Рішення № 79141899, 14.01.2019, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 січня 2019 р. м. Чернівці Справа № 824/1200/18-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Боднарюка О.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Чернівецького обласного військового комісаріату, Міністерства оборони України, про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач), звернувся в Чернівецький окружний адміністративний суд з позовом до Чернівецького обласного військового комісаріату, Міністерства оборони України, в якому просив:

- визнати протиправними дії Чернівецького обласного військкомату щодо відмови в направленні заяви та документів позивача на розгляд Комісії з розгляду питань, пов'язаних з призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби Міністерства оборони України стосовно прийняття рішення щодо виплати одноразової грошової допомоги у відповідності до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", та Порядку затвердженого Постановою КМУ №975 від 25.12.2013 р., та Наказом Міністра Оборони України №530 від 14.08.2014року;

- зобов'язати Чернівецький ОВК повторно подати висновок за формою (додаток 13 Наказу №530) та документи до нього розпорядникові бюджетних коштів Міністерства Оборони України для прийняття рішення про призначення ОСОБА_1 інваліду 3 групи з 16.09.2016 року, інвалідність якого настала внаслідок поранення контузії та захворювання, пов'язаних із виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах де велись бойові дії одноразової грошової допомоги згідно п. "в" ст. 16-2 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" в розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, та в Порядку затвердженого Постановою КМУ №975 від 25.12.2013 року та Наказом Міністра Оборони України №530 від 14.08.2014 року;

- зобов'язати Міністерство оборони України розглянути по суті та прийняти рішення, щодо призначення та нарахування ОСОБА_1 як інваліду 3 групи з 16.09.2016 року, інвалідність якого настала внаслідок поранення контузії та захворювання, пов'язаних із виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах де велись бойові дії одноразової грошової допомоги згідно п. "в" ст. 16-2 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" в розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, та в Порядку затвердженому Постановою КМУ №975 від 25.12.2013 р., та Наказом Міністра Оборони України №530 від 14.08.2014 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що маючи право на виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням йому ІІІ групи інвалідності, що настала внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби звернувся до Чернівецького обласного військового комісаріату із заявою про виплату йому відповідної одноразової грошової допомоги, однак Чернівецьким обласним військкоматом 17.10.2018 року у складанні висновку про наявність у позивача права на отримання одноразової грошової допомоги та направленні документів на розгляд Комісії Міністерства оборони України відмовлено. Підставою для відмови слугувало те, що інвалідність позивачу встановлена понад 3-х місячний строк після звільнення з строкової служби.

Крім того на думку відповідача в наданих додатках до заяви, відсутні документи, що свідчать про причини та обставини поранення , зокрема про те, що поранення не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення, або є не наслідком вчинення дій в стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження.

На думку позивача, така відмова є протиправною та порушує його право на отримання одноразової грошової допомоги.

26.12.2018 року представником відповідача (Міністерства оборони України) надано відзив на адміністративний позов, в обґрунтування якого відповідач посилаючись на правові висновки та позиції Верховного Суду зазначив, що у зв'язку з тим, що інвалідність позивачу первинно встановлена в 2013 році, більше ніж три місяці після звільнення зі служби, позивач не має права на виплату одноразової грошової допомоги.

На думку відповідача є підстави для твердження про відсутність порушеного права позивача та відмови в задоволенні позову, з огляду на такі обставини, зокрема: первинно позивачу встановлено інвалідність 3 групи у 2013 році, він проходив строкову військову службу, інвалідність встановлено більш як 25 років після звільнення з військової служби.

28.12.2018 року представником відповідача (Чернівецького обласного військового комісаріату) до суду надано відзив на позовну заяву, в обґрунтування якого відповідач заперечував щодо призначення та виплати позивачу одноразової грошової допомоги, оскільки в наданих позивачем до Чернівецького обласного військового комісаріату документах - відсутній документ, який свідчить про дату, обставини або причину поранення (травм, контузій).

Крім цього, відповідач зазначив, що причиною повернення документів позивача була відсутність повного переліку документів, необхідних для вирішення питання щодо призначення та виплати позивачу одноразової грошової допомоги, у зв'язку із встановленням ІІІ групи інвалідності після звільнення з військової служби, внаслідок виконання обов'язків військової служби, зокрема документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), а саме про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження.

