Р.П. до суду не з'явилася, про час та місце розгляду справи повідомлена своєчасно та належним чином. В письмових поясненнях, поданих до суду просила в позові відмовити, посилаючись на його безпідставність. При цьому зазначала, що відповідно до ч. 5 ст. 18 Закону України «Про іпотеку» в разі якщо іпотекою забезпечується повернення позики кредиту для придбання нерухомого майна, яке передається в іпотеку, договір купівлі - продажу цього нерухомого майна та іпотечний договір можуть укладатися одночасно. Договір іпотеки укладено відповідно до вимог діючого на той час законодавства.

Третя особа - ОСОБА_10 до суду не з'явилася, про час та місце розгляду справи повідомлена своєчасно та належним чином, письмових пояснень на позов не подала.

Суд, заслухавши пояснення учасників справи та їх представників, дослідивши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, приходить до висновку, що позов задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Встановлено та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що 11 квітня 2007 року між ОСОБА_10 та ОСОБА_3 укладено договір купівлі - продажу квартири АДРЕСА_1.

11 квітня 2007 року між ВАТ «Кредитпром» та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір, на забезпечення виконання зобов'язань за яким цього ж дня між цими ж сторонами укладено договір іпотеки, за умовами якого ОСОБА_3 передав банку в іпотеку вищезазначену квартиру. Під час посвідчення цього договору іпотеки приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Зінченко Р.П. накладено заборону на відчуження вказаної квартири та зареєстровано заборону в реєстрі 1314.

За змістом частини першої статті 203, частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1 - 3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу, і, зокрема, коли зміст правочину суперечить ЦК України, іншим актам цивільного законодавства.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про іпотеку» іпотекою є вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до частини п'ятої статті 3 Закону України «Про іпотеку» іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Підстави припинення іпотеки визначено статтею 17 Закону України «Про іпотеку». Зокрема, іпотека припиняється у разі припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору.

У частині першій статті 598 ЦК України зазначено, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Згідно з ч. 3 ст. 215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Таким чином при вирішенні позову про визнання недійсним оспорюваного правочину підлягають застосуванню загальні приписи статей 3, 15, 16 ЦК України, які передбачають право кожної особи на судовий захист саме порушеного цивільного права. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину й має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, що передбачені законом, але й визначено, чи було порушене цивільне право особи, на захист якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушене, в чому полягає його порушення, оскільки в залежності від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце.

Отже, вказана норма визначає об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнані права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Відповідно до роз'яснень, які містяться в п. 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», оскільки правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів та осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси (частина перша та друга статті 3 ЦПК України), то суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорюванні права, свободи чи інтереси цих осіб, а якщо були то вказати, чи є залучений у справі відповідач відповідальним за це.

Завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтереси юридичних осіб, інтересів держави (ст. 2 Цивільного процесуального кодексу України).

В позовній заяві ОСОБА_2 не зазначає в чому полягає порушення його прав та законних інтересів, але в судовому засіданні ОСОБА_2 пояснив, що вчиненим 11 квітня 2007 року договором іпотеки порушено його права та законні інтереси, оскільки належним власником квартири АДРЕСА_1 є він, позивач.

Вказані доводи позивача спростовуються рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 17 жовтня 2012 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Харківської області від 26 лютого 2013 року, яким позов ОСОБА_2 до ОСОБА_10 про визнання недійсним договору дарування квартири АДРЕСА_1 залишений без задоволення. Судом також розглянуті вимоги ОСОБА_2 про визнання недійсним договору купівлі - продажу вказаної квартири, посвідченого приватним нотаріусом ХМНО Зінченко Р.П.

За змістом ст.ст. 12,81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

З врахуванням вищезазначеного, суд приходить до висновку, що позивачем не надано доказів, на підтвердження порушення його прав та законних інтересів у зв'язку з укладеним 11 квітня 2007 року договором іпотеки, а тому підстави для задоволення позову - відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12,13,81,259,263-267,352,354 ЦПК України, ст.ст. 203, 215 ЦК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_3, Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації у акціонерному товаристві «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича, Фонду гарантування вкладів, треті особи: приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Зінченко Римма Павлівна, ОСОБА_10 про визнання договору іпотеки недійсним - залишити без задоволення.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Харківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до п.п. 15.5 п. 15 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач - ОСОБА_2, АДРЕСА_2, ІН НОМЕР_1.

Відповідач - ОСОБА_3, АДРЕСА_3, ІН НОМЕР_3.

Відповідач - Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації у АТ «Дельтабанк» Кадиров Владислав Володимирович, м. Київ, вул. Щорса, 36-Б, ЄДРПОУ 34047020.

Відповідач - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб - м. Київ, вул. Січових Стрільців, код ЄДРПОУ 21708016.

Третя особа - ОСОБА_10, АДРЕСА_2, ІН НОМЕР_2.

Третя особа - приватний нотаріус Зінченко Римма Павлівна, АДРЕСА_5.

Повний текст рішення складений 14 січня 2019 року.

Текст судового рішення доступний для ознайомлення у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою: http://wwwreyestr.gov.ua.

Суддя: О. А. Фанда