Рішення № 79142315, 10.01.2019, Тернівський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 215/3924/18

2/215/312/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 січня 2019 року Тернівський районний суд міста Кривого Рогу

у складі головуючого, судді - Квятковського Я.А.

за участю секретаря - Пономаренко М.В.

позивача - ОСОБА_2

відповідача - ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривий Ріг в спрощеному позовному провадженні справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання права власності на земельні ділянки, третя особа: Виконавчий комітет Криворізької міської ради,-

ВСТАНОВИВ :

30.08.2018 ОСОБА_2 звернувся до суду з позовною заявою про визнання права власності на земельні ділянки до ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа: Відділ у Криворізькому районі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області.

В обґрунтування позовних вимог вказує, що 09.12.2016 року він придбав у відповідачів будинок в АДРЕСА_1, який знаходиться на земельній ділянці прощею 0,1000 га., кадастровий номер НОМЕР_1 та земельній ділянці 0,882 га, кадастровий номер НОМЕР_2. Земельні ділянки були набуті відповідачами після смерті попереднього власника ОСОБА_5 і внесені до земельного кадастру. Посилаючись на статті 120 і 125 ЗК України, у зв'язку із відсутністю в договорі купівлі-продажу положення про продаж земельних ділянок, просить суд визнати право власності на вищевказані земельні ділянки.

Ухвалою суду від 05.09.2018 року відкрито провадження у справі та призначено судовий розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження.

Ухвалою суду від 30.10.2018 року замінено третю особу у справі на Виконавчий комітет Криворізької міської ради.

28.11.2018 року до суду надійшли письмові пояснення третьої особи Виконавчого комітету Криворізької міської ради, в яких зазначено, що земельна ділянка площею 0.1 га кадастровий номер НОМЕР_2 та земельна ділянка площею 0.0882 га кадастровий номер НОМЕР_3 належать на праві власності ОСОБА_5, який помер, а тому було б доцільно перевірити чи зверталися відповідачі чи інші спадкомці з заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 на вище зазначені земельні ділянки. Також, технічна документація щодо поділу земельних ділянок не затверджувалась. Крім того, зазначає що будинок знаходиться на земельній ділянці площею 0.1 га, а інша земельна ділянка має інше цільове призначення. Також вказує на неможливсть підміни судом державних органів влади, уповноважених на здійснення державної політики у сфері земельних відносин.

10.01.2019 року від відповідача ОСОБА_3 надійшло заперечення на пояснення третьої особи від 28.11.2018 року, в якому зазначає, що інших спадкоємців не має після смерті ОСОБА_5, про існування належно оформленого права власності на земельні ділянки стало відомо після отримання свідоцтва на спадщину за законом та свідоцтва на спадщину за заповітом. Крім того ОСОБА_3 підтверджує той факт, що передав право користування земельними ділянками ОСОБА_2

В судове засідання позивач ОСОБА_2 з'явився, просив позов - задовольнити.

Відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні позов визнав.

Відповідач ОСОБА_4 в судове засідання не з'явилась про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, про причини неявки суд не повідомила. Надала до суду заяву про визнання позову.

Представник третьої особи в с удове засідання не з»явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомленим належним чином. Надав клопотання про розгляд справи у його відсутність.

Заслухавши сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає за необхідне відмовити у прийнятті визнання відповідачами позову, оскільки це суперечить закону з таких підстав.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст. ст.12,81 ЦПК України).

Згідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Під час розгляду цієї цивільної справи судом були створені всі умови для реалізації прав та виконання обов'язків учасниками справи, у тому числі і в частині подання ними доказів та заяви клопотань з приводу забезпечення доказів.

Судом встановлено, що згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності та договору купівлі-продажу житлового будинку, укладеного між позивачем та відповідачами від 09.12.2016, на праві приватної власності ОСОБА_2 належить будинок АДРЕСА_1, а.с. 10-11, 12.

Згідно свідоцтва про право на спадщину за законом та за заповітом, а.с. 13,14, ОСОБА_4 та ОСОБА_3 отримали після смерті ОСОБА_5 прості іменні акції, грошові внески.

Згідно договору дарування від 31.10.1987 року домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1, належало на праві власності ОСОБА_5 до його смерті, а.с. 15-18.

Згідно витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, а.с. 19-21,22-24. Земельна ділянка площею 0,1000 га, кадастровий номер НОМЕР_2 призначена для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, її грошова оцінка складає 34006663 грн., її власником є ОСОБА_5; земельна ділянка площею 0,0882 га, кадастровий номер НОМЕР_3 призначена для особистого селянського господарства, її грошова оцінка складає 3685,58 грн., її власником є ОСОБА_5, а.с. 30, 31.

Вищевказані докази судом визнаються належними, допустими і достовірними, тому беруться до уваги.

Оцінка суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорення. Таким чином, у розумінні закону, субєктивне право на захист це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту субєктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Тобто, при розгляді справи суд, повинен зясувати чи було порушення цивільного права позивача або встановити факт оспорювання такого справа з боку інших осіб, та чи може бути поновлене порушене право або припинені дії, які порушують таке право, у спосіб обраним особою.

Крім цього, відповідно до ст. 78 ЗК України, право власності на землю це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Набуття права власності громадянами та юридичними особами на земельні ділянки, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, відбувається в порядку, визначеному частиною першою статті 128 цього Кодексу. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування ( ст.116 ЗК України).

У разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення (ч.1 ст.120 ЗК України).

Згідно до ст.1297 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону (ст.334 ЦК України).

Згідно до ст.79-1 ЗК України, формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об'єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій;шляхом інвентаризації земель державної чи комунальної власності у випадках, передбачених законом; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв). Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок шляхом поділу та об'єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення здійснюються за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок.

Як випливає з матеріалів справи на даний час власником спірних земельних ділянок є ОСОБА_5, який помер; на момент відчудження житлового будинку право розпоряджання земельними ділянками відповідачами у встановленому законом порядку не набуто; технічна документація із землеустрою щодо поділу земельних ділянок не складалась. З заявами про реєстрацію права власності на спірні земельні ділянки ні відповідачі, ні позивач не зверталися. Предметом договору купівлі-продажу є лише житловий будинок.

Отже, всупереч вимогам даного законодавства, в ході розгляду справи позивачем не надано доказів про порушення чи оспорення права власності, у звязку з чим позов до задоволення не підлягає.

На підставі ст.ст. 15, 321, 328, 334 ЦК України, керуючись ст.ст. 12, 19, 43, 49, 81, 259, 263-265, ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

В задоволені позову ОСОБА_2, який проживає за адресою: АДРЕСА_2; до ОСОБА_3, місце проживання за адресою: АДРЕСА_3, ОСОБА_4, місце проживання за адресою: АДРЕСА_4, про визнання права власності на земельні ділянки, - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається через Тернівський районний суд міста Кривого Рогу до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено вступну та резолютивну частину судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення складено 14.01.2019.

СУДДЯ: