Рішення № 79142715, 14.01.2019, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

14 січня 2019 р. Справа № 520/10854/18

Суддя Харківського окружного адміністративного суду Супрун Ю.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (код НОМЕР_1, АДРЕСА_1) до Харківського обласного військового комісаріату (код ЄДРПОУ 08166355, 61052, м. Харків, вул. Кацарська, 56), Міністерство оборони України (код ЄДРПОУ 00034022, 03168, м. Київ, вул. Повітрофлотський, 6) про визнання протиправним, скасування протоколу та зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2, який діє в інтересах позивача, ОСОБА_1 (надалі за текстом - ОСОБА_1, позивач) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Харківського обласного військового комісаріату (надалі за текстом - ХОВК, відповідач 1), Міністерство оборони України (надалі за текстом - МО України, відповідач 2), в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати п. 17 протоколу № 69 від 06.07.2018 р., рішення Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та призначенням компенсаційних сум, яким відмовлено ОСОБА_1 в призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги;

- зобов'язати Харківський обласний військовий комісаріат повторно подати висновок за формою (додаток 13 Наказу № 530) та документи до нього розпорядникові бюджетних коштів Міністерства Оборони України про виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги згідно: ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей», та в Порядку затвердженим Постановою КМУ №975 від 25.12.2013р., та Наказу Міністерства Оборони України № 530 від 14.08.2014 року;

- зобов'язати Міністерство оборони України вирішити питання про призначення та нарахування одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 згідно вимог: ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей» та в Порядку затвердженим Постановою КМУ № 975 від 25.12.2013р., та Наказом Міністерства Оборони України № 530 від 14.08.2014 року.

Крім того, позивач просить суд зобов'язати Харківський обласний військовий комісаріат відповідно до ст. 382 КАС України подати у 15 денний строк після набрання чинності рішення, звіт про виконання судового рішення та зобов'язати Міністерство оборони України відповідно до ст. 382 КАС України подати у 45 денний строк після набрання чинності рішення, звіт про виконання судового рішення.

Ухвалою судді Харківського окружного адміністративного суду від 03.12.2018 року відкрито спрощене провадження в адміністративній справі згідно з положеннями п. 2 ч. 1 ст. 263 КАС України, якою унормовано що суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Згідно з положеннями ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 263 КАС України, справи, визначені частиною першою цієї статті, суд розглядає у строк не більше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Згідно з положеннями ч. 1 та ч. 2 ст. 262 КАС України, розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи за правилами загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. Розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п'ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.

Згідно з положенням ч. 3 ст. 263 КАС України, у справах, визначених частиною першою цієї статті, заяви по суті справи є позов та відзив.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що пунктом 17 протоколу №69 від 06.07.2018 року рішення Комісії Міністерства оборони України відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги ОСОБА_1, з підстав того, що витрати, пов'язані з виплатою одноразової грошової допомоги особам, які проходи службу в Прикордонних військах мають здійснюватися Державною прикордонною службою України. Позивач не погоджується з такими висновками відповідача, вважає їх протиправним, оскільки згідно постанови Верховної Ради України від 24.08.1991 року № 1431-ХІІ всі військові комісаріати дислоковані на території України були підпорядковані Верховній Раді України та згодом Міністерству оборони України. Позивач був на обліку у військовому комісаріаті, який був підпорядкований Міністерству оборони України, таким чином одноразову грошову допомогу позивачу повинно виплачувати саме Міністерство оборони України.

Просив суд задовольнити вимоги адміністративного позову у повному обсязі.

До канцелярії суду 11.12.2018 року (Вх.№01-26/66885) від представника відповідача - Харківського обласного військового комісаріату, надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просив відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог в повному обсязі та зазначив, що позивач проходив строкову військову службу у прикордонних військах колишнього Союзу Радянських Соціалістичних Республік у військовій частині 2042, яка належала до прикордонних військ та був військовослужбовцем прикордонних військ. Організаційно Збройні Сили України складаються з органів військового управління, з'єднань, військових частин, військових навчальних закладів, установ, організацій. Отже, на думку відповідача, прикордонні війська не входять до структури Збройних Сил України, а отже витрати пов'язані із виплатою одноразової грошової допомоги в разі встановлення інвалідності повинні здійснюватися Державною прикордонною службою України, на яку централізовано виділяються кошти з держаного бюджету.

