Рішення № 79142318, 21.12.2018, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

21 грудня 2018 року №826/14895/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Шрамко Ю.Т., суддів Донця В.А., Костенка Д.А., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України про визнання незаконною та скасування постанови, зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва, (також далі - суд), надійшов позов ОСОБА_1 (далі - позивач), до Кабінету Міністрів України (далі відповідач), в якому позивач просить:

1) визнати незаконною і скасувати постанову Кабінету Міністрів України від 15.04.2003 року №544 «Про підвищення розмірів трудових пенсій» в частині, якою постановлено:

1. Збільшити:

а) мінімальний розмір пенсій, передбачений для обчислення трудових пенсій за віком, до 50 гривень включно;

б) максимальний розмір трудових пенсій за віком: до 200 гривень включно для категорій працівників, визначених згідно з пунктом «а» статті 13 та статтею 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення»; до 150 гривень включно - для інших категорій працівників.

2) зобов'язати Кабінет Міністрів України привести свої нормативні акти (зокрема Постанову від 15.04.2003 року №544 «Про підвищення розмірів трудових пенсій» в частині, якою постановлено: « 1. Збільшити: а) мінімальний розмір пенсій, передбачений для обчислення трудових пенсій за віком, до 50 гривень включно; б) максимальний розмір трудових пенсій за віком: до 200 гривень включно для категорій працівників, визначених згідно з пунктом «а» статті 13 та статтею 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення»; до 150 гривень включно - для інших категорій працівників) у відповідність із Законом №2291-IV від 23.12.2004 «Про внесення змін до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.09.2016 року визначено головуючого суддю Балась Т.П.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.09.2016 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено попереднє судове засідання (під головуванням судді Балась Т.П.).

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.12.2016 року закінчено підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду.

Відповідно до протоколу автоматизованого визначення складу колегії суддів, від 01.02.2017 року, визначено склад колегії суддів: Балась Т.П. - головуючий суддя, Літвінова А.В., Мазур А.С.

15.02.2017 року представником відповідача у судовому засіданні подано заперечення проти позову, які прийняті судом.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 01.03.2017 року відмовлено Кабінету Міністрів України у задоволенні клопотання про залишення позову ОСОБА_1 без розгляду.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 01.03.2017 року витребувано від Кабінету Міністрів України: усі матеріали, які були підставою для прийняття постанови від 15.04.2003 року №544; докази проходження процедури погодження проекту постанови від 15.04.2003 року.

12.04.2017 року через канцелярію суду представником відповідача подано клопотання про долучення до матеріалів справи доказів, яке прийняте судом.

Відповідно до розпорядження керівника апарату суду Окружного адміністративного суду міста Києва Миронюка Д.М. №3149, від 11.05.2017 року, призначено повторний автоматизований розподіл судової справи.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, від 11.05.2017 року, у зв'язку із закінченням терміну повноважень, визначено головуючого суддю Добрянську Я.І., суддів Мазур А.С., Літвінову А.В.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.05.2017 року справу прийнято до провадження та призначено до попереднього судового засідання (головуючий суддя Добрянська Я.І., судді Літвінова А.В., Мазур А.С.).

Відповідно до розпорядження керівника апарату суду Окружного адміністративного суду міста Києва Миронюка Д.М. №6334, від 10.10.2017 року, призначено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, від 11.10.2017 року, у зв'язку із рішенням зборів суддів, визначено головуючого суддю Дегтярьову О.В., суддів Мазур А.С., Літвінову А.В.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.11.2017 року справу прийнято до провадження та призначено до попереднього судового засідання (головуючий суддя Дегтярьова О.В., судді Літвінова А.В., Мазур А.С.).

Відповідно до розпорядження керівника апарату суду Окружного адміністративного суду міста Києва Миронюка Д.М. №333, від 22.01.2018 року, призначено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, від 22.01.2018 року, у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю судді, визначено головуючого суддю Шрамко Ю.Т., суддів Мазур А.С., Літвінову А.В.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.01.2018 року справу прийнято до провадження та призначено до розгляду у підготовчому засіданні.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.03.2018 року закрито підготовче засідання та справу призначено до судового розгляду.

Відповідно до протоколу автоматизованого визначення складу колегії суддів, від 23.05.2018 року, визначено склад колегії суддів: Шрамко Ю.Т. - головуючий суддя, судді Донець В.А., Костенко Д.А.

15.02.2017 року представником відповідача у судовому засіданні подано заперечення проти позову.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що Постановою Кабінету Міністрів України від 15.04.2003 року застосовуються обмеження, які не відповідають вимогам Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №2291-IV від 23.12.2004 року.

У судове засідання позивач не з'явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином. У позовній заяві наявне клопотання про розгляд позову без його участі.

Представник відповідача просив у задоволенні позову відмовити, оскільки висновки позивача є хибними, а оскаржувана постанова - законною.

