Ухвала суду № 79142286, 10.01.2019, Черкаський окружний адміністративний суд

УХВАЛА

про закриття провадження у справі

10 січня 2019 року справа № 712/9925/18

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Кульчицького С.О.,

за участю: секретаря судового засідання - Зачепи Х.В.,

представника позивача ОСОБА_1 - за ордером,

розглянувши у підготовчому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Департаменту організаційного забезпечення Черкаської міської ради, треті особи: Державний реєстратор Департаменту організаційного забезпечення Черкаської міської ради Велика Олена Володимирівна, Державний реєстратор Департаменту організаційного забезпечення Черкаської міської ради Крилова Оксана Миколаївна, Державний реєстратор Департаменту організаційного забезпечення Черкаської міської ради Носок Леся Миколаївна, товариство з обмеженою відповідальністю «Черкасизалізобетонбуд», про визнання дій незаконними та скасування державної реєстрації,

ВСТАНОВИВ:

До Черкаського окружного адміністративного суду за підсудністю з Соснівського районного суду м. Черкаси надійшов позов ОСОБА_2 до Департаменту організаційного забезпечення Черкаської міської ради, треті особи: Державний реєстратор Департаменту організаційного забезпечення Черкаської міської ради Велика Олена Володимирівна, Державний реєстратор Департаменту організаційного забезпечення Черкаської міської ради Крилова Оксана Миколаївна, Державний реєстратор Департаменту організаційного забезпечення Черкаської міської ради Носок Леся Миколаївна, товариство з обмеженою відповідальністю «Черкасизалізобетонбуд», в якому просить:

- визнати протиправними дії та рішення державних реєстраторів Департаменту організаційного забезпечення Черкаської міської ради Великої Олени Володимирівни, Крилової Оксани Миколаївни, Носок Лесі Миколаївни по реєстрації 08.07.2016 права власності на приміщення трансформаторної, інженерного блоку, приміщення прохідної за товариством з обмеженою відповідальністю «Черкасизалізобетонбуд»;

- зобов'язати Департамент організаційного забезпечення Черкаської міської ради скасувати записи у державному реєстрі речових прав, а саме:

запис № 15386822 від 08.07.2016 про право власності ТОВ «Черкасизалізобетонбуд» на приміщення трансформаторної Б-1 за адресою АДРЕСА_1, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 971241471101;

запис № 15376146 від 08.07.2016 про право власності ТОВ «Черкасизалізобетонбуд» на приміщення інженерного блоку В-1 за адресою АДРЕСА_2, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 970655371101;

запис № 15374879 від 08.07.2016 про право власності ТОВ «Черкасизалізобетонбуд» на приміщення прохідної Д-1 за адресою АДРЕСА_3 реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 970594971101.

У позовній заяві позивач зазначив, що внаслідок протиправних дій державних реєстраторів щодо здійснення реєстраційних дій про право власності на приміщення трансформаторної, інженерного блоку, приміщення прохідної за товариством з обмеженою відповідальністю «Черкасизалізобетонбуд», позивача незаконно було позбавлено права власності на вказані об'єкти.

Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 28.11.2018 відкрито провадження у справі за даним позовом, призначено підготовче засідання.

Водночас, щодо наявних у матеріалах справи заяв про залучення ОСББ "Бульвар Шевченка 352" до участі у даній справі в якості третьої особи на стороні позивача, суд зазначає, що вони залишені судом без розгляду, у зв'язку із ненаданням заявниками доказів їх направлення іншим учасникам справи.

У підготовче засідання призначене на 09 год. 00 хв. 10.01.2019 прибув представник позивача.

Заслухавши пояснення представника позивача, враховуючи підстави та предмет спору, керуючись критеріями розмежування судової юрисдикції, судом поставлено на обговорення питання щодо закриття провадження у даній справі, з огляду на те, що даний спір належить розглядати за правилами цивільного судочинства.

