Рішення № 79143785, 14.01.2019, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 січня 2019 року Чернігів Справа № 620/1/19

Чернігівський окружний адміністративний суд під головуванням судді Житняк Л.О., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, третя особа - Міністерство оборони України про скасування постанови,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувсь до суду з позовом до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, третя особа - Міністерство оборони України, в якому просить скасувати постанову Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 04.12.2018 ВП №57220930 про закінчення виконавчого провадження з виконання виконавчого листа №825/1177/18 виданого 29.08.2018 Чернігівським окружним адміністративним судом.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідачем протиправно винесено оскаржувану постанову, оскільки станом на день винесення постанови від 04.12.2018 про закінчення виконавчого провадження ухвала Чернігівського окружного адміністративного суду від 12.11.2018 законної сили не набрала, у зв'язку з тим, що на вказану ухвалу позивачем подано апеляційну скаргу та ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 03.12.2018 відкрито апеляційне провадження.

Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 08.01.2019 відкрито провадження у справі та призначено її розгляд в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та встановлено відповідачу 2-денний термін, з дня отримання копії ухвали для подання відзиву на позов.

Представник відповідача (далі - ВДВС) в судове засідання не з'явився, відзив на позов не надав, причини неявки суду не повідомив.

Позивач в судове засідання не з'явився. В позові вказав про можливість розгляду справи за його відсутності.

Міністерство оборони України до суду також не з'явилося, причини неявки не повідомило.

Не прибуття в судове засідання сторін, які повідомлені належним чином про дату, час та місце розгляду справи, згідно вимог ч.3 ст.268 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає розгляду справи. Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, відповідно до ст.229 цього Кодексу, не здійснювалося. При цьому, відповідно до ч.3 ст.194 Кодексу, оскільки клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає про таке.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 12.10.2017 у справі №736/858/17, яка набрала законної сили 14.12.2017, визнано протиправною бездіяльність Чернігівського обласного військового комісаріату щодо ненаправлення до Міністерства оборони України заяви ОСОБА_1 від 22.03.2017, з доданими до неї документами, для розгляду питання призначення та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, у зв'язку з настанням інвалідності, внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні у країнах, де велись бойові дії. Також, зобов'язано Чернігівський обласний військовий комісаріат направити до Міністерства оборони України заяву ОСОБА_1 від 22.03.2017, з доданими до неї документами, для розгляду питання призначення та виплати ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги, у зв'язку з настанням інвалідності, внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні у країнах, де велись бойові дії.

02.01.2018 Чернігівський ОВК на виконання рішення суду направив документи щодо призначення одноразової грошової допомоги на адресу Міністерства оборони України для розгляду їх за належністю та прийняття відповідного рішення. За результатами розгляду заяви та доданих до неї документів щодо призначення одноразової грошової допомоги по інвалідності позивачу у призначенні одноразової грошової допомоги було відмовлено - пункт 16 протоколу від 02.02.2018 №12.

Вважаючи таке рішення неправомірним позивач звернувся до суду з відповідним позовом.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 23.03.2018 у справі №825/1177/18, частково зміненого постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 08.08.2018 серед іншого, зобов'язано Міністерство оборони України повторно розглянути питання щодо призначення та виплати мені одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням ІІ групи інвалідності пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні у країнах, де велись бойові дії відповідно до пп."б" п.1 ст.16-2 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", та прийняти відповідне рішення, з урахуванням висновків суду.

31.08.2018 протоколом №89 (пункт 27) засідання комісії МО України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум за результатами повторного розгляду документів щодо призначення одноразової грошової допомоги у призначенні та виплаті позивачу одноразової грошової допомоги було відмовлено з тих же самих підстав, що і протоколом від 02.02.2018 №12.

17.09.2018 відповідачем відкрито виконавче провадження №57220930 з виконання виконавчого листа №825/1177/18, виданого Чернігівським окружним адміністративним судом 29.08.2018 про зобов'язання повторно розглянути питання щодо призначення та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв'язку зі встановленням II (другої) групи інвалідності, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах де велись бойові дії відповідно до пп."б" п.1 ст.16.2 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", та прийняти відповідне рішення, з урахуванням висновків суду.

26.09.2018 позивачем направлено на адресу відповідача (ВДВС) заяву, якій позивач повідомив про обставини не виконання рішення суду та додано рішення судів, якими встановлено право на отримання одноразової грошової допомоги та неправомірність дій МО України щодо відмови у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги.

Відповідач (ВДВС), отримавши заяву, виніс постанову від 10.10.2018 про накладення на боржника штрафу за невиконання рішення суду, а саме прийняття рішення - Протоколу №89 без врахування висновків суду. Цією ж постановою зобов'язано боржника МО України виконати рішення протягом десяти робочих днів.

В подальшому, 08.11.2018 позивач знову направив на адресу відповідача (ВДВС) заяву, у якій повідомив, що МО України всупереч накладеному штрафу рішення суду не виконує та просив відповідача вчинити дії спрямовані на зобов'язання МО України виконати рішення суду - повторно розглянути питання щодо призначення одноразової грошової допомоги та прийняти рішення з урахуванням висновків суду.

Втім, відповідач (ВДВС) виніс постанову від 04.12.2018 про закінчення виконавчого провадження. Виносячи оскаржувану постанову, відповідач, зокрема, послався на ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 12.11.2018 у справі №8258/1177/18 прийняту за результатами розгляду заяви в порядку ст.383 Кодексу адміністративного судочинства України про визнання протиправним рішення МО України - відповідача на виконання рішення суду у справі №825/1177/18, відповідно до якої у задоволенні заяви було відмовлено та вказано на те, що відмова МО України у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги не суперечить рішенням судів, якими визнано право на отримання одноразової грошової допомоги та неправомірність дій МО України пов'язану з відмовою у призначення такої допомоги.

