Рішення № 79142769, 10.01.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

10 січня 2019 року №826/7132/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Шрамко Ю.Т., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві про зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі також - позивач) до Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м.Києві (далі також - відповідач) про зобов'язання відповідача призначити позивачу пенсію за віком на пільгових умовах за списком №2 відповідно до п.2 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 24.01.2018.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.05.2018 відкрито провадження в адміністративній справі, яку вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Позов мотивовано тим, що позивач має право на призначення йому пенсії за віком на пільгових умовах за списком №2 відповідно до п.2 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки йому виповнилося 55 років, загальний стаж роботи, відповідно до записів трудової книжки та довідок, становить більше 30 років, а пільговий - більше 12 років 6 місяців.

Відзив на адміністративний позов подано правонаступником Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м.Києві - Головним управлінням Пенсійного фонду України в м.Києві (далі - ГУ ПФУ в м.Києві), яке проти позову заперечило, посилаючись на те, що позивач не має необхідного для призначення пенсії на пільгових умовах страхового стажу роботи на посадах із шкідливими і важкими умовами праці, так як його стаж на роботах за списком №2 - 9 років 10 місяців та за списком №1 - 5 місяців 9 днів. При цьому, до пільгового стажу ОСОБА_1 не зараховано період служби у Збройних силах, а також період роботи з 10.02.1998 по 18.03.1999, оскільки не підтверджено атестацію робочого місця (період роботи позивача маркшейдером кар'єру, код підрозділу 23181, у той час, коли згідно з наданою позивачем довідкою Департаменту соціального захисту населення, за результатами атестації, відповідно до наказу №219 від 17.08.1994, підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення за спеціальністю маркшейдер дільниці за кодом класифікатора 23178).

Оцінивши належність, допустимість, достовірність та достатність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд встановив наступне.

24.01.2018 позивач звернувся до Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м.Києві щодо призначення пенсії за віком на пільгових умовах за списком №2 відповідно до п. «б» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Листом від 10.04.2018 №2964/17 Лівобережне об'єднане управління Пенсійного фонду України в м.Києві повідомило позивачу про відмову у призначенні пенсії за віком за списком №2 у зв'язку з відсутністю необхідного пільгового стажу, так як його стаж за списком №2 становить 9 років 10 місяців, що не дає права на призначення пенсії.

Не погоджуючись з вищевказаним рішенням, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, при вирішенні якого суд виходить із наступного.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду визначено Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09.07.2003 (далі - Закон № 1058-IV).

Відповідно до ч.1 ст.5 Закону № 1058-IV, цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Статтею 1 Закону № 1058-IV визначено, що пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.

Статтею 114 Закону № 1058-IV врегульовано питання пенсії за віком на пільгових умовах та за вислугу років для окремих категорій працівників.

Згідно з п.2 ч.2 вказаної статті, на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Як встановлено судом, підставою для відмови позивачу у призначенні пенсії на пільгових умовах за списком №2 була недостатність стажу позивача на відповідних роботах із шкідливими і важкими умовами праці з огляду не неврахування Пенсійним фондом строку служби позивача у Збройних силах та незарахування пільгового стажу роботи за період з 10.02.1998 по 18.03.1999 р.

Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII (далі - Закон № 1788-XII), передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Як вбачається з трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_2, позивач з 07.03.1986 по 13.02.1988 проходив службу в рядах Радянської Армії (запис внесено на підставі військового квитка НОМЕР_3). При цьому, 01.03.1986 він був звільнений з посади маркшейдера рудника відкритих гірничих робіт у зв'язку з призовом на військову службу.

Статтею 56 Закону № 1788-XII визначено види трудової діяльності, що зараховується до стажу роботи, який дає право на трудову пенсію.

Пунктом «в» частини 3 вказаної статті встановлено, що до стажу роботи зараховується також військова служба та перебування в партизанських загонах і з'єднаннях, служба в органах державної безпеки, внутрішніх справ та Національної поліції, незалежно від місця проходження служби.

Частиною 1 статті 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» № 2232-XII від 25.03.1992 встановлено, що час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Статтею 8 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № № 2011-XII встановлено наступне.

Час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Час проходження строкової військової служби та військової служби за призовом осіб офіцерського складу, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Вищезазначені положення законодавства застосовуються і до громадян, які проходили строкову військову службу до прийняття зазначених законів України.