Представник позивача проти закриття провадження у справі заперечував, посилаючись на відсутність у даних відносинах спору про право, оскільки позивач оскаржує виключно порушення суб'єктом владних повноважень порядку здійснення державної реєстрації речових прав.

Вирішуючи питання про наявність підстав для закриття провадження в адміністративній справі на підставі пункту 1 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), оскільки позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У рішенні Європейського суду з прав людини (далі - Суд) від 20 липня 2006 року у справі "Сокуренко і Стригун проти України" (заяви № 29458/04 та № 29465/04) зазначено, що відповідно до прецедентної практики цього Суду термін "встановленим законом" у статті 6 Конвенції спрямований на гарантування того, "що судова гілка влади у демократичному суспільстві не залежить від органів виконавчої влади, але керується законом, що приймається парламентом" [див. рішення у справі "Занд проти Австрії" (Zand v. Austria), заява № 7360/76]. У країнах з кодифікованим правом організація судової системи також не може бути віддана на розсуд судових органів, хоча це не означає, що суди не мають певної свободи для тлумачення відповідного національного законодавства; фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У своїх оцінках цей Суд дійшов висновку, що не може вважатися судом, "встановленим законом", національний суд, що не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом.

Отже, поняття "суду, встановленого законом" зводиться не лише до правової основи самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Згідно з частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Вжитий у цій процесуальній нормі термін "суб'єкт владних повноважень" позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України).

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 4 КАС України публічно-правовий спір - спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні публічно-владних управлінських функцій.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є наявність публічно-правового спору, тобто спору, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сама по собі участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справи адміністративної юрисдикції. Необхідно виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

До юрисдикції адміністративного суду належить спір, який виник між двома (кількома) суб'єктами стосовно їх прав та обов'язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб'єкт законодавчо вповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб'єкта (суб'єктів), а останній (останні) відповідно зобов'язаний виконувати вимоги та приписи такого суб'єкта владних повноважень.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 914/2006/17, що застосовується судом при вирішенні даної справи згідно з ч. 5 ст. 242 КАС України, яка передбачає, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Спір, що розглядається, не є спором між учасниками публічно-правових відносин, оскільки відповідачі, приймаючи оскаржувані рішення про державну реєстрацію прав на нерухоме майно (право власності на приміщення трансформаторної, інженерного блоку, приміщення прохідної за товариством з обмеженою відповідальністю «Черкасизалізобетонбуд»), не мали публічно-правових відносин саме з позивачем. Прийняті відповідачами оскаржувані рішення про державну реєстрацію стосувались реєстрації прав іншої особи, а не позивача.

Натомість, приватно правові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватно-правовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення, як правило, майнового приватного права чи інтересу.

Визнання протиправним і скасування рішення, запису щодо державної реєстрації права власності на нерухоме майно в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за іншими особами є захистом прав позивача на нерухоме майно від їх порушення іншими особами, за якими зареєстровано аналогічне право щодо того ж самого нерухомого майна.

Позивач фактично обґрунтував позовні вимоги наявністю у нього права власності на спірні об'єкти нерухомого майна, які внаслідок вчинення відповідачами оскаржуваних реєстраційних дій перейшли у власність інших осіб. Також в обгрунтування позову позивач посилається, що вказані об'єкти призначені для обслуговування будинку, в якому він є власником квартири, а тому окрім втрати права власності на приміщення трансформаторної, інженерного блоку, приміщення прохідної, у позивача внаслідок оскаржуваних дій значно зросли комунальні витрати.

Відтак, суд висновує, що цей спір є спором про цивільне право, тобто має приватно-правовий характер.

