Рішення № 79141261, 14.01.2019, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

14 січня 2019 р. № 520/10891/18

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Бідонька А.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Куп'янського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області, Управління праці та соціального захисту населення Куп'янської районної державної адміністрації Харківської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Куп'янського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області, Управління праці та соціального захисту населення Куп'янської районної державної адміністрації Харківської області, в якому просить суд:

- визнати дії суб'єктів владних повноважень неправомірними щодо припинення пенсійних виплат;

- зобов'язати Куп'янське об'єднане управління Пенсійного фонду України Харківської області відновити виплату пенсії за віком та сплатити заборгованість за весь час затримки виплати з 30 квітня 2016 року по 01.08. 2018 року.

В обґрунтування позову позивачка зазначила, що у зв'язку з проведенням бойових дій та антитерористичної операції в її населеному пункті була вимушена покинути своє постійне місце проживання. Управлінням праці та соціального захисту населення Куп’янської районної державної адміністрації позивачу було видано довідку про взяття на облік внутрішньо перемішеної особи та взято на облік до Пенсійного фонду, де розпочато виплату пенсії. З 01.04.2016 р. відповідач припинив виплату пенсії у зв'язку із закінченням дії довідки внутрішньо переміщеної особи. Позивач вважає скасування дії довідки та призупинення пенсії протиправним, в зв'язку з чим звернувся до суду.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 04.12.2018 року відкрито спрощене позовне провадження у даній справі.

Копія ухвали про відкриття спрощеного позовного провадження у справі надіслана учасникам справи та була отримана останніми, що підтверджується повідомленням пошти про вручення поштового відправлення.

Від представника відповідача - Куп'янського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області, надано до суду відзив на адміністративний позов, в якому проти задоволення позову заперечується, посилаючись на правомірність призупинення виплати пенсії позивачу.

Відповідачем - управлінням праці та соціального захисту населення Куп'янської районної державної адміністрації надало до суду відзив на адміністративний позов, в якому проти задоволення позову заперечується, з підстав того, що дія довідки позивачки закінчилась 29.04.2016 року та лише 18.04.2018 року позивачка звернулась з заявою про взяття її на облік, про що їй видано відповідну довідку.

Розглянувши матеріали справи, вивчивши доводи позову та відзиву проти нього, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд встановив наступні обставини.

ОСОБА_1 з 15.09.2014 року перебуває на обліку в Куп'янському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України Харківської області та отримує пенсію за віком згідно із Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Однак, з 01.04.2016 р. відповідач зупинив виплату пенсії згідно підпунктів 4 і 5 пункту 12 Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, затвердженого постановою КМУ від 08.06.2016 р. № 365 з підстав незнаходження позивача за місцем фактичного проживання/перебування.

Згідно відповіді управління праці та соціального захисту населення Куп'янської районної державної адміністрації від 28.10.2018 р. № 02-44/3717 у зв'язку з закінченням дії довідки, позивача, з 30.04.2016 року знято з обліку.

18.04.2018 року позивач звернувся до Куп'янського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області з заявою про поновлення виплати пенсії та надав довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 18.04.2018 р. № 0000517259.

Відповідно до розпорядження відділу з питань призначення, перерахунку та виплати пенсії від 03.05.2018 р. та згідно заяви про поновлення виплати пенсії від 18.04.2018р., пенсію поновлено з 01.04.2016р. по 30.09.2017 р. в розмірі 949,00 грн., з 01.10.2017 р. по 30.06.2018 р. в розмірі 1373,00 грн., з 01.07.2018 р. в розмірі 1435,00 грн.

Розпорядженням від 09.08.2018 року, згідно переліків осіб, які відповідно до інформації з Інтегрованої міжвідомчої інформаційно-телекомунікаційної системи «Аркан», щодо контролю осіб, які перетинають державний контроль, понад 60 днів перебувають на непідконтрольній території України з порушенням вимог п. 3 ч.2 ст.9 Закону України « Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», виплату пенсії позивачу припинено до з'ясування з 01.08.2018 року.

10 серпня 2018 року позивач повторно звернувся до Куп'янського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області з заявою про поновлення виплати пенсії та з заявою про переведення пенсії за новим місцем мешкання на підставі довідки № 0000517259 від 18.04.2018 р.

Розпорядженням від 23.08.2018 року, згідно протоколу № 28 від 22.08.2018 р. засідання комісії при виконавчому комітеті Куп’янської міської ради щодо питань з призначення (відновлення) соціальних виплат, пенсію поновлено з 01.08.2018 року.

Щодо позовних вимог в частині визнання дій управління праці та соціального захисту населення Куп'янської районної державної адміністрації неправомірними щодо припинення виплати пенсії суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 28.10.2014 року по 29.04.2016 року перебувала на обліку управлінні праці та соціального захисту населення Куп'янської районної державної адміністрації про що їй була відповідна довідка, що не заперечується позивачем.

