Рішення № 79140363, 11.01.2019, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 січня 2019 р. Справа№200/11412/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Череповський Є.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, викладеного в листі № 01-14/6434 від 10.08.2018 року, зобов'язання призначити та виплатити щомісячну адресну допомогу внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання з 01.08.2018 року,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - Позивач) звернулася до суду з позовною заявою до Управління праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради (далі - Відповідач ), в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Відповідача про відмову в призначенні та виплаті щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, викладене в листі № 01-14/6434 від 10.08.2018 року;

- зобов'язати Відповідача призначити та виплатити Позивачу допомогу внутрішньо переміщеної особи для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, з 10.08.2018 року.

В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначає, що перебуває на обліку як внутрішньо переміщена особа з м. Харцизьк Донецької області. З серпня 2016 року по грудень 2016 року Відповідачем призначено щомісячну адресну допомогу внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, у тому числі на оплату житлово-комунальних послуг Позивачу та її сину. З грудня 2016 року адресну допомогу Позивачу було припинено у зв'язку з тим, що вона не працевлаштулася.

02.07.2018 року вона працевлаштувалася на посаді бухгалтера у ФОП ОСОБА_2

У зв'язку з працевлаштуванням 10.07.2018 року вона звернулася до Відповідача із заявою про призначення щомісячної адресної допомоги, де вказала, що працевлаштувалася. Однак Відповідачем відмовлено у призначенні їй щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, у тому числі на оплату житлово-комунальних послуг.

22 серпня 2018 за № 01-14/6434 Відповідачем надано відповідь, в якій міститься посилання на п. 3 Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 № 505. Позивач вважає прийняте рішення про відмову у призначенні їй адресної допомоги, викладене в листі № 01-02/266 від 10.09.2018 року, протиправним.

Ухвалою суду від 19 листопада 2018 року відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження.

В судове засідання Позивач не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена судом належними чином.

Представник Відповідача в судове засідання не з'явився. Згідно з відзивом на адміністративний позов, наданого Відповідачем до суду, Позивач правомірно не була включена до розрахунку адресної допомоги за заявою від 10.07.2018 року у зв`язку з тим, що вона не працевлаштувалася протягом двох місяців з дня призначення грошової допомоги вперше, і допомога їй була припинена відповідно до п. 7 Порядку № 505. У разі припинення виплати допомоги особам працездатного віку відповідно до п. 7 Порядку №505, допомога на наступний строк не призначається, крім осіб, які після припинення виплати грошової допомоги втратили працездатність. Просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до частини 9 статті 205 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Позивач - ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, є громадянкою України, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1

Відповідач - Управління праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради, є органом виконавчої влади, який в цих правовідносинах здійснює повноваження, покладені на нього Законом України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб».

26 серпня 2016 року Позивачу було видано довідку № 1426/74548 про взяття на облік особи, переміщеної з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, якою засвідчено факт переміщення з тимчасової окупованої території до м.Краматорськ Донецької обл.

Відповідачем 09.11.2016 було призначено Позивачу щомісячну адресну допомогу внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, у тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, яку згодом припинено на підставі п. 7 постанови Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 № 505, що підтверджується сторонами.

02.07.2018 року Позивач працевлаштувалася на посаді бухгалтера у ФОП ОСОБА_2

У зв'язку з працевлаштуванням 10.08.2018 Позивач звернулася до Відповідача із заявою про призначення адресної допомоги, в якій вказала про працевлаштування.

Однак згідно вказаної заяви Позивача не включено до розрахунку щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, у тому числі на оплату житлово-комунальних послуг згідно пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 № 505.

22 серпня 2018 року за № 01-14/6434 Відповідачем надано відповідь, в якій міститься посилання на п. 3 Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 № 505.

Вирішуючи спірні правовідносини, суд виходив з наступного.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцію та законами України.

Згідно зі ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» (далі - Закон), внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Згідно ст. 4 цього Закону, факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону.

Механізм надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг (далі - грошова допомога) визначає "Порядок надання щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України, районів проведення антитерористичної операції та населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг", затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2014 року №505 (надалі за текстом - Порядок №505).

Відповідно до пункту 2 Порядку №505 було передбачено, що грошова допомога надається громадянам України, які постійно проживають на території України і переміщуються з тимчасово окупованої території України, районів проведення антитерористичної операції та населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення, або змушені були покинути своє постійне місце проживання в населених пунктах, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, і перемістилися в населені пункти, на території яких органи державної влади здійснюють свої повноваження в повному обсязі (далі - особа, яка переміщується), а також стоять на обліку в структурних підрозділах з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, структурних підрозділах з питань соціального захисту населення виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад (далі - уповноважені органи), з дня звернення за її призначенням та виплачується по місяць зняття з такого обліку включно, але не більше ніж шість місяців.

