Рішення № 79137574, 08.01.2019, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 січня 2019 року Справа № 160/8609/18 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лозицької І.О., в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) у місті Дніпро адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

19.11.2018 року ОСОБА_1 звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій просить:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427), щодо припинення пенсійних виплат ОСОБА_3 (іпн.НОМЕР_2), починаючи з 01 вересня 2018 року;

- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області поновити виплату раніше призначеної ОСОБА_1 пенсії та здійснити виплату заборгованості за час затримки виплати, починаючи з 01 вересня 2018 року.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що вона є пенсіонером та отримує пенсію за віком. Перебуває на обліку в Покровському відділі обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області. Однак, з 01 вересня 2018 року виплату пенсії позивачу було призупинено з підстав надання статусу «внутрішньо переміщеної особи». Вказує, що не є внутрішньо переміщеною особою, оскільки виїхала на постійне місце проживання в АДРЕСА_2, та зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1, з власної волі, а не в наслідок збройного конфлікту та тимчасової окупації. За твердженнями позивача, на обліку як внутрішньо переміщена особа ніколи не перебувала, відповідних соціальних виплат не отримувала. Отже, дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області позивач вважає протиправними. Адже, ст.49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначено вичерпний перелік підстав припинення виплати пенсії. При цьому, як зазначив позивач, жодна з встановлених підстав припинення виплати пенсії не має відношення до позивача. Також позивач зазначає, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини зменшення розміру або припинення виплати належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності.

Ухвалою суду від 20.11.2018 року було відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), а також встановлено відповідачу строк для надання відзиву на позов та докази на його обґрунтування.

У встановлений судом строк відповідач, заперечуючи проти позову, надав свій відзив на позов, який долучений до матеріалів справи.

В обґрунтування своїх заперечень проти позову відповідач зазначив, що не погоджується з позовними вимогами та вважає їх необґрунтованими. Посилаючись на положення Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб", Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 року № 365, зазначив, що на момент виникнення обставин, що дають підставу для отримання статусу внутрішньо переміщеної особи відповідно до визначення наведеного у ст. 1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб", позивач проживала за адресою: АДРЕСА_3. А наявність реєстрації в паспорті від 25.01.2017 року в АДРЕСА_1, не дає підстав для відмови ОСОБА_1 у взятті на облік як внутрішньо переміщеної особи. Також вказано, що ОСОБА_1 не перебуває на обліку як особа, переміщена з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, про що видана довідка № 2641 від 01.10.2018 року Управлінням соціального захисту населення Покровської районної державної адміністрації. За твердженнями відповідача, продовження виплати пенсії можливе за умови отримання довідки внутрішньо переміщеної особи та за результатом розгляду цього питання Комісією з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам управління соціального захисту населення Покровської районної державної адміністрації. При цьому, Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зазначило, що за заявою ОСОБА_1 було здійснено запит пенсійної справи та електронну справу було взято на облік з 01.04.2017 року.

Ухвалою суду від 11.12.2018 року витребувано у Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області по адміністративній справі № 160/8609/18 наступні належним чином завірені копії: пенсійної справи ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4; довідки про заборгованість по виплаті пенсії ОСОБА_1 станом на 01.10.2018 року; довідки про заборгованість по виплаті пенсії ОСОБА_1 станом на час розгляду справи в суді; докази того, з якої дати ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, та з якої дати їй припинені виплати пенсії; детальний розрахунок сум виплаченої пенсії у період з 01.04.2017 року до 01.09.2018 року; пояснення та докази на їх підтвердження щодо підстав припинення виплати пенсії ОСОБА_1, саме з 01.09.2018 року.

02.01.2019 року відповідачем надано до суду витребувані документи.

