Рішення № 79142172, 28.11.2018, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

28 листопада 2018 року №826/9264/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Шрамко Ю.Т., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "ПриватБанк" до Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві, Начальника Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві Коблош О.Й. про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва, (також далі - суд), надійшов позов Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "ПриватБанк", (далі - позивач), до Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві, (далі - відповідач-1), Начальника Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві Коблош О.Й. (далі - відповідач-2), про:

- визнання протиправними та незаконними дій відповідача-1 в частині надання неповної інформації у відповіді №6524/15 від 28.06.2017 року стосовно дотримання вимог Закону України "Про виконавче провадження";

- визнання протиправними та незаконними дій відповідача-1 в частині порушення 15 денного строку надання відповіді, передбаченого Законом України "Про звернення громадян", так як звернення не потребувало додаткового вивчення та перевірки для надання відповіді №6524/15 від 28.06.2017;

- визнання протиправними та незаконними дій відповідача-1 в частині не роз'яснення у відповіді №6524/15 від 28.06.2017 року порядку оскарження прийнятого рішення згідно ст. 15 Закону України "Про звернення громадян";

- визнання протиправними та незаконними дій відповідача-2 в частині не проведення наради з співробітниками відповідача-1 стосовно листа позивача щодо дотримання вимог Закону України "Про виконавче провадження" та Інструкції з організації примусового виконання рішень стосовно порядку виконання зведеного виконавчого провадження;

- зобов'язання відповідача-2 здійснити заходи направлені на дотримання вимог Закону України "Про виконавче провадження" та Інструкції з організації примусового виконання рішень стосовно порядку виконання зведеного виконавчого провадження відповідачем-1.

Ухвалою суду від 03 серпня 2017 року відкрито провадження в адміністративній справі.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що дії відповідача стосовно надання відповіді на письмове звернення позивача є протиправними та такими, що вчинені з порушенням строку та порядку розгляду таких звернень.

Відповідач, будучи належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду справи, у судове засідання не прибув, через відділ документообігу ним до суду було подано заперечення проти позову в яких він зазначив, що вважає вимоги позивача необґрунтованими і безпідставними, оскільки відповідь на звернення позивача було надано в строки та у відповідності з вимогами чинного законодавства України.

Враховуючи викладене та зважаючи на достатність наявних у матеріалах справи доказів для розгляду та вирішення справи по суті, у відповідному судовому засіданні судом прийнято рішення про подальший розгляд та вирішення справи у порядку письмового провадження.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність та достатність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд встановив наступне.

31.05.2017 року позивач направив на адресу відповідача-2 заяву про дотримання вимог Закону України «Про виконавче провадження», у якій звертав увагу на необхідність дотримання вимог законодавства при вчиненні виконавчих дій щодо позивача, зокрема, у зв'язку із наявністю зведеного виконавчого провадження та просив довести на нараді до співробітників підпорядкованого відповідачу - 2 відділу викладену у заяві інформацію та повідомити позивача про результати розгляду його заяви з наданням копії протоколу наради, на якій було оголошено зазначену інформацію та листа ознайомленняпосадових осіб, які ознайомились з відповідною інформацією.

Не одержавши відповіді від відповідачів, позивачем 12.07.2017 року відповідачу-1 було подано заяву з проханням надати копію відповіді на лист від 31.05.2017 року.

19.07.2017 року позивач наручно отримав лист від 28.06.2017 року №6524/15 яким відповідачем було надано відповідь на заяву.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 40 Конституції України, усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об'єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів регулюються Законом України "Про звернення громадян", (далі - Закон). Закон забезпечує громадянам України можливості для участі в управлінні державними і громадськими справами, для впливу на поліпшення роботи органів державної влади і місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, для відстоювання своїх прав і законних інтересів та відновлення їх у разі порушення.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про звернення громадян", громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

В статті 3 Закону України "Про звернення громадян" встановлено, що під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.

Заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо.

Згідно зі статтею 15 Закону України "Про звернення громадян", органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).

Відповідно до статті 20 Закону України "Про звернення громадян", звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів.

