Рішення № 79141933, 14.01.2019, Луганський окружний адміністративний суд

10.2.4

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

14 січня 2019 рокуСєвєродонецькСправа № 360/4256/18

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Смішлива Т.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справу за позовом ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 до Рубіжанського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області (вул. Студентська, 35-А, м. Рубіжне, Луганська область, 93009) про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

14 грудня 2018 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Рубіжанського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області (далі - відповідач), в якому позивач просить суд:

- визнати неправомірними дії Рубіжанського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області, щодо відмови ОСОБА_1 у перерахунку та виплаті щомісячного грошового утримання судді у відставці з 01.01.2018 до 31.07.2018 включно;

- зобов'язати Рубіжанське об'єднане управління Пенсійного Фонду України Луганської області зробити перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 01.01.2018 до 31.07.2018 включно, згідно з довідками ТУ ДСА України в Луганській області від 08.08.2018 № 1344/18 - вих., від 12.12.2018 № 2078/18 вих.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він перебуває на обліку в Рубіжанському об'єднаному управлінні Пенсійного Фонду України Луганської області, та отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці в розмірі 90 % суддівської винагороди.

Відповідно до Закону України від 15 травня 2018 року № 2415-VIII, який набрав чинності 22 липня 2018 року, «Про ефективне управління майновими правами право власників у сфері авторського права і (або) суміжних прав», з 1 січня 2018 року посадовий оклад діючих суддів встановлено, виходячи із розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, - 1762 гривні та відповідно зроблено перерахунок суддям суддівської винагороди з 01.01.2018, що є загальновідомим фактом, та підтверджується довідкою ТУ ДСА України в Луганській області від 12.12.2018 № 2078/18-Вих.

13.08.2018 позивач звернувся до відповідача з заявою, про проведення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання з 01.01.2018 відповідно до довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці (далі- довідка), виданої ТУ ДСА України в Луганській області від 08.08.2018 № 1344/18 - вих. Однак, відповідачем перерахунок з 01.01.2018 до 31.07.2018 включно, зроблено не було, а щомісячне довічне грошове утримання у новому розмірі позивачу було сплачено лише у жовтні 2018 року, та зроблено перерахунок за серпень і вересень 2018 року і також позивачу сплачено. На повторне звернення позивача щодо перерахунок довічного грошового утримання з 01.01.2018 до 31.07.2018 включно, відповідач зазначив, що перерахунок щомісячного довічного грошового утримання позивачу здійснено з 01.08.2018 після набрання чинності 22.07.2018 Закону України «Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав», на підставі листа Міністерства соціальної політики України від 23.08.2018 № 32/0/196-18. Позивач вважає такі дії Рубіжанського об'єднаного управління Пенсійного Фонду України Луганської області неправомірними та такими, що суттєво порушують його права та інтереси.

Ухвалою суду від 18 грудня 2018 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі (арк. спр. 1-2).