У поясненнях щодо підстав припинення виплати пенсії ОСОБА_1 відповідачем вказано, що за заявою пенсіонера від 25.01.2017 року ОСОБА_1 електрону пенсійну справу взято на облік з 01.10.2016 року відповідно до абзацу 2 пункту 6 Постанови № 365. Відповідно до Постанови від 25.11.2005 року №22-1 "Про затвердження Порядку подання та оформлення документів для призначення(перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" п.4.12 при переїзді пенсіонера на постійне або тимчасове проживання пенсійна справа пересилається до органу, що призначає пенсію, за новим місцем проживання (реєстрацію) - паперова справа відсутня. На момент виникнення обставин, зазначених в статті 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», у якій розкрито зміст визначення внутрішньо переміщеної особи, адреса проживання у ОСОБА_1 зазначена АДРЕСА_4. Також, за поясненням відповідача, в пенсійній справі наявна довідка від 26.11.2014 року № НОМЕР_1 про взяття на облік особи, переміщеної з тимчасово окупованої території України районів проведення антитерористичної операції видана управління соціального захисту населення Димитрівської міської ради Донецької області. Також вказано, що позивач з 25.01.2017 року зареєстрована за адресою: АДРЕСА_5; з 01.10.2016 р. по 31.08.2018 р. отримувала пенсійні виплати в повному обсязі. Рішенням № 912290138306 від 20.08.2018 року припинено виплату пенсії з причини "переселенець не зареєстрований". Про прийняте рішення ОСОБА_1 повідомленно листом № 593/03.24 від 20.08.2018 року та запропоновано звернутися до управління соціального захисту населення для отримання довідки внутрішньо переміщеної особи. За інформацією від управління соціального захисту населення Покровської районної державної адміністрації, пенсіонер ОСОБА_1 за довідкою для підтвердження статусу внутрішньо переміщеної особи переселенця не зверталась.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 261, ч. 2, ч. 3, ч. 5 ст. 262, п. 2 ч. 1, ч. 2, ч. 3 ст. 263 КАС України, суд розглянув адміністративну справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) та без проведення судового засідання.

Суд, дослідивши та оцінивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, в їх сукупності, проаналізувавши норми чинного законодавства України, прийшов до таких висновків.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4, ідентифікаційний код (ІПН) НОМЕР_2, є громадянкою України.

З 02.10.2004 року ОСОБА_1 призначена пенсія за віком.

З 25.01.2017 року зареєстрованим місцем проживання ОСОБА_1 є АДРЕСА_6.

За заявою ОСОБА_1 від 25.01.2017 року було здійснено запит пенсійної справи та електронну справу було взято на облік з 01.04.2017 року. З 01.04.2017 року ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.

Згідно довідки Управління соціального захисту населення Покровської районної державної адміністрації № 2641 від 01.10.2018 року ОСОБА_1 на обліку в Єдиній інформаційній базі внутрішньо переміщених осіб України не перебувала, довідку внутрішньо переміщеної особи не отримувала.

Судом встановлено, що з 01 вересня 2018 року виплату пенсії ОСОБА_1 було призупинено з підстав ненадання позивачем до Пенсійного органу довідки про взяття на облік особи, переміщеної з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції (довідки внутрішньо переміщеної особи).

З такими діями позивач не погоджується, що стало підставою для звернення до суду для захисту своїх порушених прав.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із частиною першою статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Європейська соціальна хартія (переглянута) від 03 травня 1996 року, ратифікована Законом України від 14 вересня 2006 року № 137-V, яка набрала чинності з 01 лютого 2007 року (далі - Хартія), визначає, що кожна особа похилого віку має право на соціальний захист (пункт 23 частини І). Ратифікувавши Хартію, Україна взяла на себе міжнародне зобов'язання запроваджувати усіма відповідними засобами досягнення умов, за яких можуть ефективно здійснюватися права та принципи, що закріплені у частині І Хартії.

Отже, право особи на отримання пенсії як складова частина права на соціальний захист є її конституційним правом, яке гарантується міжнародними зобов'язаннями України.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг визначає Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року № 1058-IV (далі по тексту Закон № 1058-IV).

Частиною третьою статті 4 Закону № 1058-IV встановлено, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.

Статтею 5 Закону № 1058-IV передбачено, що дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, визначених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються, зокрема, порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів ПФУ та накопичувальної системи пенсійного страхування.