Проте, позивач вважає, що прийняття відповідачем (ВДВС) до уваги постанови про закінчення виконавчого провадження, беручи до уваги ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 12.11.2018 є неправомірним, бо станом на день винесення постанови від 04.12.2018 про закінчення виконавчого провадження ухвала Чернігівського окружного адміністративного суду від 12.11.2018 законної сили не набрала, оскільки на вказану ухвалу позивачем подано апеляційну скаргу та ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 03.12.2018 відкрито апеляційне провадження.

Виходячи з вищевикладеного, позивач вважає оскаржувану постанову необґрунтованою, а висновки про фактичне виконання божником рішення суду безпідставними, що стало наслідком звернення до суду із даною позовною заявою.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд зважає на таке.

В силу прямої дії ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно ст.129-1 Конституції України встановлено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими для виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

При цьому, умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначає Закон України "Про виконавче провадження".

Так згідно ст.1 Закон України від 02.06.2016 №1404-VIII "Про виконавче провадження", виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Як встановлено п.1 ч.1 ст.3 Закону України "Про виконавче провадження", відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" (ч.1 ст.5 Закону України "Про виконавче провадження").

Виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом (ч.ч.1, 2 ст.18 Закону України "Про виконавче провадження").

Так, згідно ч.1 ст.26 Закону України "Про виконавче провадження", виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у ст.3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Згідно ст.10 Закону України "Про виконавче провадження" заходами примусового виконання рішень є: звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов'язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Згідно ст.63 Закону України "Про виконавче провадження" за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного ч.6 ст.26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність. Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем (ВДВС) винесено постанову від 10.10.2018 про накладення на боржника штрафу за невиконання рішення суду. Цією ж постановою зобов'язано боржника МО України виконати рішення протягом десяти робочих днів.

Так, у разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.

Проте, у разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження. Виконавець під час виконання рішення про заборону вчиняти певні дії або про утримання від вчинення певних дій доводить до відома боржника резолютивну частину такого рішення, про що складає відповідний акт. Після складення акта виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

З системного аналізу вказаної статті слідує, що під час виконання рішень немайнового характеру державний виконавець надає боржнику строк на добровільне виконання рішення, а у випадку повторного невиконання боржником рішень протягом наданого строку законодавець диференціює подальші дії державного виконавця залежно від участі боржника в процесі виконання рішення. Так, якщо рішення можливо виконати без участі боржника державний виконавець вживає заходів примусового виконання рішення, а якщо рішення неможливо виконати без участі боржника, державний виконавець після надіслання органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення виносить постанову про закінчення виконавчого провадження, тобто не вживає жодних заходів примусового виконання рішення.

Як вбачається з оскаржуваної постанови, відповідач (ВДВС) при закінченні виконавчого провадження послався на повідомлення Департаменту фінансів Міністерства оборони України про прийняття комісією МО України рішення (витяг з протоколу) від 31.08.2018 №89 про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги та врахував ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 12.11.2018 у справі №8258/1177/18 прийняту за результатами розгляду заяви в порядку ст.383 Кодексу адміністративного судочинства України про визнання протиправним рішення МО України - відповідача на виконання рішення суду у справі №825/1177/18.

Судом враховується, що Кодексом адміністративного судочинства України передбачена можливість визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду. Особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду (ч.1 ст.383 Кодексу адміністративного судочинства України).

Тобто, вирішення питання щодо можливих протиправних дій боржника при виконанні рішення суду, віднесено до дискреційних повноважень суду, який прийняв таке рішення та не може вирішуватися державним виконавцем. У випадку, якщо стягувач не погоджується із результатами виконання рішення суду, останній має право оскаржити дії боржника у встановленому законом порядку, що і було реалізовано шляхом звернення до суду із заявою в порядку ст.383 Кодексу адміністративного судочинства України.

Проте, ухвала Чернігівського окружного адміністративного суду від 12.11.2018 станом на день винесення постанови від 04.12.2018 про закінчення виконавчого провадження законної сили не набрала, оскільки на вказану ухвалу позивачем подано апеляційну скаргу та ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 03.12.2018 відкрито апеляційне провадження.

Наведене свідчить, що оскаржувана постанова прийнята відповідачем передчасно. Питання щодо можливих протиправних дій боржника при виконанні рішення суду на момент винесення відповідачем постанови залишається невирішеним і врахування висновків суду, наведених в ухвалі від 12.11.2018, яка не набрала законної сили, порушує право позивача на захист своїх законних інтересів, в порядку, прямо передбаченому чинним законодавством.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Приймаючи до уваги наведені вище висновки, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, приходить до висновку, що відповідачем передчасно винесено оскаржувану постанову, а тому позов ОСОБА_1 до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, третя особа - Міністерство оборони України про скасування постанови належить задовольнити.

Керуючись ст. ст. 227, 229, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, третя особа - Міністерство оборони України про скасування постанови - задовольнити.

Скасувати постанову Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 04.12.2018 ВП №57220930 про закінчення виконавчого провадження з виконання виконавчого листа №825/1177/18 виданого 29.08.2018 Чернігівським окружним адміністративним судом.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня його проголошення.

Повне рішення суду складено 14.01.2019.

Позивач - ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1);

Відповідач - Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (вул. Городецького, 13, м.Київ, 01001, код ЄДРПОУ 00015622) ;

Третя особа - Міністерство оборони України (проспект Повітрофлотський, 6, м.Київ, 03168)

Суддя Л.О. Житняк