Вирок № 79149970, 14.01.2019, Новобаварський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Харкова)

Справа №639/3317/18

Провадження №1-кп/639/131/19

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 січня 2019 року м. Харків

Жовтневий районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді - Макарова В.О.,

за участю: секретаря судового засідання - Чубенко О.С.

прокурорів - Горобець А.С., Панової М.С., Кравченко Є.Ю.,

потерпілого - ОСОБА_1,

обвинуваченого - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Харкові кримінальне провадження за № 12017220500002451 від 06.12.2017 року у відношенні:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Харкова, громадянина України, не одруженого, офіційно не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, засудженого 16.04.2018 Жовтневим районним судом м. Харкова за ч. 1 ст. 185, ч. 2 ст. 185, ч. 2, ст. 190, ч.1 ст.70 КК України, строком на 3 роки позбавлення волі та згідно ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком 2 роки, 29.03.2018 року обвинувальний акт за ст.15 ч.2 ст. 185 КК України направлено до Червонозаводського районного суду м.Харкова,

за обвинуваченням у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.185 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2, будучи повідомленим 21.09.2017 слідчим СВ Новобаварського ВП ГУНП в Харківській області про підозру у вчиненні 11 травня, 27 червня 2016 року та 11 липня 2017 року кримінальних правопорушень-злочинів, передбачених відповідно ч. 1 ст. 185, ч. 2 ст. 185 та ч. 2 ст. 190 КК України (обвинувальний акт затверджено 29.09.2017, прокурором, який здійснює процесуальне керівництво, та направлено до Жовтневого районного суду м. Харкова), відчуваючи безкарність за вчинені раніше злочини, так як його було засуджено лише 16.04.2018 р. до 3 років позбавлення волі та у зв'язку із застосуванням ст. 75 КК України він звільнений від відбування покарання з іспитовим терміном 2 роки, наприкінці жовтня 2017 року повторно вчинив злочин проти власності за наступних обставин:

Так, ОСОБА_2 26 жовтня 2017 року приблизно о 01 годині, перебуваючи в якості пасажира автомобіля моделі «Лада», д.н.з. «НОМЕР_1», яким керував раніше йому незнайомий водій служби таксі ОСОБА_1, приїхав за адресою: АДРЕСА_2, де, вийшовши із салону автомобіля разом з водієм, вирішив вчинити таємне викрадення чужого майна, а саме поміченого ним раніше між переднім пасажирським та водійським сидінням планшету «Asus Transformer PAD», моделі «TF103CG».

Реалізуючи свій протиправний умисел, ОСОБА_2, спочатку під приводом того, що він буцімто забув у салоні автомобіля свої речі, попросив у ОСОБА_1 дозволу забрати їх з переднього пасажирського сидіння на, що останній дав свою згоду. Надалі, ОСОБА_2, перебуваючи з дозволу ОСОБА_1 в салоні автомобіля, бажаючи довести злочинний умисел до кінця, суб'єктивно усвідомлюючи протиправність своїх дій, упевнившись, що за ним ніхто не спостерігає, діючи повторно, з корисливих мотивів, з метою незаконного збагачення, шляхом вільного доступу, непомітно для потерпілого, таємно заволодів планшетом «Asus Transformer PAD», моделі «TF103CG».

Після цього, ОСОБА_2, звернувши на свою користь викрадене майно, розрахувавшись з водієм за надані послуги таксі, з місця скоєння злочину зник, розпорядившись ним в подальшому на власний розсуд.

В результаті вчиненого протиправного діяння ОСОБА_2 завдав потерпілому ОСОБА_1 матеріальної шкоди на суму 2450 грн., що підтверджено висновком судово-товарознавчої експертизи № 1248 від 29.01.2018.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 свою вину у інкримінованому йому злочину за ч. 2 ст.185 КК України визнав частково, не заперечуючи фактичні обставини подій, проте зазначив, що умислу викрасти планшет потерпілого у нього не було, він його взяв ненавмисно, разом зі своїми речами, з сидіння таксі, не усвідомлюючи цього, оскільки перебував у стані алкогольного сп'яніння, але в подальшому, фактично заволодівши ним, вирішив користуватися ним та не повертати. В той же час, в ході судового розгляду розкаявся у вчиненому, відшкодував потерпілому завдані збитки, просив суворо його не карати.