Отже, нормативно-правовим актом, яким визначено підстави припинення пенсійних виплат (які є складовою порядку пенсійного забезпечення), є Закон № 1058-IV. Інші нормативно-правові акти у сфері правовідносин, врегульованих Законом № 1058-IV, можуть застосовуватися виключно за умови, якщо вони не суперечать цьому Закону.

Відповідно до частини першої статті 47 Закону № 1058-IV пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.

Як вказує позивач в позовній заяві, починаючи з 01 вересня 2018 року пенсійні виплати вона не отримувала, зазначений факт не заперечується й відповідачем. Підставою для припинення пенсійних виплат слугувало ненадання позивачем до Пенсійного органу довідки про взяття на облік особи, яка внутрішньо переміщена з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції (довідки внутрішньо переміщеної особи). Тобто, підставою для припинення виплати пенсії позивачу, в даному випадку, є ненадання певного документу, передбаченого постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 року № 509 «Про облік внутрішньо переміщених осіб».

Згідно з частиною 1 статті 49 Закону № 1058-IV виплата пенсії за рішенням територіальних органів ПФУ або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України (положення пункту 2 частини першої статті 49 втратили чинність як такі, що є неконституційними, на підставі Рішення Конституційного Суду України від 07 жовтня 2009 року № 25-рп/2009); 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом.

Наведений перелік підстав для припинення виплати пенсії за рішенням територіальних органів ПФУ є вичерпним та передбачає можливість припинення виплати пенсії з інших підстав лише у випадках, прямо передбачених законом.

Аналіз вищенаведених норм Закону дає суду підстави дійти висновку, що Закон №1058-IV не передбачає такої підстави припинення або призупинення виплати пенсії, як ненадання особою до Пенсійного органу довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.

Припиняючи нарахування та виплату позивачу пенсії за відсутності передбачених законами України підстав, відповідач порушив право позивача на отримання пенсії. При цьому, право на отримання пенсії є об'єктом захисту за ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Втручання відповідача у право позивача на мирне володіння своїм майном у вигляді пенсії суд вважає таким, що не ґрунтується на Законі.

Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні у справі "Щокін проти України", питання, чи було дотримано справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, виникає лише тоді, коли встановлено, що оскаржуване втручання відповідало вимозі законності і не було свавільним (цитата у п. 33 цього рішення).

Отже, встановлення судом відсутності законності втручання, тобто вчинення дій не у спосіб, визначений законом, є достатньою підставою для висновку про те, що право позивача на мирне володіння своїм майном було порушено.

Суд, досліджуючи документи, наявні в матеріалах справи, не вбачає жодних рішень, прийнятих Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, на підставі яких була б призупинена виплата пенсії позивачу починаючи з 01 вересня 2018 року.

Однак, як свідчить аналіз положень Закону № 1058-IV, припинення виплати пенсії можливе лише за умови прийняттям пенсійним органом відповідного рішення з підстав, визначених статті 49 цього Закону.

Натомість відповідач у поясненнях щодо підстав припинення виплати пенсії ОСОБА_1 посилається на рішення № 912290138306 від 20.08.2018 року, яким припинено виплату пенсії з причини "переселенець не зареєстрований". Проте, відповідне рішення Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області до суду не надано.

Отже, судом встановлено порушення прав позивача щодо припинення та неотримання пенсійних виплат починаючи з 01 вересня 2018 року.

Однак, відсутність відповідного рішення Пенсійного органу відносно припинення виплат пенсії не є підставою вважати, що право позивача на отримання пенсійних виплат не було порушено.

Таким чином, припиняючи ОСОБА_1 виплату пенсії з 01 вересня 2018 року, відповідач порушив право позивача на мирне володіння своїм майном, у зв'язку з чим, суд приходить до висновку, що такі дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області є протиправними.

Відповідно до частини 3 статті 291 Кодексу адміністративного судочинства України при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.

Окрім того, суд зауважує, що з 25.01.2017 року зареєстрованим місцем проживання ОСОБА_1 є АДРЕСА_6. За поясненням позивача, зміна місця реєстрації обумовлена зміною місця постійного проживання, що, в свою чергу, відбулось не в наслідок залишення свого місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру, а за власної волі.