Приймаючи до уваги те, що згідно з даними трудової книжки та довідки від 24.02.2015 №14 Державного підприємства «Новояворівське державне гірничо-хімічне підприємство «Сірка», на момент призову на строкову військову службу позивач працював маркшейдером рудника відкритих гірничих робіт на Яворівському виробничому об'єднанні «Сірка», а посада маркшейдера, відповідно до пункту «б» підрозділу 1 розділу І включена до Списку №2 виробництв, цехів, професій і посад з важкими умовами праці, робота в яких дає право на державну пенсію на пільгових умовах і в пільгових розмірах, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 №1173, суд дійшов висновку про те, що період військової служби позивача (07.03.1986-13.02.1988) повинен бути зарахований до пільгового стажу роботи на відповідних посадах.

Відповідно до п.3 Порядку застосування Списків N 1 і N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах (затверджено наказом Міністерства праці та соціальної політики України 18.11.2005 N 383 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 1 грудня 2005 р. за N 1451/11731), При визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.92 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.92.

Згідно з п. 10 вказаного Порядку, для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 N 637.

ГУ ПФУ в м.Києві посилається на те, що у довідці про підтвердження трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній №142/07-71 від 09.08.2017 зазначено, що ОСОБА_4 працював повний робочий день дільничим маркшейдером та маркшейдером кар'єру, проте код підрозділу вказано 23181, у той час, коли згідно з наданою позивачем довідкою Департаменту соціального захисту населення, за результатами атестації, відповідно до наказу №219 від 17.08.1994, підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення за спеціальністю маркшейдер дільниці за кодом класифікатора 23178. Таким чином, з огляду на не підтвердження атестації робочого місця, Пенсійним фондом не зараховано до пільгового стажу період роботи позивача з 10.02.1998 по 18.03.1999 р.

Разом з тим, як вбачається з наявної у матеріалах справи довідки ПАТ «Орджонікідзевський гірничо-збагачувальний комбінат» про підтвердження трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній №24/07-7105 від 10.03.2017, ОСОБА_4 працював в Запорізькому кар'єрі з 10.02.1998 по 18.03.1999 за посадою маркшейдер кар'єру, що передбачена підрозділом 1б розділу 1 списку №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників з шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 1994 р. N 162; код КП - 2010100б-23181; робоче місце атестовано згідно з наказом №219 від 17.08.1994.

Наказом Орджонікідзевського гірничо-збагачувального комбінату №219 від 17.08.1994 затверджено переліки робочих місць, виробництв, робіт і посад, яким за наслідком атестації підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення за списком №1 та №2.

У відповідному переліку за списком №2, затвердженому вищевказаним наказом, міститься позиція 23181 - маркшейдер кар'єру.

Вищевказане спростовує доводи Пенсійного фонду стосовно відсутності підстав для зарахування період роботи позивача з 10.02.1998 по 18.03.1999 до пільгового стажу з огляду на непідтвердждення атестації робочого місця.

Крім того, з трудової книжки позивача та довідки від 24.02.2015 №14 Державного підприємства «Новояворівське державне гірничо-хімічне підприємство «Сірка» вбачається, що з 05.04.1990 по 13.09.1990 він працював апаратником плавлення автоклавної дільниці сірка плавного відділення збагачувальної фабрики, що передбачено списком №1 виробництв, цехів, професій і посад з важкими умовами праці, робота в яких дає право на державну пенсію на пільгових умовах і в пільгових розмірах, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 №1173.

ГУ ПФУ в м.Києві у відзиві на позовну заяву підтверджено, що позивач має стаж на роботах із важкими і шкідливими умовами праці за списком №1 - 5 місяців 9 днів.

Частиною 5 статті 114 Закону № 1058-IV встановлено, що у разі призначення пенсій на пільгових умовах відповідно до частин другої і третьої цієї статті проводиться взаємне зарахування періодів роботи, передбачених цією статтею, за умови що роботи, які зараховуються, дають право на пенсію на аналогічних або більш пільгових умовах.

Таким чином, стаж позивача на посаді, віднесеної до робіт із важкими і шкідливими умовами праці за списком №1, в порядку ч.5 ст.114 Закону № 1058-IV, повинен бути зарахованим до стажу роботи позивача на посадах роботах із важкими і шкідливими умовами праці за списком №2.

За таких обставин, судом встановлено протиправне неврахування відповідачем до пільгового стажу позивача на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 періоду військової служби позивача з 07.03.1986 по 13.02.1988, періоду роботи з 10.02.1998 по 18.03.1999, а також необхідність врахування періоду робіт із важкими і шкідливими умовами праці за списком №1.