Крім того, зазначив, що правонаступником прикордонних військ колишнього Союзу Радянських Соціалістичних Республік, які на той час підпорядковувались Комітету Державної безпеки СРСР, аз 1991 року Комітету по охороні державного кордону СРСР, на сьогоднішній день є Державна прикордонна служба України, яка являється правоохоронним органом спеціального призначення та свою діяльність на виконання функцій і покладених на неї завдань здійснює через Адміністрацію Державної прикордонної служби України. Таким чином, оскільки позивач звільнений зі строкової військової служби з прикордонних військ, правонаступником з огляду на вищевикладеного є Державна прикордонна служба України, то в силу ст. 163 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» і Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги, правових підстав призначити та виплатити позивачу Міноборони, одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням йому III групи інвалідності, у зв'язку з захворюванням, яке пов'язане з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні у країнах, де велися бойові дії немає.

До канцелярії суду 22.12.2018 року (Вх.№01-26/69924/18) представником відповідача - Міністерства оборони України, було надано відзив на позов, в якому зазначив, що позовні вимоги позивача є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки ОСОБА_1, звільнено з військової служби, на день звільнення з військової служби заявник проходив службу у Прикордонних військах КДБ СРСР. Таким чином, Міноборони не може бути належним відповідачем по даній справі, оскільки МО СРСР ніколи не було органом управління для прикордонних військ КДБ СРСР, МО СРСР не здійснювало розрахунків при звільненні позивача з військової служби, через що витрати, пов'язані з виплатою одноразової грошової допомоги позивачу, який проходив службу саме в Прикордонних військах мають здійснюватися Державною прикордонною службою України.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_1, з 17.11.1984 року по 06.12.1986 року проходив військову службу у Збройних силах та з 20.08.1985 року по 02.12.1986 року приймав участь у бойових діях на території Республіки Афганістан в складі військової частини 2066, що підтверджується копією військового квитка Серії НОМЕР_2 від 10.11.1984 року (а.с.21 - 23).

Позивач має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - інвалідів війни, що підтверджується копією посвідчення Серії НОМЕР_3, виданого 13.01.2017 року.(а.с.24).

Як свідчать матеріали справи, під час проходження військової служби позивач отримав рубці на обличчі, які являються наслідком загоєння вогнепальних осколкових поранень; рубці на правому стегні і правої гомілки, які являються теж наслідком загоєння наскрізних кульових поранень; зазначені поранення у позивача могли бути отримані в терміни, зазначені засвідчуваних позивачем в періоді бойових дій в Республіці Афганістан. Крім того, у позивача мають стійкі залишкові явище перенесеної черепно-мозкової травми з лікворної гіпертензією, вестибуло-атактіческім синдромом, синкопальними станами, які можуть бути наслідком перенесеної контузії головного мозку в період бойових дій в Республіці Афганістан, що підтверджується копіями висновку експерта ХОБСМЕ № 7454 від 08.10.2007 року, виписки з історії хвороби № 1469.(а.с.15-20).

Внаслідок отриманих поранень та у зв'язку з захворюванням, що пов'язане з виконанням військових обов'язків при проходженні військової служби у місцях, де велися бойові дії, позивачу вперше встановлено ІІІ групу інвалідності (довідка МСЕК серії ХАР-05 № 006263 від 26.11.2007 р.), після повторного огляду з 01.01.2015 року - встановлено ІІ групу інвалідності, що підтверджено копією довідки до акта огляду медико-соціальної експертної комісії Серії 10 ААБ № 201849 від 22.12.2014 року.(а.с.14).

Судом встановлено, що 12.10.2017 року позивач звернувся до Харківського обласного військового комісаріату із заявою та усіма належними додатками стосовно призначення йому виплати одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням йому інвалідності ІІ групи, яка пов'язана з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії. Проте, Харківським ОВК було повідомлено позивача про відсутність підстав для призначення та виплати йому одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням йому інвалідності.

Не погоджуючись із позицією Харківського ОВК позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду із позовною заявою.

Так, рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 21.02.2018 року по справі № 820/270/18 адміністративний позов ОСОБА_1 до Харківського обласного військового комісаріату про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії було задоволено. Визнано протиправною бездіяльність Харківського обласного військового комісаріату щодо неподання у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновку щодо виплати ОСОБА_1, одноразової грошової допомоги, передбаченої Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", постановою КМУ № 975 від 25.12.2013 року "Про затвердження порядку та умов призначення і виплат одноразової грошової допомоги" та Наказом Міністерства оборони України № 530 від 14.08.2014 року. Зобов'язано Харківський обласний військовий комісаріат подати висновок (за формою Додаток 13 Наказу № 530) та документи до нього розпорядникові бюджетних коштів Міністерства оборони України про виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги передбаченої Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та постановою КМУ № 975 від 25.12.2013 року "Про затвердження порядку та умов призначення і виплат одноразової грошової допомоги" та Наказом Міністерства оборони України № 530 від 14.08.2014 року.

