Рішення № 79139760, 09.01.2019, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 січня 2019 року м. Кропивницький Справа № 1140/2919/18

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді -Сагуна А.В.;

за участю секретаря судового засідання - Черної О.Ю.;

позивача - ОСОБА_1;

представника позивача - ОСОБА_2;

представника відповідача - Котлярової Т.С.;

свідків - ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Управління Держпраці у Кіровоградській області про визнання протиправною та скасування постанови, -

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить визнати протиправною на скасувати постанову Управління Держпраці у Кіровоградській області від 25.09.2018 року № КР2029/1123/АВ/ТД-ФС про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами, якою на фізичну особу-підприємця ОСОБА_1, накладено штраф у розмірі 111690,00 грн.

В обґрунтування вимог позивачем зазначено, що він не допускав порушень вимог законодавства про працю, а саме ОСОБА_5 05.09.2018 не працювала на позивача, а лише виконувала роботу з реалізації тортів згідно укладеного договору про надання послуг №1 від 03.09.2018.

Також зазначив, що станом на 05.09.2018 ОСОБА_5 не була найманим працівником позивача, ніяких довіреностей позивач їй не видавав, у тому числі на отримання документів перевірки. Про факт інспекційного відвідування не знав, будь-яких документів за результатом відвідування не отримував та не надавав посадовим особам відповідача будь яких документів.

Тому на думку позивача оскаржувана постанова є протиправною та підлягає скасуванню.

Представником відповідача до суду надано відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що оскаржувана постанова винесена в межах повноважень та у зв'язку з виявленими порушеннями трудового законодавства. Так, 05.09.2018 інспектором праці було виявлено факт нелегальної праці у позивача. Того ж дня складено акт про неможливість проведення інспекційного відвідування, у зв'язку з тим, що позивач не перебуває у смт. Новоархангельськ, а також у зв'язку з відсутністю документів ведення яких передбачено законодавством про працю. на письмову вимогу відповідача позивачем були надані документи, після чого складено акт інспекційного відвідування в якому зафіксовано порушення ст.ст. 21,24 КЗпП України.

Представником відповідача зазначено, що продавець магазину "ІНФОРМАЦІЯ_1" ОСОБА_5 працювала за правилами внутрішнього розпорядку магазину, пояснила що буде отримувати мінімальну заробітну плату, а тому фактично працювала на позивача без укладення трудового договору, у зв'язку з чим і було винесено оскаржувану постанову (а.с. 43-46).

В судовому засіданні позивач, представник позивача просили задовольнити позовні вимоги з підстав викладених в позовній заяві.

Представник відповідача просив відмовити в задоволення позовних вимог з підстав викладених у відзиві на позовну заяву.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_5 пояснила, що з 06.09.2018 працює у позивача на посаді продавця згідно трудового договору. З 03.09.2018 по 05.09.2018 вона, відповідно до цивільно-правового договору №1 від 03.09.2018, в магазині позивача, здійснювала реалізацію тортів. У неї був власний графік роботи, трудовий розпорядок роботи магазину на неї не розповсюджувався. Мінімальну заробітну плату в цей проміжок часу не отримувала.

Також, свідок зазначила, що 05.09.2018, у день проведення інспекційного відвідування посадовою особою відповідача, була в магазині одна, оскільки продавцю магазина ОСОБА_4 в цей день стало зле і вона звернулась по допомогу до лікарні.

Згідно показів свідка, того дня в магазин зайшла жінка яка представилась інспектором з Держпраці без надання підтверджуючих документів. Зазначеній особі свідок повідомила, що перебуває у магазині ФОП ОСОБА_1 згідно цивільно - правової угоди, про що і вказала у письмових поясненнях. Іншу інформацію, що міститься у письмових поясненнях, записала зі слів інспектора з Держпраці, оскільки не є юридично обізнаною в даних питаннях. Від посадової особи відповідача свідок отримала та підписала документи перевірки для передачі позивачу, які саме не пам'ятає, оскільки була розгублена. Про факт проведення перевірки та про отримані від інспектора документи свідок не повідомила позивача - ФОП ОСОБА_1 В подальшому, взявши в магазині позивача незавірені копії документів щодо його підприємницької діяльності, через свою знайому ОСОБА_6, передала інспектору з Держпраці.

Щодо наданих для огляду судом цивільно - правового договору з 01.09.2018 (а.с.21) та договору про надання послуг №1 від 03.09.2018 (а.с.24-26) свідок повідомила, що надавала послуги позивачу згідно договору про надання послуг №1 від 03.09.2018, якій було нею підписано власноручно та зазначила, що не пам'ятає чи підписувала цивільно-правовий договір від 01.09.2018.

Свідок ОСОБА_4 пояснила, що є продавцем в магазині позивача та перебуває з останнім у трудових відносинах. 05.09.2018 приблизно в обід їй раптово стало зле, оскільки піднявся тиск, і вона поїхала до лікарні. Цього дня в магазині знаходилась ОСОБА_5 яка надавала послуги позивачу з презентації та реалізації тортів. На ОСОБА_5 не розповсюджувалися правила трудового розпорядку магазину. Після повернення до магазину з лікарні ОСОБА_5 не повідомляла їй про проведення перевірки посадовими особами відповідача.

Щодо підтвердження перебування у лікарні 05.09.2018 свідком надана копія довідки № 82 (а.с. 73).

Свідок ОСОБА_6, в судовому засіданні, пояснила, що знайома з позивачем ФОП ОСОБА_1, якому порадила прийняти на роботу в якості продавця ОСОБА_5 Як їй стало відомо, позивач, з метою перевірки здібностей ОСОБА_5 уклав з нею цивільно - правову угоду на реалізацію 15 тортів. 05.09.2018 ОСОБА_5 зателефонувала їй, та повідомила що її беруть на роботу, однак після обіду остання зателефонувала та повідомила, що за відсутності продавця магазину з'явився жінка - інспектор Держпраці, яка відібрала в неї пояснення та надала документи для передачі ФОП ОСОБА_1

Свідок ОСОБА_6 порадила ОСОБА_5 нічого не казати позивачу про вказану подію, оскільки її повинні були взяти на роботу за трудовим договором. Станом на 10.09.2018 позивач не знав про перевірку. В подальшому приблизно, після 10.09.2018 вона передала посадовій особі відповідача не завірені документи які були у кутку користувача магазину ФОП ОСОБА_1

В трудових відносинах з позивачем свідок ОСОБА_6 не знаходиться, повноважень на передачу будь яких документів посадовим особам відповідача від позивача не отримувала.

Заслухавши пояснення сторін, свідків, дослідивши матеріали справи, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч.1 ст.259 КЗпП України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно пункту 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України 11.02.2015 №96 (далі Положення №96) Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику, зокрема з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення.

Держпраці відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний контроль за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю. (пп.6 п.6 Положення №96).

Пунктом 7 Положення №96 Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи. На утворені територіальні органи Держпраці може покладати виконання завдань за міжрегіональним принципом.

У відповідності до зазначених норм Управлінню Держпраці у Кіровоградській області делеговано повноваження щодо здійснення на території області державного контролю за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю.

Процедуру проведення Управліннями Держпраці перевірки стану додержання законодавства про працю, визначено Законом України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" від 05.04.2007 № 877-V (далі Закон №877-V) та Порядком здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України №295 від 26.04.2017 (далі Порядок №295).

Відповідно до ст.1 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" №877-V від 05.04.2007 (далі за текстом - Закон №877-V) державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

Згідно ч.4 ст.2 Закону №877-V заходи контролю здійснюються, в т.ч., органами державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами.

Зазначені у частині четвертій цієї статті органи, що здійснюють державний нагляд (контроль) у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зобов'язані забезпечити дотримання вимог статті 1, статті 3, частин першої, четвертої, шостої - восьмої, абзацу другого частини десятої, частин тринадцятої та чотирнадцятої статті 4, частин першої - четвертої статті 5, частини третьої статті 6, частин першої - четвертої та шостої статті 7, статей 9, 10, 19, 20, 21,частини третьої статті 22 цього Закону.

Державний нагляд (контроль) здійснюється за принципами, зокрема, здійснення державного нагляду (контролю) лише за наявності підстав та в порядку, визначених законом (ст.3 Закону №877-V).

Відповідно до п.2 Порядку №295 державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці, зокрема: Держпраці та її територіальних органів.

Інспекційні відвідування проводяться, зокрема за рішенням керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин, прийнятим за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1, 2, 4 - 7 цього пункту (пп.3 п.5 Порядку №295).

Згідно п.п.8, 9 Порядку №295 про проведення інспекційного відвідування інспектор праці повідомляє об'єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі. Про проведення інспекційного відвідування з питань виявлення неоформлених трудових відносин інспектор праці повідомляє об'єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі, якщо тільки він не вважатиме, що таке повідомлення може завдати шкоди інспекційному відвідуванню.

Під час проведення інспекційного відвідування інспектор праці повинен пред'явити об'єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі своє службове посвідчення.

Відповідно до п.11 Порядку №295 інспектори праці за наявності службового посвідчення безперешкодно, без попереднього повідомлення мають право, зокрема під час проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин за наявності підстав, визначених пунктом 5 цього Порядку, самостійно і в будь-яку годину доби з урахуванням вимог законодавства про охорону праці проходити до будь-яких виробничих, службових, адміністративних приміщень об'єкта відвідування, в яких використовується наймана праця.

Судом встановлено, що в період з 05 по 06 вересня 2018 року на підставі наказу від 05.09.2018 №1187, направлення на проведення інспекційного відвідування від 05.09.2018 №1187/02.20, інспектором праці управління Держпраці у Кіровоградській області здійснено інспекційне відвідування фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з питань дотримання вимог трудового законодавства, за фактичним місцем його торгівельної діяльності - АДРЕСА_1, магазин "ІНФОРМАЦІЯ_1", за результатами якого складено відповідний акт акт №КР2029/1123//АВ від 10.09.2018 (а.с.17-19).

Згідно висновків даного акту інспектором праці встановлено порушення позивачем ч.ч.1 і 3 ст.24 та ч.1 ст.21 Кодексу законів про працю (не укладення трудового договору з працівником). Зокрема, в акті інспектором зазначено, що правовідносини між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та ОСОБА_5 згідно цивільно-правового договору від 01.09.2018 є по суті трудовими відносинами, а не відносинами цивільно-правового характеру, а їх оформлення є формальним і спрямованим лише на надання трудовому договору форми цивільно-правового. Даних висновків інспектор праці дійшов з огляду на те, що 05.09.2018 о 14:15 під час інспекційного відвідування у ФОП ОСОБА_1 за адресою здійснення діяльності АДРЕСА_1 магазин "ІНФОРМАЦІЯ_1" за прилавком виконувала роботу продавця ОСОБА_5, яка надала письмові пояснення та вказала, що працює у ФОП ОСОБА_1 на посаді продавця з 03 вересня 2018 року без укладення трудового договору, режим роботи з 08:00 до 20:00, перерва на обід з 12:00 до 13:00, вихідні дні субота, неділя. Заробітну плату ще не отримувала, але в поясненні зазначила, що обіцяли в розмірі мінімальної заробітної плати. (а.с. 20).

Таким чином на думку відповідача ОСОБА_5 підпорядкована правилам внутрішнього трудового розпорядку, а саме режиму роботи магазину "ІНФОРМАЦІЯ_1".

Також, згідно акту інспекційного відвідування №КР2029/1123//АВ від 10.09.2018, позивачем надано посадовій особі відповідача цивільно -правововий договір від 01.09.2018, який укладено з 01.09.2018 по 25.09.2018 між ФОП ОСОБА_1 та ОСОБА_5. Відповідно до умов договору сторони уклали договір про надання послуг із продажу продовольчих товарів (кондитерських виробів). Згідно п. 1.1,3.1 договору Виконавець бере на себе зобов'язання надавати наступні послуги: приймання, зважування продовольчих товарів, перевірки відповідності отриманої продукції супроводжуючими документами, ведення документів з обліку, належне збереження продовольчих товарів та надання відповідного звіту про продаж, здавання готівки від реалізації та несе матеріальну відповідальність, що свідчить про наявність саме трудових відносин, а не цивільно-правових між працівником та ФОП. Робота, яку виконує працівник не має об'єму, кінцевого результату та не є разовою послугою. Працівник виконує постійну роботу(а.с.21).