Відповідач позов не визнав, 08 січня 2019 року за вх. № 888/2019 надіслав до суду відзив на позовну заяву (арк. спр. 22-24), в якому зазначив, що з 30.03.2017 позивача взято на облік до Рубіжанського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області, та останній отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці в розмірі 90 % суддівської винагороди, відповідно до Закону України «Про судоустрій та статус суддів». 08.08.2018 ОСОБА_1 отримав довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці № 1344/18 - вих. в якій зазначено, що станом на 01.01.2018 суддівська винагорода позивача складає 28192,00 грн, а 13.08.2018 звернувся до управління із заявою, в якій просив провести перерахунок пенсії з більшого заробітку відповідно до довідки від 08.08.2018 вих. № № 1344/18 - вих. про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці станом на 01.01.2018, виданої територіальним управлінням державної судової адміністрації України в Луганській області, відповідно до положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 № 1774-VIII зі змінами, внесеними Законом України від 15.05.2018 № 2415-УІІІ «Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторських прав і (або) суміжних прав». Листом від 10.12.2018 № 378/т-14 позивача повідомлено про те, що 22.07.2018 набрав чинності Закон України «Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав», яким внесено зміни до 2 з законів України в частині застосування для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, починаючи з 01.01.2017, як розрахункову величину, у зв'язку з чим позивачу проведено перерахунок пенсії з 01.08.2018. Листом Міністерства соціальної політики України від 23.08.2018 № 32/0/1960-18 «Про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання» визначено, що відповідно до п. 4 розділу II Порядку подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.01.2008 за № 3-1 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.03.2008 за № 200/14891, перерахунок щомісячного довічного грошового утримання проводиться з 01.08.2018, оскільки Закон № 2415-УІІ1 набрав чинності з 22.07.2018. Частиною першою ст. 58 Конституції України передбачено, що закони та інші нормативно - правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Таким чином, підстав для застосування норм вказаного закону до правовідносин, які виникли до набрання ним законної сили немає. Крім того, частиною першою розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України № 2415-VIII визначено, що цей Закон набирає чинності з дня наступного за днем його опублікування, і застосовується до правовідносин, які виникли після набрання ним чинності, а в частині функціонування електронної системи реєстрації та обліку у сфері авторських і суміжних прав з 1 липня 2019 року. Таким чином, не можна погодитись із твердженням позивача про те, що Законом передбачена його зворотна дія в часі. Відповідно до викладеного вище, 05.09.2018 розпорядженням управління проведено перерахунок пенсії позивачу з 01.08.2018. Новий розмір пенсії та заборгованість за серпень, вересень 2018 року нараховано та виплачено позивачу основною відомістю жовтня 2018 року. Нарахування та виплата пенсії позивачу провадиться щомісяця. Зазначив, що позивач своєму позові не навів аргументованих доводів та не надав доказів того, що рішення суду буде відповідачем тривалий час не виконано, в зв'язку з чим своєчасно у межах розумних строків не будуть поновлені його права. За таких обставин вважав, що не має правових підстав для судового контролю за виконанням судового рішення у цій справі. На підставі викладеного просив відмовити в задоволені позовних вимог ОСОБА_1 в повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази відповідно до вимог статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд встановив таке.

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, на даний час є суддею у відставці, що підтверджується посвідченням судді у відставці № НОМЕР_2 (арк. спр. 6-10).

Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку у Рубіжанському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України Луганської області як отримувач довічного грошового утримання судді у відставці.

Вказані обставини не є спірними, визнані сторонами в наданих до суду письмових поясненнях, а тому, у відповідності до частини першої статті 78 КАС України, додаткового підтвердження не потребують.

13 серпня 2018 року ОСОБА_1 подано до Рубіжанського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області заяву про перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці з більшого заробітку та додано до заяви довідку територіального управління державної судової адміністрації України в Луганській області від 08.08.2018 № 1344/18-13вих про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, про те, що станом на 01 січня 2018 року його суддівська винагорода, яка враховується при перерахунку щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці, складає 28192,00 грн, у тому числі посадовий оклад - 17620,00 грн та доплата за вислугу років 60% - 10572,00 грн (арк. спр. 28-30).

Розпорядженням Рубіжанського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області № 167191 від 05.09.2018 здійснено перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 з 01.08.2018 (арк. спр. 27).

03 грудня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою про перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки територіального управління державної судової адміністрації України в Луганській області від 08.08.2018 № 1344/18-13вих починаючи з 01 січня 2018 року (арк. спр. 13-14).

Листом від 10.12.2018 № 378/Т-14 відповідач повідомив позивача, що перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці зроблено з 01.08.2018. Дата, з якої зроблений перерахунок, обґрунтована тим, що Закон України «Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав», який змінив розміри складових суддівської винагороди, набрав чинності 22.07.2018. Крім того, аналогічне роз'яснення надано у листі Міністерства соціальної політики України від 23.08.2018 № 32/0/1960-18 про те, що перерахунок щомісячного довічного грошового утримання проводиться з 01.08.2018. (арк. спр. 15-16).