З інформації, що міститься на сайті Єдиного державного реєстру судових рішень, вбачається, що зазначена постанова суду набрала законної сили 14.05.2018 року.

Відповідно до ч. 4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

На виконання судового рішення від 21.02.2018 року по справі № 820/270/18 Харківським ОВК було направлено до МО України документи для вирішення питання про призначення позивачу одноразової грошової допомоги.

Як свідчать матеріали справи, рішенням Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, оформленого протоколом № 69 від 06.07.2018 року (пункт 17 протоколу) рядовому в запасі ОСОБА_1, (Харківський ОВК) відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги, оскільки Міністерство оборони України не здійснювало розрахунок під час звільнення з Прикордонних військ КДБ СРСР. ОСОБА_1, 06.12.1986 року звільнено зі стокової військової служби, 26.11.2007 року під час первинного огляду органами МСЕК визнано особою з інвалідністю ІІІ групи внаслідок отриманого поранення, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби, в країнах, де велися бойові дії, з 17.12.2012 року під час повторного огляду встановлено інвалідність - ІІ групи внаслідок отриманого поранення, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби, в країнах, де велися бойові дії. На день звільнення з військової служби заявник проходив службу в Прикордонних військах КГБ СРСР. Згідно з п.17 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги, затвердженого постановою КМУ від 25.12.2013 року № 975 та п.6 ст. 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", особам, звільненим з військової служби, виплата одноразової грошової допомоги здійснюється органом державної влади, який здійснював розрахунок під час звільнення з військової служби. Крім того зазначено, згідно зі статтею 23 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" фінансове забезпечення витрат, пов'язаних з реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок коштів, що передбачаються в Державному бюджеті України на відповідний рік для Міністерства оборони України, розвідувальних органів України та інших центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військова формування та правоохоронні органи. Таки чином, витрати пов'язані з виплатою одноразової грошової допомоги особам, які проходили службу в прикордонних військах мають здійснюватись Державною прикордонною службою України.(а.с.9).

Позивач, вважаючи вказане рішення МО України противоправним, звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

По суті спірних правовідносин слід зазначити наступне.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку із виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни здійснюється відповідно до Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" № 2232-XII від 25.03.1992 року (далі - Закон України № 2232-XII).

Відповідно до статті 41 Закону України № 2232-XII виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Спірні правовідносини між сторонами в справі щодо порядку та підстав призначення та нарахування одноразової грошової допомоги у разі інвалідності військовослужбовців, як складової їх соціального захисту, регулюються правовими нормами Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон України № 2011-XII).

Відповідно до статті 1 Закону України № 2011-XII, соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом. Згідно зі статтею 1-2 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 3 Закону України № 2011-XII, дія цього Закону поширюється на військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов'язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти.

Згідно з частиною 1 статті 16 Закону України № 2011-XII, одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Частиною 2 статті 16 Закону № 2011-XII встановлено вичерпний перелік підстав, за наявності яких призначається і виплачується одноразова грошова допомога, зокрема, за п. 4 - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.

При цьому розмір одноразової грошової допомоги у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності третьої групи становить суму 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб (п. "б" ч. 1 ст. 16-2 Закону України №2011-XII).

Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 року № 975 (далі - Постанова № 975) затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі по тексту - Порядок). Зазначений Порядок визначає механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності (далі - одноразова грошова допомога) військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст).

Так, згідно пункту 17 Порядку № 975, особам, звільненим з військової служби, виплата одноразової грошової допомоги здійснюється органом державної влади, який здійснював розрахунок під час звільнення з військової служби.

Щодо посилань Міністерства оборони України у оскаржуваному рішенні на відсутність у позивача права на отримання одноразової грошової допомоги через те, що особам, які звільнилися з Прикордонних військ КГБ СРСР виплата одноразової грошової допомоги має здійснюватися Державною прикордонною службою України а не Міністерством оборони України, суд зазначає наступне.

Статтями 1, 2 Угоди між державами-учасницями Співдружності Незалежних Держав про соціальні і правові гарантії військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби, та членів їхніх сімей, яка набула чинності для України 14.02.1992 року, встановлено, що за військовослужбовцями, особами, які звільнились з військової служби і проживають на території держав-учасниць Співдружності, а також членами їхніх сімей зберігаються права і пільги, встановлені раніше законами та іншими нормативними актами колишнього Союзу РСР. Односторонні обмеження зазначених прав і пільг військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби, та членів їхніх сімей не допускаються.