Заперечуючи проти позову відповідач також звертав увагу на те, що інвалідність позивачу встановлена більше ніж три місяці після звільнення зі служби, а тому позивач не має права на виплату одноразової грошової допомоги.

Представником позивача до суду надано відповідь на відзив, в обґрунтування якої зазначається, що позивачем подано повний перелік документів, перелічених у Наказі № 530, які військкоматом не надіслано до Міністерства оборони України, для вирішення питання щодо можливості виплати одноразової грошової позиції.

Посилаючись на правову позицію Верховного Суду, представник позивача зазначив, що відповідачами порушено право позивача на належний розгляд поданої ним заяви та документів та прийняття у встановленому порядку відповідного рішення з приводу призначення та виплати одноразової грошової допомоги.

02.01.2019 року представник відповідача (Міністерства оборони України) подав до суду заяву про розгляд справи у його відсутності, попередньо викладену у відзиві позицію щодо позову підтримав.

03.01.2019 року представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити з підстав наведених в адміністративному позові. В судовому засіданні подав заяву, в якій просив суд розглянути справу в порядку письмового провадження.

03.01.2019 року в судовому засіданні представник відповідача (Чернівецького обласного військового комісаріату) подав до суду заяву, в якій просив суд розглянути справу в порядку письмового провадження, проти задоволення позову заперечував з підстав наведених у відзиві.

Враховуючи приписи частини 3 статті 194 КАС України та подання учасниками справи заяв про розгляд справи у порядку письмового провадження без їх участі, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.

Заслухавши вступне слово учасників справи, дослідивши наявні матеріали, всебічно та повно з'ясувавши всі обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

Судом встановлені такі обставини та відповідні їм правовідносини.

В період з 26 04.1986 року по 11.11.1987 року позивач проходив військову службу на території Демократичної республіки Афганістан.

Згідно витягу з протоколу засідання Військово-лікарської комісії Західного регіону по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця №38 від 28 січня 2013 року - наявні у позивача поранення, контузія були пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії. (а.с.12)

Згідно довідки від 23.09.2013 року (серія АВ № 0067928), позивачу визначена ІІІ група інвалідності, у зв'язку з наявністю поранень контузії та захворювання, пов'язаних із виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах де велись бойові дії. (а.с.13)

Відповідно до листа від 19.02.2016 року за №248/3/6/774 Департаменту фінансів Міністерства оборони України - позивач звертався (надавались) документи до Чернівецького обласного військкомату щодо направлення їх на розгляд Комісії з розгляду питань, пов'язаних з призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби Міністерства оборони України, щодо прийняття рішення про призначення та виплату одноразової грошової допомоги у відповідності до статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та Постанови КМУ №975 від 25 грудня 2013 року "Про затвердження порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві".

З вказаного листа також слідує, що рішення комісією Міністерства оборони України щодо позивача не приймалось, а направлені документи повернуті 19.02.2016 року Департаментом фінансів Міністерства оборони України без реалізації до Чернівецького обласного військкомату. (а.с.22)

16.09.2016 року (довідка серія 12ААА №240468) позивачу повторно визначена ІІІ група інвалідності - у зв'язку з наявністю поранень контузії та захворювання, пов'язаних із виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах де велись бойові дії. (а.с.21)

10.10.2018 року позивач звернувся із заявою до Чернівецького обласного військкомату із заявою про повторне направлення його документів до Комісії Міністерства оборони України для призначення одноразової грошової допомоги. До заяви позивачем долучено наступні копії документів: (витяг з протоколу ВЛК №38, довідки МСЕК від 23.09.2013 року та від 20.09.2016 року, акт комісійного СМО від 11.01.2013 року, військовий квитка, паспорта, ід. Коду реквізити банку). (а.с.11)

17.10.2018 року листом Чернівецького обласного військового комісаріату №1617 позивачеві відмовлено у направленні документів до комісії Міністерства оборони України для призначення одноразової грошової та роз'яснено наступне.