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.

Згідно зі ст. 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані при прийнятті нових законів або внесені змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Скасування конституційних прав і свобод - це їх офіційна (юридична або фактична) ліквідація. Звуження змісту та обсягу прав і свобод є обмеженням. У традиційному розумінні діяльності визначальними поняття змісту прав людини є умови і засоби, які становлять можливості людини, необхідні для задоволення потреб її існування та розвитку. Обсяг прав людини - це їх сутнісна властивість, виражена кількісними показниками можливостей людини, які відображені відповідними правами, що не є однорідними і загальними. Загальновизнаним є правило, згідно з яким сутність змісту основного права в жодному разі не може бути порушена.

Статтею 22 Конституції України встановлено, що права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Предметом спору є правомірність рішення відповідача щодо відмови у здійсненні перерахунку та виплати позивачу довічного грошового утримання судді у відставці з 01 січня 2018 року.

Згідно до ст. 126 Конституції України, незалежність і недоторканість суддів гарантується Конституцією і Законами України. Матеріальне забезпечення суддів, в тому числі суддів у відставці, та гарантії їх соціального захисту є одним із складових елементів принципу незалежності суддів.

Конституційний Суд України неодноразово висловлював правові позиції щодо гарантій незалежності суддів, їх матеріального та соціального забезпечення, зокрема у рішеннях: від 24 червня 1999 року № 6-рп/99 (справа про фінансування суддів), від 20 березня 2002 року № 5рп/2002 (справа щодо пільг, компенсацій і гарантій), від 1 грудня 2004 року № 19-рп/2004 (справа про незалежність судців як складову їхнього статусу), від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005 (справа про рівень пенсії і щомісячного довічного грошового утримання), від 18 червня 2007 року № 4-рп/2007 (справа про гарантії незалежності суддів), від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України), від 03 червня 2013 року №3рп/2013, від 8 червня 2016 року № 4-рп/2016 (справа про щомісячне довічне утримання суддів у відставці).

Відповідно до п. 7 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11.10.2005 р. №8-рп/2005 право судді, який перебуває у відставці, на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією незалежності працюючих суддів. Щомісячне довічне грошове утримання - це особлива форма соціального забезпечення суддів, зміст якої полягає у гарантованій державою щомісячній звільненій від сплати податків грошовій виплаті, що слугує забезпеченню їх належного матеріального утримання, в тому числі після звільнення від виконання обов'язків судді. В цьому ж рішенні Конституційний Суд України вказав, що надання судді матеріального захисту є гарантією забезпечення його незалежності. Разом з тим будь-яке зниження рівня гарантій незалежності суддів суперечить конституційній вимозі неухильного забезпечення незалежного правосуддя.

Конституційний Суд України у мотивувальній частині рішення від 14 грудня 2011 року № 18-рп/20П вказав на неможливість звуження змісту та об'єму гарантій незалежності суддів, а відповідно, матеріального та соціального забезпечення.

У рішенні Конституційного Суду України від 03 червня 2013 року № 3-рп/2013 зазначено, що конституційний статус судді передбачає достатнє матеріальне забезпечення судді як під час здійснення ним своїх повноважень (суддівська винагорода), так і в майбутньому у зв'язку із досягненням пенсійного віку (пенсія) чи внаслідок припинення повноважень і набуття статусу судді у відставці (щомісячне довічне грошове утримання).

В абз. 2 п. 7 рішення від 03.06.2013 № 3-рп/2013 Конституційний Суд України зазначив, що право на щомісячне довічне грошове утримання не може бути звужене встановленням обмеження в перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, що знижує досягнутий рівень гарантій незалежності судців, суперечить вимогам ч. 1 ст. 126 Конституції України.

Конституційний Суд України в рішенні від 08.06.2016 № 4-рп/2016 визначив, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу визначених Конституцією України гарантій незалежності суддів.

