Постанова № 7914245, 04.02.2010, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

вул. Кремлівська, 65-В, м. Запоріжжя, 69041, тел.286-50-15, inbox@adm.zp.court.gov.ua ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.02.2010 Справа № 2а-6899/09/0870

За позовом: Комунального підприємства «Мелітопольжитлосервіс» Мелітопольської міської ради Запорізької області, м. Мелітополь

до Мелітопольської обєднаної державної податкової інспекції Запорізької області, м. Мелітополь

про визнання неправомірним податкового повідомлення-рішення №0013742308/0 від 08.12.2009р., -

У складі головуючого судді Нечипуренко О.М.

при секретарі судового засідання Бриль А.В.

за участі представників сторін:

від позивача Бєляєв А.В. (довіреність №20 від 19.01.2009р.)

від відповідача Кашуба В.І.(довіреність №4138 від 12.02.2008р.)

Комунальне підприємство «Мелітопольжитлосервіс» Мелітопольської міської ради звернулось до суду із адміністративним позовом до Мелітопольської ОДПІ Запорізької області з вимогою про визнання неправомірним податкового повідомлення-рішення №0013742308/0 від 08.12.2008р., яким позивачу донараховано орендну плату за землю у розмірі 23978 грн. та застосовано штрафні санкції на суму 11989 грн.

15.12.2009 Запорізьким окружним адміністративним судом, на підставі ст. ст. 104-107 КАС України, відкрито провадження у адміністративній справі №2а-6899/09/0870 та призначено до судового розгляду на 13.01.2010. У судовому засіданні 13.01.2010 оголошено перерву до 04.02.2010.

В засіданні 04.02.2010 позивач уточнив позовні вимоги та зазначив, що з підстав, викладених у позові просить визнати неправомірним податкове повідомлення-рішення №0013742308/0 від 08.12.2009р.

У засіданні 04.02.2010, судом, відповідно до ст.160 КАС України, сторонам проголошено вступну та резолютивну частини постанови та оголошено про час виготовлення постанови у повному обсязі. Уточнення позовних вимог не суперечить приписам чинного законодавства України не порушує чиї - небудь права, а тому прийнято судом до розгляду. Суд розглянув уточнені позовні вимоги.

Відповідно до ст. 41 КАС України, у ході судового розгляду здійснювалось повне фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів, а саме: комплексу «Камертон».

Позивач підтримав позовні вимоги, з підстав, викладених у позовній заяві та доповненні до позовної заяви, просить позов задовольнити у повному обсязі. Зокрема, зазначив, що не погоджується з донарахуванням орендної плати за землю, яка підлягає сплаті до бюджету у загальній сумі 23978,23грн., в тому числі по періодам - серпень 2007 року у сумі 3325,43 грн., вересень 2007 року у сумі 10676,40 грн., жовтень 2007 року у сумі 9976,40 грн., оскільки в спірний період з 22.08.07 р. по 30.10.2007 р. жоден з договорів оренди земельної ділянки не діяв, і, відповідно, не було підстав для відображення в декларації спірного періоду.

Відповідач проти позову заперечив, надав суду письмові заперечення та доповнення до них, зокрема зазначив, що згідно даних Державного земельного кадастру, за підприємством станом на 23.10.2009 р. обліковується земельна ділянка за адресою: м. Мелітополь, вул. Свердлова, 4, цільове призначення - «Розміщення та експлуатація центрального ринку», дата реєстрації - 21.04.2008р. Зміни в землекористуванні відсутні. До того ж, позивач в спірних періодах здійснював послуги по наданню торгових місць на території ринку за адресою: м. Мелітополь, вул. Свердлова, 4. Відповідно до ст. 13 Закону України "Про плату за землю" підставою для нарахування земельного податку є дані земельного кадастру. За даними Державного земельного кадастру земельна ділянка загальною площею 16 771,98 кв.м.,по вул. Свердлова, 4 обліковувалась на умовах оренди за Позивачем у спірні періоди з 21.04.2008 р. до 24.10.09 р

Таким чином, КП «Мелітопольжитлосервіс» користувалося земельною ділянкою та здійснювало основну діяльність - послуги по наданню торгових місць - з 29.08.2007року по 30.10.2007 року на території ринку, розташованого за адресою м. Мелітополь, вул. Свердлова, 4, але, в порушення Закону України «Про плату за землю», підприємство занизило орендну плату за землю, яка підлягає сплаті до бюджету, на загальну суму 23978,23грн., в тому числі по періодам: серпень 2007р. - на суму 3325,43 грн., вересень 2007р.- на суму 10676,40 грн., жовтень 2007р. - на суму 9976,40 грн.

Проаналізувавши наявні матеріали та фактичні обставини справи, дослідивши і оцінивши надані докази в їх сукупності, суд вважає, позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі, виходячи з наступного:

Відповідно до ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд вирішує справи на підстав Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обовязковість яких надана Верховною Радою України.