Окрім часткового визнання своєї провини ОСОБА_2, його винуватість в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні підтверджується дослідженими в судовому засіданні доказами.

Так, потерпілий ОСОБА_1 показав суду, що працюючи водієм таксі, увечері 25 жовтня 2017 року протягом декількох годин здійснював перевезення пасажира ОСОБА_2 до пізньої ночі на автомобілі моделі «Лада», д.н.з. «НОМЕР_1». ОСОБА_2 перебував у стані алкогольного сп'яніння. В ході поїздки належний ОСОБА_1 планшет перебував між передніми сидіннями автомобіля. Коли автомобіль прибув до останньої точки маршруту на АДРЕСА_2, біля 2 години ночі 26 жовтня 2017 року, ОСОБА_2 ще деякий час не відходив від автомобіля, вони курили та спілкувались. В подальшому ОСОБА_2 відкрив двері автомобіля, забрав свої речі та пішов. Після цього, сівши за кермо, ОСОБА_1 виявив зникнення свого мобільного телефону (який, як потім йому стало відомо, він втратив особисто) та планшета. В подальшому він звернувся до поліції. Разом з дружиною вони намагалися зв'язатися з особою, що викрала планшет, телефонували на нього, проте ніхто не відповідав. В подальшому планшет йому було повернуто, проте в неякісному стані, але цивільного позову він не подавав.

В ході судового розгляду потерпілий наполягав на суворому покаранні обвинуваченого, але в подальшому пояснив, що ОСОБА_2 повністю відшкодовано йому матеріальні та моральні втрати, обвинувачений вибачився перед потерпілим, та останній не має до нього будь-яких претензій та просить призначити покарання зі звільненням від його реального відбування.

Свідок ОСОБА_3 показала, що вона є цивільною дружиною потерпілого. Вночі 26 жовтня 2017 року вона чекала його з роботи, намагалася додзвонитися йому, проте телефон не відповідав. Ближче до ранку чоловік приїхав додому та повідомив, що в нього з автомобіля вкрали телефон та планшет. Вони разом тривалий час намагалися зв'язатися з особою, що викрала планшет, телефонували на нього, проте ніхто не відповідав. В подальшому планшет було повернуто в неякісному стані. Зазначила, що планшет належав їй, був їй подарований родичами.

Також винуватість ОСОБА_2 підтверджується і письмовими доказами, дослідженими судом:

Протоколом огляду місця події від 10.01.2018 р., відповідно до якого ОСОБА_2 добровільно видав сім-карту та пояснив, що використовував її у викраденому 26.10.2017 року планшеті ASUS (матеріали кримінального провадження, а.с. 29-30);

Протоколом пред'явлення особи для впізнання від 10.01.2018 р., відповідно до якого ОСОБА_1 впізнав, серед інших осіб, ОСОБА_2 як особу, яка 26.10.2017 р. викрала з його автомобіля планшет (матеріали КП, а.с. 44-46);

Висновком судово-товарознавчої експертизи № 1248 від 29.01.2018 р., відповідно до якого вартість викраденого майна станом на 26.10.2017 р. становить 2450 грн (матеріали КП, а.с. 58-61);

Протоколами тимчасового доступу до речей та документів - дисків з інформацією від мобільних операторів ПрАТ «Київстар», ПрАТ «ВФ Україна», з додатками - роздруківками місцезнаходження та здійснення зв'язку з мобільного пристрою з imei НОМЕР_2 (матеріали КП, а.с. 80-93).

Достовірність та об'єктивність наведених доказів у суду сумніву не викликає, адже вони отримані без порушення закону, узгоджуються один з одним, відносні, допустимі та достатні, у зв'язку з чим суд вважає можливим прийняти вказані докази. Суд вважає безпосередньо досліджені докази належними, допустимими, достовірними, і в сукупності достатніми для належної правової оцінки дій обвинуваченого та визнання його винуватості.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що своїми умисними та протиправними діями обвинувачений ОСОБА_2 вчинив злочин, передбачені ч. 2 ст.185 КК України, тобто таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно.

