Ухвала суду № 79144526, 11.01.2019, Саратський районний суд Одеської області

Справа № 513/1043/18

Провадження № 2/513/157/19

Саратський районний суд Одеської області

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 січня 2019 року

Суддя Саратського районного суду Одеської області Тончева Н.М., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа : Саратський районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області про визнання розірвання шлюбу фіктивним, визнання права власності,

В С Т А Н О В И В:

Позивачка ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3,ОСОБА_4, в якому просить:

визнати розірвання шлюбу між ОСОБА_1 та ОСОБА_5, здійснене 17 серпня 1999 року за актовим записом №64 відділом реєстрації актів громадянського стану Саратського районного управління юстиції Одеської області - фіктивним;

визнати за нею право власності на 1/2 частку житлового будинку АДРЕСА_1 як на частку у спільному майні подружжя;

визнати за нею право власності на 1/8 частку житлового будинку АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5.

Свої вимоги мотивує наступним:

06 лютого 1979 року вона зареєструвала шлюб з ОСОБА_5, внаслідок чого отримала прізвище «ОСОБА_1».

13 серпня 1985 року ОСОБА_5 придбав житловий будинок АДРЕСА_1.

17 серпня 1999 року шлюб між ОСОБА_5 та ОСОБА_1 було розірвано та позивачка отримала прізвище «ОСОБА_1».

Однак, з 17 серпня 1999 року вона продовжувала мешкати разом з ОСОБА_5 однією сім'єю без реєстрації шлюбу.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 помер, внаслідок чого відкрилась спадщина у вигляді житлового будинку АДРЕСА_1.

При зверненні до Саратської ДНК щодо спадкування майна померлого, позивачці листом №1165/01-1 від 21 серпня 2018 року було повідомлено про неможливість її реєстрації як спадкоємця у зв'язку з відсутністю факту родинних відносин.

Проте, позивачка вважає себе спадкоємцем першої черги на частку у спільній сумісній власності подружжя після смерті ОСОБА_5, оскільки розірвання їх шлюбу було фіктивним.

До коло інших спадкоємців віднесла ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4.

Зазначене вище стало підставою для звернення позивачки до суду з даним позовом.

З урахуванням положень ч.3 ст. 14 ЦПК України справа передана для розгляду головуючому судді Тончевій Н.М..

Під час вивчення матеріалів вказаної позовної заяви було встановлено, що вона підлягає залишенню без руху з наступних підстав.

Пунктом 5 частини 2 ст.175 ЦПК України встановлено, що позовна заява повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.

Однак, зміст позовної заяви не відповідає вимогам п. 5 ч. 2 ст. 175 ЦПК України.

Так, частиною 1 статті 108 СК України передбачено, що за заявою заінтересованої особи розірвання шлюбу, здійснене відповідно до положень статті 106 цього Кодексу, може бути визнане судом фіктивним, якщо буде встановлено, що жінка та чоловік продовжували проживати однією сім'єю і не мали наміру припинити шлюбні відносини.

Згідно ч. 1 ст. 106 СК України, подружжя, яке не має дітей, має право подати до органу державної реєстрації актів цивільного стану заяву про розірвання шлюбу.

Тобто, розірвання шлюбу може бути визнано фіктивним за наявності одночасно двох умов:

якщо шлюб було розірвано органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі заяви подружжя, яке не має дітей;

якщо буде встановлено, що жінка та чоловік продовжували проживати однією сім'єю і не мали наміру припинити шлюбні відносини.

Позивачкою не надано доказів, які підтверджували б наявність зазначених вище умов, необхідних для визнання розірвання шлюбу фіктивним.

Крім того, право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст. 392 ЦК).

Главою 86 ЦК, а також спеціальним законодавством, зокрема, Законом України "Про нотаріат", підзаконними нормативними актами, визначено нотаріальний порядок оформлення права на спадщину, що відповідає встановленій законодавством сукупності функцій притаманній юрисдикційній діяльності судів та нотаріусів.

Відповідно до ст. 67 Закону України "Про нотаріат" свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою всіхспадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, встановленому цивільним законодавством.

Якщо нотаріусом обґрунтовано відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, виникає цивільно-правовий спір, що підлягає розглядові у позовному провадженні.

Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

Тож, відсутність умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину має бути обов'язково підтверджено належними доказами, а саме відмовою нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину.

Згідно ч. 3 п. 23постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування»,особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину.

Листом Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №24-753/0/4-13 від 16 травня 2013 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» роз'яснено, що при розгляді справ про спадкування суди мають звертати увагу на наявність у матеріалах справи обґрунтованої постанови про відмову нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії, зокрема, відмови у видачі свідоцтва про право на спадщину.

Відповідно до ч. 4 ст. 49 ЗУ «Про нотаріат», на вимогу особи, якій відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, нотаріус або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, зобов'язані викласти причини відмови в письмовій формі і роз'яснити порядок її оскарження. Про відмову у вчиненні нотаріальної дії нотаріус протягом трьох робочих днів виноситьвідповідну постанову.

Главою 13 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року №296/5 передбачено, що у постанові про відмову у вчиненні нотаріальної дії зазначаються: дата винесення постанови; прізвище, ініціали нотаріуса, який виніс постанову, найменування та місцезнаходження державної нотаріальної контори або найменування нотаріального округу та адреса розташування робочого місця приватного нотаріуса; прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії, місце її проживання або найменування і місцезнаходження юридичної особи; про вчинення якої нотаріальної дії просила особа, що звернулася до нотаріуса (короткий зміст прохання); причини відмови у вчиненні нотаріальної дії з посиланням на чинне законодавство; порядок і строки оскарження відмови з посиланням на норми цивільного процесуального законодавства.

В позовній заяві позивачка зазначила, що при зверненні до Саратської ДНК щодо спадкування майна померлого, їй листом №1165/01-1 від 21 серпня 2018 року було повідомлено про неможливість її реєстрації як спадкоємця у зв'язку з відсутністю факту родинних відносин.

Однак, звертаючись до суду позивачка не надала суду вмотивованої постанови нотаріуса про відмову у вчиненні такої нотаріальної дії, як видача свідоцтва про право на спадщину. Лист нотаріуса з формальноюпропозицією захисту своїх інтересів у судовому порядку не можнарозцінювати як письмову відмову нотаріуса у вчиненні такої нотаріальної дії (постанова).

Також, згідно ч. 1 ст. 177 ЦПК України позивач повинен додати до позовної заяви її копії та копії всіх документів, що додаються до неї, відповідно до кількості відповідачів.

Згідно з вимогами ч.ч. 2, 4, 5 ст. 95 ЦПК України, письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Копії документів вважаютьсязасвідченими належним чином, якщо їх засвідченов порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналуписьмового доказу.

Звертаю увагу на порядок засвідчення копій документів, а саме відповідно до пункту 5.27 Національного стандарту України ДСТУ 4163-2003 «Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації» (затвердженого Наказом Держспоживстандарту України від 07.04.2003 № 55) відмітку про засвідчення копії документа складають зі слів «Згідно з оригіналом», назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціали та прізвища, дати засвідчення копії і проставляють нижче реквізиту «підпис».

Проте, до позовної заяви додані документи, які не засвідчені з дотриманням вимог наведеного вище стандарту, тому позивачу необхідно надати копії документів належним чином засвідчені відповідно до кількості відповідачів.

Згідно ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

За таких обставин позовну заяву належить залишити без руху, оскільки вона не відповідає вимогам ст..ст. 175, 177 ЦПК України, надавши позивачці строк для усунення недоліків. Якщо позивачка у встановлений строк відповідно до ухвали суду не виконає зазначені вимоги, то на підставі ч. 3 ст. 185 ЦПК України, заява буде вважатися неподаною і буде йому повернута.

Керуючись ст. ст.175,176, 185, ч.4 - 6 ст. 259, ст. 260 ЦПК України, суддя

П О С Т А Н О В И В:

позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа : Саратський районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області про визнання розірвання шлюбу фіктивним, визнання права власності - залишити без руху.

Надати позивачці п'ятиденний термін, після отримання нею даної ухвали суду, для усунення зазначених вище недоліків.

Попередити позивачку про те, що у разі не усунення вказаних недоліків заява буде вважатися неподаною та повернута позивачці.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Н. М. Тончева