Отже, твердження відповідача про те, що за своїм статусом ОСОБА_1 фактично є внутрішньо переміщеною особою є хибними.

У відповідності до частини 1, частини 2 статті 46 Закону № 1058-IV, нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми неотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії. Нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Як вже досліджено судом, виключно Законом № 1058 - IV визначено підстави припинення пенсійних виплат. Посилання відповідача на положення постанови Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 р. № 365 "Порядок призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам" не є посиланням на норми Закону, оскільки постанова Кабінету Міністрів України є підзаконним нормативно- правовим актом.

Згідно з пунктом 6 частини 1 статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема, форми і види пенсійного забезпечення, захисту, форми і види пенсійного забезпечення.

У преамбулі до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" зазначено, що зміна умов і норм загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.

Конституційне поняття "Закон України", на відміну від поняття "законодавство України", не підлягає розширеному тлумаченню, це - нормативно-правовий акт, прийнятий Верховною Радою України в межах повноважень. Зміни до закону вносяться за відповідно встановленою процедурою Верховною Радою України шляхом прийняття закону про внесення змін. Нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України є підзаконними, а тому не можуть обмежувати права громадян, які встановлено законами.

Статтею 6 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України.

У разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.

Отже, у випадку суперечності норм підзаконного акту нормам закону слід застосовувати норми закону, оскільки він має вищу юридичну силу.

За таких обставин, до спірних правовідносин слід застосовувати норми Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" щодо виплати пенсії пенсіонерам, які мають вищу юридичну силу.

Оскільки Україна, як правова держава, гарантує своїм громадянам право на соціальний захист, яке реалізується в тому числі і у щомісячному отриманні пенсіонерами належної їм пенсії, тому заборгованість, що утворилась повинна бути їй сплачена.

Враховуючи те, що припинення виплати пенсії позивачу сталося внаслідок протиправних дій саме органу Пенсійного фонду України, суд дійшов висновку про те, що ОСОБА_1 має право на відновлення та виплату їй пенсії з 01.09.2018 року.

Згідно з частинами 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На підставі викладеного, зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності, та з урахуванням того, що позивачем доведено правомірність пред'явленого позову, суд доходить висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню.

З урахуванням вищевикладеного, суд вважає за необхідне визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо припинення пенсійних виплат ОСОБА_3, починаючи з 01 вересня 2018 року та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області поновити виплату раніше призначеної ОСОБА_1 пенсії та здійснити виплату заборгованості за час затримки виплати, починаючи з 01 вересня 2018 року.

З приводу розподілу судових витрат суд зазначає, що на підставі ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням повного задоволення позовних вимог, стягненню з ГУ ПФУ в Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача підлягають судові витрати у розмірі 704,80 грн., сплата яких підтверджується квитанцією № 0.0.1171739204.1 від 29.10.2018 року, оригінал якої міститься в матеріалах справи.

Згідно вимог пункту першого частини 1 статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України негайно виконуються рішення суду про: присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.

З огляду на викладене є необхідність допустити негайне виконання рішення суду в частині здійснення виплати ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" у межах суми стягнення за один місяць.

Керуючись ст.ст. 77, 90, 139, 241-246, 255, 263, 371 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо припинення пенсійних виплат ОСОБА_3, починаючи з 01 вересня 2018 року.

Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, буд.26, м. Дніпро, Дніпропетровська область, 49094, код ЄДРПОУ 21910427) поновити виплату раніше призначеної ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_6; ІНФОРМАЦІЯ_4, ідентифікаційний код (ІПН) НОМЕР_2) пенсії та здійснити виплату заборгованості за час затримки виплати, починаючи з 01 вересня 2018 року.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_6; ІНФОРМАЦІЯ_4, ідентифікаційний код (ІПН) НОМЕР_2) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427) судові витрати у розмірі 704,80 грн. (сімсот чотири грн. 80 коп.).

Допустити негайне виконання рішення суду в частині здійснення виплати ОСОБА_1 пенсії у межах суми стягнення за один місяць.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Текст рішення у повному обсязі складений 08.01.2019 року.

Суддя І.О. Лозицька