Враховуючи те, що матеріали справи не містять належних доказів того, що розгляд відповідачем заяви позивача від 02 червня 2017 року потребує додаткового вивчення, суд приходить до висновку, що дане звернення повинно бути розглянуте у термін не більше п'ятнадцяти днів від дня його надходження.

Як вже зазначалось вище судом, позивач звернувся до відповідача із заявою від 02.06.2017 р., за наслідками розгляду якої, останнім надано відповідь яка була оформлена листом від 28.06.2017 №6524/15.

Відповідач в своїх запереченнях на позовну заяву наголошує, що відповідь на заяву позивача було надано 28.06.2017 року листом № 6524/15, між тим суд звертає увагу, що як доказ направлення відповіді відповідач надає реєстр поштових відправлень який не містить будь якої відмітки відділення поштового зв'язку та є всього лиш внутрішнім документом і не підтверджує дати фактичного надсилання відповіді за результатами розгляду звернення громадянина, відтак суд вважає даний доказ неналежним доказом надіслання позивачу відповіді на запит.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про допущення відповідачем протиправної бездіяльності щодо ненадання відповіді на вказаний вище запит від 06 червня 2017 року в строки визначені ст. 20 Закону України "Про звернення громадян".

Що стосується решти позовних вимог, то суд критично ставиться до вимог позивача щодо визнання дій відповідача-2 в частині не проведення наради та надання неповної інформації на звернення позивача протиправними та незаконними, виходячи з наступного

Одним з принципів діяльності органів державної виконавчої служби є принцип незалежності та диспозитивності.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 5 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів», державний виконавець, приватний виконавець під час здійснення професійної діяльності є незалежними, керуються принципом верховенства права та діють виключно відповідно до закону.

Забороняється втручання державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, політичних партій, громадських об'єднань, інших осіб у діяльність державного виконавця, приватного виконавця з примусового виконання рішень.

Відтак суд вважає, що у відповідача-2 відсутній обов'язок проводити наради та озвучувати там інформацію, що пропонується фізичними чи юридичними особами, в силу чого, відповідач-2 не порушив вимог та принципів Закону України «Про виконавче провадження», не провівши таку нараду та не повідомивши витребувану за наслідками такої наради інформацію позивачу.

Щодо вимоги про визнання протиправними дій відповідача 1 щодо не роз'яснення у відповіді на заяву позивача порядку її оскарження, то суд звертає увагу, що таке роз'яснення є обов'язковим у разі визнання заяви чи скарги необґрунтованою, а оскільки вказана заява позивача необґрунтованою не визнавалась, суд не вбачає підстав для задоволення такої вимоги позивача.

Згідно з частиною першою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч. 1 ст. 9, ст. 72, ч. ч. 1, 2, 5 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, (далі - КАС України), розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яке ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

З урахуванням наведеного, виходячи із предмету адміністративного позову та встановлених обставин під час розгляду справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову лише в частині порушення відповідачем строку на надання відповіді передбаченого Законом України «Про звернення громадян».

Згідно з ч.ч. 3, 4 ст. 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

При частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов'язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов'язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

Отже, стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягає частина сплаченої суми судового збору у розмірі 1600,00 грн.

На підставі вище викладеного, керуючись ст.ст. 72-77, 90, 139, 192, 241-246, 250, 255 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "ПриватБанк" (01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1-Д, код ЄДРПОУ 14360570) до Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві (01011, м. Київ, вул. Різницька, 11-б, код ЄДРПОУ 34979022), Начальника Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві Коблош О.Й. про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

2. Визнати протиправними дії відповідача-2 в частині порушення строку надання відповіді на звернення позивача від 31.05.2017 року;

3. В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

4. Присудити на користь Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Приват Банк" (01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1-Д, код ЄДРПОУ 14360570) частину сплаченого ним судового збору у розмірі 1600,00 грн. (тисяча шістсот гривень нуль копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві (01011, м. Київ, вул. Різницька, 11-б, код ЄДРПОУ 34979022).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених статтею 287 КАС України, можуть бути подані протягом десяти днів з дня їх проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Ю.Т. Шрамко