Суд застосовує інші нормативно правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Підставами для визнання незаконними (нечинними) актів в судовому порядку є невідповідність їх вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обовязковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у звязку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємств чи організації позивача у справі.

Земельні відносини в Україні регулюються Земельним кодексом, а питання плати за землю - відповідним Законом "Про плату за землю".

Відповідно до ст. 206 Земельного кодексу України, використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону. Стаття ж 96 Земельного кодексу України зазначає, що землекористувачі зобов'язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.

Згідно зі статтею 2 Закону України Про плату за землю”, використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. За земельні ділянки, надані в оренду, справляється орендна плата.

Статтею 5 Закону України “Про плату за землю” визначено, що об'єктом плати за землю є земельна ділянка, а також земельна частка (пай), яка перебуває у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди. Суб'єктом плати за землю (платником) є власник земельної ділянки, земельної частки (паю) і землекористувач, у тому числі орендар.

Згідно ст. 13 Закону України “Про плату за землю”, п ідставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру, а орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній або комунальній власності, - договір оренди такої земельної ділянки.

У відповідності до ст. 14 Закону України “Про плату за землю”, платники земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності (крім громадян) самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати і подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік.

Стаття 15 Закону України “Про плату за землю”, зазначає, що власники землі та землекористувачі сплачують земельний податок, а також орендну плату за земельні ділянки державної та комунальної власності з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою податок, а також орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році.

Таким чином, законом, що визначає порядок плати за користування земельними ресурсами, встановлено, що плата за землю справляється у випадку:

якщо є об'єкт оподаткування - право власності чи право користування на землю;

юридична особа є суб'єктом плати за землю - власником чи користувачем;

права власності чи землекористування підтверджені у відповідності до діючого законодавства.

При наявності вище перерахованих умов для нарахування земельного податку використовуються дані державного земельного кадастру.

Ці дані, згідно Положення про порядок ведення державного земельного кадастру, формуються на основі реєстрації права власності, права користування землею, а також договорів на право оренди землі і оформляються у вигляді відповідного документа, що встановлює право, тобто в цьому державного акта чи договору оренди.

Тобто, землекористувачі сплачують земельний податок з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Саме діючий договір оренди з його положеннями щодо розміру орендної плати, площі ділянки та іншими, і є підставою згідно чинного законодавства для обчислення орендної плати.

Як свідчать матеріали справи, між Мелітопольською міською радою та КП «Мелітопольжитлосервіс», код 13636707 укладено договір оренди земельної ділянки від 18.05.2007 року (запис у реєстрі земель № 040726200155 від 29.05.2007 року). Згідно п.8 Договору, його укладено до 22.08.2007 року, починаючи з дати його державної реєстрації. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк за умови належного виконання обов'язків. Згода орендодавця на продовження строку дії договору оренди землі викладається у його рішенні.

Рішенням 19 сесії Мелітопольської міської ради V скликання №1/23 від 29.08.2007р. «Про передачу земельних ділянок в оренду» зазначено: «Продовжити строк оренди земельних ділянок (шляхом укладення нових договорів оренди): Комунальному підприємству «Мелітопольжитлосервіс» Мелітопольської міської ради Запорізької області (ІК 13636707) по вул. Свердлова,4 площею 16 771,98 кв.м. для розміщення та експлуатації Центрального ринку строком до 22.09.2009 р.» (шляхом укладення нових договорів оренди).

На виконання рішення, 25.09.2009р. між Мелітопольською міськрадою та КП «Мелтопольжитлосервіс» укладено новий договір оренди, у якому як і в попередньому визначено строк дії до 22.09.2009 року, починаючи з дати його державної реєстрації. Даний договір зареєстровано у Запорізькій регіональній філії державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» при Держкомземі України, про що у державному реєстрі земель вчинено запис від 30.10.2007 за № 040726200289, тобто, новий договір почав діяти з 30.10.2007.

А, отже, в період з 22.08.2007 (закінчення дії Договору від 18.05.2007) до 30.10.2007 (початок дії договору від 25.09.2007) жоден з зазначених договорів не діяв.

В ході проведеної 27.11.2009 податковим органом планової виїзної перевірки КП «Мелітопольжитлосервіс» з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2006р. по 30.06.2009р. встановлено, що підприємство позивача, надано до Мелітопольської ОДПІ податкову декларацію орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності №26884 від 06.06.2007року, згідно якої підприємством нараховано орендну плату на 2007рік за земельну ділянку розташовану за адресою: м. Мелітополь вул. Свердлова 4 у сумі 29753,91 грн. в т.ч. травень 2007року у сумі 1050,14грн., червень 2007 року у сумі 10676,40грн., липень 2007року у сумі 10676,40грн., серпень 2007року у сумі 7350,97 грн.