Згідно з п. 3 рішення Конституційного Суду України від 08.06.2016 № 4-рп/2016, щомісячне довічне грошове утримання є особливою формою матеріального забезпечення судді, полягає у гарантованій державою щомісячній грошовій виплаті, що слугує забезпеченню належного матеріального утримання судді після звільнення від виконання обов'язків (відставки), а також життєвого рівня, гідного його статусу.

Викладене відповідає положенням Європейської хартії про закон «Про статус суддів» від 10 липня 1998 року, за якими рівень винагороди суддям за виконання ними своїх професійних обов'язків має бути таким, щоб захистити їх від тиску, що може спричинити вплив на їхні рішення або взагалі поведінку судців і таким чином вплинути на їхню незалежність та неупередженість (пункт 6.1); статус забезпечує судді, який досяг передбаченого законом віку для виходу у відставку із посади судді і який здійснював повноваження судді протягом певного строку, право на отримання виплат, рівень яких має бути якомога ближчим до рівня його останньої заробітної плати на посаді судді (пункт 6.4).

У Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо суддів: незалежність, ефективність та обов'язки від 17 листопада 2010 року № (2010)12 зазначено: «оплата праці суддів повинна відповідати їх професії та виконуваним обов'язкам, а також бути достатньою, щоб захистити їх від дії стимулів, через які можна впливати на їхні рішення. Мають існувати гарантії збереження належної оплати праці на випадок хвороби, відпустки по догляду за дитиною, а також гарантії виплат у зв'язку з виходом на пенсію, які мають відповідати попередньому рівню оплати їх праці» (пункт 54).

Статтею 141 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07 липня 2010 року №2453-VI (далі - Закон № 2453-VI) (у редакції, чинній на момент призначення позивачеві довічного грошового утримання) передбачено, що судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 роки, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", виплачується пенсія або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання. Суддя у відставці, який не досяг віку, встановленого частиною першою цієї статті, отримує щомісячне довічне грошове утримання.

Пунктом 25 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02 червня 2016 року№ 1402-VIII передбачено, що в інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (Відомості Верховної Ради України, 2010 р., №№ 41-45, ст. 529; 2015 р., №№ 18-20, ст. 132 із наступними змінами). За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.

Згідно з приписами ст.142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII, у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.

Аналогічні приписи містяться в ст. 141 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 2453-VІ від 07.07.2010 в редакції Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд» від 12.02.2015 № 192-VІІІ.

Тобто, у питаннях визначення розмірів суддівської винагороди та щомісячного довічного грошового утримання норми Закону № 2453-VI зберігають чинність, а позивач має право на перерахунок раніше призначеного йому щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у разі зміни грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, у тому числі у зв'язку зі збільшенням посадового окладу.

Після набрання 01.01.2017 чинності Законом України "Про внесених змін до деяких законодавчих актів України" №1774-VІІ від 06.12.2016 мінімальна заробітна плата вже не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат, що передбачено пунктом 3 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону.

Згідно з абзацом 2 абзацу 2 пункту 3 розділу ІІ Закону України "Про внесення змін до де яких законодавчих актів України" №1774-VIII до внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі 1600 гривень.

У зв'язку з цим, з 01.01.2017 посадовий оклад судді визначається не з розміру мінімальної заробітної плати, як це передбачено Законом України "Про судоустрій і статус суддів", а з "розрахункової величини", запровадженої пунктом 3 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України № 1774-VІІ "Про внесення змін до яких законодавчих актів України".

В подальшому, Законом України "Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав" № 2415-VIII від 15.05.2018 року, який набрав чинності 22.07.2018, внесено зміни до абзацу 2 пункту 3 розділу ІІ Закону України № 1774-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України". Зокрема, слово та цифри "1600 грн" замінено словами та цифрами "прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, починаючи з 1 січня 2017 року".

Даною нормою Закону введено застосування для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат, в тому числі і суддям, нової "розрахункової величини" - прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений на 1 січня календарного року. Крім того встановлено початок застосування цієї нової "розрахункової величини" для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат - 1 січня 2017 року.