Матеріалами справи підтверджено, що у зв'язку з закінченням дії довідки, з 30.04.2016 року позивача знято з обліку.

Суд зазначає, що відповідно до положень ст. 1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" №1706-VII внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Відповідно до положень ст. 12 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" №1706-VII підставою для скасування дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та внесення відомостей про це в Єдину інформаційну базу даних про внутрішньо переміщених осіб є обставини, за яких внутрішньо переміщена особа: 1) подала заяву про відмову від довідки; 2) скоїла злочин: дії, спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади; посягання на територіальну цілісність і недоторканність України; терористичний акт; втягнення у вчинення терористичного акту; публічні заклики до вчинення терористичного акту; створення терористичної групи чи терористичної організації; сприяння вчиненню терористичного акту; фінансування тероризму; здійснення геноциду, злочину проти людяності або військового злочину; 3) повернулася до покинутого місця постійного проживання; 4) виїхала на постійне місце проживання за кордон; 5) подала завідомо недостовірні відомості.

Рішення про скасування дії довідки приймається керівником структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районних, районних у місті Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад за місцем проживання особи та надається внутрішньо переміщеній особі протягом трьох днів з дня прийняття такого рішення.

У разі неповідомлення внутрішньо переміщеною особою про її повернення до покинутого місця постійного проживання згідно з абзацом другим пункту 3 частини другої статті 9 цього Закону рішення про скасування дії довідки відповідно до пункту 3 частини першої цієї статті приймається на підставі інформації про тривалу відсутність (понад 60 днів) особи за місцем проживання, яка дає обґрунтовані підстави вважати, що внутрішньо переміщена особа повернулася до покинутого місця постійного проживання.

Як встановлено судом під час розгляду справи, відповідачем - управлінням праці та соціального захисту населення Куп'янської районної державної адміністрації не вчинялось жодних дій та не приймалось рішень щодо припинення виплати пенсії, а тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог в частині визнання дій управління праці та соціального захисту населення Куп'янської районної державної адміністрації неправомірними щодо припинення виплати пенсії.

Стосовно зупинення виплати пенсії позивачу відповідачем Куп'янським об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України Харківської області, суд зазначає наступне.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Статтею 8 Закону України №1058 передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Статтею 4 Закону №1058 встановлено, що законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, цього Закону, закону про недержавне пенсійне забезпечення, законів, якими встановлюються умови пенсійного забезпечення, відмінні від загальнообов'язкового державного пенсійного страхування та недержавного пенсійного забезпечення, міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.

У відповідності до ч. 3 ст. 4 Закону № 1058, яка визначає складові законодавства про пенсійне забезпечення в Україні, виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.

Статтею 5 Закону №1058 передбачено, що він регулює відносини, які виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом, зокрема, визначаються порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування.

Відповідно до ст. 47 Закону №1058 пенсія виплачується щомісяця організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України або перераховується на визначений цією особою банківський рахунок у порядку, передбаченому законодавством.

Статтею 49 Закону №1058 виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється:

1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості;

2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України;

3) у разі смерті пенсіонера;

4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд;

5) в інших випадках, передбачених законом.

Суд зауважує, що перелік підстав припинення виплати пенсії, визначений ч. 1 ст. 49 Закону № 1058 є вичерпним та передбачає можливість припинення виплати пенсії з інших підстав лише у випадках, передбачених законом.

Між тим, відповідач не надав суду рішення про припинення виплати пенсії і не вказав, яка з обставин, визначених наведеною вище нормою Закону стала підставою для припинення позивачу виплати пенсії. Відповідно до ч. 2 ст. 49 зазначеного Закону поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з'ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати.

Однак, як свідчить аналіз положень Закону №1058, припинення виплати пенсії можливо лише за умови прийняття пенсійним органом відповідного рішення з підстав, визначених ст. 49 цього Закону.

При цьому, відсутність встановленого Кабінетом Міністрів України механізму виплати нарахованих сум пенсій не звільняє державу в особі уповноваженого органу Пенсійного фонду України від обов'язку здійснити таку виплату та не може позбавляти права особи на отримання належних їй сум пенсій.

Водночас, за змістом конституційних норм, Кабінет Міністрів України не наділений правом вирішувати питання, які належать до виключної компетенції Верховної Ради України, так само як і приймати правові акти, які підміняють або суперечать законам України.

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема, форми і види пенсійного забезпечення, захисту, форми і види пенсійного забезпечення.

Особливу увагу варто звернути на те, що у преамбулі до Закону № 1058 зазначено, що зміна умов і норм загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.