Разом з цим, з огляду на інші положення пункту 2, така допомога могла бути призначена і на кожний наступний шестимісячний строк, у випадку подання представником сім'ї до уповноваженого органу заяви, в якій повідомляється про відсутність змін, що впливають на призначення грошової допомоги, а також пред'явлення довідки всіх членів сім'ї про взяття їх на облік як осіб, які переміщуються, строк дії яких продовжено на наступний період.

Відповідно до п. 3 Порядку № 505, особам працездатного віку, яким грошова допомога була припинена відповідно до пункту 7 цього Порядку, грошова допомога на наступний строк не призначається.

При цьому, аналізуючи вказану норму, суд дійшов висновку про те, що пункт 3 Порядку № 505 не передбачає абсолютну заборону на призначення щомісячної адресної допомоги тим особам, яким вона була припинена відповідно до пункту 7 вказаного Порядку, а містить чітке і однозначне правило щодо не призначення допомоги саме на наступний строк, під яким слід розуміти один шестимісячний строк (оскільки тільки на такий строк допомога і призначається), що йде за тим, у якому виплату допомоги було припинено особі на підставі пункту 7 Порядку №505. Тому вищезазначеним Порядком не заборонено звертатись Позивачу з заявою про призначення адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам, після того, як вона вже отримувала її та підстав для відмови у призначенні такоє допомоги немає, оскільки чинним законодавством не встановлено чіткої заборони на призначення такої допомоги особі в подальшому.

Оскільки Позивачу припинено виплату адресної допомоги в грудні 2016 року, Позивач працевлаштувалася 02 липня 2018 року, а з заявою про призначення адресної допомоги звернулася до Відповідача 10.08.2018 року, тобто після спливу шестимісячного строку, тому заборона, встановлена пунктом 3 Порядку №505, вичерпала свою дію щодо Позивача.

За таких обставин, суд дійшов висновку про те, що Відповідачем неправомірно не включено Позивача до розрахунку адресної грошової допомоги, чим порушено права Позивача на соціальний захист, гарантований Конституцією України.

Щодо вимоги Позивача визнати протиправним та скасувати рішення Відповідача про відмову у призначенні щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, викладене в листі № 01-14/6434 від 22.08.2018 року, суд зазначає наступне.

Приписами чинного законодавства встановлено, що розгляд заяви про призначення щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг повинно прийматися у формі рішення (протоколу). Чинне законодавство не наділяє суб'єкта владних повноважень приймати нормативні та інші акти у формі листів, в іншому випадку такі дії кваліфікуються як протиправна бездіяльність щодо неприйняття рішення про призначення (перерахунок) пенсії чи про відмову.

Суд зазначає, що листом Відповідача № 01-14/6434 від 22.08.2018 року лише роз'яснено Позивачу про причини не призначення їй щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, у зв'язку з чим в цій частині позову також необхідно відмовити.

Таким чином, суд у відповідності до вимог ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог в цій частині та визнати протиправною бездіяльність управління соціального захисту населення Покровської міської ради Донецької області щодо не призначення Позивачу щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, відповідно до заяви від 10.08.2018 року.

Також Позивач просить зобов`язати Відповідача призначити та виплатити щомісячну адресну допомогу внутрішньо переміщеним особам. Проте вимога стосовно виплати є похідною від призначення, тобто зобов`язати виплатити можливо лише нараховані кошти.

Відтак, суд вважає цю вимогу передчасною. В зв`язку з чим, належним та достатнім способом захисту прав Позивача, з урахуванням приписів статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає зобов`язання Управління праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради призначити Позивачу щомісячну адресну допомогу внутрішньо переміщеним особам відповідно до заяви від 10.08.2018 року.

У зв'язку із вищевикладеним, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.

Згідно ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволені позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрат, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки ухвалою суду від 19.11.2018 року Позивачу відстрочено сплату судового збору, суд приходить до висновку про необхідність стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Відповідача судового збору у розмірі 704,80 грн. на користь Державного бюджету України.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 2, 6, 8-9, 19-20, 22, 25-26, 72-78, 90, 139, 241-246, 255, 295-297, 371 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1) до Управління праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради (84333, Донецька обл., м. Краматорськ, вул. Героїв небесної сотні, 23, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 25953617) про визнання протиправним та скасування рішення, викладеного в листі № 01-14/6434 від 10.08.2018 року, зобов'язання призначити та виплатити щомісячну адресну допомогу внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання з 01.08.2018 року - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Управління праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради щодо не призначення ОСОБА_1 щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, відповідно до її заяви від 10.08.2018 року.

Зобов`язати Управління праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради призначити ОСОБА_1 щомісячну адресну грошову допомогу внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, відповідно до заяви від 10.08.2018 року.

В решті позовних вимог - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради на користь Державного бюджету України (стягувач - Державна судова адміністрація України) за наступними реквізитами:рахунок - 31211256026001, код ЄДРПОУ - 37993783, код банку 899998, отримувач - ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, код класифікації доходів бюджету 22030106, судовий збір у розмірі 704 (сімсот чотири) грн. 80 коп.

Рішення складене в повному обсязі 11 січня 2019 року.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до п. 15.5 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Череповський Є.В.