Рішення № 79141894, 14.01.2019, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 січня 2019 р. м. Чернівці Справа № 824/784/18-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Брезіної Т.М., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Чернівецькій області про скасування рішення,-

В С Т А Н О В И В:

В поданому до суду адміністративному позові (нова редакція) позивач просить суд винести рішення, яким визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДФС у Чернівецькій області №000110 від 28.12.2017 р. про застосування фінансових санкцій відносно ОСОБА_1.

В обґрунтування позовних вимог позивач, з урахуванням відповіді на відзив, вказував, що із спірним рішенням не погоджується та вважає його протиправним. Вказував, що зберігав алкогольні напої за адресою АДРЕСА_1 для власного споживання, а не для продажу, що не може бути порушенням вимог ст.ст. 11, 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів".

У відзиві на позов Головне управління ДФС у Чернівецькій області вказувало, що рішення про застосування фінансових санкцій відносно ОСОБА_1 винесено правомірно. Відповідач посилався на те, що відсутність в діях позивача складу адміністративного правопорушення не спростовує факт порушення позивачем вимог податкового законодавства, оскільки відповідно до п. 226.11 ст. 226 ПК України ввезення на митну територію України, зберігання, транспортування, прийняття на комісію з метою продажу та продаж на митній території України не маркованих, в установленому порядку алкогольних напоїв та тютюнових виробів, забороняються.

Щодо посилань позивача на те, що алкогольні напої зберігав для власного споживання відповідач зазначав, що санкція абз. 16 ч. 2 ст. 17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" передбачає відповідальність суб'єкта господарювання за зберігання алкогольних напоїв без марок акцизного податку, при цьому не потребує уточнення щодо зберігання їх для власного споживання або для подальшого продажу.

З вказаних підстав відповідач просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Ухвалою суду від 03.09.2018 р. відкрито провадження у адміністративній справі №824/784/18-а за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання по справі на 16.10.2018 р.

В судовому засіданні, призначеному на 16.10.2018 р. представником позивача заявлено клопотання про відкладення розгляду справи для можливості надати відповідь на відзив. За наслідками розгляду вказаного клопотання судом відкладено розгляд справи до 13.11.2018 р.

13.11.2018 р. судом закрито підготовче провадження та розпочато розгляд справи по суті. Крім цього, судом вирішено повторно викликати у зал судового засідання позивача на 18.12.2018 р.

17.12.2018 р. представником позивача подано до суду заяву про відкладення розгляду справи на іншу дату.

В судовому засіданні, призначеному на 18.12.2018 р. судом оголошено заяву представника позивача. Представник відповідача залишив вирішення вказаної заяви на розсуд суду. За наслідками розгляду вказаного клопотання судом продовжено розгляд справи за відсутності позивача та визнано явку представника позивача не поважною.

Разом із цим, в судовому засіданні, призначеному на 18.12.2018 р. представник Головного управління Державної фіскальної служби України в Чернівецькій області заперечував проти позовних вимог, з підстав, викладених у відзиві на адміністративний позов.

Після з'ясування обставин справи та дослідження доказів, представником відповідача в судовому засіданні подано клопотання про розгляд справи без його участі в порядку письмового провадження за наявними матеріалами у справі.

Відповідно до ч. 3 ст. 194 КАС України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Згідно ч. 1 ст. 205 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта (ч. 9 ст. 205 КАС України).

Враховуючи приписи ст. ст. 194, 205 КАС України, суд вважає, що подання до суду представником відповідача клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження, а також неприбуття без поважних причин позивача (його представника), належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, не є перешкодою для розгляду і вирішення справи по суті.

Оцінивши повідомлені представниками сторін обставини справи, суд вважає, що наявні достатні підстави для прийняття судового рішення.

Судом встановлені такі обставини та відповідні їм правовідносини.

З метою здійснення контролю за дотриманням суб'єктами господарювання порядку здійснення розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, виробництва та обігу підакцизних товарів, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, 07.12.2017 р. Головним управлінням ДФС у Чернівецькій області прийнято наказ №351/ФП про проведення фактичної перевірки суб'єкта господарювання фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1) за адресами: АДРЕСА_1, м. Чернівці, вул. Небесної Сотні, 23 б; м. Чернівці, площа Центральна 5 за період фінансово-господарської діяльності з 16.12.2014 р. по 16.12.2017 р., з 07.12.2017 р. тривалістю 10 діб з питань дотримання вимог Податкового кодексу України в частині здійснення господарської діяльності та Законів України від 06.07.1995 р. №265/95-ВР "Про застосування розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", від 19.12.1995 р. №481/95-ВР "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", постанови Правління Національного банку України від 15.12.2004 р. №637 "Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні" та інших законодавчих актів (а.с. 45).

На підставі вказаного наказу, 07.12.2017 р. Головним управлінням ДФС у Чернівецькій області видано направлення на перевірку №2247, №2248, №2249, №2250, №2251, №2252, №2253, №2254, №2255, згідно яких на проведення перевірки направлено головного державного інспектора працівника відділу контрольно-перевірочної роботи фізичних осіб управління податків і зборів з фізичних осіб ГУ ДФС у Чернівецькій області ОСОБА_2, головного державного інспектора працівника відділу контрольно-перевірочної роботи юридичних осіб управління податків і зборів з фізичних осіб ГУ ДФС у Чернівецькій області ОСОБА_3, головного державного інспектора працівника відділу контрольно-перевірочної роботи фізичних осіб управління податків і зборів з фізичних осіб ГУ ДФС у Чернівецькій області ОСОБА_4, начальника відділу адміністрування акцизного податку управління контролю за обігом та оподаткуванням підакцизних товарів ГУ ДФС у Чернівецькій області ОСОБА_5, старшого державного ревізора-інспектора відділу адміністрування акцизного податку управління контролю за обігом та оподаткуванням підакцизних товарів ГУ ДФС у Чернівецькій області ОСОБА_6, головного державного ревізора-інспектора відділу адміністрування акцизного податку управління контролю за обігом та оподаткуванням підакцизних товарів ГУ ДФС у Чернівецькій області ОСОБА_7, головного державного ревізора-інспектора відділу фактичних перевірок, контролю за готівковими операціями управління аудиту ГУ ДФС у Чернівецькій області ОСОБА_8, головного державного ревізора-інспектора відділу фактичних перевірок, контролю за готівковими операціями управління аудиту ГУ ДФС у Чернівецькій області ОСОБА_9, начальника відділу фактичних перевірок, контролю за готівковими операціями управління аудиту ГУ ДФС у Чернівецькій області ОСОБА_10 (а.с. 46-54).

За результатами вказаного інспекційного відвідування складено акт №0178/24/13/РРО/НОМЕР_2 від 18.12.2017 р., в якому зафіксовано порушення статті 11, 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" №481/95-ВР від 19.12.1995 р. (зі змінами та доповненнями); п. 20 ч. 3 постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Положення про виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів" №1251 від 27.12.2010 р.; ст. 226 Податкового кодексу України №2755-VI від 02.12.2010 р. (а.с. 11-12).

На підставі виявлених порушень, 28.12.2017 р. Головним управлінням ДФС у Чернівецькій області прийнято рішення №000110 від 28.12.2017 р. про застосування фінансових санкцій, яким до позивача застосовано штраф у розмірі 50360,00 грн. (а.с. 37)

Не погоджуючись із вказаним рішенням, позивач звернувся до суду із цим позовом за захистом своїх прав.

Спірні правовідносини врегульовано Податковим кодексом України, Законом України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", постановою Кабінету Міністрів України "Про затвердження Положення про виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів"

До вказаних правовідносин суд застосовує такі положення законодавства.