Держави Співдружності своїм законодавством встановлюють і забезпечують всю повноту політичних, соціально-економічних та особистих прав і свобод військовослужбовцям, особам, звільненим з військової служби, та членам їхніх сімей відповідно до норм міжнародного права і положень цієї Угоди. Статтею 4 зазначеної Угоди передбачено, що держави-учасниці Співдружності беруть на себе зобов'язання у 1992 році розробити і прийняти взаємопогоджені законодавчі акти про соціальний захист військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби, та членів їхніх сімей.

Законом України "Про ратифікацію Протоколу до Угоди між державами - учасницями Співдружності Незалежних Держав про соціальні та правові гарантії військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби, та членів їхніх сімей від 14.02.1992", від 07.06.2001 № 2495-ІІІ ратифіковано Протокол до Угоди між державами - учасницями Співдружності Незалежних Держав про соціальні та правові гарантії військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби, та членів їхніх сімей від 14.02.1992 року.

Відповідно до статті 1 даного Протоколу, на громадян, які проходили військову службу у військових частинах Збройних Сил, інших військах, військових формуваннях та органах колишнього Союзу РСР та які переведені (зараховані) на військову службу в Збройні Сили, інші війська, інші військові формування та органи держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав, при їх переїзді на постійне місце проживання з однієї держави Співдружності до іншої поширюються права та пільги, гарантії та компенсації, встановлені законодавством та іншими нормативними правовими актами для військовослужбовців Держави Співдружності, обраної для постійного проживання.

Таким чином, наведеними вище міждержавними Угодами гарантується кожному військовослужбовцю, який проходив військову службу у військових частинах Збройних Сил, інших військах, військових формуваннях та органах колишнього Союзу РСР, право на отримання пільг, гарантій та компенсацій на території тієї держави Співдружності, на якій він проживає.

Згідно пункту 1 частини 1 Указу Президії Верховної Ради СРСР від 21.03.1989 року №10224-ХІ "Про виведення із складу Збройних Сил СРСР прикордонних, внутрішніх і залізничних військ" прикордонні, внутрішні і залізничні війська виведені зі складу Збройних Сил СРСР.

У відповідності до пункту 1 та 2 Постанови Верховної Ради України від 24.08.1991 "Про військові формування на Україні", Верховна Рада України постановила підпорядкувати всі військові формування, дислоковані на території республіки, Верховній Раді України. Утворено Міністерство оборони України.

Відповідно до статті 4 Закону України "Про правонаступництво України", органи держави влади і управління, органи прокуратури, суди та арбітражні суди, сформовані на підставі Конституції (Основного Закону) Української РСР, діють в Україні до створення органів державної влади і управління, органів прокуратури, судів та арбітражних судів на підставі нової Конституції України.

Згідно п. 2 постанови КМ України від 02.01.1992 року № 3 "Питання Державного комітету у справах охорони державного кордону України" з наступними змінами - Державний комітет у справах охорони державного кордону України є правонаступником колишнього Управління військ Західного прикордонного округу КДБ СРСР.

Тобто, Державний комітет у справах охорони державного кордону України (нині - Державна прикордонна служба України) у 1992 року став правонаступником лише тієї частини прикордонних військ КДБ СРСР, що базувалась на території України.

Позивач не проходив служби в зазначеному прикордонному окрузі КДБ СРСР. Разом з тим, станом на час проходження позивачем військової служби з 17.11.1984 року по 06.12.1986 року у Збройних Силах та з 20.08.1985 року по 02.12.1986 року приймання участь у бойових діях на території Республіки Афганістан в складі військової частини 2066, отримання ним поранення, прикордонні війська входили до складу Збройних Сил СРСР.

З огляду на вищевикладене, приймаючи до уваги, що позивач проходив службу саме у Збройних силах СРСР, які на той час були підпорядковані та знаходились на фінансовому забезпеченні Міністерства оборони СРСР, правонаступником якого в подальшому стало Міністерство оборони України, то в силу ст. 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" і постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві" від 25.12.2013 № 975, обов'язок призначення та виплати позивачу одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням йому ІI групи інвалідності, у зв'язку з травмою, пов'язаною з виконанням обов'язків військової служби, покладений саме на Міністерство оборони України.