Щодо обставин укладання договору від 01.09.2018 між ФОП ОСОБА_1 та ОСОБА_5, у судовому засіданні позивачем повідомлено, що вказаний цивільно - правовий договір дійсно підписано 01.09.2018. Однак, після юридичної консультації фахівцями в галузі права було зазначено, що вказаний договір не відповідає нормам чинного законодавства України, а тому було укладено та підписано інший договір про надання послуг від 03.09.2018 №1 між ФОП ОСОБА_1 та ОСОБА_5 (а.с.24-25).

ФОП ОСОБА_1 зазначив, що про проведення інспекційного відвідування йому не було відомо, жодних документів посадовим особам відповідача він не надавав. Договір від 01.09.2018, позивач вважає не дійсним, оскільки правовідносини з ОСОБА_5 було оформлено саме договором від 03.09.2018.

Згідно показів свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6 незавірена копія договору від 01.09.2018 була передана 10.09.2018 відповідачу неуповноваженою особою, а саме ОСОБА_6

Таким чином, суд, заслухавши пояснення позивача - ФОП ОСОБА_1, покази свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6 дослідивши письмові докази, прийшов до висновку, що копія договору від 01.09.2018 не є допустимим доказом, оскільки отримана з порушенням встановленого порядку, а саме пунктів8,9, 12,18 Порядку №295.

Натомість, суд прийшов до висновку про належність і допустимість, як доказу у справі, договору про надання послуг №1 від 03.09.2018, завірена копія якого надана позивачем.

Судом встановлено, що 03.09.2018 між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Замовник) та ОСОБА_5 (Виконавець) укладено цивільно-правовий договір про надання послуг №1, згідно якого Виконавець зобов'язується надати Замовнику послуги з продажу торту "Празький", в кількості 15 шт., а Замовник зобов'язується прийняти та оплатити дані послуги (а.с.24-25).

У відповідності до норм Цивільного кодексу України діє принцип свободи договору.

Згідно ст.6 Цивільного кодексу України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Відповідно до ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідачем суду не надано доказів наявності законодавчо визначеної заборони позивачу щодо укладення вищезазначеного договору.

Враховуючи викладене, суд не вбачає в діях позивача щодо укладення з ОСОБА_5 цивільно-правового договору про надання послуг №1 від 03.09.2018 порушення чинного законодавства України.

Згідно даного договору факт надання послуг з боку Виконавця засвідчується актами прийняття - передачі наданих послуг.

Відповідно до п.3.2 договору ціна наданої послуги з продажу 15 тортів - складає 560 грн.

Згідно п.3.3 договору оплата вартості послуг здійснюється після підписання замовником акту прийняття - передачі наданих послуг.

Відповідно до ст.901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ст.ст.902-903 Цивільного кодексу України виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору. Плата за договором про надання послуг. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Враховуючи наведені норми, суд дійшов висновку, що сторони, підписавши цивільно-правовий договір про надання послуг №1 від 03.09.2018, дійшли згоди щодо всіх його істотних умов, які не суперечать нормам чинного законодавства України, що відображено у даному договорі.

На підтвердження виконання сторонами вищезазначеного договору позивачем надано суду акт прийняття - передачі наданих послу від 06.09.2018 (а.с.26).

У статті 204 Цивільного кодексу України України закріплено презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

Таким чином, у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов'язки підлягають виконанню.

Відповідно до ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Доказів наявності у цивільно-правового договору про надання послуг №1 від 03.09.2018 ознак нікчемного правочину відповідачем суду не надано, як і не надано доказів визнання судом даного договору недійсним.

Крім того, позивачем надано суду копії платіжних квитанцій №36148790 від 19.10.2018, №36148970 від 19.10.2018, №36149119 від 19.10.2018 про сплату фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 єдиного соціального внеску на дохід по цивільно-правовому договору №1 від 03.09.2018, а також податку з доходів фізичних осіб по даному договору та військового збору (а.с.27-29), що свідчить про реальність зазначеного договору та його виконання сторонами у встановленому законом та передбаченому договором порядку.