Статтями 2 та 3 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" від 20 жовтня 2014 року № 1706-VIIвизначено, що Україна вживає всіх можливих заходів, передбачених Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, щодо запобігання виникненню передумов вимушеного внутрішнього переміщення осіб, захисту та дотримання прав і свобод внутрішньо переміщених осіб, створення умов для добровільного повернення таких осіб до покинутого місця проживання або інтеграції за новим місцем проживання в Україні.

Громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, за обставин, визначених у ст. 1 цього Закону, має право на захист від примусового внутрішнього переміщення або примусового повернення на покинуте місце проживання.

Конституційне право на соціальний захист включає право громадян на забезпечення їх у старості. Пенсія за віком, за вислугу років та інші її види, що призначаються у зв'язку з трудовою діяльністю, заслужені попередньою працею і є однією з форм соціального захисту. Цим визначається зміст і характер обов'язку держави стосовно тих громадян, які набули право на одержання пенсії.

Закріплюючи на конституційному рівні право на соціальний захист кожного громадянина, без будь-яких винятків, держава реалізує положення ст. 24 Конституції України, відповідно до яких громадяни мають рівні конституційні права і не може бути обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Держава відповідно до конституційних принципів зобов'язана гарантувати право громадянина на одержання призначеної йому пенсії незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія.

Таким чином, зміна пенсіонером місця проживання не може бути підставою для позбавлення його конституційного права на отримання соціального захисту, а саме, отримання пенсії.

Згідно зі ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Відповідно до ст.1 Конституції України, Україна є правовою державою. Людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю (стаття 3 Конституції України).

Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Пунктом 54 рішення Європейського суду з прав людини по справі "Пічкур проти України" зазначено про порушення статті 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою користування правами та свободами, визнаними в Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою, у поєднанні зі ст. 1 Першого протоколу до Конвенції, якою передбачено право кожної фізичної або юридичної особи мирно володіти своїм майном та закріплено, що ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У справі "Ілашку та інші проти Молдови та Росії", Європейський суд з прав людини визнав, що Уряд Молдови, який є єдиним законним Урядом Республіки Молдова за міжнародним правом, не здійснював влади над частиною своєї території, яка перебуває під ефективним контролем Молдавської Республіки Придністров'я (МРП). Однак, навіть за відсутності ефективного контролю над Придністровським регіоном, Молдова все ж таки має позитивне зобов'язання за ст. 1 Конвенції вжити заходів, у рамках своєї влади та відповідно до міжнародного права, для захисту гарантованих Конвенцією прав заявників.

Як зазначено в п. 333 цього рішення: "Суд вважає, що коли держава не може забезпечити дію своєї влади на частині своєї території відповідно фактичній ситуації, держава не перестає нести відповідальність та здійснювати юрисдикцію. Воно повинно усіма доступними дипломатичними та правовими засобами із залученням іноземних держав та міжнародних організацій продовжувати гарантувати права та свободи, передбачені Конвенцією".

Вирішуючи спір, судом враховуються правові висновки, викладені у рішенні Верховного Суду від 03 травня 2018 року за результатами розгляду зразкової справи №805/402/18 (провадження № Пз/9901/20/18), стосовно того, що не підтвердження фактичного місця проживання не є передбаченою законом підставою для припинення виплати пенсії, а Постанова КМУ № 365 є підзаконним нормативно-правовим актом, який обмежує встановлене законодавством право на отримання пенсії позивачем.

В силу приписів ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України зазначені висновки мають бути враховані судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Також, суд дійшов висновку про відсутність у відповідача правових підстав для невиплати позивачу заборгованості з пенсії за період з 30.04.2016 року по 01.08.2018 року, а вимога позивача відновити виплату пенсії та сплатити заборгованість є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

На підставі пункту 1 частини першої статті 371 КАС України, яким закріплено, що негайно виконуються рішення суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць, рішення суду слід звернути до негайного виконання у межах суми стягнення за один місяць.

Відповідно ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За наведеного вище суд вважає, що заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до ст. 139 КАС України.

Керуючись ст. ст. 2, 6-11, 14, 77, 139, 243-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Куп'янського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області, Управління праці та соціального захисту населення Куп'янської районної державної адміністрації Харківської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати дії Куп'янського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області щодо припинення виплати пенсії ОСОБА_1 неправомірними.

Зобов'язати Куп'янське об'єднане управління Пенсійного фонду України Харківської області (вул. Петра Іванова, буд. 1,м. Куп'янськ, Харківська область, 63701, код ЄДРПО 40384269) відновити виплату пенсії та сплатити заборгованість ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2) з 30.04.2016 року по 01.08.2018 року.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2) судовий збір у сумі 469,87 (чотириста шістдесят девять грн. 87 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Куп'янсього об'єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області (вул. Петра Іванова, буд. 1,м. Куп'янськ, Харківська область, 63701, код ЄДРПО 40384269).

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Допустити негайне виконання рішення суду у межах суми стягнення за один місяць.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Бідонько А.В.