Згідно ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно частини першої та другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України від 02.12.2010 р. №2755 -VI. (далі - ПК України)

Відповідно до п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Пунктом 75.1 ст. 75 ПК України визначено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до п.п.75.1.3 п. 75.1 ст. 75 ПК України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Судом встановлено, що у період з 07.12.2017 р. по 15.12.2017 р. відповідачем проведено фактичну перевірку господарських об'єктів - магазинів за адресою: АДРЕСА_1; вул. Небесної Сотні, 8, пл. Центральна, 5 суб'єкта господарювання ОСОБА_1

Так, під час перевірки відповідачем встановлено факт зберігання ОСОБА_1 алкогольних напоїв без марок акцизного податку встановленого зразка на загальну суму за цінами реалізації 16680,00 грн. В акті відповідач зазначав, що для алкогольних напоїв повинні використовуватись марки із зазначенням суми акцизного податку, сплаченого за одиницю маркованої продукції, з точністю до тисячного знака, яка відповідає сумі, визначеній з урахуванням діючих на дату розливу продукції ставок акцизного податку, міцності продукції та місткості тари.

Тобто, відповідачем встановлено порушення позивачем статті 11, 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів"; п. 20 ч. 3 постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Положення про виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів"; ст. 226 Податкового кодексу України.

Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами, забезпечення їх високої якості та захисту здоров'я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв і тютюнових виробів на території України є Закон України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" від 19.12.1995 р. №481/95-ВР (далі - Закон №481/95-ВР).

Відповідно до ч. 4 ст. 11 Закону №481/95-ВР алкогольні напої та тютюнові вироби, які виробляються в Україні, а також такі, що імпортуються в Україну, позначаються марками акцизного податку в порядку, визначеному законодавством.

Відповідно до пп.14.1.109 п.14.1 ст.14 ПК України маркування алкогольних напоїв та тютюнових виробів - наклеювання марки акцизного податку на пляшку (упаковку) алкогольного напою чи пачку (упаковку) тютюнового виробу в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України щодо виробництва, зберігання та продажу марок акцизного податку.

Стаття 226 ПК України регулює відносини, пов'язані з виготовленням, зберіганням, продажем марок акцизного податку та маркуванням алкогольних напоїв і тютюнових виробів.

Відповідно до п. 226.6 ст. 226 ПК України маркуванню підлягають усі алкогольні напої з вмістом спирту етилового понад 8,5 відсотка об'ємних одиниць. Маркування вироблених в Україні алкогольних напоїв із вмістом спирту етилового до 8,5 відсотка об'ємних одиниць не здійснюється.

З аналізу вищевказаних положень чинного законодавства, судом встановлено, що законодавцем встановлено обмеження щодо обігу алкогольних напоїв немаркованих марками акцизного податку та обов'язок суб'єктів господарювання і осіб уповноважених ним на проведення розрахункових операцій з продажу підакцизних товарів здійснювати їх реалізацію за умови наявності марки акцизного податку, а також відповідальність за їх порушення, зокрема безпосередньо за реалізацію алкогольних напоїв без марки акцизного податку.

Згідно абз. 16 ч. 2 ст. 17 Закону №481/95-ВР до суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі: виробництва, зберігання, транспортування, реалізації фальсифікованих алкогольних напоїв чи тютюнових виробів; алкогольних напоїв чи тютюнових виробів без марок акцизного податку встановленого зразка або з підробленими марками акцизного податку, або з використанням тари, що не відповідає вимогам, визначеним частиною першою статті 11 цього Закону, - 200 відсотків вартості товару, але не менше 17000 гривень.

Дослідженням матеріалів справи встановлено, що за порушення позивачем вимог ст. 11 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів"; п. 20 ч. 3 постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Положення про виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів"; ст. 226 Податкового кодексу України до позивача застосовано фінансові санкції у вигляді штрафу у розмірі 33360,00 грн.

Судом встановлено, що основним видом діяльності позивача є торгівля продуктами харчування та побутовою хімією.

Ліцензію на торгівлю алкогольними напоями позивач не отримував, тобто позивач не є суб'єктом правовідносин з приводу обігу, зберігання та реалізації алкогольних напоїв та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів. Вкзане свідчить про те, що відповідальність за зберігання алкогольних напоїв іноземного виробництва без марок акцизного податку, які призначені для власного споживання позивача, у ОСОБА_1 вимогами чинного законодавства не передбачена. Разом із цим, як вбачається із матеріалів справи, 19.12.2017 р. ліцензію на роздрібну торгівлю алкогольними напоями за місцем торгівлі: магазин по вул. Комарова, 33, м. Чернівці видано приватному підприємцю ОСОБА_11 (а.с. 18).