Також при вирішенні наявності підстав для розгляду даного спору в порядку адміністративного судочинства, суд бере до уваги постанову Великої Палати Верховного Суду від 04 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16 (№ рішення в ЄДРСР 77969515), в якій Велика Палата Верховного Суду вказала, що такі спори є спором незалежно від того, чи здійснено державну реєстрацію прав на нерухоме майно з дотриманням державним реєстратором вимог законодавства та чи заявляються, окрім вимог про скасування оспорюваного рішення, запису в державному реєстрі прав, також вимоги про визнання недійсними правочинів, на підставі яких прийнято оспорюване рішення, здійснено оспорюваний запис, оскільки позивач не був заявником стосовно оскаржуваних реєстраційних дій, тобто останні були вчинені за заявою іншої особи.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16 зазначила, що такий критерій визначення юрисдикції спору як наявність порушень вимог чинного реєстраційного законодавства у діях державного реєстратора під час державної реєстрації прав на нерухоме майно не завжди є достатнім та ефективним, адже наявність цих порушень можна встановити лише при розгляді справи по суті, а не на момент звернення позивача з позовною заявою.

Крім того, скасування державної реєстрації права, належного одній особі, за заявою іншої особи в порядку адміністративного судочинства не дозволяє остаточно вирішити спір між цими особами. Тож не виконується основне завдання судочинства. У таких спорах питання правомірності укладення цивільно-правових договорів, на підставі яких відбулись реєстраційні дії, обов'язково постають перед судом, який буде вирішувати спір, незалежно від того, чи заявив позивач вимогу щодо оскарження таких договорів.

Отже, в зазначеній категорії справ вирішуються спори про цивільне право між особами, які вимагають скасування державної реєстрації, й особами, за якими зареєстровано право чи обтяження. А тому мають розглядатися судами господарської або цивільної юрисдикції залежно від суб'єктного складу сторін спору.

З огляду на положення ч.1 ст.19 ЦПК України та п.13 ч.1 ст.20 ГПК України вимоги щодо реєстрації майна, інших реєстраційних дій можуть розглядатися судами в порядку цивільного чи господарського судочинства (залежно від суб'єктного складу) якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав у зв'язку з оскарженням заінтересованою особою не самої реєстраційної дії (рішення), а підстави її проведення, як-от правочину, свідоцтва тощо.

Таке розмежування обумовлене й обсягом судового контролю в адміністративному судочинстві, визначеним ч.2 ст.2 КАС, який не охоплює оцінку правомірності діянь/рішень суб'єкта владних повноважень з огляду на наслідки, які це діяння/рішення спричинили, чи правомірність юридичного факту, що став підставою реєстрації.

Таким чином, на підставі викладеного вище, суд висновує, що цей спір не є публічно-правовим. Такий спір має приватно-правовий характер, з огляду на суб'єктний склад сторін спору він має вирішуватися за правилами цивільного судочинства, що, у свою чергу, виключає його розгляд за правилами адміністративного судочинства.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України, суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Згідно з ч. 2 ст. 238 КАС України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету. Ухвала суду про закриття провадження у справі може бути оскаржена.

На виконання вимог частини 1 статті 239 КАС України суд зазначає, що даний спір належить розглядати у порядку цивільного судочинства за правилами Цивільного процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 47, 132, 142, 238, 239, 243, 248, 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ:

Закрити провадження у справі № 712/9925/18 за позовом ОСОБА_2 до Департаменту організаційного забезпечення Черкаської міської ради, треті особи: Державний реєстратор Департаменту організаційного забезпечення Черкаської міської ради Велика Олена Володимирівна, Державний реєстратор Департаменту організаційного забезпечення Черкаської міської ради Крилова Оксана Миколаївна, Державний реєстратор Департаменту організаційного забезпечення Черкаської міської ради Носок Леся Миколаївна, товариство з обмеженою відповідальністю «Черкасизалізобетонбуд», про визнання дій незаконними та скасування державної реєстрації.

Роз'яснити ОСОБА_2 про право на звернення до суду у порядку цивільно-процесуального судочинства.

Копію ухвали направити учасникам справи.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана безпосередньо протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення до суду апеляційної інстанції через Черкаський окружний адміністративний суд. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст ухвали складено 14.01.2019.

Суддя С.О. Кульчицький