Враховуючи викладене та зважаючи на достатність наявних у матеріалах справи доказів для розгляду та вирішення справи по суті, у відповідному судовому засіданні судом прийнято рішення про подальший розгляд та вирішення справи у порядку письмового провадження.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність та достатність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд встановив наступне.

19.05.2016 року ОСОБА_1 звернувся до Стрийського об'єднаного управління Пенсійного фонду України із заявою, в якій просив призначити пенсію за віком, частину якої за період страхового стажу, набутого до 01.01.2004 року, визначити відповідно до раніше діючого законодавства (ч. 2 ст. 27 Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування.

В подальшому позивач звертався до відповідача із запитом, у відповідь на який позивач отримав лист від 05.08.2016 року №7235/11-28, відповідно до якого, згідно постанови КМУ від 11.03.2004 року №312 «Про додаткові заходи щодо поліпшення пенсійного забезпечення громадян» при призначені пенсій відповідно до ч. 2 ст. 27 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» застосовуються мінімальний та максимальний розмір пенсій, що встановлені постановою КМУ від 15.04.2003 року №544 «Про підвищення розмірів трудових пенсій», збільшені на 12 відсотків. Розмір пенсій обмежується відповідно до вимог ст. 19 Закону України від 05.11.1991 року №1788 - ХІІ «Про пенсійне забезпечення».

Верховною Радою України 23.12.2004 року був прийнятий Закон України «Про внесення змін до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон 2291-IV).

Відповідно до пп.1 п. 1 даного Закону, частину першу статті 28 викласти в такій редакції:

"1. Мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

За кожний повний рік страхового стажу понад 25 років чоловікам і 20 років жінкам пенсія за віком збільшується на 1 відсоток мінімального розміру пенсії за віком, зазначеного в абзаці першому цієї частини".

Відповідно до Прикінцевих положень даного Закону:

1. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування.

2. Встановити, що дія статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" поширюється на пенсіонерів, яким пенсію призначено до набрання чинності цим Законом.

3. Кабінету Міністрів України у місячний термін привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом.

Вважаючи постанову Кабінету Міністрів України від 15.03.2004 року №544 протиправною, позивач звернувся з позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 55 Конституції України встановлено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Приписами ст. 117 Конституції України визначено, що Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов'язковими до виконання.

Згідно з ч. 1 ст. 49 Закону № 794-VII, Кабінет Міністрів України на основі та на виконання Конституції і законів України, актів Президента України, постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, видає обов'язкові для виконання акти - постанови і розпорядження.

Акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.

Залежно від компетенції органу, який прийняв такий документ, характеру та обсягу відносин, що врегульовано ним, акти поділяються на нормативні і такі, що не мають нормативного характеру, тобто індивідуальні.

Нормативний акт - це прийнятий уповноваженим державним чи іншим органом у межах його компетенції офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, носить загальний чи локальний характер та застосовується неодноразово.

Вказане випливає з Порядку подання нормативно-правових актів на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України та проведення їх державної реєстрації, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 12.04.2005 № 34/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 15.05.2013 № 883/5) та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.04.2005 за № 381/10661, відповідно до якого, нормативно-правовий акт - офіційний документ, прийнятий уповноваженим на це суб'єктом нормотворення у визначеній законом формі та порядку, який встановлює норми права для неозначеного кола осіб і розрахований на неодноразове застосування.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2004 року №312 внесено до постанови Кабінету Міністрів України від 20 листопада 2003 р. N 1783 "Про заходи щодо поліпшення пенсійного забезпечення громадян" зміни, зокрема, доповнено постанову пунктом 4-1 такого змісту:

"4-1. При призначенні пенсій відповідно до частини другої статті 27 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" застосовуються мінімальний та максимальний розміри пенсій (з урахуванням цільової грошової допомоги), що встановлені постановою Кабінету Міністрів України від 15 квітня 2003 р. N 544 "Про підвищення розмірів трудових пенсій", збільшені на 12 відсотків".

Згідно абз. 1, 3-5 п. 3 ст. 19 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (далі Закон 1788-ХІІ, пенсії за віком призначаються в розмірі 55 процентів заробітку (стаття 64), але не нижче мінімального розміру пенсії. За кожний повний рік роботи понад 25 років чоловікам і 20 років жінкам пенсія збільшується на 1 процент заробітку, але не менш як на 1 процент мінімального розміру пенсії.

Мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі мінімального споживчого бюджету. В умовах кризового стану економіки та спаду виробництва мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі не нижче межі малозабезпеченості.

Мінімальний розмір пенсії за віком підвищується у зв'язку із збільшенням величини вартості мінімального споживчого бюджету чи межі малозабезпеченості.

Максимальний розмір пенсії не може перевищувати трьох, а для працівників, зайнятих на роботах, передбачених пунктом "а" статті 13 і статтею 14 цього Закону, - чотирьох мінімальних пенсій за віком.

