Рішення № 79149444, 10.01.2019, Радивилівський районний суд Рівненської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №568/549/18

Провадження №2-о/568/7/19

10 січня 2019 р. м.Радивилів

Радивилівський районний суд Рівненської області у складі:

головуючого судді Панчука М.В.,

за участі секретаря судового засідання Саган В.В.,

заявника ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Радивилів цивільну справу за заявою ОСОБА_1, заінтересована особа: Радивилівська районна державна нотаріальна контора Рівненської області, про встановлення факту, що має юридичне значення,

встановив:

ОСОБА_1 звернулась у Радивилівський районний суд із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, а саме факту належності ОСОБА_2 правовстановлюючого документа - державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1, виданого Радивилівською районною державною адміністрацією 30 березня 2004 року. З метою оформлення права на спадщину заявник звернулася із заявою до нотаріуса, де їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на земельну ділянку через помилку у правовстановлюючому документі, а відтак встановлення факту належності правовстановлюючого документа має юридичне значення.

Заявник ОСОБА_1 заяву підтримала в повному обсязі, просила задовольнити та встановити факт належності її чоловікові ОСОБА_2 правовстановлюючого документа, а саме - державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1.

Заінтересована особа по справі державний нотаріус ОСОБА_3 у судове засідання не з'явилася, подала письмову заяву, у якій вказала, що не заперечує проти задоволення заяви ОСОБА_1, просить справу розглядати у її відсутність (а.с.18).

Свідок ОСОБА_4 у судовому засіданні показав, що він проживає в тому ж селі, що і чоловік заявниці ОСОБА_2, який постійно до дня смерті проживав у селі Савчуки, Радивилівського району, осіб із прізвищем ОСОБА_2 в селі не проживало. Вони працювали в одному колгоспі, який переіменовано у "Нива", разом отримували паї та інших працівників із прізвищем "ОСОБА_2" там не працювало.

Свідок ОСОБА_5 у судовому засіданні показав, що був сусідом та працював у сільській раді землевпорядником і сам видавав ці державні акти, вказуючи, що в акті допущено орфографічну помилку, так як даний акт видавався ОСОБА_2, який отримав пай у колгоспі «Ленінський шлях», який пізніше було перейменовано на «Нива». Чоловіків із прізвищем "ОСОБА_2" ні в селі, ні в колгоспі не було.

Заслухавши пояснення заявника та показання свідків, повно всебічно та об'єктивно оцінивши інші докази у їх сукупності, суд встановив, що заява підлягає до задоволення з наступних підстав.

Згідно з п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

У відповідності п. 6 ч. 1 ст. 315 ЦПК України - суд розглядає справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім'ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті.

Відповідно пункту № 2 Постанови Пленуму Верховного суду України від 30.05.2008 року №7 "Про судову практику у справах про спадкування" вказано про те, що якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, то у разі відсутності спору, особа може звернутися в суд із заявою в порядку окремого провадження.

Відповідно листа ВСУ 01.01.2012 р. "Про судову практику розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення" коли установи, які видали ці документи, не можуть виправити допущені в них помилки, громадяни мають право звернутися до суду із заявою про встановлення факту належності правовстановлюючого документа. Проте сам по собі факт належності документа не породжує для його власника жодних прав, юридичне значення має той факт, що підтверджується документом. Таким чином, для заявника важливо не так саме одержання документа, як оформлення особистих чи майнових прав, що випливають із цього факту. Це означає, що в судовому порядку можна встановити належність громадянину такого документа, який є правовстановлюючим.

Судом встановлено, що на час розгляду справи втрачена можливість внесення змін або виправлень до правовстановлюючого документа в адміністративному чи іншому порядку.

Із свідчень свідків, даних у судовому засіданні, досліджених судом копії свідоцтва про смерть ОСОБА_2 НОМЕР_2, виданого 14.07.2017 р. виконкомом Козинської сільської ради Радивилівського району Рівненської області (а.с.4); копії паспорта ОСОБА_1 серії НОМЕР_3 виданого 13.12.1999 року Радивилівським РВ УМВС України в Рівненській області (а.с.3); довідку Козинської сільської ради Радивилівського району Рівненської області №1646 від 20.07.2017 року (а.с.5); державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1, виданого Радивилівською районною державною адміністрацією 30.03.2004 року (а.с.6). Крім того, даний факт підтверджується із дослідженої судом спадкової справи №2/2018 заведеної після смерті ОСОБА_2, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1

Норми ч. 1 ст. 294 ЦПК України зобов'язують суд сприяти особам, під час розгляду справ окремого провадження, у здійсненні та охороні гарантованих Конституцією та законами України їхніх прав, свобод та інтересів.

У суду немає сумнівів про те, що Державний акт на право приватної власності на землю серії НОМЕР_1, виданого Радивилівською районною державною адміністрацією 30 березня 2004 року належить ОСОБА_2

Внаслідок такої помилки, у заявника на даний час, виникла неможливість отримати свідоцтва про право на спадщину, так як не можливо довести належність правовстановлюючого документу ОСОБА_1 у позасудовому порядку виправити помилку неможливо.

Таким чином, дослідженні в судовому засіданні докази, у своїй сукупності, у відповідності до ст.ст. 76, 77, 78 ЦПК України є належними, допустимими та підтверджують факт належності ОСОБА_2 правовстановлюючого документа, а саме, державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1, виданого Радивилівською районною державною адміністрацією 30 березня 2004 року.

Як вбачається із ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що у справах окремого провадження щодо встановлення фактів, які мають юридичне значення, відсутній спір та позовні вимоги, а заявник встановлює факт, що для нього має юридичне значення, а відтак судовий збір, сплачений при зверненні до суду необхідно залишити за заявником.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.10, 11, 13, 76-81, 89, 263-265, 293, 294, 315, 319 ЦПК України, суд

вирішив:

заяву ОСОБА_1 (АДРЕСА_1), заінтересована особа: Радивилівська района державна нотаріальна контора Рівненської області (35500, Рівненська область, м. Радивилів, вул. Кременцька, 52), про встановлення факту, що має юридичне значення - задовольнити повністю.

Встановити факт, що має юридичне значення, а саме, факт належності ОСОБА_2 правовстановлюючого документу - державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1, виданого Радивилівською районною державною адміністрацією 30 березня 2004 року.

Судові витрати залишити за заявником ОСОБА_1.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Рівненського апеляційного суду безпосередньо або через Радивилівський районний суд Рівненської області.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Дата складення повного судового рішення - 14 січня 2019 року.

Суддя М.В. Панчук