В обґрунтування правомірності оскаржуваного позивачем рішення відповідач посилався на акт перевірки, яким зафіксовано вказане вище порушення позивачем. Проте, інших доказів, які б підтверджували здійснення позивачем торгівлі алкогольними напоями та зберігання їх без марок акцизного податку суду не надано.

Відтак, враховуючи викладене, суд вважає, що в діях ОСОБА_1 щодо зберігання алкогольних напоїв іноземного виробництва, без марок акцизного податку України встановленого зразка, у магазині за адресою АДРЕСА_1, м. Чернівці, відсутні порушення вимог ст. 11 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів"; п. 20 ч. 3 постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Положення про виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів"; ст. 226 Податкового кодексу України, про що позивач також зазначив у поясненнях до акту перевірки.

Зважаючи на викладене, суд приходить до висновку, що оскаржуване рішення в цій частині є протиправним.

Щодо застосування до позивача штрафних санкцій у вигляді штрафу в розмірі 17000,00 грн за порушення вимог ст. 15 Закону №481/95-ВР, а саме зберігання алкогольних напоїв у місцях зберігання не внесених до Єдиного реєстру суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що під час проведення перевірки суб'єкта господарювання фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 інспекторами встановлено зберігання позивачем алкогольних напоїв в місці, яке використовується для зберігання алкогольних напоїв (приміщення, яке використовується суб'єктом господарювання для здійснення господарської діяльності (магазин "Мацарела") у м. Чернівці по вул. Комарова, 33) не внесеному до Єдиного реєстру, незалежно від того, кому належить таке місце зберігання за що накладено штраф.

Відповідно до ч. 14 ст. 15 Закону №481/95-ВР роздрібна торгівля алкогольними напоями (крім столових вин) або тютюновими виробами може здійснюватися суб'єктами господарювання всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій.

Згідно ч. 38-39 ст. 15 Закону №481/95-ВР зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів здійснюється в місцях зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, внесених до Єдиного реєстру, незалежно від того, кому належить таке місце зберігання, або того, за заявою якого суб'єкта господарювання таке місце зберігання було внесено до Єдиного реєстру.

Внесення даних до Єдиного реєстру проводиться на підставі заяви суб'єкта господарювання з обов'язковим зазначенням місцезнаходження місця зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, а також: для юридичних осіб - найменування, місцезнаходження, коду Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців; для фізичних осіб - підприємців - прізвища, імені, по батькові, місця проживання, реєстраційного номера облікової картки платника податків.

До заяви додаються копія виданої заявнику ліцензії на відповідний вид діяльності, засвідчена нотаріально або посадовою особою органу ліцензування, та документ, що підтверджує право користування цим приміщенням.

Суб'єкти господарювання, які отримали ліцензію на роздрібну торгівлю алкогольними напоями та тютюновими виробами, вносять до Єдиного реєстру тільки ті місця зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, що розташовані за іншою адресою, ніж місце здійснення торгівлі.

Відповідно до ст. 1 Закону №481/95-ВР місце зберігання - місце, яке використовується для зберігання спирту, або приміщення, яке використовується для зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, відомості про місцезнаходження якого внесені до Єдиного державного реєстру місць зберігання.

Єдиний державний реєстр місць зберігання (Єдиний реєстр) - перелік місць зберігання, який ведеться органами доходів і зборів і містить визначені цим Законом відомості про місцезнаходження місць зберігання та відомості про заявників.

28 травня 2002 р. Державною податковою адміністрацією України прийнято наказ №251 Про затвердження Порядку ведення Єдиного державного реєстру місць зберігання та форми довідки про внесення місця зберігання до Єдиного державного реєстру, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15 серпня 2002 р. за №670/6958. (далі - Порядок №251).