При цьому суд звертає увагу на те, що п. 2 Рішення Конституційного Суду України № 1-рп/99 від 09.02.1999 зазначено, що в регулюванні суспільних відносин застосовуються різні способи дії в часі нормативно-правових актів. Перехід від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися, зокрема, негайно (безпосередня дія), шляхом перехідного періоду (ультра активна форма) і шляхом зворотньої дії (ретроактивна форма). В п. 3 зазначеного рішення Конституційний Суд України дійшов висновку, що положення частини першої ст. 58 Конституції України про зворотню дію в часі законів та інших нормативно-правових актів у випадку, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи, стосується фізичних осіб.

Надання зворотньої дії Закону (ретроактивність Закону) - виключення, про що повинна бути пряма вказівка про це в Законі.

Отже, у даному випадку самим законодавцем дію Закону № 2415-VІІІ в частині застосування прожиткового мінімуму для працездатних осіб, як розрахункової величини для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат, поширено на правовідносини, що виникли до набрання чинності цим нормативно-правовим актом, а саме, на правовідносини починаючи з 01 січня 2017 року.

Відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2017 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2017 року становив 1600 грн, що фактично відповідає розміру розрахункової величини, з якої визначалась суддівська винагорода працюючим суддям у 2017 році і відповідно нараховувалося і виплачувалося щомісячне довічне грошове утримання суддям у відставці.

Законом України "Про Державний бюджет України на 2018 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2018 року встановлено в розмірі 1762 грн.

З огляду на зазначене, з 01 січня 2018 року посадовий оклад суддів встановлюється, виходячи із розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб 1762 гривні, а тому саме з цієї дати зміна суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, є підставою для проведення перерахунку раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці.

Підтвердженням застосування для визначення суддівської винагороди працюючим суддям нової розрахункової величини з 1 січня 2018 року є довідка територіального управління державної судової адміністрації України в Луганській області від 08.08.2018 № 1344/18-13вих, відповідно до якої станом на 01 січня 2018 року його суддівська винагорода, яка враховується при перерахунку щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці, складає 28192,00 грн, у тому числі посадовий оклад - 17620,00 грн та доплата за вислугу років 60% - 10572,00 грн (арк. спр. 11).

Оскільки в довідці територіального управління державної судової адміністрації України в Луганській області від 08.08.2018 № 1344/18-13вих чітко визначена дата, з якої зроблено перерахунок суддівської винагороди - з 01.01.2018, відповідно до положень рішення Конституційного суду України від 08.06.2016 у справі № 4-рп/2016, частини третьої статті 141 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у редакції Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд» від 12 лютого 2015 року № 192-VIII, ч.4 ст.142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 1402-VІІІ, перерахунок розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці (позивача) відповідач повинен був здійснити з дати збільшення розміру суддівської винагороди працюючих судів, тобто також з 01.01.2018.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч.1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Частиною 1 ст.9 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідачем не доведено правомірність непроведення перерахунку позивачу довічного грошового утримання з 01.01.2018, що зумовлює наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.

Відповідно до частини другої статті 132 КАС України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

За результатами розгляду даної справи суд прийшов до висновку про необхідність задоволення позивних вимог.

При звернення до суду з даним позовом позивачем сплачено судовий збір в розмірі 704,80 грн (арк. спр. 3), який підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 9, 72-77, 90, 132, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_2, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, місце проживання: АДРЕСА_1 до Рубіжанського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області (вул. Студентська, 35-А, м. Рубіжне, Луганська область, 93009) про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії задовольнити повністю.

Визнати дії Рубіжанського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області, щодо відмови у проведенні перерахунку та виплаті щомісячного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 з 01.01.2018 до 31.07.2018 включно протиправними.

Зобов'язати Рубіжанське об'єднане управління Пенсійного Фонду України Луганської області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 01.01.2018 до 31.07.2018 включно, згідно з довідкою територіального управління державної судової адміністрації України в Луганській області від 08.08.2018 № 1344/18-13вих.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Т.В. Смішлива