Рішення № 79151556, 11.01.2019, Мирноградський міський суд Донецької області (до 25.04.2025 - Димитровський міський суд Донецької області)

Справа № 226/3385/18

ЄУН 226/3385/18

Провадження № 2/226/132/2019

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 січня 2019 року м. Мирноград

Димитровський міський суд Донецької області в складі:

головуючого - судді Рибкіна О.А.,

за участю секретаря Орлової О.В.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська», третя особа: Управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України в Донецькій області, про відшкодування моральної шкоди у зв'язку з професійним захворюванням,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся з позовом до Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська», третя особа: Управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України в Донецькій області, про відшкодування моральної шкоди у зв'язку з професійним захворюванням.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що він перебував з відповідачем у трудових відносинах з 12.12.2014 року по 06.10.2017 року, працював гірником очисного забою 5 розряду з повним робочим днем в шахті. 27.02.2018 року йому було встановлено профзахворювання, діагноз - хронічна радикулопатія L5, S,1 праворуч у стадії затихаючого загострення з помірними статико динамічними порушеннями та больовим синдромом. 28.08.2018 року йому було встановлена безстроково втрата професійної працездатності за сукупністю 50 відсотків та встановлена третя група інвалідності. Також йому внаслідок професійного захворювання заподіяна моральна шкода, яка полягає в наступному. У нього істотно змінився звичайний життєвий уклад, він став замкнутий, нетовариський, втратив гірничу спеціальність, високу заробітну плату, і це негативно позначилося на його соціальному статусі і це дуже морально його пригнічує. Він не може вести повноцінний спосіб життя протягом тривалого часу, відчуває фізичні страждання, обумовлені важкістю професійного захворювання, психологічний дискомфорт і значне порушення сердечного спокою. Він став обмежений у русі, швидко стомлюється при незначних навантаженнях, тому йому доводиться за гроші винаймати людей для виконання чоловічих робіт. Крім того, до отримання професійного захворювання він не може здійснювати свої життєві захоплення, від чого відчуває постійний психологічний дискомфорт, став замкнутий та втратив інтерес до життя. Його моральні страждання полягають у фізичному болю у зв'язку із захворюванням, він постійно вимушений лікуватися, він не має можливості працювати і далі за своєю професією, вести звичайний образ життя, що призвело до втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагає від нього додаткових зусиль організації його життя. Просить суд стягнути з відповідача на його користь у відшкодування моральної шкоди 150000 грн.

Відповідач надав відзив на позов, де зазначив, що позов не визнає у повному обсязі, вважає його таким, що не підлягає задоволенню, оскільки моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів, та відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків передбачених діючим законодавством. Позивач не надав доказів у чому саме полягає протиправність поведінки відповідача, яка призвела до виникнення профзахворювання, а зазначив лише, що актом розслідування хронічного професійного захворювання йому встановлено професійне захворювання за сукупністю втрати працездатності у розмірі 50 відсотків безстроково. При укладенні трудового договору позивачу було роз'яснено під розпис про небезпечні, шкідливі виробничі фактори та можливість їх випливу на здоров'я і при цьому він свідомо приймав запропоновані йому умови праці. Позивач стверджує, що після огляду МСЕК йому було визначено потреби у медичній та соціальній, психологічній допомозі, але жодним документом це не підтверджено. Висновком медичних органів як підставою для відшкодування моральної шкоди може бути висновок лікаря-психіатра лікувально-профілактичної установи, медико-консультаційної або медико-соціальної експертної комісії про стрес, що зазнав позивач в результаті трудового каліцтва чи професійного захворювання, або ї наслідків, про депресію чи інші негативні прояви стану позивача. Позивачем в якості факту спричинення моральних страждань помилково прийнятий висновок МСЕК про встановлення йому ступеня втрати професійної працездатності в розмірі 50 відсотків, проте висновок МСЕК про відсоток відшкодування професійної працездатності не є підтвердженням факту спричинення моральної шкоди. Тому просить відмовити в задоволенні позову в повному обсязі (а.с. 49-51).

Представник третьої особи Управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України в Донецькій області надав до суду пояснення, в яких зазначив, що 28.08.2018 року обласною профпатологічною МСЕК позивачу встановлено 50 відсотків втрати працездатності у зв'язку з професійним захворюванням з датою переогляду 28.08.2020 року. На підставі вищевикладеного 16.10.2020 року позивач звернувся до третьої особи з заявою про призначенням йому страхових виплат у зв'язку з професійним захворюванням та йому було призначено одноразова допомога в разі стійкої втрати професійної працездатності в розмірі 15648,50 грн. та щомісячна страхова виплата в розмірі 8024,90 грн. Просить винести рішення по справі на розсуд суду.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.