Призначення та виплата одноразової і ротової допомоги здійснюється у відповідності до статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Чернівецьким обласним військовим комісаріатом 29.12.2015 року вже направлялися документи щодо призначення одноразової грошової допомоги до Департаменту фінансів Міністерства оборони України які 19.02.2016 року, які були повернуті без реалізації за відсутності підстав передбачених чинним законодавством.

У відповідності до повторно наданих документів до Чернівецького ОВК, позивач проходив строкову військову службу в період з 03.11.1985 року по 11.11.1987 року, та в період з 26.04.1986 року по 11.11.1987 року приймав участь в бойових діях па території країни Афганістан.

За рішенням МСЕК, 25.06.2013 року позивача первинно визнано інвалідом ІІІ групи внаслідок поранення, контузії пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії (первинна довідка МСЕК серія АВ №0067928 від 25.06.2013 року) та в подальшому органами МСЕК, 16.09.2016 року повторно визнано інвалідом ІІІ групи внаслідок поранення, контузії пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії (повторна довідка МСЕК серія 12 ААА№ 240468 від 16.09.2016 року ).

Інвалідність встановлено у 2013 році, тобто до набрання чинності нової редакції статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей'', відповідно до якої прийнято постанову Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 року №975. Отже, позивач не має права на призначення одноразової грошової допомоги відповідно до нової норми згаданого Закону та постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 року №975.

Що стосується призначення одноразової грошової допомоги відповідно до статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" у редакції, яка діяла на час встановлення позивачу інвалідності і відповідно до якої було прийнято постанову Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року №499, повідомлено наступне:

- згідно підпункту четвертого пункту 2 Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги..., затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 499, одноразова грошова допомога призначається особам, звільненим із строкової військової служби, у разі настання, інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення з такої служби внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період її проходження.

Позивачу інвалідність встановлена понад 3-х місячний строк після звільнення з строкової служби, у зв'язку з чим відповідно до законодавчих актів України, підстав для призначення одноразової грошової допомоги не має.

Крім того, пунктом 3 Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року №499 та пунктом 11 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги .... затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 р. № 975 зі змінами, зазначено про обов'язкову наявність - "документу що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження".

Даним підтверджуючим документом, який свідчить про дату, обставини або причину поранення (травми, контузії) є:

- довідка командира військової частини в якій позивач проходив строкову військову службу, про обставини поранення (травму, контузію);

- матеріали службового розслідування отриманого поранення (травми, контузії) з військової частини, в якій позивач проходив строкову військову службу;

- військово-медичні документи, які видані позивачу під час проходження строкової військової служби (свідоцтво про хворобу, облікові записи медичної книжки);

- архівна довідка з філіалу Центральною архіву Міністерства оборони Російської Федерації (військово-медичних документів) м.Санкт-Петербург, про обставини поранення (травми, контузії) під час участі в бойових діях в ДРА.

В наданих позивачем до Чернівецькою обласного військовою комісаріату нових документів, вищезазначених підтверджуючих документів, які свідчать про дату, обставини або причину поранення (травми, контузії) - не має.

Виходячи з вищезазначеного повідомлено, що Чернівецький обласний військовий комісаріат не має підстав для направлення документів позивача на розгляд комісії МО України, щодо призначення одноразової грошової допомоги у відповідності до статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", постанов Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року №499 та від 25 грудня 2013 р. № 975, у зв'язку з тим, що надано неповний перелік документів. (а.с.23-24)

До вказаних правовідносин суд застосовує наступні положення законодавства, та робить висновки по суті спору.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 5 статті 17 Конституції України передбачено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Відповідно до статті 41 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Даючи оцінку спірним правовідносинам, суд вважає за необхідне надати таку оцінку, в часі виникнення права на отримання допомоги та дії відповідних норм законодавства в зазначений період.

Як вбачається з встановлених обставин справи, ІІІ групу інвалідності позивачу вперше встановлено 23.09.2013 року (акт огляду МСЕК №272, довідка МСЕК АВ №0067928). (а.с.13)

Відповідно до частини 2 статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" №2011-ХІІ (далі-Закон №2011) (в редакції станом на вересень 2013 року), у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю під час виконання ним обов'язків військової служби, а також інвалідності, що настала в період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі до п'ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частини 1 та 2 статті 16 Закону №2011-ХІІ (в редакції станом на жовтень 2018 року (час звернення з відповідно заявою до відповідача вдруге) визначено, що одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю (крім військовослужбовців строкової служби) інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті (пункт 4 частини 2 статті 16 цього Закону).