Враховуючи викладене, доводи відповідача щодо того, що Міністерство оборони України не є у даних правовідносинах правонаступником Прикордонних військ СРСР, є необґрунтованими та не беруться судом до уваги.

Аналогічна правова позиція зазначена у Постанові Верховного Суду від 06.02.2018 року по справі № 825/551/16 (№ К/9901/1670/18 825/551/16).

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на те, що відповідачем як суб'єктом владних повноважень, не доведено правомірності прийнятого ним рішення, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування пункту 17 протоколу № 69 від 06.07.2018 року рішення Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та призначенням компенсаційних сум, яким відмовлено ОСОБА_1 в призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги.

З огляду на висновки суду про протиправність оскаржуваного рішення відповідача, з метою належного відновлення порушених права позивача, суд також вважає за необхідне зобов'язати Міністерство оборони України вирішити питання про призначення та нарахування одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 згідно вимог Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей», в Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 975 від 25.12.2013 року та Наказом Міністерства оборони України № 530 від 14.08.2014 року.

Суд зазначає, що положеннями Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві № 975 передбачено, що питання подання висновку про виплату одноразової грошової допомоги за формою (додаток 13 Наказу № 530) розпорядникові бюджетних коштів, тобто Міністерству оборони України в даному випадку, належить саме до повноважень Харківського обласного військового комісаріату, а отже, стосується його прав та обов'язків.

Відповідно, рішення щодо призначення позивачу одноразової грошової допомоги можливо прийняти МО України на підставі наданих позивачем документів та висновку Харківського обласного військового комісаріату згідно приписів п. 13 Порядку № 975.

Таким чином, з метою належного захисту прав позивача на отримання одноразової грошової допомоги, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги в частині зобов'язання Харківського обласного військового комісаріату повторно подати висновок за формою (додаток 13 Наказу № 530) та документи до нього розпорядникові бюджетних коштів, Міністерству оборони України, про виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей», в Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 975 від 25.12.2013 року та Наказом Міністерства Оборони України № 530 від 14.08.2014 року.

Відносно клопотання позивача про зобов'язання Харківського обласного військового комісаріату подати у 15-денний строк після набрання чинності рішення звіт про виконання судового рішення та зобов'язання Міністерства оборони України подати у 45-денний строк після набрання чинності рішення звіт про виконання судового рішення відповідно до ст. 382 КАС України, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Враховуючи, що встановлення судового контролю за виконанням судового рішення є правом, а не обов'язком суду, а також приписи статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України щодо обов'язковості судових рішень та відсутності об'єктивних обставин щодо невиконання судового рішення з боку відповідачів, суд не вбачає підстав для встановлення судового контролю та зобов'язання відповідачів подати у встановлений строк звіт про виконання даного судового рішення.

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Позивач є звільненим від сплати судового збору відповідно до Закону України "Про судовий збір", а тому розподіл судових витрат згідно ст. 139 КАС України не здійснюється.

Керуючись ст.ст. 5-10, 19, 77, 139, 241-246, 250, 255, 263, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (код НОМЕР_1, АДРЕСА_1) до Харківського обласного військового комісаріату (код ЄДРПОУ 08166355, 61052, м. Харків, вул. Кацарська, 56), Міністерство оборони України (код ЄДРПОУ 00034022, 03168, м. Київ, вул. Повітрофлотський, 6) про визнання протиправним, скасування протоколу та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати пункт 17 протоколу № 69 від 06.07.2018 року рішення Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та призначенням компенсаційних сум, яким відмовлено ОСОБА_1 (код НОМЕР_1, АДРЕСА_1) в призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги.

Зобов'язати Харківський обласний військовий комісаріат (код ЄДРПОУ 08166355, 61052, м. Харків, вул. Кацарська, 56) повторно подати висновок за формою (додаток 13 Наказу № 530) та документи до нього розпорядникові бюджетних коштів, Міністерству оборони України, про виплату ОСОБА_1 (код НОМЕР_1, АДРЕСА_1) одноразової грошової допомоги згідно Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей», та в Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 975 від 25.12.2013 року та Наказом Міністерства оборони України № 530 від 14.08.2014 року.

Зобов'язати Міністерство оборони України (код ЄДРПОУ 00034022, 03168, м. Київ, вул. Повітрофлотський, 6) вирішити питання про призначення та нарахування одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 (код НОМЕР_1, АДРЕСА_1) згідно вимог Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей», та в Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 975 від 25.12.2013 року та Наказом Міністерства оборони України № 530 від 14.08.2014 року.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Текст рішення виготовлено 14 січня 2019 року.

Суддя Ю.О. Супрун