Судом встановлено, що позивач перебував в трудових відносинах з Державним підприємством «Вугільна компанія «Краснолиманська» з 12.12.2014 року по 06.10.2017 року, де працював гірником очисного забою підземним 5 розряду з повним робочим днем у шахті (а.с. 6-8).

Згідно з висновком клініки профзахворювань ДУ «Інститут медицини праці НАМН України» від 27.02.2018 року та актом від 22.06.2018 року розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання форми П-4, позивачу встановлено професійне захворювання: хронічна радикулопатія L5, S1 праворуч в стадії затухаючого загострення з помірними статико-динамічними порушеннями та больовими синдромами. В умовах впливу шкідливих факторів позивач пропрацював більше 24 років, останнім підприємством, на якому він працював в умовах шкідливих факторів, є ДП «Вугільна компанія «Краснолиманська» (а.с.9-10, 26).

28.08.2018 року МСЕК позивачу первинно було встановлено 50% втрати професійної працездатності та 3 група інвалідності з датою переогляду до 01.09.2020 року. Йому рекомендовано спостереження та лікування у невролога, нейрохирурга, медикаментозне та санаторно-курортне лікування (а.с. 28, 29).

Позивач у зв'язку з професійним захворюванням неодноразово знаходився на стаціонарному та амбулаторному лікуванні в медичних закладах (а.с. 11-25 27).

Відповідно до ст.2371 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Моральна шкода відповідно до ст. 23 Цивільного кодексу України полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.

Про наявність права на відшкодування моральної шкоди потерпілій особі внаслідок нещасного випадку на виробництві зазначено в рішенні Конституційного Суду України від 8 жовтня 2008 року № 20-рп/2008 у справі за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень підпункту „б" підпункту 4 пункту 3 статті 7 Закону України «Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», пункту 1, абзацу третього пункту 5, пункту 9, абзаців другого, третього пункту 10, пункту 11 розділу І Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» (справа про страхові виплати), де в абзаці 9 пункту 5 мотивувальної частини зазначено, що: «положеннями пункту 1, абзацу третього пункту 5, пункту 9, абзацу третього пункту 10, пункту 11 розділу I Закону N 717-V скасовано право застрахованих громадян, що потерпіли на виробництві від нещасного випадку або професійного захворювання, на відшкодування моральної шкоди за рахунок Фонду, яке вони мали відповідно до приписів первинної редакції Закону N 1105-XIV. Проте Конституційний Суд України вважає, що саме право цих громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскільки статтею 1167 Цивільного кодексу України та статтею 237-1 Кодексу законів про працю України їм надано право відшкодовувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця)».

Враховуючи надані суду докази, суд вважає, що внаслідок професійного захворювання позивачеві заподіяна моральна шкода, яка полягає у фізичному болю та стражданнях, яких позивач зазнав у зв'язку з професійним захворюванням, внаслідок якого його визнано інвалідом 3 групи та встановлено 50% втрати професійної працездатності, у душевних стражданнях, пов'язаних з наслідками цього захворювання, у зміні звичного перебігу життя, зокрема необхідності тривалий час лікуватися, у суттєвому обмеженні його фізичних можливостей. Але сума, в яку позивач оцінив заподіяну моральну шкоду і яка за його оцінкою становить 150000 гривень, є завищеною і не відповідає отриманим ним моральним стражданням. Виходячи з засад розумності, виваженості та справедливості, суд вважає необхідним у відшкодування позивачеві заподіяної йому моральної шкоди внаслідок нещасного випадку на виробництві стягнути з відповідача на користь позивача 30000 гривень.

Крім цього, відповідно до ст.141 ЦПК України, враховуючи, що заявлено позов немайнового характеру, суд вважає необхідним стягнути з відповідача в доход держави судовий збір пропорційно до розміру задоволених позовних вимог в сумі 153,68 грн. (30000грн. х 768,40грн. : 150000грн. = 153,68грн.), оскільки позивач на підставі ст.5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від вказаних витрат при подачі позову до суду.

На підставі ст.2371 КЗпП України, керуючись ст.ст.4, 12, 13, 76, 81, 141, 259, 263-265, 268, 273, 315-317, 352, 354, 355 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, до Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська», місцезнаходження: 85310, м.Родинське Донецької області, вул.Перемоги, буд.9, код ЄДРПОУ 31599557, третя особа: Управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України в Донецькій області, місцезнаходження: 84122, м.Слов'янськ Донецької області, вул.Свободи, буд.5, код ЄДРПОУ 41325231, про відшкодування моральної шкоди у зв'язку з професійним захворюванням задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» на користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди 30000 (тридцять тисяч) грн.

Стягнути з Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» на користь держави судовий збір у сумі 153 (сто п'ятдесят три) грн. 68 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Донецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складене 11.01.2019 року.

Суддя О.А. Рибкін