Аналіз наведених вище норм законодавства дає підстави дійти висновку, що як на час встановлення інвалідності позивачу, а так само і на час звернення з відповідною заявою до відповідача незалежно від змісту норм статті 16 Закону №2011 (в різних редакціях) позивач наділений правом на отримання одноразової грошової допомоги, а відтак і на звернення до відповідних органів щодо розгляду документів і вирішення питання про призначення такої допомоги.

Слід також зазначити і те, що законодавець вносячи неодноразово зміни до Закону №2011 не визначив(чав) прикінцевим та перехідними положеннями різних редакцій про зворотню дію Закону №2011 в часі - щодо самого права як такого пов'язаного із часом звернення по призначення допомоги.

Нормами прямої дії Конституції України визначено, що усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах. Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними. (стаття 21)

Права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними.

Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані.

При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Наведене вище з урахуванням принципу рівності дає підстави для висновку, що всі військовослужбовці рівні перед Законом, а їх соціальні гарантії не можуть звужуватись, в тому числі і щодо застосування таких законодавчих норм в часі.

Суд дійшов до переконання, що виконавши свій військовий обов'язок, позивач на рівні з іншими військовослужбовцями в частині соціальних гарантій має ті ж права, оскільки такий обов'язок не можна поділяти на більш важливий або менш важливий.

Частиною 8 статті 16-3 Закону №2011 встановлено, що особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення у них такого права.

З аналізу норм Закону №2011 вбачається, що застосування статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" пов'язується не з фактом звільнення позивача зі служби, а з часом встановлення йому інвалідності внаслідок захворювання, що мало місце в період проходження військової служби, незалежно від строку, що минув після звільнення з військової служби.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом України у постановах від 18.11.2014 року у справі № 21-446а14 та від 21.04.2015 року у справі № 21-135а15.

Також аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 06.02.2018 року у справі №372/1258/16-а та постанові Верховного Суду від 01.08.2018 року по справі № 750/5060/17.

Відповідно до частини 5 статті 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Як вбачається з встановлених обставин справи, позивач незважаючи на попередню відмову, яка між іншим не документувалась відповідним рішенням, звернувся із заявою про призначення одноразової грошової допомоги вдруге в жовтині 2018 року, після підтвердження ІІІ групи інвалідності у вересні 2016 року. (а.с.21)

Частиною 9 статті 16-3 вищезазначеного закону передбачено, що порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.

Беззаперечним є те, що в частині визначення: (кола осіб повноважних на розгляд документів, переліку документів, і т.і.) - застосуванню до спірних правовідносин підлягають норми законодавства (Порядку), які є чинним в часі в період звернення позивача з відповідною заявою для призначення одноразової грошової допомоги.

Відповідно до пункту 11 "Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 р. N 975 (далі Порядок №975) військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст, якому виплачується одноразова грошова допомога у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, подає уповноваженому органу такі документи:

заяву про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності чи часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності;

довідку медико-соціальної експертної комісії про встановлення групи інвалідності або відсотка втрати працездатності із зазначенням причинного зв'язку інвалідності чи втрати працездатності.

До заяви додаються копії:

постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв'язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання;

документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження;

сторінок паспорта з даними про прізвище, ім'я та по батькові і місце реєстрації;

документа, що засвідчує реєстрацію фізичної особи у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, виданого органом доходів і зборів (для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомила про це відповідний орган доходів і зборів та має відмітку в паспорті громадянина України, - копію сторінки паспорта з такою відміткою).

Судом встановлено, а також і не заперечувалось сторонами те, що позивачем подано до Чернівецького ОВК визначений перелік документів, окрім - документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження.

Разом з тим, за позивачем не визначено обов'язку на зберігання такого документа позивачем, а також законодавцем не визначено форму документа та орган, який уповноважений на перевірку зазначених відомостей та видачу цього документа.

Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач окрім іншого посилався на пункт 4.7 Положення про організацію в Міністерстві оборони України роботи з обчислення вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям і соціального забезпечення осіб, звільнених з військової служби у Збройних Силах України, та членів їх сімей, затвердженого Наказом Міністерства оборони України 14.08.2014 № 530, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20 жовтня 2014 р. за № 1294/26071 (далі-Положення №530). Заперечення зводились до того, що документом про причини та обставини поранення… - є копія акту про нещасний випадок складеного за матеріалами розслідування військової частини… Суд погоджується з вказаними твердженнями, що переліку документів, однак не може погодитись, що саме позивач має вчинити дії і "віднайти" такий акт.

Так, згідно пункту 1.1 Положення №530 визначає (в тому числі) і порядок виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) або каліцтва військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, відповідно до статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 "Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві".

Згідно пункту 4.7 Положення №530 (окрім іншого) у разі якщо особа має право на одержання одноразової грошової допомоги відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та на інші допомоги або компенсаційні виплати у зв'язку з ушкодженням здоров'я, які установлені іншими нормативно-правовими актами, виплата грошових сум здійснюється за однією з підстав за її вибором.

Документи на одержання одноразової грошової допомоги в разі встановлення інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовцям, військовозобов'язаним та резервістам оформляє та подає в Департамент фінансів Міністерства оборони України командир військової частини.

Документи на одержання одноразової грошової допомоги в разі встановлення інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності особам, звільненим з військової служби (зборів, резерву), оформляє та подає в Департамент фінансів Міністерства оборони України обласний військовий комісар за місцем проживання цих осіб.

У разі настання інвалідності подаються такі документи: висновок щодо можливості виплати одноразової грошової допомоги військовослужбовцю, який визнаний інвалідом (додаток 13); заява про виплату одноразової грошової допомоги (додаток 12); копія довідки МСЕК про встановлення групи та причинного зв'язку інвалідності; копії свідоцтва про хворобу, постанови чи довідки відповідної ВЛК щодо встановлення причинного зв'язку захворювання, поранення (контузії, травми або каліцтва); витяг з наказу командира військової частини про виключення зі списків особового складу частини (для військовослужбовців строкової військової служби - копія військового квитка); копії сторінок паспорта з даними про прізвище, ім'я, по батькові та місце реєстрації; копія документа, що засвідчує реєстрацію фізичної особи в Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, виданого органом доходів і зборів (для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомила про це відповідний орган доходів і зборів та має відмітку в паспорті громадянина України, - копія сторінки паспорта з такою відміткою); копія акта про нещасний випадок, складеного за матеріалами розслідування військової частини, або довідки командира військової частини про причини та обставини поранення (контузії, травми, каліцтва), зокрема про те, що поранення (контузія, травма, каліцтво) не пов'язане з учиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення, не є наслідком учинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження.

На думку суду, позивач позбавлений можливості надати довідку про причини та обставини …, або ж зазначений акт. В свою чергу, як зазначено вище, оформляє та подає в Департамент фінансів Міністерства оборони України відповідні документи обласний військовий комісар за місцем проживання цих осіб.

Пунктами 12 та 13 Порядку № 975 встановлено, що призначення і виплата одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, військовозобов'язаним та резервістам, яких призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, здійснюється Міноборони, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, та іншими органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами (далі - розпорядник бюджетних коштів).

Керівник уповноваженого органу, в даному випадку Чернівецькій обласний військовий комісаріат подає у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пунктах 10 і 11 цього Порядку.

Отже, Порядком № 975 саме до дискреційних повноважень Міністерства оборони України віднесена можливість прийняти рішення про призначення, або відмови у призначенні одноразової грошової допомоги.

Суд звертає увагу на те, що відповідач не наділений повноваженнями на самостійне визначення наявності або відсутності в осіб права на призначення чи відмови в отриманні одноразової грошової допомоги у зв'язку із інвалідністю, яка пов'язана із виконанням обов'язків військової служби.

На думку суду, всупереч викладеним у пункті 13 Порядку № 975 положенням, відповідач вийшов за межі наданих чинним законодавством України повноважень та фактично, не маючи на то законних підстав, самостійно розглянув подану позивачем заяву про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням ІІІ групи інвалідності, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби та прийняв рішення про відсутність у позивача права на її отримання.

