Ухвала суду № 79150044, 10.01.2019, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа № 638/12379/18

Провадження № 2/638/1732/19

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 січня 2019 року Дзержинський районний суд міста Харкова в складі:

Головуючого судді Цвірюка Д.В.,

за участю секретаря Кириллової К.С.,

позивача ОСОБА_1,

представників відповідача ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні зали судових засідань Дзержинського районного суду міста Харкова цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Північно-Східного офісу Держаудитслужби про стягнення заборгованості по заробітній платі, -

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Північно-Східного офісу Держаудитслужби про стягнення заборгованості по заробітній платі.

В судовому засіданні поставлено на обговорення питання про закриття провадження у справі з тих підстав, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Суд вважає можливим закрити провадження у справі, виходячи з наступного.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Позивач вважав справу такою, що підсудна Дзержинському районному суду м. Харкова, оскільки правовідносини виникли на підставі трудових відносин.

Представники відповідача вважали справу непідсудною Дзержинському районному суду м. Харкова, оскільки позивач є державним службовцем, прийняв присягу державного службовця (про що у судовому засіданні надали відповідні документи), а отже між сторонами виник публічно-правовий спір з приводу проходження ОСОБА_1 публічної служби, тому справа повинна розглядатись в порядку адміністративного судочинства.

З’ясувавши думку учасників судового розгляду, перевіривши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.

Згідно ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Пунктом 13.1 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду від 20 травня 2013 року № 8 «Про окремі питання юрисдикції адміністративних судів» передбачено, що згідно з пунктом 2 частини другої статті 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, а у п. 27 вказаної постанови заначено, що суди повинні враховувати, що вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, розглядаються адміністративними судами, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Пов'язаними з вимогами про стягнення заробітної плати слід вважати вимоги про відшкодування шкоди, завданої саме невиплатою заробітної плати (грошового утримання). Суди повинні мати на увазі, що позовна вимога публічних службовців про стягнення заробітної плати (грошового утримання) за час вимушеного прогулу або виконання нижче оплачуваної роботи у зв'язку з незаконним звільненням або переведенням, у тому числі в разі, коли її заявлено окремо від вимоги про поновлення на роботі, підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскільки стосується проходження особою публічної служби.

Згідно ч. 4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір. Публічно-правовий спір - спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв’язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Відповідно до ч.1 ст.19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.

Критеріями віднесення тієї чи іншої особи до осіб публічної служби визначено наявність запису в трудовій книжці особи про складення Присяги державного службовця та присвоєння відповідного рангу державного службовця.

Зі змісту позовної заяви та доданих до неї документів вбачається, що позивач звернувся до суду в порядку та керуючись нормами ЦПК України з позовною заявою, а не з адміністративним позовом, як це передбачено нормами КАС України, тоді як спірні правовідносини між сторонами виникли з приводу проходження позивачем ОСОБА_1 публічної служби, з приводу стягнення заборгованості по заробітній платі з відповідача, який є суб'єктом владних повноважень, а тому з урахуванням зазначеного спір, що виник між сторонами відноситься до адміністративної юрисдикції, а не до цивільної юрисдикції, оскільки позивач є працівником Управління Північно-східного офісу Держаудитслужби на посаді головного державного фінансового інспектора відділу контролю у галузі промисловості, енергетики, транспорту, фінансових послуг, ЖКГ, інфраструктури та зв’язку, має статус державного службовця, склав Присягу державного службовця, йому було присвоєно 6 ранг державного службовця, що підтверджується витягом з наказу №51-о від 09.11.2016 року, копією трудової книжки позивача серії БТ-ІІ №7027860. Зазначена копія наказу та копія трудової книжки ОСОБА_1 були надані представником відповідача у судовому засіданні 10.01.2019 року.

Викладене свідчить про прийняття позивача ОСОБА_1 на публічну службу, у зв'язку з цим вимоги позивача стосуються проходження цієї публічної служби. Отже, між сторонами виник спір щодо проходження ОСОБА_1 публічної служби, який не може бути розглянутий в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у справі Zand v. Austria від 12 жовтня 1978 року вказав, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у частині першій статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з (…) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (…)». З огляду на це не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

Таким чином, суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися «судом, встановленим законом» у розумінні частини першої статті 6 Конвенції.

Виходячи з наведеного суд приходить до висновку, що провадження в справі слід закрити, оскільки відповідачем у позові є суб’єкт владних повноважень, а предметом спору є стягнення з відповідача заборгованості по заробітній платі, а тому в даному випадку заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а позивачу слід звернутися до відповідного адміністративного суду з позовом в порядку, передбаченому нормами КАС України.

Суд зазначає, що прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких – не допустити судовий процес у безладний рух. У зв’язку з наведеним, закриття провадження в справі з підстав, передбачених законом, не є порушенням права на справедливий судовий захист. Разом з тим, Європейський суд зазначає, що не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним.

Слід звернути увагу і на те, що Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях наголошує, що кожна сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов’язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у справі за його участю, добросовісно користуватися належними йому процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов’язки.

Приймаючи до уваги вказане, суд приходить до висновку про те, що право позивача на захист в порядку адміністративного судочинства і закриття провадження в справі не порушує інтереси учасників справи та інших осіб, тому суд вважає можливим провадження по справі закрити.

На підставі викладеного, керуючись п. 1 ч. 1 ст. 255, ст. 256, 353, 354 ЦПК України, суд, –

ухвалив:

Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Північно-Східного офісу Держаудитслужби про стягнення заборгованості по заробітній платі – закрити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду через Дзержинський районний суд м.Харкова протягом п’ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п’ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Повний текст ухвали складено 14.01.2019 року.

Головуючий суддя: Д.В.Цвірюк