Пунктом 11 Порядку №295 визначено права посадових осіб інспекторів праці під час здійснення інспекційних відвідувань, при цьому інспектори праці не наділені повноваженнями тлумачити на власний розсуд характер правовідносин між сторонами цивільно-правового договору.

Таким чином, наведені інспектором в акті №КР2029/1123/АВ інспекційного відвідування від 10.09.2018 твердження не можуть бути підставою для висновку, що правовідносини між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та ОСОБА_5 згідно цивільно-правового договору від 03.09.2018 №1 не є відносинами цивільно-правового характеру. А дії позивача щодо укладення з ОСОБА_5 даного договору не можуть бути розцінені, як фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору, що свідчить про відсутність в діях позивача ознак порушення ч.ч.1 і 3 ст.24 та ч.1 ст.21 КЗпП України.

Посилання представника відповідача на письмові пояснення ОСОБА_5 (а.с.20), як доказ наявності трудових відносин між нею та позивачем не приймаються судом, оскільки зазначені пояснення містять викладення обставин, яки протирічять одні одним. Так, в поясненнях зазначено, що ОСОБА_5 виконує роботу продавця у ФОП ОСОБА_1 на умовах цивільного договору. В той же час, в поясненнях вказано, що ОСОБА_5 працювала за правилами внутрішнього розпорядку магазину.

Натомість, згідно показів свідка ОСОБА_5, наданих в судовому засіданні, остання повідомила посадовій особі відповідача, що перебуває у магазині ФОП ОСОБА_1 згідно цивільно - правової угоди, про що і вказала у письмових поясненнях. Іншу інформацію, що міститься у письмових поясненнях, записала зі слів інспектора з Держпраці, оскільки не є юридично обізнаною в даних питаннях.

Судом встановлено, що 25.09.2018 заступником начальника управління Держпраці у Кіровоградській області, на підставі абз.2 ч.2 ст.265 Кодексу законів про працю України, прийнято постанову № КР2029/1123/АВ/ТД-ФС про накладення на позивача штрафу у розмірі 111690,00 грн. (а.с. 22).

Згідно з частинами першою, другою статті 265 КЗпП України посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.

Юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

Враховуючи викладене, а також встановлення в судовому засіданні факту відсутності в діях позивача порушень ч.ч.1 і 3 ст.24 та ч.1 ст.21 КЗпП України, суд вважає, що накладення відповідачем на фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 штрафу у розмірі 111690 грн. не може вважатись правомірним.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч.1 та ч.2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем по справі, як суб'єктом владних повноважень, не виконано покладеного на нього обов'язку щодо доказування правомірності прийняття оскаржуваної постанови.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова є необґрунтованою, прийнятою не у відповідності до норм чинного законодавства, у зв'язку із чим суд дійшов висновку про її протиправність та скасування.

Таким чином, позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

При зверненні до суду з даним адміністративним позовом позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1116,90 грн.

Відповідно до ст. 139 КАС України, судовий збір у розмірі 1116,90 грн. підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст.72-77, 139, 143, 241-246, 255, 263 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2 РНОКПП-НОМЕР_1) до Управління Державної служби України з питань праці у Кіровоградській області (вул. Дворцова, 24, м. Кропивницький, Кіровоградська область, 25006, код ЄДРПОУ-39808965) про визнання протиправною та скасування постанови - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову Управління Держпраці у Кіровоградській області від 25.09.2018 року № КР2029/1123/АВ/ТД-ФС про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами, якою на фізичну особу-підприємця ОСОБА_1, накладено штраф у розмірі 111690,00 грн.

Присудити на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань Управління Держпраці у Кіровоградській області у розмірі 1116,90 грн. (одна тисяча сімсот шістнадцять грн. 90 коп.).

Рішення набирає законної сили у порядку та строки, встановлені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України, та може бути оскаржене у порядку та строки, встановлені статтями 293, 295-296 та пунктом 15.5 Перехідних положень цього Кодексу.

Рішення складено у повному обсязі - 14.01.2019.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду А.В. Сагун