Рішення № 79141625, 30.10.2018, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 жовтня 2018 року № 810/3888/18

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Щавінського В.Р., при секретарі судового засідання Мілієнко О.М., за участю позивача - ОСОБА_1, розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про зобов'язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління пенсійного фонду України у Київській області, в якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області щодо не здійснення перерахунку та виплати моєї пенсії з 26.11.2015 року, як інваліду війни 2 групи, на підставі ст. 21 Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та деяких інших осіб» в розмірі 80 % сум грошового забезпечення;

- зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії з 26.11.2015 року, як інваліду війни 2 групи на підставі ст. 21 Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та деяких інших осіб» в розмірі 80% сум грошового забезпечення.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що з 2000 року він є пенсіонером МВС України. Окрім того, потерпілим від наслідків Чорнобильської катастрофи 1 категорії, інвалідом війни 2 групи.

Перебуває на обліку в управлінні пенсійного забезпечення військовослужбовців та деяких інших категорій громадян, де отримує пенсію на умовах Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та деяких інших осіб».

Статус інваліда війни було встановлено з 26.11.2015 року, що підтверджується відповідним посвідченням, копію якого долучено до матеріалів справи.

На момент встановлення зазначеного статусу отримував пенсію на умовах постанови КМУ від 07.11.2007 року № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу». Його розмір пенсії на той момент становив 79 % грошового забезпечення.

Після встановлення статусу та надання відповідачу необхідних документів підвищення пенсії не відбулося.

Рішенням Київського апеляційного адміністративного суду (справа 363/1009/16-а), яке набрало законної сили 20.10.2016 року, відповідача було зобов'язано призначити позивачу підвищення до пенсії як інваліду 2 групи з 26.11.2015 року.

Згідно із ст. 21 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» пенсії по інвалідності військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом призначаються в таких розмірах:

а) інвалідам війни І групи - 100 процентів, II групи - 80 процентів, III групи - 60 процентів відповідних сум грошового забезпечення (заробітку);

б) іншим інвалідам І групи - 70 процентів, II групи - 60 процентів, III групи - 40 процентів відповідних сум грошового забезпечення (заробітку), однак, відповідач на вимоги ст. 21 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» уваги не звернув, а, натомість, в квітні 2018 року, посилаючись на вимоги ст. 13 цього ж Закону прийняв рішення про зменшення у відсотках грошового забезпечення позивача до 70%. При цьому провів перерахунок пенсії вже на умовах постанови КМУ від 21.02.2018 року № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» з 01.01.2018 року та із урахуванням 70% грошового забезпечення.

На звернення позивача, відповідач листом від 27.06.2018 року № 1949/К-01 відмовив у встановленні 80% грошового забезпечення, як інваліду війни 2-групи на підставі ст. 21 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», та пославшись на ст. 13 цього Закону повідомив, що зменшення відсотків грошового забезпечення до 70% відповідає вимогам чинного законодавства.

Відповідно до частини другої статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», що діяла на час призначення пенсії позивачу максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 90 % відповідних сум грошового забезпечення. Позивачу на той момент було встановлено 79% грошового забезпечення.

Законом № 3668-VІ який набрав чинності з 01 жовтня 2011 року, внесено зміни до статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», зокрема змінено у відсотках розмір грошового забезпечення.

Відповідно до ч.2 ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» у редакції Закон України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 80 відсотків відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43).

Таким чином, з 01 жовтня 2011 року положення частини другої статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», щодо визначення максимального розміру пенсії за вислугу років 90% відповідних сум грошового забезпечення втратили чинність у зв'язку з внесенням змін до редакції цієї статті Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи».

Законом України « Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» було внесено зміни в ст. 13 Закону України « Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та деяких інших осіб», а саме максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 70 % відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43), а особам, які під час проходження служби брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і віднесені в установленому законом порядку до категорії 1, - 100 %, до категорії 2, - 95 %.

Внесені зміни в ст.13 ЗУ «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та деяких інших осіб», набирають чинності з 01 травня 2014 року.

З урахуванням наведеного, при перерахунку пенсії відповідним категоріям військовослужбовців повинна застосовуватися норма, що визначає розмір грошового забезпечення у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії.

Внесені Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» зміни до частини другої статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» щодо встановлення граничного розміру пенсії за вислугу років у розмірі 70% грошового забезпечення стосуються порядку призначення пенсії у разі реалізації права на пенсійне забезпечення.

Крім того, вирішуючи питання про застосування Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» у часі, слід виходити з того, що згідно зі статтею 22 Конституції України закріплені нею права і свободи не є вичерпними, гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законодавчих актів не допускається звуження змісту та обсязі існуючих прав і свобод.

Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме - у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції. Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 6 липня 1999 року №8-рп/99 у справі щодо права на пільги та від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).

У зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян які під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей.

Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно - правових, економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення.

Виходячи із висловленого у рішеннях Конституційного Суду України розуміння сутності соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства.

Відповідно до ч.1 ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику ЄСПЛ як джерело права.

Відповідно до правової позиції ЄСПЛ у справі «Кечко проти України» (рішення від 08.11.2005) У межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм працівникам з державного бюджету. Держава може вводити, зупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, уносячи відповідні зміни до законодавства. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всіх вимог, необхідних для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти в цих виплатах, доки відповідні положення є чинними.

Також згідно із 4.3 ст.51 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (у редакції закону від 15.07.2015 № 614, який набрав чинності 01.01.2016) перерахунок пенсій у зв'язку зі зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на такий перерахунок згідно із цим законом, або у зв'язку з уведенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, установлених законодавством, не проведений з вини органів ПФУ та/або державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії, провадиться з дати виникнення права на нього без обмеження строком.

Про це йдеться у зразковому рішенні Верховного Суду від 15 лютого 2018 року у справі № 820/6514/17.

З огляду на викладене суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити.

1. Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області щодо не здійснення перерахунку та виплати ОСОБА_1 пенсії з 26.11.2015 року, як інваліду війни 2 групи, на підставі ст. 21 Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та деяких інших осіб» в розмірі 80% сум грошового забезпечення.

2. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії з 26.11.2015 року як інваліду війни 2 групи на підставі ст.21 Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та деяких інших осіб» в розмірі 80% сум грошового забезпечення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення .

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Щавінський В.Р.

Дата виготовлення і підписання повного тексту рішення - 31 жовтня 2018 р.