А тому, за результатами такої перевірки, фахівці Мелітопольської ОДПІ дійшли висновку, що підприємство позивача, в порушення статей 2,5,13,14,15 Закону України «Про плату за землю», в редакції Закону України від 19.09.1996року №378/96-ВР, занизило орендну плату за землю, яка підлягає сплаті до бюджету у сумі 23978,23грн. в тому числі по періодам серпень 2007року у сумі 3325,43 грн., вересень 2007року у сумі 10676,40 грн., жовтень 2007 року у сумі 9976,40 грн.

У звязку із чим, позивачу донараховано орендну плату за землю у розмірі 23978 грн. та застосовано штрафні санкції на суму 11989 грн., про що винесено податкове повідомлення-рішення №0013742308/0 від 08.12.2008р.

Однак, із такими висновками податкового органу, суд не може погодитись, з огляду на таке:

Згідно п.4.4.2 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 №2181, податкове роз'яснення є оприлюдненням офіційного розуміння окремих положень податкового законодавства контролюючими органами, не може бути притягнутим до відповідальності платник податків, який діяв відповідно до наданого йому податкового роз'яснення.

Наказом Державної податкової адміністрації України від 20 грудня 2005 р.№ 588 «Про затвердження форми податкової декларації орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності» затверджено форму податкової декларації орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності. Листом ДПА України від 13.01.2006 316/7/15-0217 «Про затвердження форми податкової декларації орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності» розяснено порядок заповнення декларації.

Листом ДПА України від 1.2.2006 № 1833/7/15-0217 надані Методичні рекомендації щодо подання та заповнення податкової декларації орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності, згідно яких податкова декларація заповнюється платниками орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності на підставі даних, визначених у договорі оренди землі на відповідну земельну ділянку за відповідний податковий звітний період або рік.

У відповідності та на виконання зазначених актів податкової адміністрації підприємством позивача заповненні та наданні до ДПІ податкові декларації 06.06.3007 та 31.10.2007, в яких відображено що в спірний період з 22 серпня по 30 жовтня 2007, орендна плата не нарахована, а в додатках №2 вказано на підставі яких договорів ці нарахування проводилися.

Згідно ст.5.1 Закону 2181 податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації, тобто дані податкові зобовязання були узгодженні з ДПІ, оскільки у разі, коли б податковий орган не узгодив зазначені декларації, то згідно ст.6.2.3 повинен був надіслати податкову вимогу, але, як свідчать матеріали справи, такої вимоги направлено не було.

Відсутність заборгованості з орендної плати у спірний період підтверджується також і актами звірок підписаними податковою та позивачем,а отже, донарахування орендної плати за спірний період є безпідставним.

Неправомірним є і нарахування позивачу штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 11989 грн., на підставі п. «в» п.4.1.4 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», а саме: положення згідно якого податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, оскільки, як встановлено в ході судового розгляду, в даному випадку не було діючого договору оренди, не було підстав для відображення в декларації спірного періоду, а тому штрафні санкції не можуть бути застосовані.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України.

Відповідно до вимог ч. 1, 2 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням викладеного, відповідачем не доведено правомірність прийняття спірного рішення, внаслідок чого суд вважає вимоги позивача обґрунтованими та таким, що підлягають задоволенню.

Відповідно до п. 1 ст. 162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправним рішення субєкта владних повноважень чи окремих його положень, дій та бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень.

У відповідності до п. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

З урахуванням викладеного, на користь позивача з державного бюджету підлягають до стягнення судові витрати , сплачені ним при подачі позовної заяви.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 94, 158, 162, 163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов Комунального підприємства «Мелітопольжитлосервіс» Мелітопольської міської ради Запорізької області до Мелітопольської обєднаної державної податкової інспекції Запорізької області про визнання неправомірним податкового повідомлення-рішення №0013742308/0 від 08.12.2009р, задовольнити.

2. Визнати податкове повідомлення-рішення №0013742308/0 від 08.12.2009р Мелітопольської обєднаної державної податкової інспекції Запорізької області про стягнення з Комунального підприємства «Мелітопольжитлосервіс» Мелітопольської міської ради орендної плати за землю у розмірі 23978 грн. та штрафних санкцій на суму 11989 грн., неправомірним.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено КАС України , набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Заява про апеляційне оскарження чи апеляційна скарга, подані після закінчення строків, встановлених цією статтею, залишаються без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка їх подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Постанова в повному обсязі у відповідності до вимог ст. 160 КАС України оформлена і підписана 17.02.2010.

Суддя (підпис) О.М. Нечипуренко

23.02.2010 постанова не набрала законної сили.

Суддя О.М. Нечипуренко