Окремо суд звертає увагу, що Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме - у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 6 липня 1999 року № 8-рп/99 та від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002).

Необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян, як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей (рішення Конституційного Суду України від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002).

Відповідно до пунктів 3, 4, 10 частини 2 статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправним та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

Таким чином, Чернівецьким обласним військовим комісаріатом було проігноровано свій обов'язок, визначений пунктом 13 Порядку № 975, щодо направлення заяви позивача та доданих до неї документів на адресу Міністерства оборони України чим, у свою чергу допущено протиправну бездіяльність відносно останнього, оскільки бездіяльність суб'єкта владних повноважень слід розуміти як пасивну поведінку, яка може мати вплив на реалізацію прав, свобод, інтересів фізичної чи юридичної особи. Саме тому, належним способом захисту порушеного права позивача є: визнання бездіяльності протиправної, а не дій, як то визначив позивач, а також зобов'язати Чернівецький обласний військовий комісаріат оформити та подати до Міністерства оборони України висновок з доданими до нього документами про виплату позивачу одноразової грошової допомоги.

Звертаючись до суду, позивач окрім іншого також просив зобов'язати відповідача (Міністерство Оборони України) розглянути по суті та прийняти рішення щодо призначення і нарахування відповідно до пункту "в" статті 16-2 Закону №2011 одноразову грошову допомогу в розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму.

На думку суду, позовна вимога зазначеного змісту є неналежним способом захисту порушеного права, оскільки є передчасною, та такою, що не узгоджується з наведеними вище висновками суду. Іншими словами, суд не може перебирати на себе не властиві функції, які притаманні державному органу, який в тому числі і наділений повноваженнями перевірити обставини і причини поранення під час проходження військової служби та визначити розмір допомоги. Крім цього, при розгляді спірних правовідносин судом не визнається бездіяльність Міністерства Оборони України протиправною, відтак суд не може зобов'язувати суб'єкта владних повноважень вчинити те, що має вчинятись після відповідної процедури по розгляду заяви і направлення висновку, а тому в задоволенні вказаної вимоги відмовляє.

Крім цього, Закон №2011 в редакції, як на час встановлення інвалідності позивачу, а так само і на час звернення з відповідними заявами не містив пункту "в" статті 16-2 цього Закону.

Згідно із статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів позивача, оцінивши досліджені під час судового розгляду справи докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню частково, з підстав наведених вище.

Оскільки позивач, на підставі вимог статті 5 Закону України "Про судовий збір" звільнений від сплати судового збору, та не сплачував його, судом не вирішується питання про розподіл судових витрат, відповідно до вимог статті 139 КАС України.

Керуючись статтями 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В:

1.Адміністративний позов ОСОБА_1 до Чернівецького обласного військового комісаріату, Міністерства оборони України - задовольнити частково.

2.Визнати бездіяльність Чернівецького обласного військового комісаріату протиправною щодо не направлення заяви та документів позивача на розгляд Комісії з розгляду питань, пов'язаних з призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби Міністерства оборони України - стосовно прийняття рішення щодо виплати одноразової грошової допомоги у відповідності до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", та Порядку затвердженого Постановою КМУ №975 від 25.12.2013 р., та Наказу Міністерства Оборони України №530 від 14.08.2014 року.

3. Зобов'язати Чернівецький обласний військовий комісаріат оформити та передати висновок і документи до нього розпорядникові бюджетних коштів Міністерства Оборони України для розгляду і прийняття рішення щодо призначення ОСОБА_1 інваліду 3 групи з 16.09.2016 року одноразової грошової допомоги.

4. Розподіл судових витрат не здійснюється.

5. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Згідно статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У відповідності до статей 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подається до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення (складання).

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне найменування учасників процесу:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1)

Відповідач - Чернівецький обласний військовий комісаріат Міністерство Оборони України (вул. О.Кобилянської, 32, м.Чернівці, 58001, код ЄДРПОУ: 08118534).

Міністерство Оборони України (Повітрофлотський проспект, 6, м.Київ, 03168, код ЄДРПОУ: 00034022).

Суддя Боднарюк О.В.