Відповідно до п. 1.1 Порядку №251 єдиний державний реєстр місць зберігання (далі - Єдиний реєстр) - це перелік місць, що використовуються для зберігання спирту, та приміщень, що використовуються для зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів (далі - місце зберігання), який містить відомості про місцезнаходження місць зберігання та відомості про заявників.

До Єдиного реєстру вносяться, зокрема: відомості про заявника - ідентифікаційний код (номер), найменування (прізвище, ім'я, по батькові), місцезнаходження або місце проживання (поштовий індекс, область, район, місто, вулиця, номер будинку), серія та номер ліцензії, виданої заявнику на відповідний вид діяльності.

Отже, враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що внесення відомостей до Єдиного реєстру місць зберігання можливе лише у разі наявності ліцензії на здійснення того чи іншого виду діяльності пов'язаної із спиртом чи алкогольними напоями (виробництво, продаж тощо), а без наявності такої ліцензії у суб'єкта господарювання, неможливо внести відомості до згаданого реєстру.

Разом із цим суд звертає увагу на те, що норми про зберігання алкогольних напоїв у місцях зберігання, не внесених до Єдиного реєстру поширюються виключно до суб'єктів господарської діяльності, що здійснюють реалізацію алкогольних напоїв, їх виробляють чи отримують спирт для забезпечення виробничих та інших потреб.

А тому, штрафні санкції за зберігання алкогольних напоїв у місцях не внесених до Єдиного реєстру можуть бути застосовані до суб'єктів, що здійснюють процес виробництва алкогольних напоїв, оптову або роздрібну торгівлю алкогольними напоями та вимушені зберігати алкогольну продукцію у певних місяцях.

Вказана позиція узгоджується із правовою позицією викладеною у постанові Верховного Суду від 22.08.2018 р. у справі №814/152/17.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки, викладені в постановах Верховного суду.

Як зазначалось вище та підтверджено сторонами позивач не отримував ліцензію на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями, а відтак, у нього відсутні підстави для внесення відомостей до Єдиного реєстру місць зберігання алкогольних напоїв.

За наведених обставин, суд дійшов висновку, що у Головного управління ДФС у Чернівецькій області були відсутні правові підстави для застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій за зберігання алкогольних напоїв у місці, не внесеному до Єдиного державного реєстру місць зберігання, оскільки ОСОБА_1 не є суб'єктом, що здійснює процес виробництва алкогольних напоїв, оптову або роздрібну торгівлю алкогольними напоями.

Відповідачем не надано суду жодних доказів, які б спростовували вищевикладене та підтверджували встановлене ним порушення, яке покладено в основу акта перевірки від 18.12.2017 р. №0178/24/13/РРО/НОМЕР_2 та на підставі якого прийняте оскаржуване позивачем рішення.

Таким чином, враховуючи встановлені обставини, суд дійшов висновку, що прийняте Головним управлінням ДФС у Чернівецькій області рішення №000110 від 28.12.2017 р. про застосування фінансових санкцій відносно ОСОБА_1 є протиправним, а тому підлягає скасуванню.

Відтак суд приходить до висновку про задоволення позову.

Відповідно до ч.1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з вимогами ч. 1 та ч. 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем не доведено суду правомірність та законність рішення №000110 від 28.12.2017 р. про застосування фінансових санкцій.

Відповідно до ч.1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

У зв'язку із задоволення позовних вимог суд вирішує стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача сплачений судовий збір.

Керуючись статтями 9, 14, 77, 78, 90, 139, 143, 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України ,-

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДФС у Чернівецькій області №000110 від 28.12.2017 р. про застосування фінансових санкцій.

3. Стягнути на користь позивача, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір в сумі 704,80 грн згідно квитанції №4609493 від 20.08.2018 року.

Згідно статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У відповідності до статей 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подається до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення (складання).

Найменування сторін:

позивач: ОСОБА_1 АДРЕСА_2 РНОКПП НОМЕР_2);

відповідач: Головне управління ДФС у Чернівецькій області (вул. Героїв Майдану, 200-А, м. Чернівці, 58013, код ЄДРПОУ 393925513).

Суддя Т.М. Брезіна