15.04.2003 року, з метою поліпшення матеріального становища пенсіонерів Кабінет Міністрів України, прийнято постанову Кабінету Міністрів України №544, якою постановлено:

1. Збільшити:

а) мінімальний розмір пенсій, передбачений для обчислення трудових пенсій за віком, до 50 гривень включно;

б) максимальний розмір трудових пенсій за віком:

до 200 гривень включно для категорій працівників, визначених згідно з пунктом "а" статті 13 та статтею 14 Закону України "Про пенсійне забезпечення";

до 150 гривень включно - для інших категорій працівників.

Збільшення мінімального розміру пенсій, передбачене цим пунктом, не застосовується для визначення розмірів соціальних пенсій, надбавок, підвищень та інших доплат до пенсій.

01.01.2004 року набрав чинності Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон 1058-IV).

Відповідно до ч. 2 ст. 27 Закону 1058-IV, за бажанням застрахованої особи частина розміру пенсії за віком за період страхового стажу, набутого до дня набрання чинності цим Законом, може бути визначена відповідно до раніше діючого законодавства, а частина розміру пенсії за період страхового стажу, набутого після набрання чинності цим Законом, - відповідно до цього Закону.

При цьому частина розміру пенсії за віком, обчислена за раніше діючим законодавством, не може перевищувати максимальних розмірів пенсій, визначених законом для відповідних категорій пенсіонерів, та не може бути нижчою, ніж розмір трудової пенсії за віком з урахуванням цільової грошової допомоги на прожиття, що діяли на день набрання чинності цим Законом.

Розмір пенсії за віком, обчислений за раніше діючим законодавством, підвищується з дня набрання чинності цим Законом до дня її призначення в порядку, передбаченому частинами першою та другою статті 42 цього Закону.

Абзацом 1 ст. 28 Закону «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Законом України «Про прожитковий мінімум на 2003 рік» продовжено на 2003 рік дію статті 1 Закону України "Про затвердження прожиткового мінімуму на 2002 рік".

Статтею 1 Закону України "Про затвердження прожиткового мінімуму на 2002 рік", затверджено на 2002 рік прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі 342 гривень, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення:

- дітей віком до 6 років - 307 гривень;

- дітей віком від 6 до 18 років - 384 гривень;

- працездатних осіб - 365 гривень;

- осіб, які втратили працездатність, - 268 гривень.

З аналізу викладених норм слідує, що станом на 2002-2003 роки мінімальний прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, становить 268 грн.

Таким чином, у відповідності до вимог Закону 1058-IV мінімальний розмір пенсії за віком у 2003 році за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність - у сумі 268 грн.

У своїх твердженнях позивач посилається на п. 2 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", яким встановлено, що дія статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" поширюється на пенсіонерів, яким пенсію призначено до набрання чинності цим Законом.

В той же час абз. 3 ст. 28 Закону 1058-IV, мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом.

У зв'язку з вищевикладеним, суд приходить до висновку про необґрунтованість вимог позивача в частині невідповідності п. 1 постанови Кабінету Міністрів України №544 від 15.03.2003 року вимогам ч. 1 ст. 28 Закону 1058-IV, оскільки твердження про її незаконність є помилковими.

В той же час, постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2004 року №268, у зв'язку з прийняттям Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" внесено зміни до деяких постанов Кабінету Міністрів України в обсягах, необхідних для їх відповідності Закону 1058-IV.

Щодо вимог позивача зобов'язати Кабінет Міністрів України привести оскаржувану постанову у відповідність до вимог Закону 1058-IV, суд зазначає, що Законом України «Про Кабінет Міністрів» та Регламентом визначена процедура видання актів КМУ, яка повинна бути дотримана.

Враховуючи завдання адміністративного судочинства, передбачені ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства, адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями визначеними цією статтею.

Дана позиція узгоджується із постановою Вищого адміністративного суду України від 21.10.2010 року №П-278/10 у справі №К/800/6008/13, де зазначено, що з огляду на положення Кодексу адміністративного судочинства Україна щодо компетенції адміністративного судочинства, останній не може підмінятися інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.

Враховуючи досліджені судом докази, якими необґрунтовано твердження позивача щодо невідповідності п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 15.04.2003 року п. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а також те, що суд не наділений повноваженнями втручатися у дискрецію суб'єкта владних повноважень, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог повністю.

Суд при вирішенні даної справи також враховує правову позицію, висловлену у рішенні Європейського суду з прав людини від 23.07.2002 у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції», яке згідно із Законом України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права.

Принцип обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень має на увазі, що рішенням повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36 від 1 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Позивач достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його позовні вимоги, суду не надав.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку про те, що вимоги позивача є необґрунтованими, безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.09.2016 року ОСОБА_1 звільнено від сплати судового збору.

Керуючись ст.ст. 2, 5-11, 72-77, 90, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) до Кабінету Міністрів України (адреса: 01008, м. Київ, вул. Грушевського, 12/2) про визнання незаконною та скасування в частині постанови та зобов'язання вчинити дії відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Ю.Т. Шрамко

Судді В.А. Донець

Д.А. Костенко