Вивченням особи обвинуваченого ОСОБА_2 встановлено, що він на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, не одружений, офіційно не працевлаштований, тяжких захворювань чи інвалідності не має, має постійне місце проживання, на час вчинення інкримінованого йому злочину не судимий, засуджений 16.04.2018 Жовтневим районним судом м. Харкова за ч. 1 ст. 185, ч. 2 ст. 185, ч. 2, ст. 190, ч.1 ст.70 КК України, строком на 3 роки позбавлення волі та згідно ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком 2 роки, 29.03.2018 року обвинувальний акт за ст.15 ч.2 ст. 185 КК України направлено до Червонозаводського районного суду м.Харкова.

Обставиною, яка відповідно до ч.1 ст.66 КК України пом'якшує покарання ОСОБА_2, є добровільне відшкодування потерпілому спричиненої шкоди.

Відповідно до ст.67 КК України обставиною, яка обтяжує покарання ОСОБА_2, є вчинення ним злочину у стані алкогольного сп'яніння.

Призначаючи покарання ОСОБА_2, суд виходить із положень ст.ст.50, 65 КК України, керується принципами законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, обставини, які пом'якшують та обтяжують покарання, дані про особу обвинуваченого, його відношення до скоєного злочину, позицію потерпілого, у зв'язку з чим суд вважає необхідним і достатнім призначити ОСОБА_2 покарання у виді позбавлення волі в межах санкції, передбаченої ч. 2 ст.185 КК України, яке є необхідним й достатнім покаранням для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових злочинів.

В той же час, суд вважає можливим, з урахуванням встановлених в ході розгляду справи обставин, обмежитися звільненням ОСОБА_2 від призначеного покарання з випробуванням, оскільки визнає, що реальне його виправлення на даний час є можливим без ізоляції від суспільства.

Оскільки злочин за ч.2 ст.185 КК України обвинуваченим ОСОБА_2 вчинено до постановлення вироку Жовтневого районного суду м. Харкова від 16.04.2018 року, тому відповідно до ч.4 ст.70 КК України суд призначає йому покарання за сукупністю злочинів, із застосуванням принципу поглинення менш суворого покарання більш суворим.

До набрання вироком суду законної сили запобіжний захід не обирається.

Цивільний позов по кримінальному провадженню потерпілими не заявлено.

Згідно ст.124 КПК України процесуальні витрати підлягають стягненню з обвинуваченого ОСОБА_2

Долю речових доказів суд вирішує в порядку ст.100 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись вимогами ст.ст.369 - 371, 373, 374, 376, 392 - 395 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

ОСОБА_2 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.185 КК України, та призначити йому покарання у виді 5 (п;яти років позбавлення волі.

На підставі ч.4 ст.70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинання менш суворого покарання за вироком Жовтневого районного суду м. Харкова від 16.04.2018 року більш суворим покаранням за цим вироком, призначити ОСОБА_2 покарання у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_2 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 3 роки, якщо він протягом іспитового строку не вчинить нового злочину та виконає покладені на нього вироком суду обов'язки.

Відповідно до п. п. 1, 2 ч. 1.ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_2 наступні обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Стягнути із ОСОБА_2 процесуальні витрати за проведені по кримінальному провадженню судово-товарознавчі експертизи у розмірі 143 (сто сорок три) гривень, перерахувавши їх на користь держави (матеріали КП, а.с.58).

Речовий доказ по кримінальному провадженню: планшет «Asus Transformer PAD», моделі «TF103CG»- залишити у володінні потерпілого ОСОБА_1

Вирок може бути оскаржений в порядку статті 394 КПК України до Харківського апеляційного суду через Жовтневий районний суд м. Харкова протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учасникам судового провадження, які не були присутніми в судовому засіданні.

Суддя В.О. Макаров