З наведеного вбачається, що позивач має більше 12 років 6 місяців стажу на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2.

Отже, дії відповідача щодо відмови позивачу у призначенні пільгової пенсії з підстав відсутності необхідного пільгового стажу є протиправними.

Частиною 2 статті 9 КАС України встановлено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Для повного та ефективного захисту прав та інтересів позивача суд вважає необхідним вийти за межі позовних вимог та визнати протиправними дії Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м.Києві, правонаступником якого є ГУ ПФУ в м.Києві, щодо відмови позивачу у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах з підстав відсутності необхідного пільгового стажу.

Стосовно вимог позивача про зобов'язання відповідача призначити йому пенсію за віком на пільгових умовах за списком №2 відповідно до п.2 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 24.01.2018 суд виходить із наступного.

Згідно з ч.4 ст.245 КАС України, у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Згідно Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність, закріпленим ч. 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Проте, з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини (рішення по справі Олссон проти Швеції від 24 березня 1988 року), вбачається, що запорукою вірного застосування дискреційних повноважень є високий рівень правової культури державних службовців, водночас, суди повинні відновлювати порушене право шляхом зобов'язання суб'єкта владних повноважень, у тому числі колегіальний орган, прийняти конкретне рішення про надання можливості, якщо відмова визнана неправомірною, а інших підстав для відмови не вбачається.

Оскільки суд прийшов до висновку про протиправність відмови у призначенні позивачу пільгової пенсії, а інших підстав для відмови чинним законодавством не передбачено, наявні обґрунтовані підстави для задоволення позовних вимог в цій частині, що, водночас, з урахуванням наведеного вище, не є втручанням в дискреційні повноваження відповідача, а є способом відновлення порушеного права позивача.

З системного аналізу положень ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що суд наділений повноваженнями щодо зобов'язання відповідача вчинити дії на користь позивача.

При цьому, суд приймає до уваги те, що інших підстав для відмови позивачу у призначенні пенсії, окрім відсутності необхідного пільгового стажу, відповідачем у листі від 10.04.2018 №29 не зазначено, вказане дає підстави вважати, що для прийняття рішення про призначення позивачу пенсії на пільгових умовах виконано всі умови, визначені законом. При цьому, прийняття такого рішення не передбачає права відповідача діяти на власний розсуд.

А відтак, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та їх задоволення, - зобов'язання ГУ ПФУ в м.Києві (правонаступника Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м.Києві) призначити позивачу пенсію за віком на пільгових умовах за списком №2 відповідно до п.2 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за його зверненням від 24.01.2018.

Позивач, в силу положень ч.1 ст.77 КАС України, довів суду належними доказами наявність обставин, що обґрунтовують його позовні вимоги.

Відповідач, всупереч вимог частини 2 статті 77 КАС України, не довів відповідність вчинених дій щодо відмови позивачу у призначенні пільгової пенсії з підстав відсутності необхідного пільгового стажу вимогам ч.3 ст.2 КАС України.

Відповідно до ст.52 КАС України, у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов'язкові для особи, яку він замінив.

Зважаючи на те, згідно з відомостями Державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Лівобережне об'єднане управління Пенсійного фонду України припинено, суд вважає необхідним замінити первісного відповідача на правонаступника - Головне управління Пенсійного фонду України в м.Києві.

Частиною 1 ст. 139 КАС України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 72-77, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства, суд

ВИРІШИВ:

1. Здійснити процесуальне правонаступництво та замінити відповідача - Лівобережне об'єднане управління Пенсійного фонду України в м.Києві на правонаступника - Головне управління Пенсійного фонду України в м.Києві.

2. Адміністративний позов задовольнити повністю з виходом за межі позовних вимог.

3. Визнати протиправними дії Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м.Києві щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах з підстав відсутності необхідного пільгового стажу.

4. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м.Києві (04053, м.Київ, вул.Бульварно-Кудрявська, 16, код ЄДРПОУ 42098368) призначити ОСОБА_1 (02125, АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) пенсію за віком на пільгових умовах за списком №2 відповідно до п.2 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за його зверненням від 24.01.2018.

5. Присудити на користь ОСОБА_1 (02125, АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) сплачений ним судовий збір у розмірі 704,80 грн. (сімсот чотири гривні вісімдесят копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві (04053, м.Київ, вул.Бульварно-Кудрявська, 16, код ЄДРПОУ 42098368).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Ю.Т. Шрамко